25.05.2026 м. Дніпро Справа № 904/7425/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Віннікова С.В (доповідач)
суддів: Андрейчука Л.В., Кучеренко О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 (суддя Євстигнеєва Н.М., повний текст якого підписаний 13.02.2026) у справі № 904/7425/25
за позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"
до Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни
про стягнення 264 960,20 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни суму штрафні санкції у розмірі 264 960,20грн, з яких пеня у розмірі 30 276,20грн за період з 16.05.2025 до 28.05.2025 та штраф 10% у розмірі 234 684,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №119-К-25 від 09 травня 2025 року в частині повної та своєчасної поставки товару.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 у справі № 904/7425/25 позовні вимоги Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" до Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни про стягнення 264 960,20грн задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни на користь Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" пеню у розмірі 30 276,20грн, штраф 10% у розмірі 117342,00грн та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 179,52грн. У решті позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Терехова К. В., в якій просить рішення від 13.02.2026 у цій справі змінити в частині розміру стягнутого штрафу до 58671, 00 грн, що складає 25% від заявленої позивачем суми. Одночасно в апеляційній скарзі скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а визначений розмір штрафних санкцій є неспівмірним наслідкам порушення. Суд формально застосував положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України і зменшив штраф лише на 50%, однак навіть у такому вигляді сума санкцій (близько 150 тис. грн) є надмірною з огляду на незначний строк прострочення (6- 13 днів), відсутність будь-яких доведених збитків у позивача, виконання основного зобов'язання та характер товару, затримка якого не могла спричинити істотних негативних наслідків. Нараховані санкції фактично мають каральний характер і суперечать правовій природі неустойки як способу стимулювання виконання зобов'язання, а також принципам справедливості, добросовісності та розумності. Додатково ситуацію ускладнює передбачена договором подвійна відповідальність (пеня та штраф 10%), що призводить до непропорційного фінансового навантаження на боржника. Суд першої інстанції не навів належного обґрунтування визначеного розміру зменшення санкцій та не врахував усі істотні обставини справи, чим порушив вимоги щодо повного і всебічного з'ясування обставин.
У зв'язку з цим апелянт просить змінити рішення в частині розміру штрафу та зменшити його до 25% від заявленої суми, а також поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки його пропуск був незначним і зумовлений поважними причинами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, та зазначає, що між сторонами укладено договір, умови якого, зокрема щодо строків поставки та відповідальності, були добровільно погоджені відповідачем. Факт порушення строків поставки товару відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи, при цьому в суді першої інстанції відповідач не подавав відзиву, доказів чи клопотань, у тому числі щодо зменшення штрафних санкцій, а тому його доводи в апеляції фактично зводяться до нового клопотання про зменшення відповідальності.
Позивач наголошує, що нарахування пені та штрафу здійснено відповідно до умов договору, а їх стягнення не залежить від наявності збитків і має самостійний характер як спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Посилання апелянта на незначний строк прострочення та непропорційність санкцій є оціночними і не підтверджені доказами виняткових обставин, які б обґрунтовували зменшення неустойки. Водночас розмір санкцій не є надмірним, відповідає умовам договору, не перевищує його вартості та нарахований за реальне порушення зобов'язання, при цьому позивач належно виконав свої обов'язки за договором. З урахуванням принципу підприємницького ризику апелянт, укладаючи договір, прийняв на себе відповідальність за можливі наслідки його невиконання.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим позивач просить залишити її без задоволення, а рішення без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В, суддів Андрейчука Л.В., Кучеренко О.І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 апеляційну скаргу ФОП Терехової Катерини Вікторівни залишено без руху, у зв'язку з необхідністю надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску. Встановлено протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали 19.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, у якій остання просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2026 року у справі №904/7425/25.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 клопотання Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 по справі № 904/7425/25 задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 по справі № 904/7425/25.Розгляд справи вирішеного здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Встановлені судом обставини справи
09 травня 2025 року між Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (покупець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Тереховою Катериною Вікторівною (продавець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №119-К-25 (а.с. 5-10).
За умовами пункту 1.1 договору продавець зобов'язується продати і відвантажити ДК 021:2015:15110000-2 М'ясо (блоки із яловичини знежиловані першого сорту заморожені) (далі - товар) в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього договору: блоки із яловичини знежиловані першого сорту заморожені, у кількості 27 470,00грн, за ціною 159,00грн, загальною вартістю 4 367 730,00грн.
Обсяг закупівлі товару може бути зменшений залежно від фінансування бюджетних видатків (п. 1.2 договору).
Продавець повинен поставити покупцю товар, що є харчовим продуктом, безпечність та якість якого відповідає вимогам законодавства про безпечність та якість харчових продуктів, а також ГСТУ 46.019-2002 (для блоків із яловичини знежилованих першого сорту заморожених), умовам цього Договору і підтверджена документами, що підтверджують безпечність та якість товару (оригінал або копія, завірена печаткою продавця), відповідно до чинного законодавства (роз'яснення щодо документів, які підтверджують безпечність та якість товару, визначені у додатку 2 до цього договору). Маса шматків у блоці не менше 200г (п. 2.1 договору).
Згідно пункту 3.1 договору ціна цього договору становить 4 367 730,00грн (чотири мільйони триста шістдесят сім тисяч сімсот тридцять грн 00 коп.), у тому числі обов'язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, передачі, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару
Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Збільшення ціни на товар не допускається (п. 3.2, 3.3 договору).
Розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару покупцем за фактом поставки товару протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати отримання товару на склад Територіального уповноваженого представника покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання та підтвердження якості товару відповідно до Протоколу випробувань продукції (п. 4.1 договору).
Згідно пункту 4.3 договору датою отримання товару є дата, зазначена в накладній, з урахуванням вимог пункту 2.5. договору.
Поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 15 травня 2025 року включно. Після закінчення строку дії договору, який визначений пунктом 10.1 договору, покупець не приймає товар. Оплата за такий товар не здійснюється (п. 5.1 договору).
Продавець здійснює поставку товару на умовах DDР (згідно Інкотермс 2010) за адресами, що вказані у рознарядці (додаток 1 до цього договору). За погодженням між сторонами обсяги та адреси поставки можуть бути змінені (п. 5.2, 5.3 договору).
Моментом поставки товару визначається момент передачі товару від представника продавця Територіальному уповноваженому представнику покупця (п. 5.6 договору).
Згідно пункту 6.1 договору покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар, що постачається, згідно з умовами цього договору; організувати приймання товару відповідно до розділів 2 та 5 цього договору, у тому числі надати право (уповноважити) Територіальним уповноваженим представникам покупця на приймання товару.
Покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі, якщо станом на 16 травня 2025 року поставлено менше 50% загального обсягу закупівлі, повідомивши про це продавця не менше ніж за 3 (три) календарних дні до розірвання договору. При цьому, у разі дострокового в односторонньому порядку розірвання покупцем договору, продавець не звільняється від відповідальності, визначеної розділом 7 договору (п. 6.4.2 договору).
Згідно пункту 6.3 договору продавець зобов'язаний: забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору; забезпечити своєчасну поставку товару у відповідному обсязі за адресами згідно з рознарядкою (додаток 1 до цього договору); забезпечити надання на оплату документів, оформлених належним чином, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання товару; нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки.
В пункті 7.1 договору сторони визначили, що:
- поставкою товару вважається, що продавець поставив покупцю в обумовлений в договорі (рознарядці (додаток 1 до цього договору)) термін (строк) товар, в обсязі та за цінами, що передбачено умовами цього договору;
- недопоставкою товару вважається непоставка продавцем загального обсягу товару або його частини, який визначено цим договором, під час строку дії договору або у випадку розірвання договору з підстав, визначених пунктом 6.2.4 договору, або відмову продавця здійснити поставку товару;
- порушенням строків поставки товару є поставка продавцем частини або повної партії товару з порушенням термінів (строків), визначених в договорі.
У випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у пунктах 2.4, 5.1, 5.8, 5.12 цього договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад 7 (сім) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості непоставленого в строк товару (п. 7.2 договору).
У випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару (п. 7.3 договору).
Сплата штрафних санкцій за порушення умов договору, а також відшкодування збитків не звільняють сторону, що порушила умови договору, від виконання зобов'язань за цим договором (п. 7.6 договору).
Відповідно до пункту 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15 червня 2025 року включно, а в частині здійснення оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.
В додатку 1 до договору №119-К-25 від 09.05.2025 "Рознарядка на поставку блоків із яловичини знежилованих першого сорту заморожених Територіальним уповноваженим представникам покупця" зазначено: Територіальні уповноважені представники покупця, кількість виділених кілограмів, адреси, а також термін (строк) поставки товару з 09.05.2025 по 15.05.2025 (а.с. 11).
В додатку 2 до договору №119-К-25 від 09.05.2025 зазначено "Роз'яснення щодо документів, які підтверджують безпечність та якість товару" (а.с. 13 на звороті).
На виконання умов договору №119-К-25 від 09.05.2025 ФОП Терехова К.В. поставила позивачу обумовлений договором товар на загальну суму 4 367 730,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:
№1 від 28.05.2025, блоки у кількості 1 040кг, на суму 165 360,00грн;
№2 від 22.05.2025, блоки у кількості 500кг, на суму 79 500,00грн;
№4 від 22.05.2025, блоки у кількості 4 490кг, на суму 713 910,00грн;
№5 від 23.05.2025, блоки у кількості 370кг, на суму 58 830,00грн;
№6 від 22.05.2025, блоки у кількості 2 960кг, на суму 470 640,00грн;
№7 від 23.05.2025, блоки у кількості 2 030кг, на суму 322 770,00грн;
№8 від 24.05.2025, блоки у кількості 6 430кг, на суму 1 022 370,00грн;
№10 від 26.05.2025, блоки у кількості 3 860кг, на суму 613 740,00грн;
№11 від 22.05.2025, блоки у кількості 2 360кг, на суму 375 240,00грн;
№3 від 29.05.2025, блоки у кількості 1 860кг, на суму 295 740,00грн;
№9 від 28.05.2025, блоки у кількості 1 570кг, на суму 249 630,00грн (а.с. 12-22).
Видаткові накладні містять посилання на договір №119-К-25 від 09.05.2025, підписи сторін скріплені печаткою підприємства.
Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо поставки виконав не своєчасно.
Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 4 367 730,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
№1589 від 17.06.2025 на суму 375 240,00грн;
№1590 від 17.06.2025 на суму 470 640,00грн;
№1591 від 17.06.2025 на суму 713 910,00грн;
№1592 від 17.06.2025 на суму 79 500,00грн;
№1593 від 17.06.2025 на суму 58 830,00грн;
№1610 від 18.06.2025 на суму 322 770,00грн;
№1611 від 18.06.2025 на суму 1 022 370,00грн;
№1612 від 18.06.2025 на суму 613 740,00грн;
№1637 від 20.06.2025 на суму 165 360,00грн;
№2017 від 07.07.2025 на суму 295 740,00грн;
№3255 від 12.09.2025 на суму 249 630,00грн (а.с. 23-32)
У липні 2025 року позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № ГД ДКВС-2692/3 ГД/2025 від 08.07.2025, відповідно до якої на підставі п. 7.2 договору нараховано пеню та штраф у розмірі 264 960,20грн, який необхідно сплатити у строк до 23.07.2025 (а.с. 34).
Позивач просить стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у розмірі 264 960,20грн, з яких пеня у розмірі 30 276,20грн та штраф у розмірі 234 684,00грн, що і стало причиною виникнення спору.
За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності вимог позивача.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції частково та вимога змінити рішення в частині розміру стягнутого штрафу до 58 671, 00 грн, що складає 25% від заявленої позивачем суми.
Розглянувши апеляційну скаргу без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору купівлі-продажу, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна ціна, докази оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України (чинний на дату виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Господарським судом встановлено, що відповідно до пункту 5.1 договору продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 15 травня 2025 року включно, відповідно до рознарядки термін поставки товару з 09.05.2025 по 15.05.2025.
Відповідач у встановлені строки свої зобов'язання не виконав.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
В пункті 7.2 договору визначено, що у випадку порушення термінів (строків) поставки товару відповідно до умов договору (у тому числі термінів (строків) заміни неякісного товару), зазначених у пунктах 2.4, 5.1, 5.8, 5.12 цього договору, продавець сплачує покупцю пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки, а у разі прострочення понад 7 (сім) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості непоставленого в строк товару.
У зв'язку з порушенням виконання відповідачем обов'язку з поставки товару за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 264 960,20грн, з яких пеня у розмірі 30 276,20грн за період з 16.05.2025 до 28.05.2025 та штраф 10% у розмірі 234 684,00грн (розрахунок здійснений по кожній видатковій окремо).
Суд першої інстанції перевіривши наданий позивачем розрахунок, зазначив, що розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, відповідно, вимоги про стягнення пені у розмірі 30 276,20грн та штрафу у розмірі 234 684,00грн є обґрунтованими.
Разом з тим, враховуючи повне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в межах строку дії договору та незначне прострочення виконання зобов'язання (від 6 до 13 днів), враховуючи відсутність у справі доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем поставки замовленого товару, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим та справедливим буде зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50%, а саме з 234 684,00грн до 117 342,00грн. Заявлена до стягнення пеня не є надмірно великою та зменшенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені у розмірі 30 276,20 грн та штраф у розмірі 117 342,00грн.
Колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду є виключно питання співмірності зменшення штрафних санкцій. Апелянт наполягає на зменшенні штрафу до 25%.
Колегія суддів наголошує, що за своєю правовою природою неустойка (пеня та штраф) є засобом стимулювання боржника до виконання зобов'язання. Хоча закон надає суду право зменшувати розмір штрафних санкцій, таке зменшення є актом дискреції (правом суду) і має застосовуватися лише для досягнення балансу між інтересами сторін.
Суд першої інстанції вже врахував незначний строк прострочення (від 6 до 13 днів) та факт повного виконання основного зобов'язання, у зв'язку з чим зменшив штраф на 50%.
Колегія суддів вважає, що сума у розмірі 117 342,00 грн є справедливою та обґрунтованою, оскільки за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку. Подальше зниження санкцій (до 25%) призвело б до нівелювання стимулюючої функції неустойки та фактичного звільнення підприємця від реальної відповідальності за порушення строків поставки товару для державних потреб.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, у постанові Велико Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Аргумент скаржника про те, що позивач не довів наявність збитків, не є підставою для зменшення штрафу. Відповідно до цивільного законодавства, право на неустойку виникає незалежно від доведення збитків. Позивач є державною установою у системі виконання покарань, де своєчасна поставка продуктів харчування має стратегічне значення. Порушення графіку створює ризики для стабільної роботи установи, що є самостійним негативним наслідком, який не обов'язково має грошовий характер.
Щодо доводів ФОП Терехової К.В. про складний фінансовий стан, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 52 ЦК України Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення, тобто здійснює діяльність на власний ризик. Підписуючи договір №119-К-25, відповідач добровільно погодився на його умови, зокрема щодо санкцій за прострочення. Суд не може повністю перекладати тягар ризиків організації підприємницької діяльності боржника на державний бюджет. Зменшення штрафу на 50% вже є достатнім заходом забезпечення балансу інтересів сторін, що враховує майновий стан відповідача
Твердження скаржника про неправомірність стягнення одночасно пені та штрафу спростовується сталою практикою Верховного Суду постанови від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19), згідно з якими одночасне стягнення з учасника господарських відносин штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є формами неустойки (ст. 549 ЦК).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався принципу пропорційності та справедливості. Підстав для переоцінки встановлених обставин та ще більшого зменшення розміру штрафних санкцій немає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Згідно зі статтями 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ст. 79 ГПК України.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з'ясування інших обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування статей 509, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, а також статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Судові витрати
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Терехової Катерини Вікторівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 по справі № 904/7425/25 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 25.05.2026.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Л.В. Андрейчук
Суддя О.І. Кучеренко