Справа № 727/749/24
Провадження № 6/727/131/26
20 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого-судді: Літвінової О.Г.,
за участю секретаря: Гавалешко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Чернівці заяву Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про встановлення або зміну та порядку виконання судового рішення, -
сторони провадження:
ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці перебувала цивільна справа № 727/749/24 за позовом ОСОБА_2 до : Головне управління Пенсійного фонду України Чернівецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органом державної влади.
За результатами розгляду цивільної справи 727/749/24 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5 000 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 5000 грн. витрат на правову допомогу.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11.04.2024 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 квітня 2024 року залишено без змін.
15.04.2026 року представником головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області надійшла заява про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17.06.2024 по справі №727/749/24 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Свої вимоги обґрунтовують тим, що Головне управління Казначейства, з метою вжиття заходів щодо виконання Виконавчого документа, листами від 01.07.2024 №04-12-06/3134, 13.03.2026 №04-11-10/1016 (копії листів додаються) повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про необхідність вжиття заходів щодо погашення заборгованості, встановленої рішенням суду.
У листі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 18.07.2024 №2400-0801-5/29548 (копія листа додається) зазначено, що бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік не передбачено кошти на повернення судових витрат.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26.03.2026 №2400-0801-5/12080 (копія листа додається) повідомлено, що виконавчі листи про стягнення судових витрат з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснюються органами Казначейства відповідно до Порядку №845, при цьому усвідомлюючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не є ні розпорядником, ні одержувачем бюджетних коштів, відповідно не має в органах Казначейства відкритих рахунків та не має бюджетних призначень та бюджетних асигнувань як розпорядник чи одержувач бюджетних коштів.
Таким чином, Головне управління Казначейства не може застосовувати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області заходи, визначені пунктами 25-35 Порядку №845, яким визначено порядок безспірного списання коштів в межах бюджетних призначень боржника.
Виконавчий документ перебуває на виконанні в Головному управлінні Казначейства та включений до відповідної черги, однак через відсутність бюджетних асигнувань виконання рішення суду у визначений спосіб фактично унеможливлено.
Разом з тим, боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - здійснює свою діяльність із використанням рахунків, відкритих у банківських установах, зокрема в АТ «Ощадбанк». Водночас зміна способу виконання рішення дозволить забезпечити його реальне виконання у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» шляхом звернення стягнення на кошти боржника.
Таким чином, заявник вважає, що є всі підстави змінити спосіб і порядок виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.06.2024 по справі №727/749/24 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_2 5000,00 грн. витрат на правову допомогу, встановивши наступний спосіб виконання вказаного судового рішення: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_2 5000,00 грн. витрат на правову допомогу». У разі невиконання рішення у добровільному порядку встановити, що його виконання здійснюється у порядку виконавчого провадження, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», шляхом звернення стягнення на кошти боржника.
Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року заяву прийнято до розгляду.
06.05.2026 року від представника головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подано заперечення на заяву, відповідно до якої Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вважає, що заява ДКСУ не підлягає задоволенню з наступних підстав. У даній справі судовим рішенням визначено спосіб захисту у вигляді стягнення коштів. Натомість заявник фактично просить змінити цей спосіб на зобов'язання боржника здійснити виплату коштів, що по суті є не зміною способу виконання, а зміною самого способу захисту права, визначеного судом, що прямо суперечить вимогам статті 435 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення судів про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Зазначений механізм деталізовано постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845). Згідно з Порядком №845 виконання рішень здійснюється шляхом безспірного списання коштів Казначейством. Окрім того, Порядком №845 передбачено, що у разі відсутності коштів виконання здійснюється в межах наявних ресурсів та застосовуються визначені бюджетні процедури.
Отже, законодавством прямо встановлено спеціальний і виключний порядок виконання рішень даної категорії, який реалізується через органи Державної казначейської служби України та не передбачає покладення на боржника обов'язку самостійного здійснення виплат поза межами бюджетних процедур.
Таким чином, запропонована зміна способу виконання згідно заяви ДКСУ суперечить як Закону України «Про виконавче провадження», так і постанові КМУ №845, оскільки фактично підміняє визначений законодавчо механізм виконання судового рішення прямим зобов'язанням бюджетної установи здійснити видаток, що є неприпустимим.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
У судовому засідання представник головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області Ісопеску К.І. просила заяву задовольнити.
У судовому засідання представник головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Красноголова О.А. просила у задоволенні заяви відмовити з підстав наведених у запереченнях.
ОСОБА_2 у судовому засіданні просив виконати рішення суду, та виплатити йому кошти.
Розглянувши подану заяву, суд приходить до висновку про те, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з'ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому, у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.
При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з'ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення судів про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Зазначений механізм деталізовано постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Згідно з Порядком №845 виконання рішень здійснюється шляхом безспірного списання коштів Казначейством. Окрім того, Порядком №845 передбачено, що у разі відсутності коштів виконання здійснюється в межах наявних ресурсів та застосовуються визначені бюджетні процедури.
Отже, законодавством прямо встановлено спеціальний і виключний порядок виконання рішень даної категорії, який реалізується через органи Державної казначейської служби України та не передбачає покладення на боржника обов'язку самостійного здійснення виплат поза межами бюджетних процедур.
Таким чином, запропонована зміна способу виконання згідно заяви ДКСУ суперечить як Закону України «Про виконавче провадження», так і постанові КМУ №845, оскільки фактично підміняє визначений законодавчо механізм виконання судового рішення прямим зобов'язанням бюджетної установи здійснити видаток, що є неприпустимим.
Відповідно до статей 23 та 48 Бюджетного кодексу України взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів можливе виключно в межах бюджетних призначень. Відповідно до підпункту 2 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено цільовий характер коштів Пенсійного фонду України та заборону їх використання на інші цілі. Головне управління Пенсійного фонду України не є органом, що формує або змінює бюджетні призначення, та не наділене повноваженнями здійснювати видатки поза затвердженим бюджетом. Отже, навіть у разі зміни способу виконання судового рішення фактична його реалізація залишається неможливою в межах повноважень територіального органу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 05.09.2025 у справі № 461/9504/24, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
У пункті 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджено постановою КМУ від 03 серпня 2011 року № 845, передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.
Управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України, а не виконавчої служби.
Посилання суду першої інстанції на те, що ГУ ПФУ у Львівській області не має відкритого рахунку в органах Казначейства (боржник по справі №461/9504/24), а тому стягнення можливе лише внаслідок примусового виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на кошти Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які знаходяться на його рахунках в банківських установах, є помилковими, оскільки Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку щодо поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим чинним законодавством України.
У даній справі судовим рішенням визначено спосіб захисту у вигляді стягнення коштів. Натомість Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області просить фактично просить змінити цей спосіб на зобов'язання боржника здійснити виплату коштів, що по суті є не зміною способу виконання, а зміною самого способу захисту права, визначеного судом, що прямо суперечить вимогам статті 435 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в заяву Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про встановлення або зміну та порядку виконання судового рішенняслід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76, 81, 83, 89, 435 ЦПК України, суд,-
Заяву Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про встановлення або зміну та порядку виконання судового рішення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 22 травня 2026 року.
Суддя: О.Г. Літвінова