вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2026 р. Справа№ 911/1175/18 (911/908/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
представники учасників справи у судове засідання не з'явилися
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2026 у справі № 911/1175/18 (911/908/24) в частині відмови Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» про ухвалення додаткового рішення (суддя Лутак Т.В., повний текст додаткового рішення складено та підписано - 26.01.2026)
за заявою Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід»
про ухвалення додаткового рішення
за позовом Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід»
до 1) Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал-Жаботинського»
2) ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс»
про визнання недійсною додаткової угоди до договору
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/1175/18
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Наяда-Сервіс»
до боржника Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал-Жаботинського»
про банкрутство
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його постановлення
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2026 у справі № 911/1175/18 (911/908/24) (суддя Лутак Т.В., повний текст додаткового рішення складено та підписано - 26.01.2026) заяву Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» б/н від 24.06.2025 (вх. № 5742 від 24.06.2025) про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал-Жаботинського» на користь Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп - витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп - витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині заяви Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» б/н від 24.06.2025 (вх. № 5742 від 24.06.2025) про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлена сума у розмірі 100 000,00 грн. є неспівмірною із фактичним обсягом наданої правничої допомоги та не відповідає критеріям розумності, крім того, суд першої інстанції зазначив, що не вбачає підстав для покладення на відповідачів транспортних витрат у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вищевказаним додатковим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2026 року по справі № 911/1175/18 (911/908/24) в частині в якій відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнивши заяву позивача в повному обсязі та стягнувши з відповідачів судові витрати в розмірі зазначеному в даній заяві.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, крім того, скаржник зазначив, що висновки викладені в оскаржуваному судовому рішенні не відповідають встановленим обставинам справи.
До того ж, апелянтом, зокрема, зазначено, що судом першої інстанції не наведено обґрунтованих підстав для зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу та відмови у їх відшкодуванні у повному обсязі.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
15.04.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОК "Набережний Квартал-Жаботинського" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2026 у справі № 911/1175/18 (911/908/24) залишити в силі. Крім того, у вказаному відзиві ОК "Набережний Квартал-Жаботинського" просив здійснювати судове засіданння 20.05.2026 за відсутності його представника.
21.04.2026 через відділ документального забезпечення суду від ОК "Набережний Квартал-Жаботинського" надійшов аналогічний відзив на аапеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 апеляційну скаргу у справі № 911/1175/18 (911/908/24) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 у справі № 911/1175/18 (911/908/24) витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1175/18 (911/908/24) за заявою Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» про ухвалення додаткового рішення за позовом Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» до 1) Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал-Жаботинського», 2) ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс» про визнання недійсною додаткової угоди до договору у відокремленому провадженні в межах справи № 911/1175/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Наяда-Сервіс» до боржника Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал-Жаботинського» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2026 у справі № 911/1175/18 (911/908/24) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
25.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/1175/18 (911/908/24).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі №911/1175/18(911/908/24) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2026 у справі № 911/1175/18 (911/908/24) в частині відмови Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» про ухвалення додаткового рішення та призначено справу до розгляду на 20.05.2026 о 10:50.
Явка представників учасників справи
Представники учасників справи в судове засідання 20.05.2026 не з'явились, про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; крім того, представник ОК «Набережний квартал-Жаботинського» у відзиві на апеляційну скаргу просив здійснювати розгляд даної справи за відсутності його представника.
До того ж, 16.04.2026 року через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» надійшла заява, в якій останнє просило суд розгляд даної апеляційної скарги проводити без участі позивача та його представника.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Із матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» звернулося до Господарського суду Київської області в межах справи № 911/1175/18 про банкрутство Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал-Жаботинського» з позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 20.06.2017 до договору № 15.02.1.491 про сплату пайових внесків у ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» від 11.03.2016, укладеної між Обслуговуючим кооперативом «Набережний квартал-Жаботинського», в особі представника Комара Геннадія Миколайовича та ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2025 у справі № 911/1175/18 (911/908/24) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» задоволено; додаткову угоду від 20.06.2017 до договору № 15.02.1.491 про сплату пайових внесків у ОК «Набережний Квартал-Жаботинського» від 11.03.2016, укладену між Обслуговуючим кооперативом «Набережний квартал-Жаботинського», в особі представника Комара Геннадія Миколайовича, та ОСОБА_1 , визнано недійсною; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Набережний квартал-Жаботинського» на користь Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» 1 514, 00 грн - судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» 1 514, 00 грн - судового збору.
