номер провадження справи 15/35/26
26.05.2026 Справа № 908/765/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали за позовом Першого заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області Запорізької окружної прокуратури Запорізької області, 69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 17, в інтересах держави в особі:
позивача Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72А
до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, 70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Інститутська, буд. 1
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
установив
26.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Першого заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про стягнення шкоди заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сумі 13 913,77 грн, зарахувавши її до місцевого бюджету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026, справу № 908/765/26 передано на розгляд судді Горохову І.С.
27.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/765/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/35/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/765/26.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 27.04.2026, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.
Запропоновано позивачу у строк до 12.05.2026 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно із вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Запропоновано відповідачу відповідно до ст. 167 ГПК України надати у строк до 26.05.2026 заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.
Позов заявлено з наступних підстав: під час проведення перевірки установлено, що частина території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська», яка перебуває під охороною державного підприємства «ДГ «Новатор» ІОК НААН України використовується не за цільовим призначенням, зокрема шляхом її сільськогосподарської обробки, внаслідок чого завдано шкоди на загальну суму 13 913,77 грн. Заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду просить стягнути з відповідача.
18.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому, зокрема відповідач зазначив, що про факт звернення прокурора в інтересах позивача до суду з позовом, відповідачу стало відомо лише 05.05.2026 з офіційного веб-порталу «Судова влада України», оскільки він не отримував копії вказаного позову. Додатково у відзиві навів аргументи проти позову, зокрема не надання технічного звіту інженера-землевпорядника та інформації про спеціальне технічне обладнання, яке використовувалось інженером для вимірювання меж заказника. Також прокурором не доведено належними і допустимими доказами факту порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища щодо сільськогосподарської обробки заказника.
Відзив не містить клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.
Внаслідок подання відзиву із пропуском процесуального строку та відсутністю клопотання про його поновлення, судом постановлено ухвалу про залишення відзиву без розгляду.
Прокурор надіслав відповідь на відзив в якій зазначив, що беручи до уваги обізнаність відповідача про наявність справи, про строки, встановлені для подання відзиву на позовну заяву, які сплили з урахуванням положень ч. 6 ст. 116 ГПК України, поданий представником відповідача 18.05.2026 відзив на позовну заяву відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України підлягає залишенню без розгляду. Щодо доказів зазначив, що доводи представника відповідача, викладені у відзиві, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам процесуального законодавства.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням заяв по суті справи, обставин справи та наданих доказів, суд щодо спору зазначає наступне.
27.11.1998 рішенням Запорізької обласної ради № 10 «Про внесення змін і доповнень до природно-заповідного фонду області» створено ландшафтний заказник місцевого значення - «Балка Ручаєвська» (Ландшафтний заказник), площею 112,6 га.
Згідно з додатком № 4 до вказаного рішення, Ландшафтний заказник розташований на території Запорізького району, 100 м на південний схід від с. Ручаєвка.
За наявною у додатку № 4 стислої характеристики території Ландшафтного заказника, верхів'я балки з степовою, лучною і залишками байрачної рослинності, де зустрічаються рідкісні види рослин (ковила волосиста, сон чорніючий, брандушка різнокольорова, шафран сітчастий та інші) та тварин (тхір степовий, канюк степовий, полоз жовточеревий, вусач земляний хрестоносець, подалі рій, стрічкарка голуба та інші).
Проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно - заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська» розроблено у 2021 та затверджено наказом Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації від 15.11.2021 № 168-0.
11.03.2004 рішенням Запорізької районної ради Запорізької області № 9 надано згоду Інституту олійних культур та Державному дослідному господарству «Новатор» Інституту олійних культур УААН (ДП «ДГ «Новатор» ІОК НААН України) на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування землею.
24.05.2004 розпорядженням Запорізької районної державної адміністрації № 166 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо розподілу земель інституту олійних культур та виготовленню державних актів на право постійного користування земельними ділянками Інституту олійних культур УААН і Державному підприємству дослідного господарства «Новатор» на території Сонячної сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Вилучено у Інституту олійних культур земельну ділянку загальною площею 955,09 га відповідно до Додатку № 1 і надано її в постійне користування Державному підприємству дослідного господарства «Новатор» ІОК НААН України.
Інституту олійних культур, Державному підприємству дослідного господарства «Новатор» Інституту олійних культур УААН в установленому законом порядку виконати в ліцензійній землевпорядній організації державні акти на право постійного користування земельними ділянками.
