Додаткова постанова
22.05.2026 м.Дніпро Справа № 904/6800/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-ХАРЧОВИЙ КОМБІНАТ «ІДЕАЛ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 (головуючий в першій інстанції Манько Г.В., повний текст складений та підписаний 11.02.2026)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-ХАРЧОВИЙ КОМБІНАТ «ІДЕАЛ»
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення коштів,
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі № 904/6800/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі № 904/6800/25 залишено без змін.
08.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-ХАРЧОВИЙ КОМБІНАТ «ІДЕАЛ» (надалі - ТОВ «ПВХК «Ідеал») надійшла заява ухвалення у справі додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПВХК «Ідеал» у розмірі 40000,00 грн.
Заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, мотивована тим, що під час ухвалення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026 у справі № 904/6800/25 не було вирішено питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. На підставі ст.ст.129, 221, 244 ГПК України, заявник просив ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з відповідача 40000,00 грн, що складаються з фіксованого гонорару за ведення справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 30000,00 грн та оплати участі адвоката в судовому засіданні 05.05.2026 у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.05.2026 заяву ТОВ «ПВХК «ІДЕАЛ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2026 у справі № 904/6800/25 про стягнення коштів, на підставі ч.3 ст.244 ГПК України призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачу строк до 14.05.2026 для подання письмових пояснень та заперечень на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
Від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у яких відповідачка не погоджується із заявою ТОВ «ПВХК «Ідеал» про стягнення 40000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та просить відмовити у її задоволенні повністю, або зменшити суму до 0 грн. Відповідач зазначає, що в Акті приймання-передачі допомоги зазначено, що адвокат Гончаренко В.В. готував і подавав відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відповідь на відзив та інші процесуальні документи, однак в матеріалах справи всі ці документи підписані іншим представником - Столярчук Л.А., а не адвокатом Гончаренко В.В., що ставить під сумнів реальність надання послуг саме цим адвокатом. Також зазначає, що в Актах № 3 і № 4 дублюються одні й ті самі види робіт, зокрема, аналіз матеріалів справи та підготовка до судового засідання. Крім того, участь в судовому засіданні 05.05.2026 тривала з 14:43 год. до 15:12 год., тобто близько 30 хв., однак її вартість визначено в 10000,00 грн, на переконання відповідача є явно завищеним та неспівмірним з витраченим часом. Також у запереченнях зазначається, що дана справа не є складною, а відзив та заперечення на відповідь на відзив містять фактично однакові обставини, тому підготовка цих документів не потребувала значних затрат часу. Разом з тим, відповідач вважає, що направлення адвокатських запитів про стан здоров'я відповідача не були необхідними для розгляду справи, а тому відповідач не зобов'язаний відшкодовувати понесені позивачем витрати у цій частині.
Додатково відповідач зазначає про порушення процедури звернення із заявою про стягнення судових витрат, понесених під час апеляційного розгляду, оскільки позивач не зробив жодної ані усної, ані письмової заяви про стягнення витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів, що є самостійною підставою для відмови у стягненні таких судових витрат. Зазначає, що докази, зокрема, договір від 01.12.2025, додаткова угода від 05.03.2026 існували задовго до дебатів, однак не були подані своєчасно, а поважних причин їх неподання позивачем не наведено. Посилаючись на практику Верховного Суду та ЄСПЛ, відповідач стверджує, що розмір витрат має бути реальним, неминучим та розумним, а у цій справі він є завищеним та неспівмірним, тому просить відмовити у задоволенні заяви або зменшити суму до 0 грн.
Розглядаючи подану позивачем заяву, апеляційний господарський суд враховує, що розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.
Як передбачено п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч.3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст.244 ГПК України).
Суд не вбачає підстав для виклику учасників справи та вважає за можливе розглянути питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу без їх повідомлення.
Згідно зі ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
За змістом ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).
Як передбачено п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає у забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Як передбачено п.1 ч.3 цієї статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Подана ТОВ «ПВХК «Ідеал» заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, обґрунтована тим, що під час ухвалення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026 у справі № 904/6800/25 не було вирішено питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. При цьому заявник посилається на ст.ст.129, 221, 244 ГПК України та у підтвердження понесених витрат до заяви додає договір про надання професійної правничої допомоги № 6 від 01.12.2025, додаткову угоду № 1 від 05.03.2026 до договору, акти приймання-передачі № 3 від 08.05.2026 та № 4 від 08.05.2026.
Згідно з додатковою угодою від 05.03.2026, сторони встановили фіксований гонорар адвоката за апеляційне провадження в сумі 30000,00 грн та погодили, що вказаний гонорар включає: підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу; формування та аналіз правової позиції; підготовку процесуальних документів, заяв, клопотань, пояснень; збір та аналіз доказів; консультування клієнта; ведення справи у суді апеляційної інстанції поза межами судових засідань.
У Акті № 3 від 08.05.2026 сторони зафіксували надання таких видів правничої допомоги: аналіз апеляційної скарги у справі № 904/6800/25, доданих матеріалів та судової практики; формування правової позиції у суді апеляційної інстанції у справі № 904/6800/25 - витрачено 3 год., вартість 6000,00 грн; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 904/6800/25 - витрачено 2 год., вартість 4000,00 грн; підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив у справі № 904/6800/25 - витрачено 4 год., вартість 8000,00 грн; підготовка та подання заперечень щодо усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 904/6800/25 - витрачено 1 год., вартість 2000,00 грн; підготовка та направлення адвокатського запиту до КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7» ДМР - витрачено 1 год., вартість 2000,00 грн; 7) підготовка та направлення адвокатського запиту до КНП «Міська клінічна лікарня № 4» ДМР - витрачено 1 год., вартість 2000,00 грн; консультування клієнта щодо перспектив та ходу апеляційного розгляду справи № 904/6800/25 - витрачено 1 год., вартість 2000,00 грн; аналіз матеріалів справи № 904/6800/25 та підготовка до апеляційного розгляду - витрачено 1 год., вартість 2000,00 грн.
В Акті від 08.05.2026 № 4 сторони зафіксували надання таких видів правничої допомоги: підготовка до судового засідання; аналіз матеріалів справи та процесуальних документів; безпосередня участь у судовому засіданні; надання усних пояснень та підтримання правової позиції клієнта; вчинення процесуальних дій під час судового засідання. Вартість наданої правової допомоги щодо участі у судовому засіданні 05.05.2026 становить 10000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 ГПК України).
За приписами ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз відповідних норм процесуального закону засвідчує, що реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в декілька основних етапів:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Таким чином, ч.ч. 1, 2 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) проводити їх розподіл (див. постанову Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21).
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст.ст.124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (додаткова постанова Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20).
У постановах Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20 викладено висновок, що кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
Зміст положень ГПК України, які регулюють апеляційне провадження, свідчить про те, що заявами по суті справи під час апеляційного провадження є: апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу, пояснення щодо апеляційної скарги або відзиву. Матеріалами справи засвідчується, що ТОВ «ПВХК «Ідеал» у відзиві на апеляційну скаргу не було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона очікує понести (понесла) в суді.
Згідно з ч.2 ст.124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вже робила правовий висновок, що норми процесуального закону надають суду право, у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат, відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 18.02.2021 у справі № 908/3326/19, постановах від 22.01.2020 у справі № 551/1136/17, від 12.05.2020 у справі № 643/3720/15-ц, від 17.06.2020 у справі № 504/2755/16-ц.
Разом з тим, Верховний Суд у додатковій постанові від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19 зазначив, що неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок, відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Схожа позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/9024/21, від 11.01.2024 у справі № 924/423/23, на які посилається скаржник.
У свою чергу, висновки щодо застосування ст.124 ГПК України зробив Верховний Суд у постанові від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, вказавши таке: «Згідно статті 282 цього Кодексу, постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Аналогічні положення містяться у статті 315 вказаного кодексу стосовно постанови суду касаційної інстанції. Отже, кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 124 зазначеного Кодексу особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. За вказаних обставин, вирішення питання стосовно витрат, які позивач поніс у суді апеляційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, а саме: того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду».
Така практика вирішення даного питання Верховним Судом є усталеною та знаходить своє відображення, зокрема, у постановах 12.09.2019 у справі № 910/9784/18, від 06.02.2020 у справі №916/1830/19, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20, від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 19.09.2023 у справі № Б3/081-12/24 (911/2921/21), від 27.09.2023 у справі № 904/1711/22, від 31.10.2023 у справі № 5019/1274/11, від 01.11.2023 у справі № 911/1340/22, від 02.05.2024 у справі № 905/482/22, від 22.05.2024 у справі № 916/2381/22, від 26.06.2024 у справі № 904/2404/18.
Неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також ненаправлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє іншого учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат, що стало однією з підстав для відмови у задоволенні заяви товариства про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції (див. додаткову постанову Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18).
З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21, від 18.01.2022 у справі № 910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 29.09.2022 у справі № 910/3055/20, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, від 08.02.2024 у справі № 295/3068/20.
Отже, застосування відповідних положень ст.124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.
Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 від 11 березня 1980 року термін «дискреційні повноваження» визначається як повноваження, що залишають адміністративному органу деяку міру свободи, що стосується рішення, яке буде прийнято. Це дає йому змогу обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за наявних обставин.
Дискреція суду (суддівський розсуд) - це право та можливість суду обирати найкращий варіант рішення з декількох юридично допустимих, передбачених законом, на основі обставин справи та принципів права. Вона дозволяє судам діяти самостійно, не узгоджуючи вибір, але лише в межах, встановлених законодавством, забезпечуючи справедливість та ефективність правосуддя.
Суд вкотре наголошує, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на зміст ст.124 ГПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому стороні необов'язково з точністю прогнозувати понесення судових витрат у справі та передбачати їх розмір, адже за приписами ч.3 ст.124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Однак, позивач міг та зобов'язаний був надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, чого у даній справі ним взагалі не зроблено, і будь-яких обставин у підтвердження, що вказане залежало від об'єктивних причин, а не було суб'єктивним чинником, який особа, що звернулась із відповідною заявою, могла передбачити і повинна була уникнути, заявником не наведено.
Зазначене свідчить про недотримання ТОВ «ПВХК «Ідеал» вимог ГПК України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Суд акцентує увагу на тому, що сторони є суб'єктами господарювання, що поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам судового процесу перед іншими призведе до порушення принципів господарського судочинства, що є неприпустимим.
Як передбачено ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Слід також наголосити, що обов'язковою умовою подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді відповідної інстанції є звернення до цього суду з такими доказами в межах встановленого законом строку для подання доказів або його поновлення за рішенням суду.
Проте заявником подано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, частина з яких, зокрема, договір від 01.12.2025 та додаткова угода від 05.03.2026 до нього, складені до дати судового засідання. Однак, клопотання про поновлення строку на долучення відповідних доказів та обґрунтування причин неможливості їх своєчасного подання позивачем не заявлене. При цьому слід зауважити, що майже весь перелік послуг адвоката, крім участі в судовому засіданні, відображений у додатковій угоді, де також визначена вартість цих послуг. Отже, до дати судового засіданні позивач був обізнаний з орієнтовним розміром судових витрат.
Щодо цього важливо зауважити, що ГПК України не встановлено неможливості поновлення пропущеного процесуального строку для подання стороною доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв'язку з розглядом справи. Схожий за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 21.12.2019 у справі № 910/6298/19, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, у додатковій постанові від 18.02.2021 у справі № 908/3326/19.
Положеннями ч.8 ст.129 ГПК України передбачено загальне правило щодо можливості подачі доказів про судові витрати протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У той же час, ГПК України містить спеціальну норму з цього приводу, а саме: ст.221 ГПК України, зі змісту якої вбачається, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 дійшов наступного правового висновку: «Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Таким чином, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».
У вищевказаній справі Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання стороною доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
З матеріалів даної справи вбачається, що у заяві про стягнення з відповідача судових витрат, поданої до Центрального апеляційного господарського суду, заявник жодним чином не обґрунтовував поважності причин, які перешкодили йому подати докази щодо витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів. Більше того, ТОВ «ПВХК «Ідеал» взагалі не зробив жодної заяви ані усно, ані письмово, про стягнення судових витрат на правничу допомогу, до закінчення судових дебатів у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права, зокрема: право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст.ст.124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі № 910/16803/19). Процесуальний закон визначає, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон встановлює граничний строк звернення із заявою, а саме до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).
Крім того, колегія суддів зазначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст.123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Варто наголосити, що для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правничої допомоги, необхідним є як встановлення факту їх надання клієнту, так і того, що зміст наданих послуг був необхідним для розгляду справи у господарському суді. Поряд з цим, включення до витрат на правничу допомогу підготовку та подання заперечень на усунення недоліків, а також підготовка та направлення запитів до медичних заказів є безпідставним, оскільки такі дії не були необхідними для підготовки заперечень на апеляційну скаргу. В свою чергу, слід взяти до уваги, що підготовка та подання відзиву включає в себе аналіз апеляційної скарги, доданих матеріалів та судової практики, а також формування правової позиції у суді апеляційної інстанції, а тому окреме визначення витрат на такі дії не відповідає критерію співмірності.
У постанові Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом з тим, у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 Верховний Суд зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
За таких умов, враховуючи усі вищенаведені обставини у їх сукупності, апеляційний суд, беручи до уваги, що позивачем не зазначений попередній орієнтовний розмір судових витрат у першій заяві по суті, не зазначено про понесення таких витрат до судових дебатів, опираючись на критерії, що визначені ч.ч.4-6 ст.126, ч.ч.5, 8 ст.129 ГПК України, відмовляє ТОВ «ПВХК «Ідеал» у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 40000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232-235, 244, ГПК України, апеляційний господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЕРВОМАЙСЬКИЙ ВИРОБНИЧО-ХАРЧОВИЙ КОМБІНАТ «ІДЕАЛ» у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції в розмірі 40000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді А.О.Кошля
О.І.Кучеренко