До Господарського суду Київської області від позивача - Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» надійшла заява б/н від 24.06.2025 (вх. № 5742 від 24.06.2025) про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 911/1175/18 (911/908/24), яким вирішити питання щодо стягнення з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» судових витрат у розмірі 110 000, 00 грн (витрат на професійну правничу допомогу та транспортних витрат).
02.07.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача 2 - ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 02.07.2025 (вх. № 9289/25 від 02.07.2025) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
За наслідками розгляду вищевказаної заяви місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та ч. 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 і 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.11.2019 року у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 року у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі №920/39/20, від 01.08.2019 року у справі №915/237/18, від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі №904/3583/19, від 05.04.2023 у справі №923/794/21, від 05.04.2023 у справі №916/2513/21, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі №915/237/18).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Питання оцінки співрозмірності суми адвокатських послуг, заявлених до стягнення, пов'язано з оцінкою доказів у справі з урахуванням обставин конкретної справи.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідну заяву про подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат було подано Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» 08.04.2024 (вх. № 2553 від 09.04.2024), тобто до закінчення судових дебатів і проголошення вступної та резолютивної частини рішення у даній справі.
Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2025 у справі № 911/1175/18 (911/908/24) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» задоволено.
Докази понесення Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» судових витрат було подано до суду 24.06.2025, тобто у строк та порядку, що встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України.
Так, на підтвердження понесення Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» судових витрат під час розгляду даної справи заявником до суду надано договір № 272/24 про надання правничої допомоги від 22.03.2024, укладений між фізичною особою-підприємцем адвокатом Згодою Олексієм Олександровичем (адвокат) та Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» (клієнт).
Відповідно до п. 1.1 договору предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту щодо захисту в судовому порядку майнових прав на квартиру № 184 (1 секція) за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 3/1, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Згідно з п. 1.2 договору на виконання п. 1.1 даного договору клієнт надає право (уповноважує) адвоката при здійсненні своїх повноважень:
- представляти клієнта та захищати його права перед державними органами, банками, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та будь-якими фізичними особами;
- представляти клієнта та захищати його права в правоохоронних та контролюючих органах, в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, органах Державної виконавчої служби, в приватних виконавців, судах всіх інстанцій, у тому числі місцевих судах (загальних, господарських, адміністративних), судах апеляційної та касаційної інстанцій (загальних, господарських, адміністративних), Верховному Суді, Конституційному Суді України з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження та захиснику клієнта незалежно від його процесуального статусу (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок тощо).
Для вчинення вищезазначених дій адвокату надається право:
- одержувати необхідні довідки та документи, підписувати та подавати претензії, вимоги, заяви, листи, клопотання, позовні заяви, заяви щодо відмови від позовних вимог або залишення позову без розгляду, заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, про визнання клієнта кредитором у справах про банкрутство, адміністративні позови, цивільні позови у кримінальних справах, заяви про видачу судових наказів та виконавчих листів, скарги, апеляційні скарги, касаційні скарги, розписуватись на них в інтересах клієнта, укладати з експертами та експертними установами договори щодо проведення експертних досліджень та експертиз необхідних для надання правничої допомоги клієнту, подавати для примусового виконання до Державних виконавчих служб та приватних виконавців виконавчі документи, сплачувати від імені клієнта судовий збір, а також знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення (вироки, рішення, постанови, ухвали) судів, збирати будь-які відомості про факти, що можуть використовуватися як докази у справі, а також користуватися всіма іншими правами, наданими законодавством України для такого роду повноважень та цим договором адвокату.
Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що адвокат має право вимагати сплати гонорару та компенсації фактичних витрат на надання правничої допомоги у розмірі та в порядку, передбаченому договором.
Відповідно до пунктів 2.3.1 та 2.3.2 договору до обов'язків клієнта відноситься сплата гонорару адвокату в розмірі та в строк окремо погоджені між ними, а також сплата адвокату витрат на надання правничої допомоги передбаченої даним договором у розмірі та в строк окремо погоджені між ними.
Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг адвоката за цим договором становить 100 000, 00 гривень. Вартість послуг за даним договором може бути зменшена або збільшена за домовленістю сторін, у зв'язку з неможливістю або безперспективністю вжиття процесуальних заходів для захисту прав та інтересів клієнта, або збільшена при можливості вжиття заходів для позитивного результату для клієнта, але не може бути меншою ніж 80 % від загальної суми договору.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що витрати адвоката пов'язані з транспортними розходами під час виконання ним своїх обов'язків за вищевказаним договором несе клієнт в розмірі та в строки окремо погоджені між сторонами договору.
Відповідно до п. 3.3 договору розрахунки за цим договором проводяться наступним чином: оплата робіт адвоката, проводиться до 01.04.2024 в повному обсязі.
Згідно з п. 3.4 договору за бажанням клієнта вартість послуг адвоката може бути сплачена ним в повному обсязі достроково. При цьому акт приймання-передачі наданих послуг підписаний сторонами договору є документом, який підтверджує здійснення повного розрахунку між сторонами.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту здійснення адвокатом всіх можливих дій, необхідних для досягнення результату, в тому числі по справі для клієнта.
Відповідно до п. 6.1 договору детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом гонорару та фактичних витрат пов'язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (ми) угодою (ми) до цього договору.
20.06.2025 між фізичною особою-підприємцем адвокатом Згодою Олексієм Олександровичем (адвокат) та Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» (клієнт) складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору № 272/24 про надання правничої допомоги від 22.03.2024 про те, що в період з 22.03.2023 по 19.06.2025 адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу, а саме:
- вивчення документів наданих клієнтом: 22.03.2024 - 5 000, 00 грн;
- надання усної консультації: 23.03.2024 - 5 000, 00 грн;
- підготовка позовної заяви та додатків до неї: 25.03.2024 - 08.04.2024 - 28 000, 00 грн;
- підготовка відповіді на відзив та додатків до неї: 01.07.2024 - 02.07.2024 - 9 000, 00 грн;
- підготовка заяв по справі: 13.09.2024, 15.09.2024, 26.11.2024, 20.02.2025, 03.04.2025 - 4 000, 00 грн;
- підготовка клопотання про виклик свідка: 22.10.2024 - 1 000, 00 грн;
- підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції: 27.11.2024, 15.01.2025 - 2 000, 00 грн;
- підготовка пояснень по справі: 18.02.2025 - 6 000, 00 грн;
- витрати при прийнятті участі в судових засіданнях по справі та участь у судових засіданнях: 09.05.2024 - 19.06.2025 - 40 000, 00 грн.
Загальна вартість послуг наданих адвокатом за цим актом складає 100 000, 00 грн. Будь-які претензії щодо виконання умов договору у клієнта відсутні. Підписаний акт наданих послуг є документом, який підтверджує виконання зобов'язань адвокатом.
Також, 23.06.2025 між фізичною особою-підприємцем адвокатом Згодою Олексієм Олександровичем (адвокат) та Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» (клієнт) складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору № 272/24 про надання правничої допомоги від 22.03.2024 про здійсненні витрати згідно п. 3.2 договору № 272/24 від 22.03.2024 (транспортні витрати) за 25.04.2025 у розмірі 10 000, 00 грн. У вказаному акті зазначено, що будь-які претензії щодо виконання умов договору у клієнта відсутні.
