61022, м. Харків, пр. Науки, 5
26.05.2026 Справа № 905/336/26
Господарський суд Донецької області у складі
судді Лободи Т.О.,
розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", м. Дніпро, код 30982361,
до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації,
про стягнення збитків,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення збитків у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, що виникли внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України, в сумі 365 535,55 доларів США.
Відповідачем у даній справі є Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.22 № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі відповідними Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжено.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися в повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", зокрема, пред'явлення позову до іноземної держави може бути допущено лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави, за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.22 "Про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Наведені дії РФ вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент постановлення цієї ухвали. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 14.04.22 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.
У Постановах від 18.05.22 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд прийшов до висновку, що стаття 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004) підлягає застосуванню відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права.
Стаття 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004) відображає підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий “деліктний виняток» (“tort exсeption»).
Умовами, необхідними для застосування "деліктного винятку", є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.
Отже, Верховний Суд вважає, що у питанні застосування імунітету держави від юрисдикції відповідні норми не можна тлумачити абстрактно або у відриві від встановлених фактичних обставин справи. Необхідно повністю враховувати особливості та обставини кожної справи, а також фактори, що лежать в її основі. У цьому випадку йдеться про вимоги щодо відшкодування збитків за неправомірні дії, допущені Російською Федерацією при відсутності альтернативних засобів відшкодування збитків.
Незастосування судом юрисдикційного імунітету іноземної держави щодо невиплати відшкодування за серйозні порушення прав людини під час збройного конфлікту, допущені відповідальною державою, особливо за відсутності інших засобів відшкодування збитків, не є порушенням суверенних прав іншої держави (Окрема думка Судді Юсуфа до рішення Міжнародного Суду ООН (ICJ) у справі Jurisdictional Immunities of the State (ФРН проти Італії) від 03 лютого 2012 року, § 50). Навпаки, це сприяє кристалізації винятку з судового імунітету держав, заснованого на принципах, які покладені в основу прав людини і гуманітарного права, включаючи право на ефективний спосіб захисту порушеного права.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також факт відсутності інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, Верховний Суд доходить висновку, що судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами Російської Федерації шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права (справа № 760/17232/20-ц).
Суд, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі № 905/336/26, зазначає, що у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022, Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення запитів до Посольства Російської Федерації в Україні щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди з огляду на припинення його роботи на території України.
Суд встановив, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору, позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи в судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
Таким чином, суд дійшов висновку про застосування у цій справі "деліктного винятку", відповідно до якого будь-який спір, що виник на території країни щодо відшкодування шкоди, завданої майну або його втрати, з Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Також суд зазначає, що оскільки в Україні введено воєнний стан у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.
Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах № 796/165/18 від 25.01.19, № 308/9708/19 від 14.04.22 та № 760/17232/20-ц від 18.05.22.
Згідно з частиною першою статті 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок протиправних дій Російської Федерації, були порушені майнові права позивача, у тому числі права на мирне володіння майном (супермаркет Varus №605, розташований у м. Селидове Донецької області) та безперешкодне ведення господарської діяльності, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" було позбавлене можливості використовувати орендоване приміщення. За твердженням позивача станом на дату закриття супермаркету Varus № 605, він інвестував в об'єкт оренди 4 672 374,70 грн, у тому числі 3 076 391,13 грн (основні засоби), 1 444 302,95 грн (будівельно-монтажні роботи), 136 633,54 грн (попередня оплата за оренду), 6 733,08 грн (оплата за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами), 8 314,00 грн (вартість тари), що становить його реальні збитки. Також, наведені обставини обумовили заподіяння позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 7 526 659,00 грн, що еквівалентно 205 823,00 доларів США.
З відомостей КП "Діловодство спеціалізованого суду" суд встановив, що Господарським судом Донецької області (суддя Ніколаєва Л.В.) розглядалась справа № 905/644/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" про стягнення з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації збитків у розмірі 1 669 216,91 дол. США.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України він вимушено закрив супермаркети Varus №604, №605, №607, №608 у м. Миколаївка, м. Селидове, м. Покровськ, м. Краматорськ Донецької області, у зв'язку з чим він зазнав збитків.
У справі № 905/644/24 позивач стверджував, що станом на дату закриття супермаркету Varus №605, він інвестував в об'єкт оренди 4 672 374,70 грн, у т.ч. 3 076 391,13 грн (основні засоби), 1 444 302,95 грн (будівельно-монтажні роботи), 136 633,54 грн (попередня оплата за оренду), 6 733,08 грн (оплата за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами), 8 314 грн (вартість тари), що, з огляду на неможливість використання приміщення, становить його збитки.
Як зазначав позивач у позові у справі № 905/644/24, загальна сума збитків, що спричинені ТОВ "ОМЕГА" в результаті закриття і неможливості використання майна супермаркетів Varus № 604 (Донецька область, м. Миколаївка, Слов'янський р-н, вулиця Синецького, будинок 19), Varus № 605 (Донецька область, м. Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 29), Varus № 607 (м. Покровську, Донецької області, Лазурний м-рн) та Varus № 608 (Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна (вул. Шкадінова), 8а), складає, - 1 669 216,91 доларів США (138 735,03 + 159 712,55 + 720 054,50 + 650 714,83).
На підтвердження здійснених інвестицій у супермаркет Varus № 605 (Донецька область, м. Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 29) та розміру збитків станом на дату закриття супермаркету позивачем у справу № 905/644/24 надано, зокрема, інвентаризаційні описи основних засобів від 14.11.2021, від 06.04.2022, висновок судового експерта Семенової Н.Ю. за результатами проведення судової економічної експертизи №19/01/1-23 від 11.04.2023 та сертифікат Дніпропетровської ТПП №1200-22-0124 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 18.05.2022.
Такі ж документи в підтвердження позовних вимог позивач надав і в дану справу.
Господарський суд Донецької області рішенням від 18.02.2025 у справі № 905/644/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега" в задоволенні позову.
З наведеного слідує, що рішення Господарського суду Донецької області від 18.02.2025 у справі № 905/644/24 прийнято за результатами вирішення спору, в тому числі, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і позовні вимоги у цій справі в частині стягнення з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації 4 672 374,70 грн (що є еквівалентом 159 712,55 доларів США на момент закриття магазину) реальних збитків внаслідок закриття і неможливості використання майна супермаркету Varus № 605, розташованого у м. Селидове Донецької області.
Положеннями пункту другого частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у відкритті провадження у справі в частині стягнення з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації 4 672 374,70 грн (що є еквівалентом 159 712,55 доларів США на момент закриття магазину) реальних збитків внаслідок закриття і неможливості використання майна супермаркету Varus № 605, розташованого у м. Селидове Донецької області.
Суд встановив, що в іншій частині позовних вимог, а саме в частині стягнення з Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації 7 526 659,00 грн (що є еквівалентом 205 823,00 доларів США на момент закриття магазину) упущеної вигоди позовна заява відповідає процесуальним вимогам статей 162, 164 ГПК України, а відтак суд на підставі статті 176 ГПК України приймає позов до розгляду і відкриває провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Враховуючи, що позовна заява містить вимоги майнового характеру, сума яких перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд приходить до висновку про те, що така позовна заява підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Відповідно до положень статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження у кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що в Україні введений воєнний стан, а місто Харків, де знаходиться Господарський суд Донецької області, перебуває під обстрілами, тобто існує загроза життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, сторонам рекомендовано подавати заяви про розгляд справи за їх відсутності або участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Сторони мають право надсилати документи, що стосуються розгляду судових справ, без особистого прибуття до приміщення суду через особистий кабінет в системі "Електронний суд". У разі неможливості надсилання документів в електронному вигляді - звичайною поштою на офіційну адресу суду.
Керуючись статтями 12, 162-164, 175, 176, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації в частині стягнення 159 712,55 доларів США реальних збитків.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 905/336/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 205 823,00 доларів США упущеної вигоди.
Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Підготовче засідання призначити на 24.06.2026 о 10:30 год.
Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Науки, 5, в залі судових засідань № 104 А.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог статті 166 ГПК України - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву.
Встановити відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив - 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. В разі подання заперечень, надати суду докази їх направлення позивачу.
Попередити учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Згідно з ч. 2 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються тільки в письмовій формі.
З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, участь учасників справи в судовому засіданні можлива в режимі відеоконференції, про що необхідно завчасно подати оформлену належним чином заяву.
Повідомити учасників справи про те, що всі заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, а також будь-які інші документи можуть бути подані засобами електронного зв'язку через особистий кабінет в системі “Електронний суд». У разі неможливості надсилання документів в електронному вигляді - звичайною поштою на офіційну адресу суду.
Ухвала набирає законної сили 26.05.2026.
Ухвала може бути оскаржена в частині відмови у відкритті провадження в справі шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Ухвалу складено та підписано 26.05.2026.
Суддя Т. О. Лобода