ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2026Справа № 910/14261/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянув господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТСІТІ"
до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
про визнання одностороннього припинення договору та відмову від підтримання ділових відносин неправомірним.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТСІТІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" з вимогою про визнання недійсною односторонню відмову (правочин) вчинений Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" щодо розірвання договору банківського обслуговування від 29.05.2024 року, за яким було відкрито рахунок НОМЕР_1 .
Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.11.2025 прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання одностороннього правочину Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" оформлений листом № В6/19-6907 від 27.08.2025 про відмову підтримання ділових відносин з 26.08.2025 у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику недійсним.
12.12.2025 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що у зв'язку з виявленням в діяльності позивача фінансових операцій, що відповідають встановленим законодавством критеріям та індикаторам підозрілих фінансових операцій, а також у зв'язку з ненаданням детальної та повної інформації з поставлених у запитах питань, Банком було прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин від 26.08.2025 у зв'язку з встановленням позивачу неприйнятно високого ризику (НВР).
20.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТСІТІ" подало заяву про зміну предмету позову та 27.02.2026 про уточнення позовних вимог, в яких просив визнати недійсним правочин АТ "Райффайзен Банк" щодо односторонньої відмови від підтримання ділових відносин (обслуговування) з ТОВ "ФРУТСІТІ" та зобов'язати АТ "Райффайзен Банк" повернути залишки грошових коштів ТОВ "ФРУТСІТІ" згідно платіжної інструкції позивача із наступним призначенням платежу: "Перерахування залишків грошових коштів на свій розрахунковий рахунок в іншому банку, без ПДВ".
02.02.2026 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, враховуючи нову вимогу позивача про повернення коштів з самостійно визначеним призначенням платежу.
27.02.2026 позивач подав суду відповідь на відзив, в яких проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.
Ухвалою суду від 03.03.2026 заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТСІТІ" про зміну предмету позову від 20.01.2026 та уточнення позовних вимог від 27.02.2026 у справі № 910/14261/25 повернути позивачу без розгляду.
18.03.2026 позивач подав суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив визнати недійсним правочин АТ "Райффайзен Банк" щодо односторонньої відмови від підтримання ділових відносин (обслуговування) з ТОВ "ФРУТСІТІ" та зобов'язати АТ "Райффайзен Банк" повернути залишки грошових коштів ТОВ "ФРУТСІТІ" згідно платіжної інструкції позивача із наступним призначенням платежу: "Перерахування залишків грошових коштів на свій розрахунковий рахунок в іншому банку, без ПДВ".
У судовому засіданні 24.03.2026 судом прийнято вказану заяву до розгляду.
У судовому засіданні 24.03.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 12.05.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
29.05.2024 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) було укладено та підписано Заяву про приєднання до Договору банківського обслуговування на підставі якої Позивачу відкрито ряд рахунків у Банку, зокрема рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідач листом від 30.07.2025 за вих. № В6/19-6411, посилаючись на частину 2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (Закон 361-IX), частину 6 ст. 11 Закону Закон 361-IX, звернувся до Клієнта з проханням не пізніше 08.08.2025 «надати до Банку або надіслати до Банку каналами системи дистанційного обслуговування документи, що розкривають мету та підстави проведення операцій по Вашому рахунку відкритому у Банку, їх відповідність характеру Вашої діяльності (контракти, договори, угоди, рахунки-фактури, акти тощо)» (детальний перелік питань у листі, що доданий Позивачем до позову).
Банк звернув увагу Клієнта, що у разі невиконання зазначених у листі вимог та ненадання запитуваної інформації, Банк має відмовити в наданні Послуг відповідно до умов договору банківського рахунку/правил банківського обслуговування, а також в подальшому прийняти рішення про відмову від підтримання ділових відносин, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин (закриття рахунка(-ів)) згідно ст. 15 Закону 361-IX.
