ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 травня 2026 року Справа № 924/335/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Кульчин Д.А.
за участю представників сторін:
позивача: Гадзіна М.Ю.,
відповідача: Чулкова Н.К.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства «Хмельницькбуд» на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2026 року (повна ухвала складена 29.04.2026 року) у справі № 924/335/26 (суддя Субботіна Л.О.)
за позовом Розсошанської сільської ради
до Приватного підприємства «Хмельницькбуд»
про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2026 року у справі №924/335/26 заяву Розсошанської сільської ради про забезпечення позову від 24.04.2026 року задоволено частково.
Судом першої інстанції заборонено Приватному підприємству «Хмельницькбуд» здійснювати передачу прав користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, загальною площею 2,0000 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради, третім особам, у тому числі в суборенду та/або шляхом продажу права оренди; заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна житлових/нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, загальною площею 2,0000 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради. У задоволенні решти заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач Приватне підприємство «Хмельницькбуд» подало апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2026 року у даній справі в частині задоволення (вжиття заходів забезпечення позову) в іншій частині (в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову) залишити вказану ухвалу без змін.
Обґрунтовуючи скаргу відповідач зазначає, суд першої інстанції суд безпідставно не врахував, що у даному випадку станом на травень 2015 року поверхневий покрив ділянки складався виключно з глини, а не з родючого шару; будь-які дії щодо розробки, зняття та вивезення ґрунту великогабаритною технікою вчинялися третіми особами ще до моменту передачі земельної ділянки в оренду ПП «Хмельницькбуд», що повністю виключає вину та відповідальність відповідача.
Апелянт наголошує, що заявлені заходи забезпечення позову щодо обмеження здачі об'єкта в експлуатацію є безпідставними та неспівмірними, оскільки позов не стосується правомірності будівництва, а вимог щодо зареєстрованого за ПП «Хмельницькбуд» об'єкта незавершеного будівництва взагалі не заявлено. Крім того, відповідач не вчиняв дій із руйнування ґрунту на ділянці 6825087200:06:012:0954, а саме по собі зняття родючого шару не є законною підставою для розірвання договору оренди. ПП «Хмельницькбуд» має право використовувати земельну ділянку з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954 та здійснювати будівництво на ній об'єктів нерухомого майна, проте оскаржуваною ухвалою позбавлений можливості здати збудований об'єкт в експлуатацію та зареєструвати право власності на нього.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не надав оцінку негативним наслідкам та майновим втратам для сторін і третіх осіб від заборони реєстраційних дій та дійшов помилкового висновку про заборону органам державної реєстрації оформлювати права на новостворені об'єкти на ділянці 6825087200:03:012:0954 (2,000 га, с.Розсоша). Таке обмеження протиправно блокує завершальний етап будівництва, обов'язок щодо виконання якого покладено на ПП «Хмельницькбуд» умовами договору.
Як наслідок такого втручання підприємство не матиме змогу зареєструвати право власності на об'єкт, який законно збудувало, буде позбавлене можливості розрахувати податки на підставі бази оподаткування по податку з нерухомості, після завершення будівництва об'єкту, не зможе сплачувати податок з нерухомості, що призведе до порушення відповідачем норм чинного законодавства, недоотриманням коштів у бюджет та притягнення ПП «Хмельницькбуд» до відповідальності за несплату податків.
На думку апелянта, заходи забезпечення позову є безпідставними та протиправними, оскільки вони не пов'язані з предметом спору про розірвання договору оренди землі, а стосуються об'єкта нерухомості, будівництво якого ведеться абсолютно законно на підставі належних дозвільних документів. Крім того, у разі розірвання договору зобов'язання припиняються лише після набрання судовим рішенням законної сили, тоді як вжиті заходи забезпечення позову передчасно та неправомірно обмежують права відповідача вже сьогодні. Зважаючи, що за ПП «Хмельницькбуд» вже зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, відповідач у силу статті 120 Земельного кодексу України має право на земельну ділянку під ним незалежно від результатів вирішення цього спору.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Гудак А.В., суддя Хабарова М.В..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою ПП «Хмельницькбуд». Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.05.2026 року.
Ухвалами від 13.05.2026 року та 15.05.2026 року задоволено заяви сторін про участь їх представників у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
18.05.2026 року надійшло клопотання ПП «Хмельницькбуд» про приєднання доказів до апеляційної скарги. Клопотання обґрунтоване тим, що після подання апеляційної скарги було отримано відповіді на адвокатські запити, що мають значення для вирішення даної апеляційної скарги та які не було можливості подати одночасно з подачею апеляційної скарги з об'єктивних причин. Вказані документи є важливими, оскільки додатково підтверджують обставини апеляційної скарги, а також те, що ПП «Хмельницькбуд» не вчиняв жодних дій по зняттю верхнього шару ґрунту із орендованої ним земельної ділянки.
Крім того, 20.05.2026 року від позивача - Розсошанської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона заперечує проти її задоволення та просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Обґрунтовуючи відзив позивач наголошує, що суд першої інстанції правильно визначив критерії, які підлягали дослідженню при вирішенні питання про забезпечення позову саме у даній категорії спорів. Суд першої інстанції застосував виключно ті заходи забезпечення позову, які спрямовані на збереження існуючого правового та фактичного стану спірних правовідносин до вирішення спору по суті.
Застосовані заходи забезпечення позову спрямовані виключно на: збереження існуючого фактичного та правового стану спірних правовідносин; забезпечення ефективності судового захисту; недопущення виникнення нових юридичних перешкод для виконання рішення суду.
Позивач наголошує, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував наявність реального ризику передачі прав користування земельною ділянкою третім особам, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин та не спростовують правомірності оскаржуваної ухвали. Суд першої інстанції належним чином оцінив співмірність заходу забезпечення позову, зв'язок між обраним заходом та предметом спору, можливі наслідки його застосування та баланс інтересів сторін.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 20.05.2026 року колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання відповідача ПП «Хмельницькбуд» про приєднання нових доказів з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повно і всебічно з'ясовує причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінює поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Частиною 1, 4 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).
За загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заявник повинен, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції.
Судова колегія зазначає, що положення статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі №909/722/14.
Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 року у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 року у справі №909/965/16, від 26.02.2019 року у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Отже, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.
Окрім того, докази, які просить долучити апелянт, на його переконання підтверджують, те, що ПП «Хмельницькбуд» не вчиняв жодних дій по зняттю верхнього шару ґрунту із орендованої ним земельної ділянки. Натомість, судом апеляційної інстанції враховується, що переглядається ухвала про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Апелянт оскаржує ухвалу лише в частині заборони Приватному підприємству «Хмельницькбуд» здійснювати передачу прав користування земельною ділянкою, а також щодо заборони проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна житлових/нежитлових приміщень, розташованих на спірній земельній ділянці. При цьому, вказані докази можуть бути оцінені при розгляд спору по суті, а не щодо вирішення питання про законність застосування тимчасових заходів забезпечення позову.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду додаткові докази, як такі, що подані до суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 20.05.2026 року представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.03.2026 року до Господарського суду Хмельницької області 30.03.2026 року надійшла позовна заява Розсошанської сільської ради до Приватного підприємства «Хмельницькбуд» про розірвання договору оренди земельної ділянки №15-ОЗ від 22.12.2021 року, укладеного між сторонами, та повернення Розсошанській сільській раді земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради.
Господарський суд хвалою від Хмельницької області ухвалою від 03.04.2026 року позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі №924/335/26.
До суду першої інстанції 24.04.2026 року від позивача Розсошанської сільської ради надійшла заява про забезпечення позову, у якій рада просить:
- заборонити ПП «Хмельницькбуд», а також іншим фізичним та/або юридичним особам усіх форм власності на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у цій справі здійснювати будь-які будівельні роботи (підготовчі, земляні, будівельно-монтажні та інші роботи) на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, загальною площею 2,0000 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради;
- заборонити ПП «Хмельницькбуд» на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у цій справі здійснювати передачу прав користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, загальною площею 2,0000 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради, третім особам, у тому числі в суборенду та/або шляхом продажу права оренди;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна житлових/нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, загальною площею 2,0000 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради, до ухвалення та набрання законної сили рішення у цій справі.
В обґрунтування заяви позивач вказав, що після звернення до господарського суду із позовною заявою для захисту свого порушеного права сільській раді стало відомо, що ПП «Хмельницькбуд» розпочаті та активно здійснюються будівельні роботи на земельній ділянці, що є предметом спору у даній справі.
21.04.2026 року постійною комісією з питань земельних відносин, будівництва, архітектури та просторового планування Розсошанської сільської ради за участю голови сільської ради, головного спеціаліста-землевпорядника та начальника відділу архітектури, будівництва та земельних відносин було повторно проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, що оформлено актом обстеження земельної ділянки №22. За результатами обстеження встановлені грубі порушення вимог земельного законодавства та умов договору оренди земельної ділянки №15-ОЗ від 22.12.2021 року.
Зокрема, на земельній ділянці проводяться будівельні роботи, а саме: здійснюється зведення нової будівлі орієнтовними розмірами 6м х 6м, загальною площею близько 36 кв.м.. Членами комісії встановлено наявність фундаменту, стіни зводяться з піноблоків (викладено один шар). На момент обстеження будівельні роботи виконували двоє осіб. Проведення даних будівельних робіт без дозволу орендодавця є недотриманням п.26 договору оренди землі.
