Справа № 909/57/26
21.05.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке
підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС"
(провулок Джинчарадзе, буд. 8, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49040)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО"
(вул. В. Івасюка, буд. 62, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район,
Івано-Франківська область,76020)
про стягнення заборгованість у розмірі 209 733, 92 гривень, з яких: 161 700, 00 гривень - основний борг, 37 321, 85 гривень - інфляційне збільшення, 10 712, 07 гривень - 3 % річних,
за участі:
від позивача: Пашніної Анни Володимирівни (в режимі відеоконференції),
від відповідача: представник в судове засідання не з'явився,
1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.
2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.
3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.
І. СУТЬ СПОРУ
4. У січні 2026 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" про стягнення заборгованість у розмірі 209 733, 92 гривень, з яких: 161 700, 00 гривень - основний борг, 37 321, 85 гривень - інфляційне збільшення, 10 712, 07 гривень - 3 % річних.
ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
5. 26.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; розгляд справи по суті призначив на 03.03.2026; зобов'язав сторони подати заяви по суті спору, зокрема: відповідачу встановив 15 - ти денний строк з моменту вручення ухвали суду для подачі відзиву на позов.
6. 12.02.2026 за вх. № 2520/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" надійшов відзив на позовну заяву, до якого відповідачем долучені клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, про призначення почеркознавчої експертизи та про виклик свідка.
7. 27.02.2026 за вх. № 3602/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС", адвоката Пашніної А. В. надійшла відповідь на відзив.
8. 27.02.2026 за вх. № 3602/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС", адвоката Пашніної А. В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 909/57/26.
9. Ухвалою від 27.02.2026 суд задовольнив заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС", адвоката Пашніної А. В. (вх. № 3602/26 від 27.02.2026) про участь у судовому засіданні по справі № 909/57/26 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів; постановив провести судове засідання, яке призначене на 03.03.2026 об 15:00 год та усі наступні судові засідання по даній справі в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
10. 02.03.2026 за вх. № 3632/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО", адвоката Нечіпайла Р. С. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 909/57/26.
11. Ухвалою від 02.03.2026 суд задовольнив заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" адвоката Нечіпайла Р. С. (вх. № 3632/26 від 02.03.2026) про участь у судовому засіданні по справі № 909/57/26 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів; постанов провести судове засідання, яке призначене на 03.03.2026 об 15:00 год та усі наступні судові засідання по даній справі в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.
12. 03.03.2026 за вх. № 3775/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
13. Ухвалою від 03.03.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" про призначення почеркознавчої експертизи; відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" про виклик свідків; задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" про поновлення строку для подання відповіді на відзив на позов; поновив позивачу процесуальний строк для надання відповіді на відзив на позов та прийняв відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС, що подана у справі № 909/57/26; відклав розгляд справи по суті на 09.04.2026.
14. 10.03.2026 за вх. № 4310/26 через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС", адвоката Пашніної А. В. надійшло клопотання про долучення документів.
15. 09.04.2026 за вх. № 6645/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
16. 09.04.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 01.05.2026.
17. Судове засідання призначене на 01.05.2026 не відбулося, у зв'язку із повітряною тривогою на території м. Івано-Франківська.
18. Ухвалою від 01.05.2026 суд призначив розгляд справи по суті на 21.05.2026.
19. 21.05.2026 за вх. № 9638/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
20. 21.05.2026 за вх. № 9667/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача та зменшення штрафних санкцій.
21. За наслідком судового засідання 21.05.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІIІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань, що виникли на підставі Договору № 921-23-РО від 12.07.2023 в частині проведення оплати за надані послуги (роботи), що призвело до виникнення боргу в сумі 161 700, 00 гривень. За порушення строків виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував три проценти річних та інфляційні втрати.
23. Позиція відповідача. Відповідач повідомляє, що позивачем не було виконано в повному обсязі пункт 1.5. Договору, в частині надання сертифікатів відповідності, свідоцтв про інспектування рухомого обладнання, не здійснено маркування корозостійкості таблички.
24. Відповідач стверджує, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані з його сторони та проставлені відтиски печаток, однак, представник відповідача який діяв на підставі довіреності Яковина І. О. не підписував акт № 1 від 04.08.2023. В матеріалах справи також відсутні докази якими б сторонами узгоджувався обсяг робіт, що підлягали виконання за договором.
