вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/841/26
Суддя Господарського суду Київської області Антонова В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"
до фізичної особи-підприємця Войташевського Богдана Ігоровича
про стягнення 374 662, 22 грн,
Без виклику представників учасників справи.
Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Войташевського Богдана Ігоровича (надалі - відповідач) про стягнення 374 662, 22 грн, з яких: 331 878, 22 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту та 42 784, 00 грн прострочена заборгованість за комісією.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за кредитним договором «Кредит всеБІЗНЕС» №711809051112 від 22.01.2025, в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
24.04.2026 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", в якій просить суд:
- кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №711809051112 від 22.04.2025 визнати недійсним в частині пункту 1.1.4. статті 1 щодо розміру комісійної винагороди за надання кредиту та комісійної винагороди за обслуговування кредиту.
В обґрунтування зустрічного позову, відповідач, з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів» зазначає, що умови кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС» №711809051112 від 22.04.2025 (далі - договір) щодо встановлення комісійної винагороди за надання кредиту та комісійної винагороди за обслуговування кредиту, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища відповідача, за своєю природою є дискримінаційними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства, а тому мають бути визнані судом недійсними.
Крім цього, зустрічний позов містить клопотання про поновлення пропущеного строку на його подання, в обґрунтування якого позивач за зустрічним позовом зазначає, що первісний позов з додатками отримав через підсистему «Електронний суд» та оскільки є фізичною особою-підприємцем та не має обов'язку щодо обов'язкової реєстрації та використання електронного кабінету - не здійснював регулярного моніторингу електронної кореспонденції та фактично ознайомився з матеріалами справи 20.04.2026.
27.04.2026 (сформований в системі Електронний суд 24.04.2026) від відповідача надійшов відзив, у якому міститься клопотання про поновлення строку на його подання, в зв'язку з тим, що не здійснював регулярного моніторингу електронної кореспонденції у підсистемі «Електронний суд», оскільки є фізичною особою-підприємцем та не має обов'язку щодо обов'язкової реєстрації та використання електронного кабінету, а тому фактично ознайомився з матеріалами справи 20.04.2026.
27.04.2026 від позивача надійшло письмове підтвердження, що ціна позову залишається незмінною.
28.04.2026 від позивача надійшло заперечення щодо прийняття зустрічної позовної заяви та відповідь на відзив.
Щодо клопотань відповідача про поновлення строку на подання відзиву та зустрічного позову, суд дійшов наступних висновків.
Так, пунктом 3 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частиною 11 ст.242 ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що підтверджується відповіддю №32867390 від 26.03.2026.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала про відкриття провадження була отримана відповідачем у його електронному кабінеті 30.03.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останній день строку для подання відповідачем відзиву є 14.04.2026.
До господарського суду надійшов відзив 27.04.2026, тобто після закінчення строку встановленого судом для його подання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Положеннями частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, з метою повного, об'єктивного дослідження та встановлення обставин справи, а також з метою забезпечення принципу змагальності та рівності прав учасників процесу, суд вважає за можливе поновити відповідачу пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти поданий відзив до розгляду.
Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 180 ГПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Враховуючи те, що судом поновлено строк для подання відзиву, суд вважає за можливе поновити фізичній особі-підприємцю Войташевському Богдану Ігоровичу строк для подання зустрічної позовної заяви.
У відповідності до частин 4, 5 статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.
Предмет позову, тобто певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, повинен бути чітко визначений позивачем у прохальній частині позовної заяви, оскільки резолютивна рішення суду, по суті, відображає позовні вимоги, викладені у прохальній частині позовної заяви, та повинна викладатися чітко й безумовно.
З тексту зустрічної позовної заяви вбачається, що пунктом 1.1.4. договору «Кредит всеБІЗНЕС» №711809051112 від 22.01.2025 (далі - договір) передбачено плату за кредит, зокрема, у вигляді комісійної винагороди за надання кредиту на підставі пункту п.1.1.4.1. договору та у вигляді комісійної винагороди за обслуговування кредиту за п.1.1.4.2. договору.