Такі будівельні роботи здійснюються на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, на якій відповідачем вже було незаконно знято родючий шар ґрунту на значній частині площі, орієнтовно - 1,42 га (близько 70 % від загальної площі), що підтверджено висновком експерта №1279ед/025 від 15.09.2025 року.
Підтвердженням того, що до моменту звернення Розсошанської сільської ради до господарського суду відповідачем не здійснювалося будь-яких дій щодо забудови спірної земельної ділянки є його листи вих. №10-24 від 03.06.2025 року та вих. №11-25 від 05.06.2025 року, копії яких були додані до позовної заяви.
У висновку №1279ед/025 від 15.09.2025 року вказано, що при проведенні натурного обстеження в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954 будівель, споруд та інших будівельних об'єктів (в т.ч. частин будівель або споруд, інженерних або оборонних споруд) не виявлено (абз.1 ст. 8 висновку).
Заявник звертає увагу на п.26 договору оренди земельної ділянки і вказує, що з моменту укладення договору (тобто з 22.12.2021 року) до сьогоднішнього дня будь-яких звернень від відповідача щодо отримання згоди на зведення будівель та споруд, які б відповідали цільовому призначенню спірної земельної ділянки, до сільської ради не надходило.
Таким чином, проведення відповідачем активної будівельної роботи на спірній земельній ділянці лише після подання сільською радою позовної заяви свідчить про продовження дій, які порушують права позивача, оскільки проведення будівельних та підготовчих робіт (зокрема планування території, засипання, ущільнення ґрунту, влаштування фундаментів тощо) призведе до: фактичного знищення слідів порушення земельного законодавства; неможливості встановлення Головним управлінням ДЗК у Хмельницькій області обсягу та меж зняття родючого шару ґрунту; ускладнення проведення експертизи (у разі виникнення необхідності) та належного доказування обставин справи; неможливості відновлення попереднього стану земельної ділянки.
Отже, подальше здійснення будівельних робіт не лише змінює стан спірної земельної ділянки, а й створює ризик втрати доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
У такому разі, на думку позивача, доцільно застосувати захід забезпечення позову, передбачений п.2 та п.4 ч.1 ст.137 ГПК України, а саме:
- заборонити відповідачу, а також іншим фізичним та/або юридичним особам усіх форм власності здійснювати будь-які будівельні роботи на спірній земельній ділянці. Крім того, існує реальний ризик реєстрації відповідачем об'єкта незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці. В такому випадку виникне новий об'єкт нерухомого майна, що істотно ускладнить виконання можливого рішення суду про повернення земельної ділянки, оскільки постане питання правового режиму такого об'єкта та необхідності вирішення додаткових спорів;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна житлових/нежитлових приміщень, розташованих на спірній земельній ділянці. Також існує ризик передачі відповідачем прав користування земельною ділянкою або об'єктом будівництва третім особам. Це призведе до: залучення нових осіб до участі у справі; ускладнення та затягування розгляду справи; можливого виникнення прав добросовісних набувачів; істотного ускладнення або неможливості виконання рішення суду, адже постане питання: а що робити з будівлею/будівлями. Фактичне створення нового об'єкта нерухомості або передача прав третім особам призведе до необхідності вирішення нових правових спорів, що суперечить принципу ефективного судового захисту;
- заборонити відповідачу здійснювати передачу прав користування спірної земельної ділянки третім особам, у тому числі в суборенду та/або шляхом продажу права оренди. Заявник вказує, що існує реальний ризик того, що відповідач зареєструє об'єкт незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці, передасть або відчужить права користування третім особам.
Наведені обставини зумовлюють висновок, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням дійсно може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких Розсошанська сільська рада звернулася до суду в інтересах відповідної територіальної громади.
Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2026 року у справі №924/335/26 заяву Розсошанської сільської ради про забезпечення позову задоволено частково.
Ухвала вмотивована тим, що з огляду на предмет позову та специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, запропоновані заходи забезпечення позову є доцільними, адекватними та співмірними, а невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову у даній справі.
