22 квітня 2026 року Справа № 915/127/26
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника прокуратури: Григорян Е.Р.,
представника відповідача: Панченка С.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу
за позовом: керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області
в інтересах держави в особі Південноукраїнської міської ради,
до відповідача: фізичної особи - підприємця Анварова Васіба Байрамовича,
про: усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності,-
Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південноукраїнської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи - підприємця Анварова Васіба Байрамовича, в якій просить суд усунути перешкоди Південноукраїнській міській раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності Анварова Васіба Байрамовича на нежитлову будівлю Літ.А-1 - магазин, загальною площею 11,2 кв.м, розташовану за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, місто Південноукраїнськ, бульвар Шкільний, 2/2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2427750648108), із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Ухвалою суду від 09.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.03.2026.
12.03.2026 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 12.03.2026 розгляд справи призначено на 22.04.2026.
Відповідач у письмовій заяві від 15.04.2026 визнав позовні вимоги прокурора в повному обсязі.
У підготовчому засіданні 22.04.2026 представник прокуратури підтримав, а представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Південноукраїнська міськрада у письмовій заяві від 15.04.2026 просила розгляд справи здійснювати без участі її представника, позовні вимоги прокуратури підтримала в повному обсязі.
Згідно п.1 ч.2 ст.46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до ч.3 ст.185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст.191 ГПК України.
Згідно ч.ч.1, 4 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Приймаючи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує чиїсь права, чи охоронювані законом інтереси, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
В підготовчому засіданні 22.04.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
29.06.2021 ФОП Анваров В.Б. звернувся до Южноукраїнської міськради Миколаївської області з заявою про видачу паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - кіоск з продажу хлібобулочних виробів «Кавунівський хліб» на території м.Южноукраїнськ за адресою: бульвар Шкільний, 2.
Відповідно до ескізних намірів забудови загальна площа забудови тимчасової споруди становить 12,50 кв.м.
28.07.2021 Відділом містобудування та архітектури Южноукраїнської міськради ФОП Анварову В.Б. видано паспорт прив'язки тимчасової споруди №20-21 для провадження підприємницької діяльності - торгівельний кіоск з продажу хлібобулочних виробів «Кавунівський хліб» в районі магазину «Надія», на бульварі Шкільному, 2 в м.Южноукраїнську.
Паспорт прив'язки виданий строком до 28.07.2025 та продовжує діяти до теперішнього часу на підставі пп.5 п.1 постанови КМУ №314 від 18.03.2022 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану».
Відповідно до інформації виконавчого комітету Південноукраїнської міськради (листи №14/01-34/170 від 19.01.2024, №31/01-32/1586 від 02.06.2025) договір особистого строкового сервітуту на вищевказану земельну ділянку, між Південноукраїнською міськрадою та ФОП Анваровим В.Б., не укладався та сплата за земельну ділянку не надходила.
Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.08.2021 рішенням державного реєстратора Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинським О.А. (індексний номер 59706262 від 06.08.2021) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за Анваровим В.Б. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (магазин) площею 11,2 кв.м, розташовану по бульвару Шкільному, 2/2, у м.Южноукраїнську Вознесенського району Миколаївської області (фактично зазначений об'єкт розташований по бульвару Шкільному, 2 у м.Южноукраїнськ).
Підставою для державної реєстрації вказаного об'єкта нерухомості стали:
- довідка, серія та номер: 2242/2 від 30.06.2021, видана ТОВ «Миколаївський обласний інжиніринговий центр», відповідно до якої адресу магазину присвоєно згідно з рішенням Виконкому Южноукраїнської міськради Миколаївської області №21 від 26.06.2006, а саме: Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, бульвар Шкільний, 2/2;
- технічний паспорт, серія та номер: 773 від 30.06.2021, виданий ТОВ «Миколаївський обласний інжиніринговий центр», відповідно до відомостей якого нежитлову будівлю побудовано у 1991 році.
Інші документи, які би послугували підставою для прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (з відкриттям розділу), - реєстратором не зазначені.
Як вбачається з технічного паспорту серія та номер: 773 від 30.06.2021, магазин - «Кавунівський хліб», на який зареєстровано право власності, являє собою одноповерхову будівлю, з залізобетонним фундаментом, стіни якого виготовлені з панелів та вагонки, покрівля оцинкована/стальна, металеве перекриття, підлога виготовлена з плитки.
30.11.2021 ФОП Анваров В.Б. звернувся до Южноукраїнської міськради Миколаївської області із заявою на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову (короткострокову) оренду під розміщення та обслуговування нежитлового приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у приватній власності останнього.
За результатами розгляду заяви ФОП Анварова В.Б. Южноукраїнською міськрадою 03.02.2022 прийнято рішення №924 «Про відмову громадянину України Анварову В.Б. у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 ».
Рішення міськради про відмову мотивовано тим, що на вказаний об'єкт нерухомості відсутні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та рішення про присвоєння поштової адреси магазину. Зазначена земельна ділянка надавалася ФОП Анварову В.Б. для розміщення стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
За фактом використання завідомо підроблених документів, а саме: технічного паспорту від 30.06.2021 №773 та довідки від 30.06.2021 №2242/2, що стали підставою для реєстрації права власності на нежитлову будівлю, розташованої за адресою: бульвар Шкільний, 2/2, м.Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, у межах досудового розслідування по кримінальному провадженню №42022152040000041 ОСОБА_1 23.01.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України (використання завідомо підробленого документа).
В межах кримінального провадження №42022152040000041, дізнавачем СД ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області із залученням експерта Миколаївського відділення ОНДІСЕ 03.06.2025 проведено огляд володіння особи, а саме: будівлі під назвою «Кавунівський хліб», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.08.2021 за адресою: м.Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, бульвар Шкільний, 2/2 (фактично зазначений об'єкт розташований по бульвару Шкільному, 2 у м.Южноукраїнськ). Встановлено, що вказаний об'єкт за зовнішніми ознаками являє собою одноповерхову некапітальну споруду з дахом та стінами.
Також, постановою прокурора Южноукраїнського відділу окружної прокуратури Руденко О.В. від 16.04.2025 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
За результатами проведення експертизи, судовим експертом 27.08.2025 складено висновок №1892-34-25, зі змісту якого вбачається, що розташовану в районі магазину «Надія» по бульвару Шкільному, 2 в м.Південноукраїнську, Вознесенського району, Миколаївської області споруду «Кавунівський хліб» встановлено на залізобетонну основу, що виконана для нівелювання нерівності рельєфу без улаштування фундамента, який регламентується згідно вимог ДБН-В.2.1-10:2018 «Основи і фундаменти будівель та споруд. Основні положення». При цьому, судовим експертом наголошено, що одноповерхові павільйони при встановленні не потребують фундаментів.
Крім того, судовим експертом встановлено, що зазначений об'єкт за місцем розташування відповідає паспорту прив'язки тимчасової споруди «Кавунівський хліб», розташованої в районі магазину «Надія» по бульвару Шкільному, 2 в м.Південноукраїнську, Вознесенського району, Миколаївської області (реєстр.№20-21, виданий 28.07.2021). Цей об'єкт відноситься до тимчасової споруди торговельного призначення.
Згідно відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування від 27.09.2024 за №5937/02/13-24 тимчасова споруда не є об'єктом будівництва, щодо якого передбачено здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю. Також, у відповіді відсутня інформація щодо наявності у розпорядженні останніх документів, запитуваних у листі.
При цьому, за інформацією відділу містобудування та архітектури Южноукраїнської міськради №10 від 12.01.2022 вбачається, що відповідно до основного креслення Генерального плану міста Южноукраїнська, затвердженого рішенням Южноукраїнської міськради №218 від 03.06.2016 спірна земельна ділянка не передбачена під будівництво та обслуговування будівель торгівлі.
Згідно з даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, що функціонує відповідно до постанови КМУ №681 від 23.06.2021, за параметрами пошуку «ЄДРПОУ замовника Анваров В.Б. 2966608053» відсутні містобудівні умови та обмеження, дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, що стосується спірної ділянки.
Відсутність дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання також підтверджується інформацією Державної інспекції архітектури та містобудування №5937/02/13-24 від 27.09.2024.
Крім того, згідно листа виконавчого комітету Южноукраїнської міськради №14/01-34/2143 від 08.08.2024, рішення про присвоєння адреси по бульвару Шкільному, 2/2 в м.Южноукраїнську, Вознесенського району, Миколаївської області не приймалося та відповідні документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкта відсутні. Рішення № 21 від 26.06.2006 про присвоєння адреси об'єкту нерухомості - бульвар Шкільний, 2/2 у м.Южноукраїнську, Вознесенського району, Миколаївської області, на яке посилається ТОВ «Миколаївський обласний інжиніринговий центр», не існує.
Також, відсутність рішення виконкому Южноукраїнської міськради №21 від 26.06.2006 про присвоєння адреси об'єкту нерухомості також встановлена у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2025 у справі №915/1524/24, яке набрало законної сили 19.08.2025.
До того ж, за результатами камеральної перевірки, проведеної Міністерством юстиції України (акт №5029/19.1.1/24 від 08.10.2024) встановлено, що державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на магазин у АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинським О.А. з порушенням вимог ст.ст.3, 10, 18, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.12, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 за №1127, а саме:
- за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
- за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
- без направлення відповідного запиту до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013.
Наказом Міністерства юстиції України №2880/5 від 08.10.2024 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинського Олександра Анатолійовича» державному реєстратору Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинському О.А. тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.
Прокурор стверджує, а відповідач не спростовує, що ФОП Анваровим В.Б. фактично розташовано на земельній ділянці комунальної форми власності тимчасову споруду (магазин) площею 11,2 кв.м, без ознак капітального спорудження, щодо якої чинним законодавством України не передбачено взагалі можливості здійснення державної реєстрації права власності як на нерухоме майно.
Оскільки, спірний магазин по бульвару Шкільному, 2/2 у м.Південноукраїнськ (фактично - по бульвару Шкільному, 2) є тимчасовою некапітальною спорудою, то державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на цей об'єкт, за твердженням прокурора, вочевидь вчинена незаконно.
Відповідно, на думку прокурора, і державна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на тимчасову споруду здійснена незаконно, без документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а також на підставі технічного паспорту на об'єкт нерухомості та довідки ТОВ «Миколаївський обласний інжиніринговий центр» від 30.06.2021, що містять недостовірні відомості щодо такого майна.
Прокурор вважає, що державна реєстрація права приватної власності Анварова В.Б. на тимчасову споруду (магазин) площею 11,2 кв.м, що розташована на земельній ділянці комунальної форми власності, як на нерухоме майно була здійснена незаконно, а зазначене майно не є нерухомим та створює перешкоди власнику земельної ділянки - територіальній громаді в особі Південноукраїнської міськради.
Прокурор зазначає, що найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави є усунення перешкод власнику - територіальній громаді в особі Південноукраїнської міськради у здійсненні права користування та розпорядження землею шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі Південноукраїнської міськради.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Статтею 53 ГПК України вказано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте міститься в рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, згідно з яким поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У п.3 вказаного рішення Конституційний Суд України, не пов'язуючи зазначене поняття з конкретними нормами, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Судом прийнято до уваги, що у даній справі звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме при набутті права власності на неіснуючий об'єкт нерухомості за адресою: м.Південноукраїнськ, бульвар Шкільний, 2/2 (фактично - бульвар Шкільний, 2) за рахунок земель територіальної громади міста Південноукраїнська, Вознесенського району, Миколаївської області, які для такої мети не відводились.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
За положеннями ст.ст.80, 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. Суб'єктами права власності на землю комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами прокуратури, що від імені власника земельної ділянки комунальної власності, на якій розміщений спірний об'єкт, здійснення захисту інтересів територіальної громади, у тому числі, шляхом звернення до суду з позовами, належить до повноважень Південноукраїнської міськради.
Прокурор стверджує, що незаконне набуття права власності на неіснуючий об'єкт нерухомості в подальшому може призвести до відчуження земельної ділянки комунальної форми власності, яка в силу положень Основного Закону є власністю Українського народу в цілому та територіальної громади зокрема, що суспільним інтересам не відповідає.
Вказане свідчить про необхідність вжиття органом місцевого самоврядування відповідних заходів реагування, у тому числі представницького характеру щодо відновлення порушеного права вільно володіти та розпоряджатися своєю земельною ділянкою.
Наявність зареєстрованих за ФОП Анваровим В.Б. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно прав на об'єкт нерухомого майна, який у дійсності є тимчасовою спорудою, одночасно є реєстрацією обмежень прав власника землі Південноукраїнської міськради.
Однак, хоча Південноукраїнською міськрадою у 2022 році повідомлено окружну прокуратуру про спробу підробки документів при оформленні права власності на тимчасову споруду з метою незаконного заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, що вочевидь свідчить про її обізнаність щодо можливих порушень інтересів територіальної громади, вичерпних заходів, у тому числі, шляхом звернення до суду, для поновлення порушених інтересів держави в цілому та територіальної громади зокрема, нею не вжито.
Так, Вознесенською окружною прокуратурою в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» надіслано запити від 21.10.2024 за №53/5-7636вих-24 та від 30.09.2025 за №53/5-7860вих-25 до Південноукраїнської міськради, в яких міськраду як власника земельної ділянки поінформовано про виявлені порушення під час використання ФОП Анваровим В.Б. земельної ділянки за адресою: м.Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, бульвар Шкільний, 2, а також запитано інформацію щодо вжиття міською радою заходів позовного характеру за викладеними обставинами.
На факт незаконної державної реєстрації права власності вказувалось в інших запитах Вознесенської окружної прокуратури від 11.01.2024 за №53/5-188вих.-24, від 06.08.2024 за №53/5-5677вих.-24, від 04.07.2025 за №53/5-5775вих.-25 та від 26.05.2025 за №53/5-4612вих.-25, які скеровувалися на адресу Південноукраїнської міськради.
Проте, замість вжиття належних заходів реагування шляхом подання відповідного позову до Господарського суду Миколаївської області, Південноукраїнська міськрада листом від 24.10.2024 за №23/01-34/2833 повідомила, що звернення до суду з вказаних питань не планується та відповідні заходи не вживалися. До того ж, у такому листі Південноукраїнська міськрада виклала міркування щодо можливості органів прокуратури звернутися до суду з позовом.
Листом від 21.10.2025 за № 31/01-32/2997 Південноукраїнська міськрада повідомила, що не зверталася до суду з відповідною позовною заявою та враховуючи ту обставину, що всі матеріали, необхідні для підготовки позовної заяви перебувають у володінні Вознесенської окружної прокуратури, висловила прохання до органів прокуратури самостійно звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах Південноукраїнської міськради.
З вищевикладеного вбачається, що Південноукраїнська міськрада, як орган, уповноважений здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованою про порушення інтересів держави, упродовж розумного строку не вживає заходів позовного характеру щодо усунення Анваровим В.Б. перешкод міськраді в користуванні та розпорядженні землею шляхом скасування незаконної державної реєстрації права власності на тимчасову споруду як на об'єкт нерухомості.
Суд вважає, що вказані обставини, у розумінні ст.23 Закону України «Про прокуратуру», свідчить про неналежне здійснення міською радою наданих законом повноважень та є підставою звернення Вознесенської окружної прокуратури з позовом до суду.
Тобто, у даному випадку звернення прокурора до суду не є втручанням у дискрецію уповноваженого органу місцевого самоврядування і не є альтернативним способом захисту інтересів держави, натомість є реалізацією визначеної законом компетентності прокурора на представництво суспільно важливих інтересів держави у виключних випадках, при відсутності належного захисту з боку належного суб'єкта.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді у спірних правовідносинах належить до виключних випадків необхідності захисту інтересів безпосередньо територіальної громади та держави в цілому за бездіяльності уповноваженого органу місцевого самоврядування - Південноукраїнської міськради.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у прокурора правових підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Південноукраїнської міськради.
Щодо суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, 30.11.2021 ФОП Анваров В.Б. звернувся до Южноукраїнської міськради Миколаївської області (на даний час - Південноукраїнська міськрада) із заявою на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову (короткострокову) оренду під розміщення та обслуговування нежитлового приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у приватній власності останнього.
За результатами розгляду заяви ФОП Анварова В.Б., Южноукраїнською міськрадою 03.02.2022 прийнято рішення №924 «Про відмову громадянину України Анварову В.Б. у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 ».
Рішення міської ради про відмову мотивовано тим, що на вказаний об'єкт нерухомості відсутні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та рішення про присвоєння поштової адреси магазину. Зазначена земельна ділянка надавалася ФОП Анварову В.Б. для розміщення стаціонарної тимчасової споруди форм для провадження підприємницької діяльності.
За фактом використання завідомо підроблених документів, а саме: технічного паспорту від 30.06.2021 №773 та довідки від 30.06.2021 №2242/2, що стали підставою для реєстрації права власності на нежитлову будівлю, розташованої за адресою: бульвар Шкільний, 2/2, м.Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, у межах досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42022152040000041 ОСОБА_1 23.01.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України (використання завідомо підробленого документа).
Судом встановлено, що 29.06.2021 ФОП Анваров В.Б. звернувся до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області з заявою про видачу паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - кіоск з продажу хлібобулочних виробів «Кавунівський хліб» на території м.Южноукраїнськ за адресою: бульвар Шкільний, 2.
Відповідно до ескізних намірів забудови, розроблених ФОП Леденчук В.І. на замовлення ФОП Анварова В.Б., загальна площа забудови тимчасової споруди становить 12,50 кв.м.
У подальшому, на підставі заяви ФОП Анварова В.Б., Відділом містобудування та архітектури Южноукраїнської міськради ФОП Анварову В.Б. 28.07.2021 видано паспорт прив'язки тимчасової споруди №20-21 для провадження підприємницької діяльності - торгівельний кіоск з продажу хлібобулочних виробів «Кавунівський хліб» в районі магазину «Надія», на бульварі Шкільному, 2 в м.Южноукраїнську. Паспорт прив'язки виданий строком до 28.07.2025 та продовжує діяти до теперішнього часу на підставі пп.5 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану».
За інформацією Виконкому Південноукраїнської міськради (листи №14/01-34/170 від 19.01.2024 та №31/01-32/1586 від 02.06.2025) договір особистого строкового сервітуту на вказану земельну ділянку, між міською радою та ФОП Анваровим В.Б., не укладався та сплата за земельну ділянку не надходила.
Разом з тим, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.08.2021 рішенням державного реєстратора Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинським О.А. (індексний номер 59706262 від 06.08.2021) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за Анваровим В.Б. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (магазин) площею 11,2 кв.м, розташовану по бульвару Шкільному, 2/2, у м.Южноукраїнську Вознесенського району Миколаївської області (фактично зазначений об'єкт розташований по бульвару Шкільному, 2 у м.Южноукраїнськ).
За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для державної реєстрації вказаного об'єкта нерухомості стали:
- довідка, серія та номер: 2242/2 від 30.06.2021, видана товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський обласний інжиніринговий центр», відповідно до якої адресу магазину присвоєно згідно з рішенням виконкому Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №21 від 26.06.2006, а саме: Миколаївська область, м.Южноукраїнськ, бульвар Шкільний, 2/2;
- технічний паспорт, серія та номер: 773 від 30.06.2021, виданий товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський обласний інжиніринговий центр», відповідно до відомостей якого нежитлову будівлю побудовано у 1991 році.
Інші документи, які би послугували підставою для прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (з відкриттям розділу), - реєстратором не зазначені.
До того ж, як вбачається з технічного паспорту серія та номер: 773 від 30.06.2021, магазин - «Кавунівський хліб», на який зареєстровано право власності, являє собою одноповерхову будівлю, з залізобетонним фундаментом, стіни якого виготовлені з панелів та вагонки, покрівля оцинкована/стальна, металеве перекриття, підлога виготовлена з плитки.
Водночас, в межах кримінального провадження № 42022152040000041, дізнавачем СД ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області із залученням експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 03.06.2025 проведено огляд володіння особи, а саме: будівлі під назвою «Кавунівський хліб», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.08.2021 за адресою: м.Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, бульвар Шкільний, 2/2 (фактично зазначений об'єкт розташований по бульвару Шкільному, 2 у м.Южноукраїнськ). Встановлено, що вказаний об'єкт за зовнішніми ознаками являє собою одноповерхову некапітальну споруду з дахом та стінами.
Також, постановою прокурора Южноукраїнського відділу окружної прокуратури Руденко О.В. від 16.04.2025 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
За результатами проведення цієї експертизи, судовим експертом 27.08.2025 складено висновок №1892-34-25, зі змісту якого вбачається, що розташовану в районі магазину «Надія» по бульвару Шкільному, 2 в м.Південноукраїнську, Вознесенського району, Миколаївської області споруду «Кавунівський хліб» встановлено на залізобетонну основу, що виконана для нівелювання нерівності рельєфу без улаштування фундамента, який регламентується згідно вимог ДБН-В.2.1-10:2018 «Основи і фундаменти будівель та споруд. Основні положення». При цьому, судовим експертом наголошено, що одноповерхові павільйони при встановленні не потребують фундаментів.
Крім того, судовим експертом встановлено, що зазначений об'єкт за місцем розташування відповідає паспорту прив'язки тимчасової споруди «Кавунівський хліб», розташованої в районі магазину «Надія» по бульвару Шкільному, 2 в м.Південноукраїнську, Вознесенського району, Миколаївської області (реєстр.№20-21, виданий 28.07.2021). Цей об'єкт відноситься до тимчасової споруди торговельного призначення.
Згідно відповіді Державної інспекції архітектури та містобудування №5937/02/13-24 від 27.09.2024, тимчасова споруда не є об'єктом будівництва, щодо якого передбачено здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю.
Також, у відповіді відсутня інформація щодо наявності у розпорядженні останніх документів, запитуваних у листі.
При цьому, відповідно до п.1.3 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
До того ж, за приписами ст.ст.181, 182 ЦК України, тимчасова споруда є рухомим майном, а не нерухомістю, яка повинна бути пов'язана фундаментом із землею.
Частиною 4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, у тому числі, на тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.
За таких обставин суд погоджується з доводами прокурора, що ФОП Анваровим В.Б. фактично розташовано на земельній ділянці тимчасову споруду, без ознак капітального спорудження, щодо якої чинним законодавством України не передбачено взагалі можливості здійснення державної реєстрації права власності як на нерухоме майно.
До того, судом приймаються до уваги доводи прокурора про те, що навіть якби існував факт капітального будівництва Анваровим В.Б. об'єкта нерухомості - магазину, то останнім також порушено передбачений законодавством порядок забудови.
Зокрема, право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст.90 Земельного кодексу України), землекористувачі (ст.95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» (у редакції, чинній на момент здійснення будівництва), фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
За приписами ч.ч.4, 5 ст.26, ч.ч.2, 3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент реєстрації права власності на майно), право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування. Складовими вихідних даних будівництва є містобудівні умови та обмеження.
Фізична або юридична особа, яка подала заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 вказаного Закону, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Приписами ч.2 ст.36 та ч.8 ст.39 такого Закону, встановлено заборону виконання будівельних робіт без подання документів, що надають таке право, та експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію (якщо таке прийняття передбачено законодавством).
За приписами ст.25 Закону України «Про основи містобудування», особи, винні у недотриманні норм і правил при проектуванні і будівництві; проектуванні об'єктів з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації; виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів; прийнятті в експлуатацію об'єктів, зведених з порушенням законодавства, норм і правил; наданні інформації, що не відповідає дійсності, про умови проектування і будівництва чи у необґрунтованій відмові надати таку інформацію, несуть відповідальність, передбачену законом.
При цьому, за інформацією Відділу містобудування та архітектури Южноукраїнської міської ради (лист №10 від 12.01.2022) вбачається, що відповідно до основного креслення Генерального плану міста Южноукраїнська, затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради №218 від 03.06.2016 спірна земельна ділянка не передбачена під будівництво та обслуговування будівель торгівлі.
Згідно з даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, що функціонує відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №681 від 23.06.2021, за параметрами пошуку «ЄДРПОУ замовника Анварова В.Б. 2966608053» відсутні містобудівні умови та обмеження, дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, що стосується спірної ділянки.
Відсутність дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання також підтверджується інформацією Державної інспекції архітектури та містобудування (лист №5937/02/13-24 від 27.09.2024).
Крім того, згідно листа Виконкому Южноукраїнської міськради №14/01-34/2143 від 08.08.2024, рішення про присвоєння адреси по АДРЕСА_1 не приймалося та відповідні документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкта відсутні. Рішення №21 від 26.06.2006 про присвоєння адреси об'єкту нерухомості - АДРЕСА_1 , на яке посилається ТОВ «Миколаївський обласний інжиніринговий центр», не існує.
Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами прокурора, що при здійсненні нібито «будівництва об'єкта нерухомості» ОСОБА_1 не отримано визначені законодавством обов'язкові дозвільні документи містобудівні умови та обмеження, дозвіл на будівництво та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а виконання «будівельних робіт» проведено без розроблення та затвердження проектної документації.
До того ж, одним із документів, що став підставою для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 (а фактично - по АДРЕСА_2 , є технічний паспорт.
При цьому, технічний паспорт не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю, а лише фіксує технічні дані об'єкта (постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №752/9104/18).
Тобто, технічний паспорт не підтверджує право власності на зареєстрований об'єкт та не дає можливості встановити підстави набуття права власності ОСОБА_1 на вищевказаний об'єкт нерухомості.
Таким чином, будівництво на земельній ділянці, що не була відведена особі для будівництва, відсутність дозволу на будівництво, проведення будівництва без розроблення та затвердження проектної документації або порушення умов, передбачених в ній, неприйняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, державна реєстрації права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію об'єкт усупереч вимогам Закону зумовлює визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості (ч.2 ст.376 ЦК України).
Відповідно до інформації Державного архівного відділу Миколаївської області № Ю-101/03-06 від 31.01.2024 в останніх на зберіганні наявне лише рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 21 від 21.01.2006 «Про затвердження списку дітей перших двох років життя із малозабезпечених сімей для безкоштовного забезпечення продуктами дитячого харчування у кварталі 2006 року».
При цьому, судом прийнято до уваги, що відсутність рішення Виконкому Южноукраїнської міськради №21 від 26.06.2006 про присвоєння адреси об'єкту нерухомості також встановлена у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2025 у справі №915/1524/24, яке набрало законної сили 19.08.2025.
До того ж, судом прийнято до уваги, що за результатами камеральної перевірки (акт №5029/19.1.1/24 від 08.10.2024) встановлено, що державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на магазин у АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинським О.А. з порушенням вимог ст.ст.3, 10, 18, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , п.п.12, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, а саме:
- за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
- за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
- без направлення відповідного запиту до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для державної реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013.