27.05.2004 на підставі вказаного розпорядження Державному підприємству дослідного господарства «Новатор» Інституту олійних культур УААН видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 002384 на землі в межах згідно з планом землекористування площею 935,09 га для науково - дослідних, навчальних цілей і ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На підставі Закону України №5245-VI від 06.09.2012 внаслідок внесення змін ст. 122 Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення з 01.01.2013 передано до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (територіальні органи Держгеокадастру).
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002, площею 786,9915 га, є Держава Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а її користувачем на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЗП № 002384, виданого на підставі розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 24.05.2004 № 166, є Державне дослідне господарство «Новатор» ІОК НААН.
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 20.03.2024 № 10-8-0.2-1086/2-24 згідно з програмним забезпеченням ведення Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002 площею 786,9915 га з цільовим призначенням 01.09 для дослідних і навчальних цілей частково розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська».
За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002 площею 786,9915 га перебуває у державній власності Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та у користуванні Державного дослідного господарства «Новатор» інституту олійних культур УААН на підставі Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ЗП № 002384. Державна реєстрація права власності та права постійного користування проведена 14.03.2020.
Відповідно до проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська», затвердженого наказом в.о. директора Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації від 15.11.2021 № 168-0, зі східної сторони територія заказника включає частину земельної ділянки з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002 площею 26,9226 га без її вилучення у землекористувача, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» ЮК НААН України.
Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002 у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська» додатково підтверджено інформаціями ГУ Держгеокадастру від 20.03.2024 № 10-8-0.2-1086/2-24 та Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області від 22.03.2024 № 0148/594.
23.10.2024 наказом Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації № 66-0 затверджено у новій редакції Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Балка Ручаєвська» площею 112,6 га (Положення).
Відповідно до п. 1.2. Положення заказник входить до складу природно - заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, що якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.
За змістом положень п. 1.3. Положення зі східної сторони територія Заказника включає частину (26,9226 га) земельної ділянки з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, та перебуває під його охороною.
Пунктом 1.4. Положення передбачено, що територія, якій надано статус Заказника, не вилучається з користування Землевласника, Землекористувача, якій здійснюють на ній свою діяльність згідно з цим Положенням.
Пунктом 1.5. Положення визначено, що Землевласник, Землекористувач на території Заказника у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про природно-заповідний фонд України», іншими законодавчими та нормативно-правовими актами та цим Положенням, забезпечують і несуть відповідальність за належний стан території Заказника та додержання встановленого режиму території.
23.10.2024 Департаментом захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації видано охоронне зобов'язання № 230 на підставі якого Державному підприємству «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України передано під охорону та дотримання встановленого режиму частину території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська» площею 26,9226 га у межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002.
Згідно з вказаним охоронним зобов'язанням землекористувач, зокрема, зобов'язаний: дотримуватись встановленого режиму для території (об'єкта) природно-заповідного фонду; не здійснювати в межах території (об'єкта) природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; дотримуватись вимог щодо використання території (об'єкта) природно-заповідного фонду.
За інформацією Секретаріату Кабінету Міністрів України від 27.01.2025 № 1713/0/2-25, рішення про передачу, вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки КМУ не приймалися.
15.08.2025 в межах кримінального провадження № 42024082060000024 від 13.03.2024 за ч. 1 ст. 364 КК України проведено огляд місця події за участі спеціалістів - інженера-геодезиста Боклага В.В., державних інспекторів Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) Шипотька О.В. та Євтушенка О.В., в ході якого, зокрема, зафіксовано нецільове використання землекористувачем частини території ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська» площами 0,3423 га та 0,1454 га в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322188800:04:001:5002, що полягає у її сільськогосподарській обробці спеціальною технікою.
08.10.2025 Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) за результатами проведеного 15.08.2025 огляду, здійснено відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання» (далі - Методика), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2005 № 963, розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки природно-заповідного фонду не за цільовим призначенням, та встановлено наступне:
- розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки природно-заповідного фонду, не за цільовим призначенням частини території Заказника площею 0,3423 га становить 9765,60 грн;
- розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки природно-заповідного фонду, не за цільовим призначенням частини території Заказника площею 0,1454 га становить 4148,17 грн.
За наведених обставин пред'явлено позов про стягнення шкоди в розмірі 13 913, 77 грн.
Положеннями статей 13 та 14 Конституції України визначається, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині.
Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Статтею 293 Цивільного кодексу України передбачено, що діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.
Статтею 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
За статтею 44 Земельного кодексу України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що до природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища (стаття 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Згідно з наведеними положеннями Земельного кодексу України, а також нормами статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» ландшафтні заказники належать до природно-заповідного фонду України.
Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав виключний статус.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Згідно із ст. 9 Закону України «Про природно - заповідний фонд» території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про екологічну мережу України» екомережа, до складу якої входить згідно із ст. 5 Закону території та об'єкти природно - заповідного фонду, - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно - заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
У статті 4 Закону України «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до таких принципів як забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що території та об'єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною.
У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладені висновки про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов'язаний із фактом знаходження на ній об'єкта, який охороняється законом та має особливий статус.
Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
Під цільовим призначенням земельної ділянки варто розуміти визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, встановленого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які вимагаються для збереження і охорони цих земель.
Така охорона земель природно-заповідного фонду є комплексною, оскільки забороняє будь-яку діяльність, яка може негативно впливати на стан природних ресурсів, передбачає вичерпний перелік видів використання, а також особливий склад органів державної влади та місцевого самоврядування, які приймають рішення щодо створення, зміни меж, статусу та їх вилучення.
Режим охорони земель природно-заповідного фонду спрямований на збереження не тільки самої природи, рідкісних видів рослин та тварин, унікальних ландшафтів, водних ресурсів, а й цілої світової екосистеми природних територій, за допомогою яких природа може відновлюватись, щоб не перетворитись в аграрну пустелю.
Таким чином, спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на ній об'єкта природно-заповідного фонду
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України визначається, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, законодавством та відповідним проектом землеустрою не передбачено використання вказаної земельної ділянки для інших цілей, аніж природоохоронних. Поряд із цим, відповідач допустив її сільськогосподарську обробку спеціальною технікою, чим завдав шкоду Широківській сільській раді Запорізького району Запорізької області, на території якої вона розташована.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що одним із джерел формування державного і місцевого фондів охорони навколишнього природного середовища, які утворюються у складі державного та відповідного місцевого бюджету, є частина грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської діяльності, згідно з чинним законодавством.
Таким чином, в даному випадку Широківська сільська рада є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища яких мають стягуватися збитки, завдані внаслідок нецільового використання земельної ділянки.
Згідно із ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно з приписів п. п. «ґ» і «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням
Відповідно до п. «а-б» ч. 2 ст. 64 Закону України «Про природо - заповідний фонд України» відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у нецільовому використанні територій та об'єктів природно-заповідного фонду, порушенні вимог проектів створення та організації територій природно-заповідного фонду; здійсненні в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон забороненої господарської діяльності.
Відповідно до п. «к» ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.
Згідно з ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та її використання за нецільовим призначенням, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Крім того, пунктом 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Встановлено, що нецільове використання земельної ділянки здійснено в адміністративних межах Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
Таким чином, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, у сумі 13 913,77 грн. підлягає перерахуванню в дохід місцевого бюджету на розподільчий рахунок Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області для її подальшого перерозподілу між бюджетами відповідно до ст.ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу України.
Враховуючи, що на даний час збитки, заподіяні в наслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у сумі 13 913, 77 грн відповідачем добровільно не сплачені, наявні підстави для їх стягнення у судовому порядку.
Обґрунтування наявності порушення інтересів держави, підстав для їх представництва прокурором.
Позитивні зобов'язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища також закріплені у ст. 50 Конституції України, статтях 10, 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інших нормативно-правових актах.
Верховний Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, пункт «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України) (п. 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 183/1617/16, п. 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, п. 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).
Метою організації ландшафтного заказника місцевого значення «Балка Ручаєвська», яка передбачена у п. 2.1 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення, є забезпечення збереження та охорони верхів'я балки зі степовою, лучною і залишками байрачної рослинності, де зустрічаються рідкісні види рослин (ковила волосиста, сон чорніючий, брандушка різнокольорова, шафран сітчастий та інші) та тварин (тхір степовий, канюк степовий, полоз жовточеревий, вусач земляний хрестоносець, подалірій, стрічкарка голуба та інші).
Розділом 3 указаного Положення визначено режим території заказника, яким забороняється будь-яка діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник, у тому числі: у період масового розмноження диких тварин, з 1 квітня до 15 червня проведення робіт та заходів, які є джерелом підвищеного шуму та неспокою, пошкодження дерев, чагарників та інших рослин, що зростають на території заказника, розорювання земель, за винятком заходів по обмеженню розповсюдження пожеж, передача у господарське використання окремих земельних ділянок заповідного об єкта, нерегульоване сінокосіння та випас худоби; в'їзд на територію заказника всіх видів механізованого транспорту, крім службового транспорту землевласника, Державної екологічної інспекції України та її територіальних органів, Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації, екстрених служб; інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зв'язків та ходу природних процесів, втрати наукової цінності природного комплексу, що охороняється, тощо.
Втрати природних територій, що є оселищами рідкісних видів, зменшення біорізноманіття та поширення видів - інтродуцентів роблять території природно-заповідного фонду дедалі більш коштовною спадщиною, охорона якої має бути першочерговим пріоритетом у сфері охорони природного довкілля.
Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов'язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного фонду, у тому числі і спірної земельної ділянки, яка входить у межі ландшафтного заказників місцевого значення «Балка Ручаєвська».
Виконання таких зобов'язань якнайкраще відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікальних об'єктів екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткових за красою та різноманітністю природних комплексів.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності ДІЙ та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Як уже зазначалося, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та її використання за нецільовим призначенням, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 Земельного кодексу України до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі земельних відносин, належить здійснення державного контролю за додержанням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами, створеними та зареєстрованими відповідно до законодавства іноземної держави, вимог законодавства про використання та охорону земель щодо: додержання режиму використання земель природно-заповідного та природоохоронного призначення.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про охорону земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі охорони земель, належать: подання позовів про відшкодування шкоди і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства України про охорону земель.
Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» право подання позовів про відшкодування збитків і витрат, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища належить Державній екологічній інспекції.
У даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Держекоінспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області).
Відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 №191, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) наділена повноваженнями щодо звернення до суду з відповідними позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції
Держекоінспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області не здійснює захист інтересів держави в частині відшкодування шкоди, заподіяної самовільним заняття вказаної земельної ділянки та її нецільовим використанням, оскільки вичерпних заходів, спрямованих на відшкодування шкоди Відповідачем, не вжито, відповідний позов про стягнення з нього збитків до суду не заявлено, у зв'язку з чим кошти до бюджету до цього часу не відшкодовано, що призводить до несвоєчасного надходження коштів до місцевого бюджету, перешкоджає здійсненню державних програм з охорони довкілля, що є порушенням інтересів держави, насамперед у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Вказане свідчить про нездійснення суб'єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 131-1 Конституції України є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій», у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, ВІД 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17).
На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено У постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та Верховного суду від 30.07.2020 справа № 904/5598/18).
З метою встановлення обставин щодо вжиття Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) заходів щодо стягнення з ДП «ДГ Новатор» Інститут олійних культур НААН України спричиненої внаслідок нецільового використання шкоди, окружною прокуратурою на адресу останньої був направлений запит від 16.01.2026 № 54-425вих-26.
Згідно з наданою Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) відповіддю від 09.02.2026 № 696/09-12/06/2-31, оскільки кошти на сплату судового збору в інспекції відсутні, можливість щодо звернення до суду відсутні. Одночасно із цим повідомлено, що інспекція підтримує окружну прокуратуру з питань звернення до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 13 913,77 грн.
Вказане свідчить про нездійснення суб'єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є виключною підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.
Про подачу позовної заяви Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомлено Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) листом від 24.03.2026 № 55-1991вих26.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів, на які посилається прокурор у позові. Підстави стверджувати, що надані прокурором докази є неналежними та недопустимими з урахуванням вимог статей 76, 77 ГПК України у суду відсутні.
З урахуванням наведеного, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.
Витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Академії аграрних наук України» (вул. Інститутська, буд. 1, с. Сонячне Запорізького району, Запорізької області, 70417, Україна, ідентифікаційний код 32405397) на користь Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Центральна, б. 1, село Широке Запорізького району Запорізької області, 70413, Україна, ідентифікаційний код 26013402) заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду в сумі 13 913,77 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 77 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Академії аграрних наук України» (вул. Інститутська, буд. 1, с. Сонячне Запорізького району Запорізької області, 70417, Україна, ідентифікаційний код 32405397) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури (вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 02909973, розрахунковий рахунок: UА438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26 травня 2026 року.
Суддя І. С. Горохов