У відповідь на вказаний лист Позивач 08.08.2025 надав до Банку документи, які, на думку відповідача, не в повному обсязі покрили запит Банку та не спростував підозри Банку щодо проведення ним сумнівної діяльності.
Зокрема, вказав, що Позивачем не надано документального підтвердження виплати заробітної плати, штатного розкладу, фінансової звітності, з контрагентом ТОВ "ФРУТВІЛЬ" не розкрито мету надання фінансової допомоги, з контрагентом ПП "ТРАНСКОМ АЛЬЯНС" не надано договір з усіма додатками до договору, рахунок на оплату, акти приймання передачі виконаних послуг з деталізацією та розрахунком їх вартості.
У зв'язку з тим, що Позивачем не було надано відповіді на всі поставлені Банком питання та не надано необхідні для здійснення належної перевірки клієнта документи та відомості Банк, а також у зв'язку з виявленням в діяльності Позивача індикаторів підозрілої діяльності Банк прийняв рішення про встановлення Позивачу неприйнятно високого ризику (НВР) та про відмову від підтримання ділових відносин, оформлене обгрунтованим висновком щодо сформованої підозри № 178-8/3/1422 від 26.08.2025 (Підозріла діяльність Код 900).
Листом № В6/19-6907 від 27.08.2025 Банк повідомив Позивача про те, що використовуючи надане законодавством право Банк прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин з Позивачем з 26.08.2025 у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику (далі - НВР).
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що не погоджується з рішенням Банку та вважаючи, що Банк неправомірно присвоїв йому НВР. Зокрема, Позивач стверджує, що Банк не повідомив критеріїв ризику: не зазначив, який саме критерій/ознака ризику був застосований; не обґрунтував, у чому полягає ризик; не надав можливості усунути ризики; Банк блокує доступ до коштів: Позивач стверджує, що після припинення договору рахунок фактично закрито, але Банк продовжує приймати надходження, при цьому не дає можливості розпоряджатися коштами, відмовляє у переказі на інший рахунок (вимагає спеціальне призначення платежу). Позивач трактує це як безпідставне утримання коштів; Банк порушив обов'язки за договором та ЦК України: ст. 1066- 1068 ЦКУ щодо обслуговування рахунку, не повернув залишок коштів (ст. 1075 ЦКУ), неправомірно вчинив односторонній правочин, який суперечить ст. 203 ЦКУ, розірвав договір без передбачених законом підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон) банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
За приписами ч. 6 ст. 7 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:
неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;
наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Частиною 2 ст. 8 Закону визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний: 2) забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; 4) здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
Відповідно до частин 2, 4 ст. 11 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб'єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин. Належна перевірка здійснюється в разі: встановлення ділових відносин; наявності підозри; здійснення платіжних операцій (у тому числі міжнародних) без відкриття рахунка; проведення фінансової операції з віртуальними активами на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тисяч гривень; виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта; проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону cуб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими є високим.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Аналогічні норми містяться в Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене постановою Національного банку України № 65 від 19.05.2020 (далі - Положення).
Відповідно до пунктів 11, 12 додатку 1 до Положення передбачено, що Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП (посилені заходи належної перевірки) у разі присвоєння високого рівня ризику.
Відповідно до п. 61 Положення Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною 6 статті 7 Закону, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ (протидія відмиванню коштів/фінансуванню тероризму).
Відповідно до пункту 1 додатку 6 до Положення Банк зобов'язаний здійснювати посилені заходи щодо належної перевірки (надалі - ПЗНП) щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими є високий.
Відповідно до пункту 1 додатку 12 до Положення Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною 1 статті 15 Закону.
Відповідно до п. 6 додатку 12 до Положення Банк у разі прийняття рішення стосовно відмови від підтримання ділових відносин/обслуговування клієнта шляхом розірвання ділових відносин закриває відповідний рахунок у разі наявності залишку коштів на рахунку після проведення завершальної (их) операції(й) за таким рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно із наданими клієнтом реквізитами] або після перерахування коштів на окремий аналітичний балансовий рахунок, визначений самостійно банком відповідно до облікової політики, для подальшого обліку та повернення коштів клієнту під час його звернення до банку.
