ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2026Справа № 910/5816/26
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши
позовну заяву Ананьївського відділу Державної казначейської служби України Одеської області (66401, Одеська область, Подільський район, місто Ананьїв, вулиця Єврейська, будинок 56)
до: 1) Національного банку України (00601, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 9)
2) Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області (66401, Одеська область, Подільський район, місто Ананьїв, вулиця Героїв України, будинок 42)
про припинення обтяження
18.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Ананьївського відділу Державної казначейської служби України Одеської області з вимогами до Національного банку України та Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області про припинення (зняття) обтяження.
Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення позовної заяви без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до позовній заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 03.12.2025 № 4695-IX, з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 3 328 гривень.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду з вимогою про припинення (зняття) обтяження у формі заборони позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. Проте, до позовної заяви позивачем не додано доказів сплати судового розмірі у відповідному розмірі.
Натомість, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати до закінчення дії правового режиму воєнного стану в України на підставі частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".
В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що Порядком виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 (зі змінами) визначено механізм виконання в особливому режимі повноважень Казначейством та органами Казначейства, пов'язаних із здійсненням казначейського обслуговування бюджетних коштів та коштів інших клієнтів в умовах воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях (далі - особливий режим).
Відповідно до вказаного Порядку визначено, що у разі виконання повноважень Казначейством в особливому режимі відкриття асигнувань із державного бюджету за видатками та наданням кредитів здійснюється в установленому законодавством порядку та прописано перелік черговості. Серед вказаного переліку черговості відсутні видатки на оплату судового збору.
Ананьївський відділ Державної казначейської служби України Одеської області утримується за рахунок державного бюджету, є державним органом з обмеженим обсягом фінансування та затвердженим кошторисом. У період воєнного стану видатки державного бюджету першочергово спрямовуються на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Розглянувши таке клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18).
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а отже самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Враховуючи викладене, господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні щодо звільнення від сплати судового збору.
Аналогічно правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20), в ухвалах Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 910/22479/17, від 21.09.2020 у справі № 910/9537/19, від 22.04.2020 у справі №9 10/11025/18, від 10.04.2020 у справі №562/1941/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 279/402/20, від 26.03.2020 у справі № 922/1584/19, від 24.03.2020 у справі № 914/1195/19, від 05.03.2020 у справі № 907/378/18, від 05.03.2020 у справі № 909/1254/14, від 27.02.2020 у справі №922/823/19, від 06.02.2020 у справі № 911/1418/17.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Саме по собі посилання позивача на неможливість сплатити судовий збір по причині відсутності коштів не є підставою для відстрочення сплати судового збору в силу приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання позовної заяви певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені.
З огляду на наведене у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання Ананьївського відділу Державної казначейської служби України Одеської області про клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати за подання даної позовної заяви.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху дня усунення недоліків позовної заяви.
Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Суддя Н.Плотницька