Разом з тим, у прохальній частині зустрічної позовної заяви позивачем викладено дві немайнові вимоги про визнання недійсним договору в частині пункту 1.1.4. статті 1 щодо розміру комісійної винагороди за надання кредиту та комісійної винагороди за обслуговування кредиту, тобто відповідачем не розмежовано окремо складові плати за кредит, а саме у вигляді комісійної винагороди за надання кредиту на підставі пункту п.1.1.4.1. договору та у вигляді комісійної винагороди за обслуговування кредиту на підставі пункту п.1.1.4.2. договору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем за зустрічним позовом не викладено чітко й безумовно, а прохальна частина зустрічної позовної заяви не відповідає її змісту.
Як було зазначено вище, позивач за зустрічним позовом у прохальній частині зазначає дві вимоги немайнового характеру.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закон.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється в розмірі: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 3 328,00 грн.
Оскільки, позивачем за зустрічним позовом заявлено дві вимоги немайнового характеру, тому сплаті підлягає судовий збір у розмірі 6 656, 00 грн (3 328, 00 грн * 2).
Однак, при дослідженні матеріалів зустрічної позовної заяви, судом встановлено, що жодних доказів сплати судового збору на вказану суму не надано, натомість позивач посилається на приписи пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та стверджує, що він звільнений від сплати судового збору, на що суд зазначає наступне.
Статтею 1-1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
За приписами частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що спори щодо захисту прав споживачів не підвідомчі господарським судам та відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України відносяться до юрисдикції загальних судів.
Враховуючи предмет даного спору, суд дійшов висновку, що в даному випадку спір між сторонами виник із договірних правовідносин щодо укладання і виконання кредитного договору.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 ЗУ "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У даному випадку за умовами спірного кредитного договору цільове використання кредиту: на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п.1.1.4.1. договору (у разі наявності такої комісійної винагороди), в сумі, що визначається згідно п.1.1.4.1. договору.
Позичальник не має права використовувати кредит на такі цілі: задоволення особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю; інші цілі, заборонені законодавством України та типовими умовами.
Відтак, наданий позивачем відповідачу кредит не є споживчим, а тому норми ЗУ "Про захист прав споживачів" та ЗУ "Про споживче кредитування" не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.
Отже, позивач за зустрічним позовом не звільнений від сплати судового збору за подання даного позову на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим, його твердження про звільнення від сплати судового збору за звернення до господарського суду з даним позовом є безпідставними.
Частина 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначає перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Позивач у зустрічній позовній заяві не зазначає та не надає до неї доказів, що він відноситься до переліку осіб, визначених ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», які звільнені від сплати судового збору.
Отже, позивачем за зустрічним позовом не дотримано вимоги щодо обов'язкової сплати судового збору, що є порушенням п.2 ч.1 ст.164 ГПК України.
Враховуючи наведене вище, позивачу за зустрічним позовом необхідно сплатити судовий збір у розмірі 6 656, 00 грн та надати суду докази такої сплати, а саме оригінал платіжного доручення про перерахування судового збору.
Крім того, відповідно до п.2 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців).
Суд зазначає, що всупереч вказаній вище нормі в поданій позовній заяві не міститься вказівки на статус позивача за зустрічним позовом, як фізичної особи - підприємця.
Отже, позивачу за зустрічним позовом необхідно вказати в позовній заяві статус позивача, як фізичної особи - підприємця.
Згідно із ч.5 ст.180 ГПК України, до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця Войташевського Богдана Ігоровича підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом на те, що відповідно до ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
У зв'язку з перебуванням судді Антонової В.М. у відрядженні, суд вирішує питання про поновлення строку на подання відзиву, зустрічної позовної заяви та залишення останньої без руху в перший робочий день після повернення судді із відрядження - 20.05.2026.
Керуючись ст.174, 180, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Поновити фізичній особі-підприємцю Войташевському Богдану Ігоровичу строк для подання відзиву на позовну заяву в справі №911/841/26 та прийняти його до розгляду.
2. Поновити фізичній особі-підприємцю Войташевському Богдану Ігоровичу строк для подання зустрічної позовної заяви в справі №911/841/26.
3. Залишити зустрічну позовну заяву Войташевського Богдана Ігоровича без руху.
4. Встановити фізичній особі-підприємцю Войташевському Богдану Ігоровичу строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя В.М. Антонова