Системний аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що Банк в силу Закону є суб'єктом первинного фінансового моніторингу, на який серед іншого покладено обов'язок на постійній основі проводити моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом, та в разі присвоєння клієнту неприйнятно високого ризику зобов'язаний відмовитися від підтримання ділових відносин з клієнтом.
Згідно з п. 3 договору Банк самостійно встановлює Правила та змінює їхню редакцію, у тому числі визначає перелік Послуг, їхній зміст та умови надання. Правила набувають сили у відносинах сторін за договором з дати набуття ними чинності. Чинна редакція Правил офіційно оприлюднюється на сайті Банку.
Відповідно до п. 7 договору підписанням Заяви про приєднання Клієнт підтверджує, що він ознайомлений та згоден з Правилами та тарифами, що є чинними на дату підписання Заяви про приєднання. В подальшому Клієнт зобов'язаний перед отриманням послуг ознайомитись з чинною редакцією Правил та діючими на відповідний момент тарифами, а також першого числа кожного місяця ознайомлюватись з новими (зміненими) Правилами та тарифами Банку (або з інформацією про їхню відсутність), які до набрання ними чинності оприлюднюються Банком згідно з пунктами 5, 6 Заяви про приєднання. Звернення Клієнта до Банку для отримання послуг або вчинення Клієнтом інших фактичних дій, спрямованих на отримання послуг, свідчить про згоду Клієнта з чинною редакцією Правил та діючими тарифами.
Станом на дату прийняття Банком рішення про присвоєння Позивачу НВР та відмову від підтримання ділових відносин (26.08.2025 ) були чинні Правила, розміщені на сайті Банку за посиланням: https://raiffeisen.ua/storage/files/dod-1- pravila-bankivskogo-obslugovuvannya-01122024.pdf (редакція, яка діяла з 01.12.2024р. до 31.08.2025р., далі - Правила).
Відповідно до статті 1 розділу 1 Правил фінансовий моніторинг - сукупність заходівякі здійснюються Банком, як суб'єктом фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до п. 4.1 статті 4 розділу 1 Правил протягом строку дії договору Банк має право витребувати, а Клієнт (його представник) зобов'язаний надавати на вимогу Банку документи і відомості, необхідні для здійснення Банком належної перевірки Клієнта (в тому числі з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) Клієнта, або їх відсутність, аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством України документи та відомості, які витребує Банк з метою виконання вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Відповідно до п. 4.2 статті 4 розділу 1 Правил протягом дії договору Клієнт (його представник) зобов'язаний надавати Банку інформацію та документи для здійснення належної перевірки Клієнта, змісту його діяльності та фінансового стану, джерел походження коштів, з'ясування зв'язків з державами-агресорами, податкового статусу, суті, змісту та підстав здійснення відповідних операцій, а також щодо структури власності, кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), щодо ідентифікації посадових осіб органів управління та контролю Клієнта, уповноважених осіб Клієнта, осіб, від імені або за дорученням чи в інтересах яких діє Клієнт при проведенні операції, осіб, на користь яких Клієнт надав Банку доручення на систематичне (два або більше разів) договірне списання коштів з рахунку та іншу інформацію чи документи відповідно до вимог законодавства України, умов договору та внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу, у тому числі вимог FATCA та/або вимог CRS.
З метою інформування Клієнта про необхідність звернення до Банку з метою актуалізації його даних (проведення ідентифікації) та/або про строки актуалізації даних та/або надання документів для здійснення належної перевірки Клієнта, змісту його діяльності та фінансового стану, джерел походження коштів, з'ясування зв'язків з державами-агресорами, податкового статусу, суті, змісту та підстав здійснення відповідних операцій, Банк може направляти повідомлення за допомогою систем дистанційного обслуговування/електронного документообігу рахунків та/або SMS_повідомлення, або повідомлення через встановлений на мобільному телефоні мобільний додаток "Viber", та/або телефонувати на номер мобільного телефону Клієнта/уповноваженій особі Клієнта, та/або направляти повідомлення на електронну адресу Клієнта, та/або відображати повідомлення в банкоматах Банку.
