25 травня 2026 року м. Харків Справа № 917/2256/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.03.2026 у справі №917/2256/25
за позовною заявою Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури
Полтавської області, м.Решетилівка, Полтавська область в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради, м.Кобеляки, Полтавська область,
до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпровський лиман», с.Кишеньки, Кобеляцький район, Полтавська область
про стягнення грошових коштів,
У грудні 2025р Перший заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області (далі- Прокурор) в особі Кобеляцької міської ради (далі -Позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпровський лиман» (далі- Відповідач) про стягнення 200 450,6 грн. безпідставно збережених коштів за період з червня 2024 по серпень 2025 року.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.03.2026 у справі №917/2256/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Прокурор звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не встановлено усі обставини справи, не надано належної оцінки наявним у справі доказам, порушено норми матеріального права, зокрема:
-суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові з підстави відсутності розрахунку суми заборгованості на підставі витягу з грошової нормативної оцінки, не врахувавши, що на момент звернення з позовом означений витяг неможливо було сформувати через його відсутність;
-через відсутність нормативної грошової оцінки Позивачем було розраховано безпідставно збережені кошти на підставі положень п.п. 288.5.1., п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, що відповідає положенням чинного законодавства і наданий розрахунок не було спростовано Відповідачем;
- уся практика Верховного суду, яка наведена судом в оскаржуваному рішенні, стосувалась стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок в межах населених пунктів, в той час як предметом розгляд у даній справі є земельна ділянка водного фонду, для якої визначення нормативної грошової оцінки можливе лише шляхом розроблення та затвердження технічної документації, визначеному ЗУ «Про оцінку земель» або в порядку, визначеному ст. 288.5.1 ПК України, що не було враховано під час розгляду справи
-відмова у задоволенні позовних вимог призвела до фактичного узаконення безоплатного користування земельною ділянкою, що суперечить положенням цивільного та земельного законодавства.
Крім того, апелянт просив поновити пропущений строк на подання додаткових доказів, зокрема, заяви виконавчого комітету Кобеляцької міської ради №ЗВ-9936969192024 від 15.04.2024, заяву Міщенко Т.В. №ЗВ-9911570982025 від 23.01.2025, повідомлення про відмову у наданні відомостей з державного земельного кадастру №РВ-5300333322024 від 15.04.2024, повідомлення про відмову у наданні відомостей з державного земельного кадастру №РВ-530053992025 від 24.01.2025.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №917/2256/25 від 06.04.2026р відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу, а також заявлення клопотань з доказами надсилання іншим учасникам справи у строк до 20.04.2026. Також в зазначеній ухвалі Відповідачу, окрім відзиву на апеляційну скаргу, запропоновано надати свої міркування щодо заявленого Прокурором клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів.
Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідач у відзиві заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення - залишити без змін за мотивами правильності висновку суду першої інстанції, зокрема, за мотивами:
- Відповідач звертався з письмовою заявою до Позивача про надання рішення про передачу земельної ділянки для експлуатації та догляду за водним об'єктом з кадастровим номером 53218864:00:001:0055, однак означене рішення не було прийняте, у зв'язку чим Відповідач не повинен нести відповідальність посадових осіб органу місцевого самоврядування за недотримання вимог чинного законодавства;
- підстави для звернення Прокурора до суду в інтересах держави в даній справі відсутні;
- Прокурор використовує не передбачений законом спосіб визначення розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів, виходячи з грошової оцінки одиниці площі ріллі, хоча спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду;
- наданий Прокурором розрахунок суми безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності не є належним і допустимим доказом;
- рішення 60 позачергової сесії 8 скликання Кобеляцької міської ради Полтавської області від 27.12.2024 року № 63 щодо затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки площею - 157,2870 га, кадастровий номер 5321886400:00:001:0055 в розмірі 1657448,86 грн не оскаржувалось та не скасовувалось.
Також Відповідач заперечував проти клопотання про долучення додаткових доказів з підстав його необґрунтованості.
Ухвалою судової колегії від 21.05.2026 в задоволенні клопотання Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області про поновлення строку на подання додаткових доказів та їх долучення до матеріалів справи -відмовлено на підставі ч.3 ст.269 ГПК України.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду - підлягає частковому скасуванню, виходячи із наступного.
В межах розгляду спору судом встановлені наступні обставини, що не оспорюються сторонами:
- реєстрації Позивачем 24.05.2024 права власності на земельну ділянку загальною площею 157,287 га з кадастровим номером 5321886400:00:001:0055 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- реєстрації Відповідачем 19.04.2023 права власності на цілісний майновий комплекс «Комплекс будівель та споруд, комплекс гідротехнічних споруд» загальною площею 872 кв. м., який розташований на земельній ділянці кадастровим номером 5321886400:00:001:0055 за адресою: вул. Приморська, 43, с. Кишеньки, Полтавського району Полтавської області;
-відсутності зареєстрованого між Позивачем та Відповідачем Договору оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5321886400:00:001:0055 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент подання даного позову;
-використання Відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 5321886400:00:001:0055 з метою розташування та обслуговування належного йому об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 ;
-затвердження рішенням 60 позачергової сесії 8 скликання Позивача № 63 від 27.12.2024 технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної форми власності, площею - 157,2870 га кадастровий номер 5321886400:00:001:0055, з цільовим призначенням - 10.01 для експлуатації та догляду за водним об'єктом, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Кишеньки на території Кобеляцької міської ради Полтавської області;
- встановлення зазначеним рішенням грошової оцінки наведеної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель 1, 051 станом на 2024 рік в розмірі 1657448,86 грн, яка набирає чинності з 01.01.2026 року та підлягає щорічній індексації відповідно до вимог чинного законодавства.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Звертаючись з даним позовом, Прокурор посилався на те, що Відповідач у період часу з червня 2024 року та по теперішній час безпідставно та безкоштовно користується земельною ділянкою площею 157,287 га, не оформивши при цьому відповідно до чинного законодавства таке користування, що позбавило Позивача можливості одержати дохід у вигляді орендної плати за землю у розмірі 200 450,60грн, який вона могла б одержати, якби її право не було порушено.
У письмових поясненнях у суді першої інстанції Позивач підтримував позовні вимоги Прокурора та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти позову, зазначивши, що невірна кваліфікація Позивачем складу та призначення об'єктів нерухомого майна, що на праві власності належать Відповідачу та земельної ділянки загальною площею 157,287 га кадастровий номер 5321886400:00:001:0055 на якій цей об'єкт розташований має наслідком невірне застосування коефіцієнту, що призвело до невірного розрахунку безпідставно збережених коштів за період з червня 2024 по серпень 2025 року та є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що хоча Відповідачем використовується спірна земельна ділянка без оформлення договору оренди, однак вважав, що Прокурором не доведено належними та допустимими доказами розмір безпідставно збережених Відповідачем коштів, оскільки використаний Прокурором спосіб його визначення, виходячи з грошової оцінки одиниці площі ріллі не може бути взятий судом до уваги, а відповідний розмір грошової оцінки саме спірної ділянки набуває чинності 01.01.2026.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом апеляційного перегляду є незгода Прокурора з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог.
Так, за узагальненими доводами апеляційної скарги, Прокурор вважав, що предметом розгляду у даній справі є земельна ділянка водного фонду для якої визначення нормативної грошової оцінки можливе лише шляхом розроблення та затвердження технічної документації, визначеному ЗУ «Про оцінку земель», або в порядку, визначеному ст. 288.5.1 ПК України, що не було враховано під час розгляду справи судом першої інстанції.
Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими за наступних підстав.
За приписом частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати:
1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Як встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5321886400:00:001:0055, на якій розташований належний Відповідачу об'єкт нерухомого майна, за користування якою Прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати - є сформованою (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.
Водночас, розрахунок суми безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності (розрахунок суми, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов) виконаний Прокурором не з урахуванням нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а виходячи з одиниці площі ріллі на території Полтавської області та мінімально можливого 3% від зазначеного показника, згідно з листом Позивача від 30.10.2025 №03.1-19/3992.
Отже Прокурор вимагає до стягнення з Відповідача суму безпідставно збережених коштів за користування вищезазначеною земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів за період з червня 2024 по серпень 2025 року у розмірі 200 450,60 грн (87 916,92грн + 112 533,68 грн).
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель», регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону).
Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
Водночас, відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.
Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України, органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
За таких обставин судова колегія вважає безпідставним твердження скаржника щодо можливості розрахування суми безпідставно збережених Відповідачем коштів, виходячи з грошової оцінки земельної ділянки аналогічного розміру, але іншого призначення -ріллі - оскільки такий підхід нівелює зміст передбаченого законом способу визначення суми, яку Позивач не отримав внаслідок безкоштовного користування Відповідачем земельною ділянкою комунальної власності, що є землею водного фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 60 позачергової сесії 8 скликання Позивача № 63 від 27.12.2024 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної форми власності, площею 157,2870 га кадастровий номер 5321886400:00:001:0055, з цільовим призначенням - 10.01 для експлуатації та догляду за водним об'єктом, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Кишеньки на території Кобеляцької міської ради Полтавської області. Встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель 1, 051 станом на 2024 рік становить 1657448,86 грн, що підлягає щорічній індексації відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Положення цього пункту не поширюються на рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, розташованих за межами населених пунктів, які надаються в оренду, нормативна грошова оцінка яких раніше не проводилася та/або не була затверджена в порядку, визначеному законодавством, та за умови, що розмір такої нормативної грошової оцінки земельних ділянок перевищує розмір нормативної грошової оцінки відповідної площі ріллі по області.
Зважаючи на ці положення Податкового кодексу України, нормативно грошова оцінка земельної ділянки комунальної форми власності площею 157,2870 га кадастровим номером 5321886400:00:001:0055 з цільовим призначенням - 10.01 для експлуатації та догляду за водним об'єктом, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Кишеньки на території Кобеляцької міської ради Полтавської області затверджена рішенням 60 позачергової сесії 8 скликання Кобеляцької міської ради № 63 від 27.12.2024 - набрала чинності з 01.01.2026.
Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості визначення розміру спірної суми безпідставно збережених Відповідачем коштів, виходячи з нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка не набула чинності у спірний період, або з нормативно грошової оцінки одиниці земельної ділянки іншого призначення.
Разом з тим, рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі 917/957/20 за участю тих же сторін (залишеного без змін постановою Східного апеляційного господарського суду 05.07.2023 та постановою Верховного Суду від 07.11.2023 року) встановлені обставини, що в силу ст.75 ГПК України є преюдиційними для даної справи:
- укладення 19.03.2009 між Кобеляцькою районною державною адміністрацією та Відповідачем договору оренди спірної земельної ділянки № 110, який 15.02.2010 зареєстровано у Кобеляцькому відділі ДП «ЦДЗК». Кадастровий номер земельної ділянки - 5321886400:00:001:0055, за умовами якого нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки водогосподарського призначення (рибогосподарського виробництва) складає 824 189,23 грн ;
- реєстрація договору в Кобеляцькому відділі ДП «ЦЗДК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.02.2010 № 041055700244;
- наявність на орендованій земельній ділянці нерухомого майна, яке набуто у власність Відповідачем на підставі затвердженої ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.02.2004 у справі № 8/54 мирової угоди від 05.02.2004, згідно з якою Відповідачу передано у власність цілісний майновий комплекс будівель і споруд та комплекс гідротехнічних споруд, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.09.2009 серії САС № 462055, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.09.2009 серії ССР № 456084, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.09.2009 серії ССР № 456086;
- факт систематичного порушення Відповідачем умов договору оренди в частині своєчасного внесення орендної плати за період 2017 - 2020 роки в сумі 60 097,19 грн., що визнано судом достатньою підставою для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки водогосподарського призначення загальною площею 157,29 га кадастровий номер 5321886400:00:001:0055 орендодавцю.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо відсутності грошової оцінки земельної спірної земельної ділянки площею 157,2870 га з кадастровим номером 5321886400:00:001:0055 до ухвалення відповідного рішення Позивача № 63 від 27.12.2024 - спростовуються встановленими судовими рішеннями у справі №917/957/20 вищенаведеними обставинами, за змістом яких наявність грошової оцінки спірної земельної ділянки в розмірі 824 189,23 грн відображена в договорі оренди від 19.03.2009, який був укладений на 49 років, але розірваний в судовому порядку через порушення його умов Відповідачем.
Отже саме зазначений розмір грошової оцінки має бути взятий до розрахунку при визначенні безпідставно збережених Відповідачем коштів внаслідок безоплатного користування зазначеною земельною ділянкою у заявлений Прокурором спірний період 2024-2025 років.
Аналізуючи наданий Прокурором розрахунок спірної суми у період з червня 2024 по серпень 2025 року, враховуючи вищенаведений розмір грошової оцінки спірної земельної ділянки в розмірі 824 189,23 грн та заявлений Прокурором мінімально можливий в силу вимог ст.ст.288.5.1, 288.5.2 ПК України показник в 3%, судова колегія вважає доведеним та обґрунтованим розмір безпідставно збережених Відповідачем за рахунок Позивач коштів в сумі 30907,10 грн ( 824 189,23 х 3% :12 х15).
Іншого розміру сторонами не доведено та не спростовано.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже при оцінці обставин щодо :
- фактичного користування Відповідачем спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, внаслідок чого він за рахунок Позивача, як власника ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування у спірний період;
- площі земельної ділянки, що є сформованою;
- суми, яку мав би отримати Позивач за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки) - суд першої інстанції помилково залишив поза увагою висновки, що встановлені в судових рішеннях у справі №917/957/20 щодо наявності нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка передувала встановленій з 01.01.2026 року, хоча мотивувальна частині оскаржуваного рішення містить посилання на відповідний спір щодо розірвання договору оренди.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав до задоволення позовних вимог є помилковим внаслідок нез'ясування обставин, що мають значення для справи, що є підставою до часткового скасування зазначеного рішення суду на підставі п.1ч.1 ст.277 ГПК України.
У зв'язку з наведеним колегія суддів апеляційного суду зазначає, що апеляційна скарга Прокурора підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 09.03.26 у справі №917/2256/25 - частковому скасуванню с постановленням в скасованій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнення с Відповідача на користь Позивача безпідставно збережених коштів за період з червня 2024 по серпень 2025 року в розмірі 30907,10 грн та пропорційним розподілом судових витрат,
В частині відмови у задоволенні решти позовних вимог рішення суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, що понесені сторонами в суді апеляційної інстанції, відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам. У зв'язку з наведеним з Відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури підлягає стягненню 466,88грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 700,32грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Про стягнення інших судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, сторонами не заявлено, тому вони не підлягають розподілу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.03.2026 у справі №917/2256/25- задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 09.03.2026 у справі №917/2256/25 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області про стягнення Приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпровський лиман» на користь Кобеляцької міської ради безпідставно збережених коштів за період з червня 2024 по серпень 2025 року в розмірі 30907,10 грн., а також розподілу судових витрат.
Прийняти в скасованій частині нове рішення, яким позовні вимоги Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області про стягнення Приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпровський лиман» на користь Кобеляцької міської ради безпідставно збережених коштів за період з червня 2024 по серпень 2025 року в розмірі 30907,10 грн. -задовольнити.
Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпровський лиман» (39262, Полтавська область, Кобеляцький район, с. Кишеньки, вул. Приморська, 43, ЄДРПОУ 30621429) на користь Кобеляцької міської ради (39200, Полтавська область, м. Кобеляки, вул. Касьяна, 29, ЄДРПОУ 21051562) безпідставно збережених коштів за період з червня 2024 по серпень 2025 року в розмірі 30907,10 грн.
Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпровський лиман» (39262, Полтавська область, Кобеляцький район, с. Кишеньки, вул. Приморська, 43, ЄДРПОУ 30621429) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 466,88 грн.
В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2026 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам, стягнувши з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Дніпровський лиман» (39262, Полтавська область, Кобеляцький район, с. Кишеньки, вул. Приморська, 43, ЄДРПОУ 30621429) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 700, 32грн.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков