вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" травня 2026 р. Справа№ 910/12624/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Бовсуновська С.О.
від відповідача - не з'явилиcь
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чирви Олександра Івановича
на рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2026 р. (повний текст складено 18.02.2026 р.)
у справі № 910/12624/25 (суддя - Полякова К.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Бурмича Сергія Миколайовича
до Фізичної особи-підприємця Чирви Олександра Івановича
про стягнення 1435450,74 грн та зобов'язати вчинити певні дії,
У жовтні 2025 року Фізична особа-підприємець Бурмич Сергій Миколайович звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця Чирви Олександра Івановича про стягнення 1435450,74 грн, з яких: 586800,00 грн орендної плати за період з 01.06.2025 р. по 31.08.2025 р. за договором суборенди нерухомого майна № 2301/24-1 від 23.01.2024 р., 2330,79 грн інфляційних втрат, 4437,17 грн 3% річних, 45850,78 грн пені, 29340,00 грн штрафу, 766692 грн збитків; та зобов'язання відповідача сплатити позивачу грошову суму в розмірі 1435450,74 грн шляхом її перерахування за вказаними реквізитами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як суборендарем, умов договору суборенди нерухомого майна № 2301/24-1 від 23.01.2024 р. в частині здійснення оплати.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.01.2026 р. у справі № 910/12624/25 позов Фізичної особи-підприємця Бурмича Сергія Миколайовича задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чирви Олександра Івановича на користь Фізичної особи-підприємця Бурмича Сергія Миколайовича 54800,00 грн заборгованості з орендної плати, 414,38 грн 3% річних, 217,67 грн інфляційних втрат, 4281,91 грн пені, 179892,00 грн збитків. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням, Фізична особа-підприємець Чирва Олександр Іванович подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що у нього відсутня заборгованість з орендної плати та, навпаки, має переплату в сумі 13550,97 грн, відтак, суми річних, інфляційних витрат та пені також були помилкового нараховані.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чирви Олександра Івановича у справі № 910/12624/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12624/25 та призначено до розгляду на 21.04.2026 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 05.05.2026 р. після надання представниками сторін усних пояснень по суті апеляційної скарги.
У судовому засіданні 05.05.2026 р. представник позивача у судових дебатах підтримав пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги, що підтверджується розпискою про оголошення перерви від 21.04.2024 р.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
21.01.2024 р. між Фізичною особою-підприємцем Бурмичем Сергієм Миколайовичем (далі - орендар) та Приватним підприємством "Нікос-3" (далі - орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна № 21/01/24 (далі - договір оренди).
Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом від 23.01.2024 р. Приватне підприємство "Нікос-3" надало Фізичній особі-підприємцю Бурмичу Сергію Миколайовичу погодження на передачу нежитлового приміщення в суборенду.
23.01.2024 р. між Фізичною особою-підприємцем Бурмичем Сергієм Миколайовичем (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Чирвою Олександром Івановичем (далі - орендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна № 2301/24-1 (далі - договір суборенди).
Відповідно до п. 1.1 договору суборенди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування, без права викупу нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення площею 415 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 5.
Згідно з п. 3.1 договору суборенди орендна плата за кожен місяць оренди становить 120000,00 грн без ПДВ. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування майном щомісячно, як попередню оплату до 01 числа кожного місяця.
Як передбачено 5.2 договору суборенди, орендар зобов'язується забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, здійснювати заходи протипожежної безпеки.
У відповідності до п. 5.4 договору суборенди, в разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язується повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
За п. 6.3 договору суборенди орендар протягом 2-х робочих днів з дати припинення строку дії цього договору має право повернути приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі. Якщо представник орендодавця не з'явився для підписання акта приймання - передачі протягом 7-ми календарних дій з дати припинення договору, орендар надсилає орендодавцю письмове повідомлення про припинення договору та звільнення орендованого приміщення. В такому випадку орендна палата не нараховується з дати надіслання повідомлення за місцем знаходження орендодавця.
Договір вступає в дію з моменту його укладання та діє до 31.12.2024 р. у частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов'язань, відповідальність за порушення - до повного виконання (п. 10.1 договору суборенди).
Відповідно до п. 10.2 договору суборенди орендар має право достроково розірвати цей договір, письмово повідомивши про це орендодавця не менш, ніж за 60 календарних днів до запланованої дати припинення.
25.01.2024 р. між сторонами укладено акт прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення за договором суборенди нерухомого майна № 2301/24-1 від 23.01.2024 р., за яким орендодавець передав, а орендар прийняв майно у стані, придатному для користування відповідно до мети оренди.
14.06.2024 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору суборенди нерухомого майна № 2301/24-1 від 23.01.2024 р. (далі - додаткова угода 1).
За змістом п. 1 додаткової угоди площу орендованих приміщень було збільшено до 540 кв.м, а також щомісячну орендну плату збільшено до 163000,00 грн без ПДВ.