У випадку невиконання Клієнтом передбачених цим пунктом 4.2. статті 4 розділу 1 Правил вимог, зокрема у разі ненадання Клієнтом Банку документів/відомостей для актуалізації даних, з'ясування зв'язків з державами-агресорами, підтвердження податкового статусу, Банк має право відмовитися від надання послуг, зокрема, від підписання Заяв, надання доступу в системи "Клієнт-Банк", "Райффайзен Бізнес Онлайн", проведення операції(ій) по рахункам Клієнта, надання всіх чи окремих послуг в системах "Клієнт-Банк", "Райффайзен Бізнес Онлайн", а також зупинити операції по ним та/або здійснити блокування ПК, відмовити в обслуговуванні Клієнту та/або закрити рахунок/рахунки, а також припинити ділові відносини з Клієнтом або відмовитися від встановлення ділових відносин.
З метою інформування Клієнта про припинення ділових відносин, Банк може направляти повідомлення за допомогою систем дистанційного обслуговування/ електронного документообігу рахунків та/або SMS повідомлення, та/або телефонувати на номер мобільного телефону Клієнта/Уповноваженій особі Клієнта, та/або направляти повідомлення на електронну адресу Клієнта.
Підпунктом 1.1.4 п.1 Глави 2 Правил передбачено, що Банк має право зупинити та/або відмовитися від проведення всіх або окремих операцій за Поточними рахунками, у тому числі повернути Розрахункові документи/платіжні інструкції без виконання, у випадках, передбачених законодавством України та/або Правилами.
Згідно пп. 2.4. п. 2 Глави 2 Правил Банк має право відмовитися від обслуговування Поточного рахунку та закрити Поточний рахунок за власною ініціативою: […] 2.4.2. з підстав, передбачених законодавством з питань Фінансового моніторингу; […] 2.4.6. в інших випадках, передбачених законодавством України та Договором.
У випадку наявності коштів на Поточному рахунку, який закривається за ініціативою Банку, Банк направляє Клієнту повідомлення про закриття такого Поточного рахунку. Банк має право закрити Поточний рахунок на 20 (двадцятий) календарний день з дня відправлення Клієнту повідомлення про закриття Поточного рахунку. Залишок коштів на Поточному рахунку перераховується на відповідний рахунок Банку (якщо інше не передбачено законодавством України) та повертається Клієнту на його першу вимогу. До моменту отримання такої вимоги Банк обліковує зазначені кошти на рахунках Банку з обліку заборгованості за недіючими рахунками, при цьому будь-які проценти або інші доходи на зазначені кошти Банком не нараховуються (пп. 2.6. п. 2 Глави 2 Правил).
Відповідно до ст. 15 Глави 2 Правил: 15.1. Банк має право відмовитися від надання Послуг, зокрема, від підписання Заяв, надання доступу в Системи «Клієнт-Банк», «Райффайзен Бізнес Онлайн», проведення операції(ій) по Рахункам Клієнта, надання всіх чи окремих Послуг в Системах «Клієнт-Банк», «Райффайзен Бізнес Онлайн», а також призупинити (тимчасово) всі або окремі операції по ним та/або здійснити Блокування ПК, відмовити в обслуговуванні Клієнту та/або закрити Рахунок/Рахунки у наступних випадках: 15.1.1. дії Клієнта та/або операція Клієнта не відповідають вимогам Договору або вимогам законодавства України, у тому числі, але не обмежуючись, режиму Рахунків, або такі дії Клієнта та/або операція мають сумнівний суспільний чи економічний характер; 15.1.2. у випадку відсутності в Банку необхідної інформації та документів та/ або їх ненадання Клієнтом протягом десяти днів з моменту направлення відповідної вимоги Банку; 15.1.3. проведення Клієнтом та/або за Рахунками Клієнта Забороненої (Заборонених) операції(ій) чи операції(ій), які містять ознаки таких, що підлягають Фінансовому моніторингу та/або у разі порушення Клієнтом вимог у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законодавством України та/або внутрішніми документами Банку; 15.1.4. заперечення Клієнта щодо розкриття Банком банківської таємниці, відмова Клієнта від надання засвідчень та гарантій стосовно правомірності передачі персональних даних фізичних осіб або порушення Клієнтом таких засвідчень та гарантій; 15.1.5. присвоєння Клієнту неприйнятно високого ризику на підставах, визначених законодавством України та нормативними документами Банку; 15.1.6. проведення Клієнтом фінансових операцій, що не відповідають фінансовому стану (оцінці фінансового стану) та/або змісту діяльності Клієнта, економічна доцільність (сенс) за якими відсутня, у разі здійснення Клієнтом фінансових операцій, які містять ознаки фіктивності; 15.1.7. в інших випадках, передбачених Договором та законодавством України. 15.3. Банк інформує Клієнта про прийняті відповідно до пунктів 15.1., 15.2. Статті 15 Глави 2 Правил рішення виключно у випадках, визначених законодавством України.
Як вбачається з викладеного, підписанням Заяви про приєднання позивач погодився на умови банківського обслуговування запропоновані Банком, а також погодився на те, що в разі присвоєння йому неприйнятно високого ризику на підставах, визначених законодавством України та нормативними документами Банку, Банк має право відмовити в обслуговуванні Клієнту та/або закрити його рахунок/рахунки. Також, позивач погодився з правом Банку на одностороннє розірвання договору у разі настання підстав, визначених Правилами.
На підставі наведених норм законодавства та умов договору Банком було здійснено належну перевірку операцій по рахункам клієнта Банку. В ході аналізу операцій було виявлено групу клієнтів до якої увійшов також і Позивач, які пов'язані між собою спільними власниками, які як контрагенти, працюють зі спільних девайсів та мають спільні ознаки сумнівності.
У зв'язку з виявленням індикаторів підозрілості фінансових операцій, що проводяться групою пов'язаних клієнтів, відносно всіх учасників групи, у тому числі, Позивача відповідальним підрозділом Банком з фінансового моніторингу складено обгрунтований висновок щодо сформованої підозри № 178-8/3/1422 від 26.08.2025 (Підозріла діяльність Код 900).
Відповідно до Висновку позивач має наступні ознаки ризиковості визначені чинним законодавством: отримує зарахування як повернення фінансової допомоги від ТОВ "ФРУТВІЛЬ", які в подальшому направлено як оплати за транспортні послуги, сплату податків, комісій; інші платежі, які свідчать про ведення господарської діяльності (виплата з/п, оренди, комунальних, закупівля товарів тощо) - відсутні; одноосібний посадово-засновницький склад; повноваження керівника мають такі обмеження: згідно статуту; кількість видів діяльності: 14; юридична особа не подала фінансову звітність до фіскальних органів та/або органів статистики; пов'язаність спільними власниками з іншими клієнтами Банку, як контрагенти, працюють зі спільних девайсів; основний вид діяльності 52.10 Складське господарство, штат - 1 особа.
На підставі вказаних у Висновку індикаторів підозрілості фінансових операцій Висновком від 26.08.2025 групі компаній (в т.ч. Позивачу), ФОП, ФО, було встановлено такі коди ознаки підозрілої діяльності: 4 Конвертація безготівкових коштів у готівку; 5 Фінансові операції з активами, що не відповідає ризик-профілю клієнта; 7 Фіктивне підприємництво; 16 (Інше) підозра щодо виплати «сірої» зарплати, номінального КБВ/керівника.
Згідно Загального висновку (коментар) у Висновку від 26.08.2025 вказано: «Наявність ознак сумнівної діяльності у клієнтів та контрагентів, невідповідність ризик профілю клієнтів, співпраця з клієнтами з якими Банком припинено ділові відносини та внесено до переліку небажаних клієнтів, підозра щодо виплати «сірої зп», номінального КБВ/керівника, надання не в повному обсязі відповідей та документів на запити Банку. Висновок: Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.12.2025 15 - відмова від підтримання ділових відносин з клієнтами шляхом припинення виконання видаткових операцій, ініційованих клієнтам за ст.15 п.1 абзац 3 (встановлення НВР). Рахунки заблоковано на здійснення видаткових операцій до закриття рахунку, прибуткові операції проводяться.
Дії Банку в процесі встановлення НВР позивачу та відмові від підтримання з ним ділових відносин відповідають нормам чинного законодавства з питань фінансового моніторингу, які наведені вище та вимогам внутрішніх нормативних документів Банку, що підтверджується наступним.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 8 Закону Банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний забезпечувати належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом, а також запобігати використанню послуг та продуктів Банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою.
Абзацом 5 пункту 34 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що належна перевірка - це заходи, що включають проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями).
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 11 Закону Банк має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Внутрішнім нормативними документами Банку з питань фінансового моніторингу є Програма ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів, затверджена Постановою Правління № П-3/3 від 09.01.2018 (далі - Програма), а також Технологічна карта про порядок дій при виявленні підозрілих фінансових операцій та/або діяльності клієнта затверджена постановою Правління № 71/ 2 від 25.06.2021 (далі - Технологічна карта).
Пунктом 2.5 Програми визначено, що працівник відділення/Банку має право відмовити Клієнту у встановленні (підтриманні) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведенні фінансової операції у разі встановлення Клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки (чи переоцінки) ризику.
Відповідно до п. 2 Технологічної карти - працівники відділення/менеджери клієнтів/УЗЛ на постійній основі здійснюють моніторинг ділових відносин з клієнтами щодо виявлення підозрілих операцій (діяльності) клієнтів відповідно до Положення про здійснення фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління № П-111/3 від 28.07.2020 та на виконання вимог Закону, Положення.
Відповідно до п. 6 Технологічної карти підстави та порядок встановлення НВР, у тому числі порядок повідомлення клієнтів про встановлений їм НВР, визначений у п. 26 додатку 24 та додатку 31 до Програми Ідентифікації.
Рішення про встановлення НВР та/або припинення ділових відносин може бути зазначено в Обґрунтованому висновку (SAR) або оформлено у вигляді розпорядження (зразок наведений в додатку 3 до цієї ТК).
Пунктом 26 Програми передбачено, що Банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу забезпечує функціонування та розвиток системи ПВК/ФТ відповідно до вимог Закону, Закону про банки, ПП НБУ № 65, нормативних документів Банку.
Працівник відділення/Банку відмовляє Клієнту від встановлення/підтримання ділових відносин, у тому числі від проведення фінансової операції у випадках, зазначених в п. 1 додатку 31 цієї Програми, яким визначено, зокрема, що Банк зобов'язаний відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин або відмовити у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: 2. ненадання Клієнтом на запит Банку необхідних для здійснення Належної перевірки Клієнта документів чи відомостей, в тому числі додаткових Офіційних документів та/або належним чином засвідчені їх копії у разі наявності ознак фіктивності; 3. встановлення Клієнту Неприйнятно високого ризику; 11. В інших випадках у разі виникнення обґрунтованої Підозри.
В свою чергу пунктом 26.3. Програми передбачено, що НВР (неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів встановлюється в порядку, передбаченому в Програмі управління ризиками фінансового моніторингу, у разі наявності одного з наступних критеріїв для визначення Неприйнятно високого ризику, зокрема: 26.3.2. за результатами аналізу фінансових операцій/діяльності клієнта та/або виникнення підозр щодо використання послуг Банку для ВК/ФТ, зокрема: а) проведення Клієнтом фінансових операцій, що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу); г) проведення клієнтом регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є використання послуг банку для ВК/ФТ. А також, згідно з пунктом 26.3.4. в інших випадках у разі виникнення обґрунтованої Підозри.