Відповідно до платіжної інструкції № 366 від 25.04.2025 позивач сплатив на рахунок ФОП адвоката Згоди Олексія Олександровича 10 000, 00 грн з призначенням платежу: витрати згідно п. 3.2 договору № 272/24 від 22.03.2024 (транспортні витрати) згідно рахунка № 272/24 від 24.04.2025 без ПДВ.
У матеріалах справи міститься копія ордеру серія ВН № 1352303, виданого Адвокатським об'єднанням «Правовий гарант» на представництво інтересів Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» у Господарському суді Київської області адвокатом Згодою Олексієм Олександровичем на підставі договору № 272/24 про надання правничої допомоги від 22.03.2024.
Судом встановлено, що адвокат Згода Олексій Олександрович брав участь у судових засіданнях під час розгляду даної справи як представник Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід».
Отже, з огляду на наведені докази, позивач заявив про стягнення з відповідачів судових витрат у розмірі 110 000, 00 грн, з яких: 100 000, 00 грн - витрати на професійну правничу допомогу та 10 000, 00 грн - транспортні витрати.
Так, місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем 2 - ОСОБА_1 подано клопотання б/н від 02.07.2025 (вх. № 9289/25 від 02.07.2025) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. У вказаному клопотанні відповідач 2 стверджує, що:
- витрати на оплату послуг адвоката в цій справі не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- загальна вартість послуг наданих адвокатом за актом складає 100 000, 00 грн, але доказів оплати винагороди адвокату позивачем не надано, без дослідження цих доказів не можна встановити реальний розмір витрат на оплату послуг адвоката;
- акт до договору про надання правничої допомоги не містить інформації щодо витраченого часу адвокатом у зв'язку з наданням послуг;
- до заяви про розподіл судових витрат безпідставно включені витрати, які позивач зазнав при прийнятті участі в судових засіданнях по справі та участі в судових засіданнях, але ці витрати не підтверджуються жодними доказами та зовсім не зрозуміло що це за витрати, вартість яких становить 40 000, 00 грн;
- при подачі позовної заяви сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у сумі 3 028, 00 грн, тобто ціна позову не є співмірною з витратами, на оплату послуг адвоката;
- акт до договору про надання правничої допомоги не підтверджує реальну кількість часу затраченого представником заявника на підготовку до справи, також не підтверджує скільки часу було витрачено представником заявника на виїзд та очікування;
- адвокат Згода О.О. є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс», в свою чергу позивач - Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Транс», а тому адвокат Згода О.О. є пов'язаною особою з позивачем, в наслідок чого реальність понесених витрат повинна підтверджуватися з огляду на цю обставину та безпосередньої оплати понесених витрат;
- в провадженні Господарського суду Київської області знаходиться більше десяти справ за подібним складом сторін та подібними правовідносинами, а тому ці справи є шаблонними для позивача, що безпосередньо впливає на кількість витраченого часу для надання правової допомоги;
- витрати на оплату послуг адвоката в цій справі не забезпечують розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливістю предмета спору, ціною позову, складністю справи, значення розгляду справи для сторін;
- витрати на оплату послуг адвоката є непомірними для відповідача виходячи з його матеріального становища, що фактично обмежує гарантоване конституційне право на доступ до правосуддя.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідач 2 просить у своєму клопотанні б/н від 02.07.2025 (вх. № 9389/25 від 02.07.2025) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги просить відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що відповідач 2 не надав суду доказів на підтвердження неспівмірності заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу зі складністю справи, витраченим адвокатом часом на надання цих послуг, пов'язаності осіб, матеріального становища відповідача, обмежившись лише констатацією такої неспівмірності.
Водночас, місцевий господарський суд врахував, що порядок «зменшення судових витрат» не ототожнюється та є відмінним від встановленого законом порядку «розподілу судових витрат», суд зазначає про таке.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у частинах 5 - 7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення, вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що стосовно вимог позивача про стягнення з відповідачів у даній справі витрат на оплату послуг адвоката дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини товариства з адвокатом щодо надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг клієнту.