Як передбачено п. 3 додаткової угоди, у зв'язку зі збільшенням площі орендованого приміщення та збільшенням розміру орендної плати орендар до 19.06.2024 р. здійснює оплату орендної плати в розмірі 43000,00 грн за останній місяць оренди. Вказана сума орендної плати підлягає зарахуванню в якості орендної плати за останній місяць оренди за цим договором.
19.07.2024 р. між сторонами підписано акт прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення за договором, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в платне користування частину нежитлового приміщення площею 125 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 5, у стані, придатному для користування відповідно до мети оренди.
01.12.2024 р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою внесено зміни до п. 3.1 щодо розміру орендної плати за кожен місяць оренди в розмірі 163000,00 грн без ПДВ. Також сторони узгодили наступну орендну плату на 2025 рік: з 01.01.2025 р. до 30.04.2025р. у розмірі 87450,00 грн, з 01.05.2025 р. по 31.12.2025 р. у розмірі 195600,00 грн та продовжено термін дії договору на один рік - до 31.12.2025 р. включно.
15.04.2025 р. Фізична особа-підприємець Чирва Олександр Іванович звернувся до Фізичної особи-підприємця Бурмича Сергія Миколайовича з повідомленням № 1 про припинення договору суборенди з 16.06.2025 р.
17.06.2025 р. Фізичною особою-підприємцем Бурмичем Сергієм Миколайовичем складено дефектний акт на відновлювальний ремонт нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 5.
На замовлення позивача Приватним підприємством "Експерт" було складено звіт про оцінку розміру збитків від завданої шкоди, яка виникла під час суборенди нежитлового приміщення станом на 31.08.2025 р.
Згідно з вказаним звітом розмір завданих позивачу збитків становить 766692,00 грн, в т.ч. реальні збитки - 179892,00 грн, та вартість упущеної вигоди у розмірі 586800,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, у період з червня по серпень 2025 року, в порушення умов укладеного договору суборенди, не здійснив оплату за користування орендованим приміщенням, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як було встановлено вище, 15.04.2025 р. відповідач звернувся до позивача з повідомленням № 1 про припинення договору суборенди № 2301/24-1 від 23.01.2024 р. з 16.06.2025 року.
Таким чином, зважаючи на передбачену в п. 10.2 договору суборенди можливість дострокового розірвання відповідачем договору, останній є розірваним із 16.06.2025 р.
Вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період червень, липень, серпень 2025 року у розмірі 586800,00 грн.
При цьому, позивач зазначає про те, що відповідач залишив орендовані приміщення та обладнання в пошкодженому стані, не підписавши акт прийому-передачі (повернення) майна з оренди.
Отже, позивач не заперечував фактичне припинення користування відповідачем орендованим майном, наголошуючи саме на не підписанні акту щодо повернення майна з оренди, тому подальше нарахування позивачем орендної плати за договором, який є розірваним із 16.06.2025 р. є безпідставним.
Таким чином, стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованості з орендної плати, що утворилася за період з 01.06.2025 р. по 15.06.2025 р. включно, із розрахунку 195600,00 грн за місяць.
Разом з цим, 19.06.2024 р. на виконання п. 3 додаткової угоди від 14.06.2024 р. відповідачем були перераховані позивачу грошові кошти в розмірі 43000,00 грн в якості оренди за договором як за останній місяць.
Отже враховуючи те, що договір між сторонами розірвано з 16.06.2025 р., тому червень 2025 року є останнім місяцем оренди приміщення, відтак грошові кошти у розмірі 43000,00 грн підлягають зарахуванню в якості орендної плати за червень 2025 року.
Так, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 01.06.2025 р. по 15.06.2025 р. складає 54800,00 грн ((195600,00/30 днів * 15 днів) - 43000,00)).
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором суборенди нерухомого майна № 2301/24-1від 23.01.2024 р. підлягає частковому задоволенню у розмірі 54800,00 грн за період з 01.06.2025 р. по 15.06.2025 р.
Доводи скаржника про те, що у нього відсутня заборгованість з орендної плати та, навпаки, має переплату в сумі 13550,97 грн, відтак, суми річних, інфляційних витрат та пені також були помилкового нараховані, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
На виконання умов укладеного договору відповідач за період з 26.01.2024 р. по 09.05.2025 р. належним чином здійснював орендну плату, що підтверджується довідкою АТ "Універсал Банк" про рух коштів по рахунку Фізичної особи-підприємця Бурмича Сергія Миколайовича від 22.08.2025 р. та випискою АТ "Універсал Банк" за період з 01.01.2024 р. по 22.08.2025 р.
Докази сплати відповідачем орендної плати за червень 2025 року у матеріалах справи відсутні.
Крім цього, 26.01.2024 р. на виконання п. 3.2 договору суборенди відповідачем була сплачена орендна плата в розмірі 120000,00 грн за останній місяць оренди, що підтверджується довідкою АТ "Універсал Банк" про рух коштів по рахунку позивача від 22.08.2025 р.