Відповідно до п. 12 Заяви Банк має право відмовитися від надання послуг, зокрема, від підписання заяв, проведення операції(ій) по рахункам Клієнта, а також зупинити операції та/або здійснити блокування ПК, відмовити в обслуговуванні Клієнту та/або закрити рахунок/рахунки у випадках, передбачених законодавством України, а також Правилами.
Враховуючи те, що за результатами проведення Банком аналізу діяльності групи клієнтів, до якої входив також позивач виявлено ознаки сумнівності операцій, які вказані у Висновку, Банком було правомірно відмовлено позивачу у підтриманні ділових відносин з підстави встановлення неприйнятно високого рівня ризику.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 1075 Цивільного кодексу України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Відповідно до ч. 4 ст. 1075 Цивільного кодексу України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Відповідно ст. 123 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою НБУ № 163 від 29.07.2022, надавач платіжних послуг має право відмовитися від договору банківського рахунку/договору платіжного рахунку та закрити поточний/платіжний рахунок користувача, якщо: 2) є підстави, передбачені законодавством з питань фінансового моніторингу.
Як вже зазначалось вище, відповідно до підпункту 8.1.5 пункту 8.1. розділу 1 Правил Банк має право відмовитися від надання послуг, а також відмовити в обслуговуванні Клієнту та/або закрити рахунок/рахунки у випадку присвоєння Клієнту неприйнятно високого ризику на підставах, визначених законодавством України та нормативними документами Банку.
При цьому, згідно пункту 3.3 статті 3 розділу 12 Правил договір розривається за ініціативою Банку за наявності настання обставин, які є підставою для припинення надання Банком послуг Клієнту; закриття всіх рахунків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за загальним правилом як одностороннє розірвання договору, так і одностороння відмова від договору є неможливою, за виключенням, якщо таке право сторони договору може бути встановлено законом або безпосередньо у договорі та має бути вчинено шляхом направлення відповідного повідомлення.
Відповідно до частин 1-3, 5 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом досліджено лист відповідача № В6/19-6907 від 27.08.2025, зі змісту якого вбачається, що він є правочином, оскільки дія вказаного листа спрямована на зміну цивільних прав та обов'язків між позивачем та відповідачем, однак не є правочином щодо розірвання договору банківського обслуговування.
Отже, позивачем не доведено, що Банк припинив договірні відносини з позивачем шляхом вчинення одностороннього правочину щодо розірвання договору банківського обслуговування.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Заявляючи позов про визнання недійсним правочину позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настанням відповідних наслідків.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
З урахуванням усіх встановлених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку що пред'явлені позовні вимоги про визнання недійсним правочину задоволенню не підлягають.
Щодо заявленої вимоги про зобов'язання відповідача повернути залишки грошових коштів позивачу згідно платіжної інструкції позивача із наступним призначенням платежу: "Перерахування залишків грошових коштів на свій розрахунковий рахунок в іншому банку, без ПДВ" суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі Закон №361-IX) суб'єкти первинного фінансового моніторингу мають право здійснювати обмін інформацією про осіб, яким було відмовлено у встановленні (підтриманні) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка), відкритті рахунка або проведенні фінансової операції.
Згідно статті 7 Закону України №361-IX банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний розробляти та впроваджувати внутрішні документи з питань ПВК/ФТ, якими визначаються внутрішні процедури та заходи фінансового моніторингу, зокрема порядок проведення належної перевірки клієнтів, критерії оцінки ризику, процедури моніторингу фінансових операцій, зупинення та відмови у проведенні операцій, а також порядок фіксації й зберігання відповідної інформації. Такі внутрішні документи є обов'язковими для виконання працівниками Банку та конкретизують приписи спеціального законодавства з урахуванням ризик-профілю клієнтів і фінансових операцій.