Щодо першого аспекту суд першої інстанції правильно виходив із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Сторона має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Щодо другої площини розглядуваного питання господарський суд першої інстанції зазначив, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою товариства наданих йому послуг з правничої допомоги і в цьому аспекті оцінка вартості послуг товариству не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідачів, від покладення на них обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення товариством та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідачів.
Проаналізувавши надані місцевому господарському суду позивачем докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100 000, 00 грн, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із: складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Так, місцевий господарський суд вірно звернув увагу, що у провадженні Господарського суду Київської області знаходилося більше десяти справ за подібним складом учасників справи та подібними правовідносинами, а тому ці справи є шаблонними для позивача, відтак, підготовка позовної заяви у даній справі, відповіді на відзив, клопотань, заяв та пояснень по справі не потребували значних витрат часу, додаткового аналізу чи розроблення нової правової позиції, а носили повторювальний характер.
При цьому, в акті приймання-передачі наданих послуг від 20.06.2025 зазначено, підготовка позовної заяви та додатків до неї зайняла 15 днів, а підготовка відповіді на відзив - 2 дні, що, на думку місцевого господарського суду, є значно завищеними у часі процедурами з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідачів.
Крім того, незрозумілими є вказані в акті приймання-передачі наданих послуг від 20.06.2025 витрати при прийнятті участі в судових засіданнях та участь у судових засідання у розмірі 40 000, 00 грн, в той час, як позивачем заявлено також до стягнення транспортні витрати на прибуття у судові засідання.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що заявлена сума у розмірі 100 000, 00 грн є неспівмірною із фактичним обсягом наданої правничої допомоги та не відповідає критеріям розумності.
Щодо транспортних витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, в заяві про ухвалення додаткового рішення позивачем зазначено, що останнім при розгляді даної справи було понесено транспортні витрати на суму 10 000, 00 грн, на підтвердження чого надано акт приймання-передачі від 23.06.2025 та платіжну інструкцію № 366 від 25.04.2025.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов'язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов'язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.
Отже, достатніми доказами на підтвердження понесених транспортних витрат є: копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, квитанція про купівлю палива, розрахунок відстані по маршруту для переїзду до суду, розрахунок витрат палива транспортним засобом, квитки на транспорт загального користування тощо.
Проте, позивачем не було надано суду першої інстанції належних та допустимих доказів, які б дозволили встановити відстань, яку фактично подолав адвокат, не зазначено транспорту, яким він скористався для здійснення поїздки, а також не надано документів, що підтверджують понесення відповідних витрат.
Водночас, суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не доведено суду необхідність безпосереднього прибуття в судове засідання у приміщення суду, оскільки сторони мали можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов до висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що не вбачається підстав для покладення на відповідачів транспортних витрат у розмірі 10 000, 00 грн.
Поряд з цим суд першої інстанції вірно зазначив, що подані позивачем документи на підтвердження наданих послуг адвокатом та опис цих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом судових витрат в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір, окрім того, що має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З огляду на вищевикладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи та витраченого адвокатом часу на участь у справі, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, а також виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» б/н від 24.06.2025 (вх. № 5742 від 24.06.2025) про ухвалення додаткового рішення та покладення на відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн, по 10 000, 00 грн з кожного, а також відмову у покладенні на відповідачів транспортних витрат у розмірі 10 000, 00 грн.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції та зводяться до незгоди з ними і намагання надати іншу оцінку встановленим обставинам, що саме по собі не є підставою для скасування рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2026 у справі № 911/1175/18 (911/908/24) в частині відмови Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» залишити без задоволення.
2.Додаткове рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2026 у справі № 911/1175/18 (911/908/24) ) в частині відмови Публічному акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ханнер-Схід» про ухвалення додаткового рішення залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 911/1175/18 (911/908/24) повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано - 26.05.2026.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко