ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2026Справа № 910/11981/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Київ
до ОСОБА_2 , м. Київ
про стягнення 1 784 830,09 грн, -
За участю представників сторін:
від позивача: Літинский О.П. (адвокат за ордером серії АІ№2008238 від 22.09.2025 року);
від відповідача: Олійник О.В. (адвокат за ордером серії АІ№1344147 від 06.04.2026 року).
25.09.2025 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 відповідач) суми заборгованості в розмірі 1 340 000,00 грн, суми 3% річних в розмірі 112 780,27 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 332 050,72 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ "Компанія з управління активами "Ефективні інвестиції" №2430/ТГ від 05.12.2020 року в частині проведення розрахунку за придбану частину частки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 року матеріали справи №910/11981/25 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою від 01.10.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
03.10.2025 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання на 02.12.2025.
02.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого засідання та перехід до розгляду справи по суті.
В підготовчому засіданні 02.12.2025 судом було оголошено перерву до 13.01.2026 та запропоновано позивачу повідомити позивача про розгляд даної справи шляхом розміщення оголошення в місцевому друкованому виданні.
29.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме примірника газети із розміщеним оголошенням.
13.01.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про виклик свідка. У відзиві відповідачем зазначено, що згідно розписок №1 та №2 відповідачем сплачено позивачу 98 989,90 грн, а тому договір виконано в повному обсязі. У зв'язку з чим, відповідач зазначив, що йому є не зрозумілою суть претензії.
13.01.2026 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що у розписках зафіксовано обставини повного виконання відповідачем своїх зобов'язань та відсутність у сторін матеріальних претензій.
В засідання 13.01.2026 року сторони не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 оголошено перерву до 17.02.2026 та запропоновано сторонам надати додаткові пояснення по суті спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 виправлено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі №910/11981/25 допущену технічну описку в частині зазначення вірної дати засідання.
04.02.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що надані відповідачем розписки не підтверджують факту повного виконання свого обов'язку за договором відповідачем. При цьому, правова природа розписки це підтвердження фінансового зобов'язання, а не зміна умов договору. Отже, аргументи відповідача не підкріплені належними та допустимими доказами.
04.02.2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій викладено аналогічні твердження.
17.02.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що відповідно до практики Верховного Суду, що наявність акта приймання-передачі частки у статутному капіталі та розписок не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором.
Ухвалою від 17.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 07.04.2026 року.
В засіданні 07.04.2026 року у справі було оголошено перерву до 12.05.2026 року.
В засіданні 15.05.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
05.12.2020 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу частини часки в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» №2430/ТГ (надалі - Договір), відповідно до п. 1. якого продавець продає покупцю, а покупець придбаває у продавця частину частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» (код ЄДРПОУ 34717659) (надалі - Товариство) в розмірі 9,8% статутного капіталу Товариства, що складає 836 920,00 грн.
Згідно з п. 3. Договору право власності на частину частки в статутному капіталі Товариства, що відчужується за даним Договором, переходить до покупця з момен6ту її передачі шляхом підписання акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, який є додатком до цього Договору.
Пунктом 5. Договору визначено, що продавець гарантує, що дійсно є учасником (засновником) Товариства, йому належить частка в статутному капіталі Товариства в розмірі 99%, що складає 8 454 600,00 грн.
За домовленістю сторін, вартість частини частки в статутному капіталі Товариства, що відчужується, в розмірі 9,8% статутного капіталу Товариства, складає 98 989,00 грн. Покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість частки у безготівковій формі шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок продавця, зазначений в Договорі, або у готівковій формі шляхом передачі грошових коштів під розписку продавця, протягом трьох років з дати укладання цього Договору однією сумою або частинами. (п. 7. Договору).
05.12.2022 року сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору (надалі - Додаткова угода), відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди, щодо перегляду вартості відчужуваної за Договором №2340/ТГ частини частки в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» в розмірі 9,8% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» та за взаємною згодою сторін оцінили відчужувану частку вартістю в 1 340 000,00 грн.
Пунктом 2 Додаткової угоди сторони виклали п. 7 Договору в наступній редакції «За домовленістю сторін, вартість частини частки в статутному капіталі Товариства, що відчужується, в розмірі 9,8% статутного капіталу Товариства, складає 1 340 000,00 грн. Покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість частки у безготівковій формі шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок продавця, зазначений в Договорі, або у готівковій формі шляхом передачі грошових коштів під розписку продавця, протягом трьох років з дати укладання цього Договору однією сумою або частинами.».
19.12.2022 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, підписано Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції», відповідно до п. 1 якого у відповідності з укладеним Договором купівлі-продажу частини часки в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» №2430/ТГ від 05.12.2020 року продавець передав, а покупець прийняв частку в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» в розмірі 9,8%, що складає 836 920,00 грн.
Пунктом 3 вказаного Акту сторони зазначили, що сторони не мають одна до одної матеріальних та/або будь яких інших претензій у зв'язку з передачею частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції». Підписанням цього акту сторони підтверджують факт повного розрахунку за відчужувану частину частки в порядку та на умовах, що визначені Договором.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказав, що відповідач не розрахувався за умовами укладеного між сторонами Договору та не сплатив частку у статутному капіталі в розмірі 1 340 000,00 грн, що стало підставою стягнення їх в судовому порядку, а також позивач нарахував відповідачу суму 3% річних в розмірі 112 780,27 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 332 050,72 грн.
Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач надав до матеріалів справи Розписку №1 від 05.12.2020 року та Розписку №2 від 07.12.2022 року.
Так, відповідно до Розписки №1 від 05.12.2020 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн в якості часткової оплати за Договором №2430/ТГ купівлі-продажу частини частки в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» від 05.12.2020 року. Передача грошових коштів та складання розписки здійснена в присутності свідка ОСОБА_3 .
Відповідно до Розписки №2 від 07.12.2022 року ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 48 989,90 грн в якості оплати за Договором №2430/ТГ купівлі-продажу частини частки в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» від 05.12.2020 року. Сторони підтверджують, що ОСОБА_2 повністю виконано зобов'язання зі сплати вартості частки 9,8% статутного капіталу Товариства у розмірі, визначеному п. 7 Договору №2430/ТГ купівлі-продажу частини частки в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» від 05.12.2020 року. Передача грошових коштів та складання розписки здійснена в присутності свідка ОСОБА_3 .
Отже, як зазначив відповідач у поясненнях по суті спору, ним свої зобов'язання по Договору виконані в повному обсязі, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору позивач продає відповідачу, а відповідач придбаває у позивача частину частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» (код ЄДРПОУ 34717659) (надалі - Товариство) в розмірі 9,8%, вартість придбання якої, згідно п. 7. Договору (в редакції пункту 2 Додаткової угоди), становить 1 340 000,00 грн.
Як вбачається із наданих відповідачем заперечень по суті спору ним не заперечено факту укладення Додаткової угоди до Договору.
При цьому, відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів визнання недійсною Додаткової угоди №1 до Договору, вона є неоспореною сторонами і, відповідно, чинною.
Пунктом 7 Договору (в редакції пункту 2 Додаткової угоди) сторони погодили, що покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість частки у безготівковій формі шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок продавця, зазначений в Договорі, або у готівковій формі шляхом передачі грошових коштів під розписку продавця, протягом трьох років з дати укладання цього Договору однією сумою або частинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, згідно наданих відповідачем до матеріалів справи Розписок №1 та №2, існування яких позивачем не заперечено, позивачем отримано від відповідача 98 989,90 грн в рахунок оплати вартості частки в розмірі 9,8% статутного капіталу Товариства вартістю, визначеною п. 7 Договору №2430/ТГ купівлі-продажу частини частки в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» від 05.12.2020 року
19.12.2022 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, підписано Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції», відповідно до п. 1 якого у відповідності з укладеним Договором купівлі-продажу частини часки в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» №2430/ТГ від 05.12.2020 року продавець передав, а покупець прийняв частку в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» в розмірі 9,8%.
Пунктом 3 вказаного Акту сторони зазначили, що сторони не мають одна до одної матеріальних та/або будь яких інших претензій у зв'язку з передачею частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції». Підписанням цього акту сторони підтверджують факт повного розрахунку за відчужувану частину частки в порядку та на умовах, що визначені Договором.
Окрім того, в Розписці №2 від 07.12.2022 року зазначено, що сторони підтверджують, що ОСОБА_2 повністю виконано зобов'язання зі сплати вартості частки 9,8% статутного капіталу Товариства у розмірі, визначеному п. 7 Договору №2430/ТГ купівлі-продажу частини частки в статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» від 05.12.2020 року.