Також з довідки АТ "Універсал Банк" про рух коштів по рахунку позивача від 22.08.2025 р. вбачається, що відповідачем було перераховано позивачу: 05.02.2024 р. - орендну палату за лютий 2024 року за договором суборенди у розмірі 120000,00 грн; 23.02.2024 р. - авансовий платіж за договором суборенди за лютий 2024 року у сумі 50000,00 грн; 19.06.2024 р. - 43000,00 грн за п. 3.2 договору суборенди; 06.05.2025 р. - орендна плата за травень 2025 року у розмірі 195600,00 грн; 09.05.2025 р. - оплата за спожиту електроенергію та водопостачання, теплопостачання за квітень 2025 року у розмірі 113869,00 грн.
Отже станом на день припинення договору суборенди (16.06.2025 р.) у позивача залишилося 120000,00 грн, які були сплачені відповідачем 26.01.2024 р. в якості орендної плати за останній місяць оренди.
З розрахунку позивача вбачається, що грошові кошти у розмірі 53240,00 грн та 56689,00 грн були зараховані останнім за спожиту електроенергію та водопостачання, теплопостачання за травень 2025 року, а також 10071,00 грн за спожиту електроенергію та водопостачання, теплопостачання за червень місяць 2025 року станом на 15.06.2025 р.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 45850,78 грн пені та 29340,00 грн штрафу.
Пунктом 9.4 договору суборенди сторони передбачили, що за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, та штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, яка перевищила 30 банківських днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як було встановлено вище, заборгованість відповідача з орендної плати складає 15 календарних днів, відтак відсутні правові підстави для нарахування штрафу, який нараховується у випадку наявності заборгованості, яка перевищила 30 банківських днів, в той час як позивачем правомірно нараховано пеню.
Колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 4281,91 грн за період із 01.06.2026 р. по 31.08.2025 р., нарахованих на суму боргу 54800,00 грн.
Також за неналежне виконання умов укладеного договору щодо сплати орендної плати, позивачем нараховано 2330,79 грн інфляційних втрат та 4437,17 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Як було встановлено вище, сума основного боргу, на яку підлягає нарахування 3% річних та інфляційні втрати, складає 54800,00 грн.
Отже, колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних на суму 414,38 грн та інфляційні втрати у розмірі 217,67 грн за період із 01.06.2026 р. по 31.08.2025 р.
Крім цього, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 766692,00 грн збитків, завданих під час суборенди нежитлового приміщення, з яких 179892,00 грн реальні збитки та 586800,00 грн упущена вигода.
Відповідно до ст. 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як передбачено ст. 776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Так, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
17.06.2025 р. позивачем складено дефектний акт на відновлювальний ремонт нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 5. Даний акт направлений позивачем на адресу відповідача 19.06.2025 р., однак відповіді на зазначений акт або грошових коштів на усунення погіршення стану нежитлових приміщень від відповідача не надійшло.
З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством "Експерт" на замовлення позивача було складено звіт про оцінку розміру збитків від завданої шкоди, які виникли під час суборенди нежитлового приміщення, від 31.08.2025 р.
Відповідно до вказаного звіту розмір завданих позивачу реальних збитків внаслідок пошкодження (знищення) нежитлового приміщення за період з 16.06.2025 р. по 31.08.2025 р., розташованого в ньому майна та обладнання, з урахуванням фізичного зносу становить 179892,00 грн.
Отже, колегія вважає доведеною позивачем наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, у той час як відповідачем не доведено відсутність вини в завданні збитків позивачу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 179892,00 грн реальних збитків, завданих внаслідок пошкодження орендованого приміщення.
Стосовно нарахованої позивачем до стягнення суми збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 586800,00 грн, що становить неодержаний дохід від неможливості передати нежитлові приміщення в суборенду, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з наданого позивачем звіту про оцінку розміру збитків від завданої шкоди, що виникли під час суборенди нежитлового приміщення, розрахунок упущеної вигоди здійснений виходячи з розміру орендної плати 195600,00 грн за договором суборенди нерухомого майна № 2301/24-1 від 23.01.2024 р. за період з червня по серпень 2025 року. Також оцінювачем зазначено, що термін виконання ремонтно-будівельних та монтажних робіт складатиме 47 робочих днів для відновлення нежитлового приміщення та подальшого його використання для передачі в суборенду з метою отримання прибутку.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі №750/8676/15-ц).
Покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. У такому разі пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані (постанова Верховного Суду від 16.06.2021 р. у справі № 910/14341/18).
Таким чином, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 586800,00 грн упущеної вигоди є необгрунтованою, недоведеною та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2026 р. у справі № 910/12624/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Чирви Олександра Івановича задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
У зв'язку з перебуванням колегії суддів у складі: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В. у відпустці з 11.05.2026 р. по 24.05.2026 р., повний текст постанови складено 25.05.2026 р.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чирви Олександра Івановича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2026 р. у справі № 910/12624/25 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2026 р. у справі № 910/12624/25.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Чирву Олександра Івановича.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25.05.2026 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран