26 травня 2026 року Справа № 926/4319/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іванчук С.В., судді Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Естейт» (вх.№01-05/1554/26 від 18.05.2026) про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" б/н від 26.03.2026 (вх. №01-05/922/26 від 27.03.2026) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2026
у справі №926/4319/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Естейт», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль», м. Хмельницький
про: стягнення грошових коштів в сумі 17136,00 євро.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Естейт» за попереднім договором оренди нежитлових приміщень №Ч/Г від 24.04.2025 грошові кошти у сумі в гривнях, що еквівалентна 3 427,20 євро згідно з курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України, станом на день виконання рішення та 10 210,64 грн відшкодування судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу ТзОВ «Т-Стиль» б/н від 26.03.2026 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2026 у справі №926/4319/25 - залишено без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу від 14.04.2026 позивачем надано попередній розрахунок судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в апеляційному суді в розмірі 20 000 грн.
Представником позивача до початку судових дебатів було заявлено про подання доказів на підтвердження понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
Через систему «Електронний суд» до Західного апеляційного господарського суду надійшла заява від ТзОВ «Буковина Естейт» (вх.№01-05/1554/26 від 18.05.2026) про ухвалення додаткового рішення, якою позивач просить стягнути з ТзОВ «Т-Стиль» на користь ТзОВ «Буковина Естейт» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в сумі 26 000,00 грн.
До заяви долучено: копію договору про надання правничої допомоги № 01/12-14 від 01.12.2025; акт приймання-передачі результатів виконаної професійної правничої допомоги №01/12-14-2А від 08.05.2026 на загальну суму 26 000 грн.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 прийнято до розгляду заяву ТзОВ «Буковина Естейт» про ухвалення додаткового рішення у справі №926/4319/25, постановлено здійснювати розгляд заяви без повідомлення учасників справи.
Ухвалу суду від 19.05.26р., згідно довідок про доставку електронного листа до електронних кабінетів учасників справи, доставлено до електронного кабінету учасників справи 19.05.26р. після 18.00 год, відтак, учасники справи отримали вказану ухвалу 20.05.26р.(ч.6 ст.242 ГПК України).
Заяв чи клопотань про зменшення розміру витрат на відшкодування професійної правничої допомоги на адресу суду не поступало.
Відповідно до частин ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно із ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Судом встановлено, що 01.12.2025 між ТзОВ «Буковина Естейт» (клієнт) та адвокатом Юзьківим Василем Мар'яновичем укладено договір про надання правничої допомоги №01/12-14, відповідно до умов якого адвокат прийняв на себе зобов'язання щодо надання клієнту професійної правничої допомоги та адвокатських послуг з метою представництва у судах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, зокрема щодо:
- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта (п.1.1.1 договору);
- надання професійних правничих послуг щодо складання заяв, скарг, заперечень, адвокатських запитів, процесуальних та інших документів правового характеру; (п.1.1.2 договору);
- надання юридичних консультацій, юридичних висновків та пропозицій за наслідками ознайомлення адвоката з матеріалами судових справ будь-якого провадження (п.1.1.3 договору);
- представництва інтересів клієнта у судах, у тому числі в апеляційних судах та у Верховному Суді, усіх його відділах і структурних підрозділах та в органах виконавчої служби (п.1.1.4 договору);
- здійснення договірної та претензійної роботи (п.1.1.5 договору);
- представництва інтересів клієнта у правоохоронних органах, органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Державної податкової служби, Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменті державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, органах нотаріату, органах державної влади та управління, органах місцевого самоврядування та їх виконавчих органах (п.1.1.6 договору);
- а також інших послуг, спрямованих на правове забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень та сприяння їх відновленню у разі порушення (п.1.1.7 договору).
Згідно із п.4.2 момент часткового виконання зобов'язань адвокатом щодо надання професійної правничої допомоги згідно із п.1.1 договору визначається моментом підписання проміжного акта приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги.
Відповідно до п. 4.3 договору після підписання сторонами остаточного акту приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги, адвокат вважається таким, що повністю виконав свої обов'язки перед клієнтом.
Відповідно до п. 5.1 за надання професійної правничої допомоги, визначеної п. 1.1 цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар з розрахунку 3 000,00 грн за годину роботи адвоката, розмір якого за звітний період зазначається в проміжному та/або остаточному актах приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги.
Згідно із п.5.1.1 під «годиною роботи» розуміється астрономічна година часу, яка була витрачена кваліфікованим юристом (адвокатом) безпосередньо на надання юридичних послуг клієнту (зустрічі і переговори, пошук інформації, робота з нормативною базою, складання документа, підготовка письмової консультації, підготовка та безпосереднє надання усної консультації і т.п.), згідно умов договору. Тарифікація здійснюється по 1/2 години.