Натомість, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви в частині заборони на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у цій справі здійснювати будь-які будівельні роботи на спірній земельній ділянці з огляду на те, що така заборона створює непереборні перешкоди для реалізації відповідачем своїх прав за договором оренди земельної ділянки №12-ОЗ від 22.12.2021 року та унеможливлює виконання ним своїх обов'язків.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга містить вимоги лише щодо скасування ухвали Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2026 року у даній справі в частині задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи приписи частини 1 статті 269 ГПК України колегія суддів апеляційної інстанції не переглядає та залишає без змін ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2026 року у справі №924/335/26 в частині відмови у задоволені заяви щодо заборони ПП «Хмельницькбуд», а також іншим фізичним та/або юридичним особам усіх форм власності на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у цій справі здійснювати будь-які будівельні роботи (підготовчі, земляні, будівельно-монтажні та інші роботи) на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, загальною площею 2,0000 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ст.136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
У постанові від 19.12.2024 року у справі №910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі №754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що предметом позову у даній справі є вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки №15-ОЗ від 22.12.2021 року, укладеного між Розсошанською сільською радою та Приватним підприємством «Хмельницькбуд», та повернення Розсошанській сільській раді земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, площею 2,0000 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову Розсошанська сільська рада вказує, що ПП «Хмельницькбуд» розпочало та активно здійснює будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, що є предметом спору у даній справі. Зокрема, на земельній ділянці проводяться будівельні роботи, а саме: здійснюється зведення нової будівлі орієнтовними розмірами 6м х 6м, загальною площею близько 36 кв.м.. Членами комісії встановлено наявність фундаменту, стіни зводяться з піноблоків (викладено один шар). На підтвердження вказаних обставин позивач надав акт №22 обстеження земельної ділянки від 21.04.2026 року.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції правомірно встановив, що матеріали справи містять скріншоти із сайту DIM.RIА, з яких вбачається, що на вказаному сайті було розміщено оголошення про продаж земельної ділянки комерційного призначення кадастровий номер 6825087200:06:012:0954, загальною площею 2,0000 га.
При цьому, заява позивача містить прохання заборонити ПП «Хмельницькбуд» здійснювати передачу прав користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, загальною площею 2,0000 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради, третім особам, у тому числі в суборенду та/або шляхом продажу права оренди.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 8-1 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною другою цієї статті випадків.
Колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновку суду першої інстанції, що зазначені обставини вказують на ризик передачі відповідачем прав користування земельною ділянкою третім особам, що свідчить про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, оскільки в такому випадку позивач не зможе захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, може бути відчужене орендарем за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочате, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди.
Також позивач просить заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна житлових/нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, загальною площею 2,0000 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради, до ухвалення та набрання законної сили рішення у цій справі.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у разі задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки №12-ОЗ від 22.12.2021 року та зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку Розсошанській сільській раді, наявність на цій земельній ділянці зареєстрованих за відповідачем на праві власності об'єктів нерухомого майна призведе до неможливості виконання рішення суду без звернення з новими позовами до суду.
Так, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та побудованого на ній нерухомого майна, у разі здійснення державної реєстрації права власності ПП «Хмельницькбуд» на побудовані ним на орендованій земельній ділянці об'єкти нерухомого майна, повернення земельної ділянки, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна, належні на праві власності орендарю, без виділення частин ділянок, на яких розміщене нерухоме майно та які необхідні для його обслуговування, буде неможливим.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ПП «Хмельницькбуд» здійснювати передачу прав користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6825087200:06:012:0954, загальною площею 2,0000 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, на території села Розсоша Розсошанської сільської ради, третім особам, у тому числі в суборенду та/або шляхом продажу права оренди; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна житлових/нежитлових приміщень, розташованих на вищевказаній земельній ділянці.
Тобто, забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, відповідні вимоги пов'язані з предметом спору і спрямовані на забезпечення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Такі заходи забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам та їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване виключно на недопущення негативних наслідків до вирішення спору по суті. Навпаки, у випадку невжиття заявлених заходів забезпечення позову, заявник може не захистити порушені права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
За висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
При цьому, у немайнових спорах судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Зважаючи на викладені обставини, предмет позову та специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, надаючи оцінку запропонованому позивачем заходу забезпечення позову на предмет його доцільності, адекватності та співмірності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову у даній справі.
Колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви Розсошанської сільської ради про забезпечення позову у визначений нею спосіб.
Вжиття вказаних заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у справі та спрямовані на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19).
Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч.1ст.141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на те, що застосований захід забезпечення позову у вигляді заборони Приватному підприємству «Хмельницькбуд» здійснювати передачу прав користування земельною ділянкою та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об'єктів нерухомого майна житлових/нежитлових приміщень, розташованих на спірній земельній ділянці, є тимчасовим, а застосовані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами та не порушують балансу інтересів сторін.
За таких обставин, у розумінні ст.ст.136-137 ГПК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційний суд також зауважує, що враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 року у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до положень ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Хмельницькбуд» на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2026 року у справі №924/335/26 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
3. Матеріали справи №924/335/26 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "25" травня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Хабарова М.В.
Суддя Гудак А.В.