25. Відповідач зазначає, що після початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України транспортні засоби (вантажні тягачі, напівпричепи) відповідача були викрадені військовими формуваннями російської федерації, на підтвердження чого надав копію витягу з ЄРДР від 12.07.2022. Уведення воєнного стану на території України є форс-мажором (лист Торгово промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022) та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору. У зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2025 рік, просить суд зменшити штрафні санкції на 99 %.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
26. 12.07.2023 між Товариством з обмеженою "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного наляду ДІЕКС" (далі - виконавець) було укладено договір про надання послуг № 921-23-РО (далі - Договір).
27. Відповідно до пункту 1.1. Договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги (роботи) з оцінки відповідності та періодичного інспектування рухомого обладнання, що працює під тиском, а саме цистерн для перевезення небезпечних вантажів (газів) в кількості 11 одиниць.
28. Згідно із пунктом 1.2. договору, термін надання послуг (робіт) - протягом 30 робочих днів після надання замовником належним чином підготовленого обладнання та за умови здійснення замовником авансового платежу (передплати) згідно п. 2.2. цього Договору.
29. За результатами робіт виконавець надає замовнику сертифікат відповідності, свідоцтво про інспектування що працює під тиском (цистерни для перевезення небезпечних вантажів) та робить маркування корозієстійкої таблички, закріпленої на цистерні (п. 1.5. Договору).
30. За пунктом 2.1. договору, вартість послуг (робіт) за цим Договором становить 485 100, 00 гривень, у тому числі ПДВ 80 850, 00 гривень. Вартість робіт є договірною.
31. Замовник здійснює авансований платіж (передплату) у розмірі 80 850, 00 гривень. Залишкова сума буде оплачуватися рівними частинами відповідно до графіка: 26.07.2023 - 80 850, 00 гривень, 14.08.2023 - 80 850, 00 гривень, 28.08.2023 - 80 850, 00 гривень, 12.09.2023 - 80 850, 00 гривень, 26.09.2023 - 80 850, 00 гривень (п. 2.2. Договору).
32. Відповідно до пунктів 3.3.4, 3.3.5. Договору, замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг на умовах цього Договору. Прийняти надані виконавцем послуги (роботи) за актом здачі-приймання наданих послуг (робіт).
33. Згідно із пунктами 4.1. - 4.4. Договору, при завершені надання послуг (робіт) виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг (робіт). Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання наданих послуг (робіт) направляє Виконавцю підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову від приймання послуг (робіт). У разі мотивованої відмови Замовника складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Якщо, протягом 3-х робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг (робіт), Замовник не підпише акт здачі-приймання послуг (робіт) або не надасть Виконавцю мотивовану відмову, послуги (роботи) вважаються прийнятими Замовником з дотриманням всіх умов цього Договору.
34. За пунктом 5.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до "31" грудня 2023 року, а в частині невиконаних умов - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
35. За невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 6.1. Договору).
36. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (виконавець) виконав взяті на себе зобов'язання належним чином на загальну суму 485 100, 00 гривень з ПДВ відповідно до п. 2.1 Договору, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 04.08.2023 підписаним у двосторонньому порядку сторонами та скріплений печатками, також в акті зазначено, що послуги (роботи) надані виконавцем в повному обсязі і задовільняють умовам договору. Сторони одна до одної претензій не мають.
37. Крім того, на суму наданих послуг позивач склав та зареєстрував податкові накладні № 0000135 від 18.07.2023 на суму 80 850, 00 гривень з ПДВ та № 0000046 від 04.08.2023 на суму 404 250, 00 гривень з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних, отримувач ТОВ "Європа Транс Агро".
38. Проте, відповідач (замовник) частково виконав свій обов'язок щодо оплати наданих послуг (робіт), передбачених пунктом 3.3.4. Договору та частково перерахував суму коштів на розрахунковий рахунок позивача (виконавця), що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 14377 від 18.07.2023 у розмірі 80 850, 00 гривень з ПДВ; № 17602 від 24.08.2023 у розмірі 80 850, 00 гривень з ПДВ; № 17603 від 24.08.2023 у розмірі 80 850, 00 гривень з ПДВ; № 18808 від 11.09.2023 у розмірі 80 850, 00 гривень з ПДВ.
39. Загальна сума сплачених платежів становить 378 000, 00 гривень.