Відповідно до п. 5.2 сторони додатково погодили, що за надання професійної правничої допомоги з представництва інтересів клієнта в судах шляхом участі адвоката в судовому засіданні (фізично чи в режимі відеоконференції) клієнт сплачує адвокату гонорар, в твердому розмірі - 4 000,00 грн. за одне судове засідання незалежно від кількості затрачених адвокатом годин в судовому засіданні (в т.ч. оплата здійснюється у випадку прибуття адвоката у судове засідання в період дії правового режиму воєнного стану, але таке судове засідання не відбулося у зв'язку із оголошенням сигналу «Повітряна тривога»).
Згідно із п. 5.4 договору будь-які інші виїзди адвоката в рамках надання клієнту правової допомоги (адвокатських або юридичних послуг) мінімально тарифікуються в розмірі однієї години роботи. Транспортні витрати в межах міста - 1 година, за межами міста, - фактичний час, але не більше десяти годин.
При цьому транспортні витрати не повинні підтверджуватись жодними квитанціями, чеками, платіжними дорученнями чи будь-якими іншими можливими документами, які містять інформацію про оплату (та її розмір) за такі витрати.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що будь-які платежі на користь третіх осіб (наприклад: плата за отримання довідок, дозволів, проведення експертиз, оплата державного мита, судових зборів, нотаріальних послуг, витрати на переклад документів, на кур'єрські послуги, архівних документів, поштові послуги, копіювання і тиражування документів і т.п.), здійснені в інтересах клієнта, а також звичайні і загальноприйняті витрати на відрядження за межі м. Львова, відшкодовуються клієнтом окремо (додатково) в розмірі фактично понесених (попередньо погоджених) витрат.
Відповідно до п.6.1 клієнт здійснює оплату гонорару адвоката на підставі цього договору та згідно акта приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги шляхом переказу відповідної суми коштів на банківський рахунок адвоката протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги.
В доданому акті приймання-передачі результатів наданої професійної правничої допомоги №01/12-14-2А від 08.05.2026 вказано, що на виконання договору про надання правової допомоги, клієнту надано такі послуги: ознайомлення з апеляційною скаргою ТзОВ «Т-Стиль», поданою на рішення Господарського суду Чернівецької області ві 11.03.2026 у справі №926/4319/25, підготовка та подання відзиву (4 год) - 12 000 грн; участь в судовому засіданні призначеному на 05.05.2026 в приміщенні Західного апеляційного господарського суду - 4 000 грн; транспортні витрати 05.05.2026 (1 год) - 3 000 грн; участь в судовому засіданні призначеному на 07.05.2026 в приміщенні Західного апеляційного господарського суду - 4 000 грн; транспортні витрати 07.05.2026 (1 год) - 3 000 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 26 000 грн.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 скаржник отримав 20.05.2026, що підтверджується довідкою про доставку документу до електронного кабінету, однак ТзОВ «Т-Стиль» правом на подання заперечень не скористалось.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатував, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Lavents v. Latvia" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу положень ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст.75-79 ГПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №904/1744/25.
Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою статті 129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний господарський суд, у контексті оцінки доказів, поданих позивачем на обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, звертається до правових висновків Верховного Суду.
Так, вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 та є усталеною практикою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Суд констатував, що витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних із прибуттям до суду, стороні необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов'язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально (аналогічна правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18, від 12.07.2022 у cправі № 903/261/21; від 10.12.2025 у справі №902/1070/24).
Достатніми доказами на підтвердження понесених витрат, пов'язаних із прибуттям адвокатів у судові засідання власними автотранспортом, є: копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, квитанція про купівлю палива, розрахунок відстані по маршруту для переїзду до суду, розрахунок витрат палива транспортним засобом (аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 10.12.2025 у справі №902/1070/24).
Заявником не представлено суду доказів в підтвердження транспортних витрат.
Колегія суддів вважає неспівмірним з критерієм реальності необхідність включення до складу витрат на професійну правничу допомогу транспортних витрат у розмірі 3 000 грн за кожну поїздку до приміщення Західного апеляційного господарського суду 05.05.2026 та 07.05.2026, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного понесення таких витрат, зокрема доказів використання транспортного засобу, розрахунку маршруту, відстані та витрат пального і т. ін. Крім цього, колегія суддів враховує, що представник сторони не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції відповідно до положень ст. 197 ГПК України, що виключало б необхідність особистого прибуття до суду та понесення відповідних витрат.
Проаналізувавши вищевикладене, матеріали справи в сукупності з поданими представником позивача доказами понесення судових витрат, враховуючи предмет спору й характер спірних правовідносин, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, які підлягають оцінці, обсяг поданих позивачем процесуальних документів, оцінюючи складність виконаних адвокатом робіт, обсяг указаних представником позивача робіт і час, витрачений на вчинення процесуальних дій і підготовку документів, з урахуванням наведеного в них обґрунтування, враховуючи критерії реальності та необхідності витрат понесених на отримання адвокатських послуг, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість понесених витрат на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 235, 244, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Естейт» (вх.№01-05/1554/26 від 18.05.2026) про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Стиль» (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6, код ЄДРПОУ 35750435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буковина Естейт» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 18, код ЄДРПОУ 45746231) 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом строків передбачених ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя Іванчук С.В.
суддя Міліціанов Р.В.
суддя Ржепецький В.О.