Наказом Міністерства юстиції України №2880/5 від 08.10.2024 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Мішково Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинського Олександра Анатолійовича» державному реєстратору Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області Морозинському О.А. тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на один місяць.
Враховуючи, що спірний магазин площею 11,2 кв.м по АДРЕСА_3 (фактично - по АДРЕСА_2 ) є тимчасовою некапітальною спорудою, суд приходить до висновку, що державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на такий об'єкт вчинена незаконно.
До того ж, судом прийнято до уваги, що державна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на тимчасову споруду здійснена без документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а також на підставі технічного паспорту на об'єкт нерухомості та довідки ТОВ «Миколаївський обласний інжиніринговий центр» від 30.06.2021, що містять недостовірні відомості щодо такого майна.
За приписами ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб'єктивних прав.
Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.3 ст.16 Цивільного кодексу України).
Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту.
Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.
Аналогічні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Державна реєстрація права приватної власності відповідача на нежитлове приміщення загальною площею 11,2 кв.м, що розташоване за адресою: м.Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївської області, бульвар Шкільний, 2/2 (фактично - по бульвару Шкільному, 2) як на нерухоме майно - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ними права власності на таке майно.
Суд погоджується з доводами прокурора, що відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно створює для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника земельної ділянки комунальної власності, зокрема відчуження або передачі у користування цієї землі іншим особам, оскільки відповідно до ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
За змістом п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Тобто, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачем, з яким позивач не перебував у зобов'язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правомочності розпоряджатись своєю землею (схожі висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №496/1059/18 та від 18.09.2024 у справі №914/1785/22).
Відповідно до ч.7 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.
Враховуючи, що державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на тимчасову споруду (магазин) площею 11,2 кв.м, що розташована на земельній ділянці комунальної форми власності, як на нерухоме майно була здійснена незаконно, а зазначене майно не є нерухомим та створює перешкоди власнику земельної ділянки, суд погоджується з доводами прокурора та приходить до висновку, що така державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій розташована тимчасова споруда та здійснена незаконна державна реєстрація права приватної власності, для захисту прав користування та розпорядження такою землею, є вимога про скасування державної реєстрації права приватної власності із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Обраний спосіб захисту відповідає правовій позиції, викладеній у п.69 Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 по справі №914/1785/22.
З огляду на викладене, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним.
Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 року у справі №458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 та від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами прокурора, що найбільш ефективним та доцільним способом захисту та реального поновлення порушених інтересів держави є усунення перешкод власнику, тобто територіальній громаді в особі Південноукраїнської міськради, у здійсненні права користування та розпорядження землею шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
При цьому, за приписами ч.1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом враховано, що відповідач у письмовій заяві від 15.04.2026 визнав позовні вимоги прокурора в повному обсязі.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви у даній справі Миколаївською обласною прокуратурою за платіжною інструкцією №59 від 27.01.2026 сплачено 2662,40 грн судового збору.
Оскільки відповідачем на стадії підготовчого провадження визнано суму заборгованості, то суд приходить до висновку, що з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури підлягає стягненню 1331,20 грн судового збору, сплаченого при поданні позову, а інші 1331,20 грн судового збору з державного бюджету буде повернуто Миколаївській обласній прокуратурі на підставі ухвали суду за її клопотанням.
Керуючись ст.46, ч.1 ст.130, ч.3 ст.185, 191, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Усунути перешкоди Південноукраїнській міській раді (55002, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ, вул.Європейська, буд.48; ідент.код 33850880) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлову будівлю Літ.А-1 - магазин, загальною площею 11,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2427750648108), із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Анварова Васіба Байрамовича ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28; ідент.код 02910048) 50% витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1331,20 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 26.05.2026.
Суддя М.В.Мавродієва