Щодо зазначених обставин повного виконання зобов'язань та відсутність матеріальних претензій, зазначених в Акті приймання-передачі частки у статутному капіталі та Розписці №2, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 викладено правову позицію, відповідно до якої відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладений Договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції».
Таким чином, суд зазначає, що відповідно до обставин даної справи Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» від 09.12.2022 року не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки зазначений акт, підписаний на виконання умов Договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» від 05.12.2020 року, відповідно до якого позивач передав у власність відповідача частину частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції», що становить 9,8% статутного капіталу Товариства, що складає 1 340 000,00 грн (в редакції Додаткової угоди №1 від 05.12.2022 року).
Вказані обставини, також підтверджуються п.3 Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» від 05.12.2020 в якому зазначено, що з метою переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства сторони мають підписати акт прийому-передачі частки у статутному капіталі Товариства.
Окрім того, у п. 1 Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства вказано, що він укладений у відповідності з укладеним Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» від 05.12.2020 року.
Таким чином, Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції» від 09.12.2022 в цій справі не має ознак правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та не може засвідчувати обставини виконання сторонами зобов'язань за Договором.
Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Також пунктом 2.3. Положення передбачено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Таким чином, наявні в матеріалах справи Розписки №1 та №2, які визнані позивачем, підтверджують отримання позивачем від відповідача коштів в розмірі 98 989,90 грн в рахунок оплати частини вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції».
Щодо строку виконання відповідачем обов'язку зі сплати частки у статутному капталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції», суд зазначає наступне.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов'язку в натурі.
Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов'язку в натурі) застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його.
Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.
При розгляді судами вказаної категорії спорів встановленню підлягають обставини існування (виникнення) у боржника відповідного обов'язку (наприклад, сплатити вартість поставленого товару) та настання строку виконання такого обов'язку (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Якщо у боржника не настав строк виконання обов'язку сплатити грошові кошти, суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки звернення позивача з позовом до суду є передчасним (у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, як зазначалось вище, пунктом 7 Договору (в редакції пункту 2 Додаткової угоди) сторони погодили, що покупець зобов'язується сплатити продавцю вартість частки у безготівковій формі шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок продавця, зазначений в Договорі, або у готівковій формі шляхом передачі грошових коштів під розписку продавця, протягом трьох років з дати укладання цього Договору однією сумою або частинами.
Таким чином, кінцевим строком оплати відповідачем вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції», з урахуванням набрання законної сили Додатковою угодою 05.12.2022 року (п. 4. Додаткової угоди) є три роки з моменту укладення цього Договору, оскільки саме Додатковою угодою сторонами змінено пункт Договору, яким визначено вартість частки та порядок оплати.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, зокрема укладають господарський договір, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Отже, оскільки станом на момент розгляду справи судом, строк виконання відповідачем свого зобов'язання настав, проте виконаний ним лише частково на суму в розмірі 98 989,90 грн (згідно наявних в матеріалах справи Розписок №1 та №2), підтвердженою належними доказами загальною сумою основного боргу відповідача є сума в розмірі 1 241 011,00 грн, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають часткову задоволенню на зазначену суму.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 112 780,27 грн суми 3% річних та 332 050,72 грн суми інфляційних втрат за період з січня 2023 року по серпень 2025 року, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Однак, як зазначено вище, з урахуванням того, що кінцевим строком оплати відповідачем вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ефективні інвестиції», з урахуванням набрання законної сили Додатковою угодою 05.12.2022 року (п. 4. Додаткової угоди) є три роки з моменту укладення цього Договору, оскільки саме Додатковою угодою сторонами змінено пункт Договору, яким визначено вартість частки та порядок оплати, необґрунтованим є наведені позивачем нарахування відповідачу суми 3% річних та суми інфляційних втрат за період з січня 2023 року по серпень 2025 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 1 241 000,00 грн.
Судовий збір позивача у розмірі 14 892,14 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв'язку із поданням до суду позовної заяви в електронній формі, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму коштів в розмірі 1 241 011,00 грн (один мільйон двісті сорок одна тисяча одинадцять гривень 00 копійок), суму судового збору у розмірі 14 892,14 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві гривні 14 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 22.05.2026 року.
Суддя С. МОРОЗОВ