На виконання вказаних приписів відповідачем затверджено ряд внутрішніх нормативних документів якими деталізовані внутрішні процедури та заходи фінансового моніторингу. Так, Розділом 8 Технологічної карти Банку «Про порядок дій при виявленні підозрілих фінансових операцій та/або діяльності клієнта» затвердженої Розпорядженням № Р-91/1 від 29.07.2025 (витяг додається) встановлено, що після прийняття рішення про припинення ділових відносин залишок коштів клієнта повертається, зокрема, шляхом: «… безготівкового перерахування на рахунок цього клієнта, відкритий в іншому банку, реквізити клієнт вказує в заяві на закриття рахунку/заяві на перерахування коштів. При перерахуванні залишку коштів в інший банк в призначенні платежу зазначається: «Перерах. залишків коштів при закритті рахунку у зв. з припин. діл. відносин зг.ст.15 ЗУ Про ПВК/ФТ».
Таким чином, використання Банком у призначенні платежу посилання на статтю 15 Закону № 361-IX є обов'язковою вимогою внутрішнього нормативного акта Банку, спрямованою на належну фіксацію операцій, пов'язаних із застосуванням заходів фінансового моніторингу.
Крім того, слід зазначити, що у листі Національного банку України від 21.01.2026 № 25-0010/5439 зазначено на необхідність належної документальної фіксації випадків відмови у встановленні або підтриманні ділових відносин на підставі статті 15 Закону № 361-IX та зазначено наступне: «Крім того, відповідно до частини другої статті 15 Закону про ПВК/ФТ суб'єкти первинного фінансового моніторингу мають право здійснювати обмін інформацією про осіб, яким було відмовлено в установленні (підтриманні) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку), відкритті рахунка або проведенні фінансової операції. Рекомендуємо банкам користуватися наданим їм правом щодо обміну інформацією та застосувати ризик-орієнтований підхід щодо осіб, відносно яких здійснюється обмін зазначеною інформацією. Обмін зазначеною інформацію про осіб, яким було відмовлено в підтриманні ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку) може здійснюватися банками шляхом зазначення в призначенні платежу посилання на норми статті 15 Закону про ПВК/ ФТ під час перерахування залишку коштів на рахунок клієнта в іншому банку».
Отже, позиція відповідача щодо зазначення у призначенні платежу посилання на статтю 15 Закону № 361-IX відповідає як внутрішнім документам Банку, так і рекомендаціям Національного банку України.
Крім того, фактично позивач просить суд зобов'язати відповідача ігнорувати власні внутрішні нормативні акти та рекомендації НБУ і формувати призначення платежу виключно за вказівкою клієнта, що суперечить статусу Банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу та його обов'язками за статтями 7, 11, 12, 15 Закону №361-IX.
Формулювання призначення платежу при поверненні залишку коштів клієнту після припинення ділових відносин на підставі статті 15 Закону є складовою виконання цих обов'язків, оскільки: фіксує правову підставу операції (застосування статті 15 Закону №361-IX), забезпечує можливість ідентифікації такої операції іншими суб'єктами фінансового моніторингу, відповідає внутрішнім процедурам Банку та рекомендаціям Національного банку України.
Судове рішення, яке заборонятиме відповідачу зазначати у призначенні платежу інформацію про припинення ділових відносин згідно зі статтею 15 Закону №361-IX, фактично обмежуватиме виконання Банком його законних обов'язків з ПВК/ФТ та суперечитиме як національному законодавству, так і міжнародним стандартам FATF, на дотримання яких спрямовані роз'яснення НБУ.
Враховуючи викладене у позові в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути залишки грошових коштів позивачу згідно платіжної інструкції позивача із наступним призначенням платежу: "Перерахування залишків грошових коштів на свій розрахунковий рахунок в іншому банку, без ПДВ" слід також відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести обставини на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТСІТІ" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТСІТІ" відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 25.05.2026.
Суддя О.М.Ярмак