40. Виходячи з вищевикладеного, на день подання позовної заяви заборгованість відповідача за Договором перед позивачем складає 161 700, 00 гривень.
41. Позивачем на адресу відповідача були направлені Листи-нагадування щодо заборгованості з оплати наданих послуг за договором № 918-23-РО від 12.07.2023, а саме лист - нагадування за вих. № 381 від 24.04.2025, що підтверджується поштовою накладною за відправленням № 4904000082571 від 24.04.2025 та копією опису вкладення до цінного листа; вих. № 1223 від 03.12.2025, що підтверджується номером поштового відправлення 4904000124851 від 04.12.2025 та звітом відправлення засобами електронного зв'язку.
42. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості перед позивачем. На суму заборгованості позивач нарахував інфляційні втрати та 3 % річних.
43. Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
44. Приписами статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
45. Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
46. Частиною 1 статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
47. Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
48. Відповідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
49. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 Цивільного кодексу України).
50. За правилами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
51. Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
52. Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
53. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
54. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
55. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
56. Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України закріплено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
57. Факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо повної оплати за надані послуги підтверджується матеріалами справи, відповідач доводи позивача не спростував, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 161 700, 00 гривень боргу.
58. Так, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
59. Відповідно до пункту 2.4. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі Положення), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктом 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
60. Відтак, підписання та засвідчення печаткою відповідача актів здачі приймання робіт (надання послуг), які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції, а також є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи (надані послуги).
61. Твердження відповідача про те, що Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 04.08.2023 не підписувався представником відповідача, не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
62. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Наявність печатки на правочині, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, свідчить про те, що правочин відповідав волі особи, від імені якої підписано оспорюваний документ та проставлено печатку (правові висновки наведені у постановах КГС ВС від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 24.02.2021 № 926/2308/19).
63. Печатка належить до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, а отже, підписання правочину директором позивача підтверджується наявністю на документі відтисків печаток юридичної особи (постанова КГС ВС від 22.12.2021 у справі № 918/208/21).
64. Отже, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 04.08.2023, суд зазначає, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, нанесенні відбитків на договорах, інших документах, що фіксують здійснення господарських операцій. Окрім того, відповідачем не надано доказів того, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
65. Відтак, відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі.
66. Так, сторони підписали акт здачі-приймання робіт у двосторонньому порядку та скріпили печатками без будь-яких зауважень чи претензій. В акті зазначено, що послуги (роботи) надані виконавцем в повному обсязі і задовільняють умовам договору, сторони претензій одна до одної не мають.
67. Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
68. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
69. Враховуючи, що відповідач не оплатив вартість отриманих послуг у повному обсязі, позивач на суму богу, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, нарахував 10 712, 07 гривень - 3 % річних та 37 321, 85 гривень - інфляційних втрат.
70. Суд перевірив правильність розрахунків позивача і встановив, що розрахунки зроблено арифметично і методологічно правильно.
71. Суд зазначає, що якщо позивач у тексті позовної заяви визначив 3 % річних "штрафними санкціями", але розрахував саме як 3 % річних, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, суд звертає увагу на суть вимоги, а не на термінологію.
72. Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов наступних висновків.
73. За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
74. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
75. Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
76. Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення та існування договірних зобов'язань) врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
77. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
78. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
79. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
80. Водночас, в означеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
81. Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
82. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
83. Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
84. До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
85. З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
86. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
87. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
88. На суму заборгованості позивач нарахував 3 % річних, тому суд не може зменшити розмір процентів річних, а відтак клопотання відповідача і у цій частині до задоволення не підлягає.
89. В означеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 в аспекті можливості зменшення інфляційних нарахувань наведено правову позицію, за якою інфляцією є знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 № 519).
90. Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
91. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
92. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат, а відтак клопотання відповідача і у цій частині до задоволення не підлягає.
93. Варто зазначити, що наведена правова позиція є сталою у правозастосуванні та викладена, зокрема у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 24.01.2024 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 712/4975/22.
94. Суд критично оцінює посилання відповідача на те що транспортні засоби (вантажні тягачі, напівпричепи) відповідача були викрадені військовими формуваннями російської федерації, що підтверджується копією витягу з ЄРДР від 12.07.2022 та введення воєнного стану на території України, який є форс-мажором, оскільки на дату укладення договору 12.07.2023 такі обставини вже мали місце і відповідач був обізнаний з такими укладаючи договір.
95. Відповідно до частин 1 - 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
96. Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
97. Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок суду.
98. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, та не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати.
99. Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
100. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
101. Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня 2026 року складає 3 328, 00 гривень.
102. За приписами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
103. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
104. За подання позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 3 328, 00 гривень (платіжна інструкція № 57 від 12.01.2026).
105. Оскільки позовна заява надійшла до суду в електронній формі через підсистему "Електронний суд", за означені позовні вимоги позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 662, 40 гривень із застосуванням коефіцієнту пониження ставки судового збору.
106. Таким чином при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.
107. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
108. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 2 662, 40 гривень покладається на відповідача.
109. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
110. За правилами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
111. Попередній орієнтовний розрахунок очікуваної суми витрат на професійну правничу допомогу наведений позивачем у позовній заяві та становить 12 000, 00 гривень.
112. Згідно із статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
113. На підтвердження витрат у сумі 12 000, 00 гривень позивач надав суду: копію договору про надання правової допомоги № 0501/1 від 05.01.2026, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" та Адвокатським об'єднанням "Пашніна і партнери", копію рахунку-фактури № РФ-0501/1 від 05.01.2026, платіжного документу щодо сплати правової допомоги у розмірі 12 000, 00 гривень, копію ордеру на надання правничої допомоги Серія АЕ № 1460244.
114. Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги № 0501/1 від 05.01.2026, Замовник доручає і зобов'язується оплачувати, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
115. Пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги № 0501/1 від 05.01.2026 визначено, що Виконавець бере на себе надання наступної правової допомоги:
- представництво iнтересів Замовника у Господарському судi Івано-Франківської областi по справi щодо стягнення заборгованостi з Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" за договором про надання послуг (робiт) № 921-23-PO вiд 12.07.2023.
116. Згідно із пунктом 4.1. договору про надання правової допомоги № 0501/1 від 05.01.2026, вартість послуг за представництво інтересів Замовника по справi, яка зазначена у пунктi 2.1. даного Договору, складає 12 000, 00 гривень.
117. За умовами пункту 4.2 договору про надання правової допомоги № 0501/1 від 05.01.2026, оплата послуг буде здійснена Замовником протягом п'яти (5) календарних днiв з моменту виставлення рахунку-фактури.
118. Позивач оплатив надані адвокатським об'єднанням послуги у розмірі 12 000, 00 гривень, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.
119. Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
120. В ряді постанов ВП ВС, зокрема в постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, викладено правову позицію про те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії за заявою № 58442/00, рішення у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112, відповідно). У справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
121. При цьому, суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у додаткових постановах від 15.06.2023 у справі № 874/15/22 та від 07.08.2023 у справі № 910/14262/21.
122. Близьку за змістом правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
123. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
124. Позивачем доведено реальність судових витрат; дійсна необхідність вбачається з загальної ситуації, в якій опинився позивач, який був вимушений вчиняти заходів щодо свого захисту в судовому порядку; щодо фінансового стану сторін, то відповідачем не доведено, що його фінансовий стан свідчить про непомірність покладення на нього тягаря сплати витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі.
125. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
126. Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
127. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 по справі № 596/2305/18.
128. Письмового клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у зв'язку з їх неспівмірністю від відповідача до суду не надходило.
129. Враховуючи результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу у розмірі 12 000, 00 гривень відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
130. За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 12 000, 00 гривень.
Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" про стягнення заборгованість у розмірі 209 733, 92 гривень, з яких: 161 700, 00 гривень - основний борг, 37 321, 85 гривень - інфляційне збільшення, 10 712, 07 гривень - 3 % річних - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА ТРАНС АГРО" (вул. В. Івасюка, буд. 62, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область,76020; ідентифікаційний код: 41101091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" (провулок Джинчарадзе, буд. 8, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49040; ідентифікаційний код: 32349901) - 209 733, 92 гривень (двісті дев'ять тисяч сімсот тридцять три гривні дев'яносто дві копійки) заборгованості, з яких: 161 700, 00 гривень - основний борг, 37 321, 85 гривень - інфляційне збільшення, 10 712, 07 гривень - 3 % річних, а також 2 662, 40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору та 12 000, 00 гривень (дванадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Повний текст рішення складено - 26.05.2026.
Суддя В. В. Михайлишин