14 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1316/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,
суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.,
секретар судового засідання Слободянюк В.С.,
за участю:
представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним)
Коновалова М.О.,
представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним)
Єсіпов І.А.,
представник третьої особи не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області від 28.01.2026 (вх. № 01-05/290/26 від 02.02.2026)
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2025 (повне рішення складено 29.12.2025, суддя Король М.Р.)
у справі № 914/1316/25
за первісним позовом Дрогобицької міської ради Львівської області
до Приватного підприємства "БУД - ВАРІАНТ 1"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління майна громади Виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області
про стягнення 197 653,47 грн
та за зустрічним позовом Приватного підприємства "БУД - ВАРІАНТ 1"
до Дрогобицької міської ради Львівської області
про скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним рішення міської ради та скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку,
Короткий зміст первісних позовних вимог.
Дрогобицька міська рада Львівської області звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "БУД - ВАРІАНТ 1" (далі - ПП "БУД - ВАРІАНТ 1") про стягнення 197653,47 грн.
Дрогобицька міська рада обґрунтовує свої вимоги тим, що підприємство за період з вересня 2021 року по 21 квітня 2025 року безпідставно зберігає кошти у вигляді неотриманої нею орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1796 га, кадастровий номер 4610670500:01:035:0046, по вул. Володимира Великого, 12 а, в м. Стебнику, сформованою та зареєстрованою на підставі рішення Дрогобицької міської ради № 985 від 14.01.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" (з урахуванням заяви про виправлення описки (вх.№14236/25 від 29.05.2025) та заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 2255/25 від 26.05.2025)).
Підставою для нарахування заявленої до стягнення суми є рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 09.09.2024 № 248 "Про затвердження Акту про визначення безпідставно збережених коштів, які підлягають поверненню власнику землі" від 20.08.2024 № 7/1-24.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог.
ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" подало на розгляд Господарського суду Львівської області зустрічну позовну заяву з вимогами до Дрогобицької міської ради Львівської області про:
- скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 4610670500:01:035:0046, площею 0.1796 га у Державному земельному кадастрі;
- визнання недійсним рішення Дрогобицької міської ради № 985 від 14.01.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель";
- скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 4610670500:01:035:0046, площею 0,1796 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2565468846020; запис про право власності № 46340576).
ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" вважає, що позовні вимоги Дрогобицької міської ради не підлягають задоволенню з огляду на те, що вони ґрунтуються на неправомірному акті - рішенні Дрогобицької міської ради № 985 від 14.01.2022, яке є чинним, а сам спір у справі № 914/1316/25 виник виключно внаслідок її неправомірних дій та рішень, негативні наслідки яких можуть бути усунені виключно шляхом задоволення зустрічного позову судом.
Правове обґрунтування зустрічних позовних вимог базується на твердженні ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" про незаконність формування "нової" земельної ділянки, її кадастрової реєстрації та державної реєстрації речових прав на неї, а також порушення прав підприємства на користування існуючою земельної ділянкою площею 0,28 га на підставі державного акта.
Також у зустрічній позовній заяві ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" заявило про стягнення з Дрогобицької міської ради судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Докази понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 32000,00 грн з метою їх розподілу були подані представником ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" з клопотанням від 08.12.2025.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Господарський суд Львівської області рішенням від 18.12.2025 у справі №914/1316/25 у первісному позові відмовив повністю; зустрічний позов задовольнив. Скасував державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 4610670500:01:035:0046, площею 0,1796 га у Державному земельному кадастрі. Визнав недійсним рішення Дрогобицької міської ради № 985 від 14.01.2022 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" та скасував державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 4610670500:01:035:0046, площею 0,1796 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2565468846020; запис про право власності № 46340576). Стягнув з Дрогобицької міської ради Львівської області на користь ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" 7267,20 грн судового збору та 22 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що земельна ділянка площею 0,28 га, на яку поширюється право постійного користування згідно з Державним актом серії ЛВ № 26 від 18.01.1994, на момент набрання чинності Законом України "Про Державний земельний кадастр" (01.01.2013) вже була сформованою та мала визначені межі; відсутність кадастрового номера на час отримання права позивача за зустрічним позовом на неї не свідчить про її несформованість. У випадку з ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" рішення Дрогобицької міської ради про передачу земельної ділянки в оренду має прийматися виключно на підставі чинної технічної документації із землеустрою, на основі якої попередньому землекористувачу (ОП "ВСЕ ДЛЯ ДОМУ") було оформлено Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. На Дрогобицьку міську раду як титульного власника земель комунальної власності покладався обов'язок забезпечити державну реєстрацію саме цієї існуючої земельної ділянки 0,28 га у ДЗК.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що присвоєння спірній земельній ділянці, яка вже є сформованою, кадастрового номера 4610670500:01:035:0046 фактично є формуванням нової земельної ділянки на вже існуючій (вчинення дій, що призвели до накладання земель), що у даному випадку є необґрунтованим. Земельна ділянка площею 0,28 га, на яку поширюється право постійного користування згідно з Державним актом серії ЛВ № 26 від 18.01.1994, та земельна ділянка з кадастровим номером 4610670500:01:035:0046 площею 0,1796 га, яка у спірному порядку передана у комунальну власність, є однією і тією ж (в переважній більшості площі). Формування такої земельної ділянки свідчить про невизнання відповідачем за зустрічним позовом за позивачем за зустрічним позовом права користування та створює підґрунтя для можливого виділення цієї ділянки в користування іншим особам. Право користування землею без належного її оформлення не може бути реалізоване у повній мірі, а тому дії відповідача за зустрічним позовом призводять до фактичного обмеження користування ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" землею. Відтак, з урахуванням ч. 6 ст. 24 Законом України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрації такої земельної ділянки є незаконною, що у свою чергу є підставою для припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 4610670500:01:035:0046 як об'єкта цивільних прав і скасування її державної реєстрації.
Визнаючи незаконною спірну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,1796 га, кадастровий номер 4610670500:01:035:0046, суд одночасно визнає припиненим право комунальної власності Дрогобицької міської ради Львівської області на зазначену земельну ділянку. При цьому за позивачем за зустрічним позовом залишається право оформити право користування земельною ділянкою з параметрами та ідентифікаційними ознаками згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ЛВ №26, виданого 18.01.1994 Стебницькою міською радою народних депутатів.
За встановлених обставин суд визнає рішення міської ради № 985 від 14.01.2022 незаконним і таким, що підлягає визнанню недійсним, що у свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є підставою для припинення відповідних прав, набуття яких було зареєстровано на його підставі.
Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог і їх задоволення у повному обсязі, що водночас виключає правомірність та обґрунтованість вимог первісного позову. У даному випадку виключається можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю відповідно до підстав заявленого первісного позову, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав.
За результатами розгляду справи суд першої інстанції, скориставшись з посиланням на ч. 5 ст. 129 ГПК України правом не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач за зустрічним позовом та його адвокат обумовили, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, враховуючи те, що розмір адвокатських витрат є фіксованим, співмірним та розумним відповідно до характеру спору та визначений за погодженням позивача за зустрічним позовом та адвоката Єсіпова І.А., дійшов висновку про задоволення заяви позивача за зустрічним позовом частково, з покладанням на відповідача за зустрічним позовом обов'язку з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22000,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Дрогобицька міська рада, не погодившись із рішенням Господарського суду Львівської області від 18.12.2025 у справі № 914/1316/25, подала до Західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС апеляційну скаргу від 28.01.2026, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Дрогобицької міської ради та відмовити у зустрічному позові ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" у повному обсязі (з урахуванням клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги від 19.02.2026).
Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним і таким, що порушує норми матеріального і процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що суд першої інстанції, проігнорувавши факт безпідставного користування ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" земельною ділянкою комунальної власності під належним йому об'єктом нерухомого майна, не взяв до уваги несплату підприємством з 2009 року ні податку на землю, ні орендної плати.
Після розгляду Дрогобицьким міськрайонним судом адміністративної справи № 2а/1306/253/2012 у 2012 році було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №1306/6868/2012, де боржником була Стебницька міська рада, а 20.12.2013 державний виконавець виніс постанову про закінчення цього виконавчого провадження у зв'язку з неможливістю його виконання. Суд безпідставно та незаконно визнає Дрогобицьку міську раду особою, яка не виконала рішення суду, адже у результаті проведеної 2020 року адміністративно-територіальної реформи Стебницька міська рада увійшла у Дрогобицьку ОТГ, проте ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" не звертався щодо поновлення виконавчого провадження та заміни сторони. Крім того, ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" з 2020 року і дотепер не звертався до Дрогобицької міської ради з питанням укладення договору оренди на земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна, що перебуває у його власності.
Скаржник також зазначає, що суд невірно тлумачить норми земельного законодавства щодо сформованості земельної ділянки під об'єктом нерухомого майна та передачі її у користування. Після адміністративно-територіальної реформи Дрогобицька міська рада не знала і не могла знати про наявні державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, які не були сформовані. Здійснюючи інвентаризацію земель м. Стебника, виявили земельну ділянку, яка не сформована. Саме тому за фактом користування землею під об'єктом нерухомого майна, який зареєстровано у реєстрі та за яким можливо здійснити ідентифікацію, була розроблена технічна документація щодо інвентаризації земель та присвоєно кадастровий номер земельної ділянки 4610670500:01:035:0046.
Скаржник стверджує, що на власника майна, згідно державного акта, який посвідчував право постійного користування попереднього власника, розробляється технічна документація згідно вимог чинного законодавства, з присвоєнням кадастрового номера кожній земельній ділянці окремо. Суд дійшов хибного висновку, що Дрогобицька міська рада зобов'язана здійснити державну реєстрацію за існуючою документацією на земельну ділянку площею 0,28 га, не дослідивши, що державний акт на право постійного користування містить схему двох земельних ділянок, які розміщені окремо. Також суд хибно вказує, що земельна ділянка належить на праві постійного користування позивачу за зустрічним позовом, адже державний акт лише посвідчує право, яке належало Орендному підприємству "ВСЕ ДЛЯ ДОМУ" та на підставі якого ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" у зв'язку з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна має право оформити право оренди цієї земельної ділянки.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" у відзиві на апеляційну скаргу від 06.03.2026 просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2025 у справі № 914/1316/25 - без змін.
Відповідач за первісним позовом зазначає, що апеляційна скарга не містить вимог про відмову у задоволенні зустрічного позову, а також доводів на спростування рішення суду в цій частині, як і не містить заперечень на ухвали суду, які не підлягають оскарженню окремо від рішення, а тому перегляд рішення суду у частині задоволення зустрічного позову виходить за межі даного апеляційного провадження.
Відповідач за первісним позовом вказує на те, що Дрогобицька міська рада є матеріально-правовим правонаступником Стебницької міської ради, а відтак до неї перейшли не тільки всі матеріальні права, а й всі матеріальні обов'язки у повному обсязі, у тому числі обов'язок переоформити наявне у ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" право постійного користування на право оренди відповідно до п. 6 розділу Х ЗК України шляхом прийняття відповідного рішення. Відсутність процесуальної заміни сторони у виконавчому провадженні з виконання постанови Дрогобицького міськрайонного суду у справі № 2а/1306/253/2012 2012 року не припиняє обов'язку Дрогобицької міської ради вирішити питання щодо переоформлення, якщо воно не було виконано його правопопередником.
Також ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" зазначає, що скаржник у 2022 році, всупереч процедурі поділу існуючої земельної ділянки з кадастровим номером 4610670500:01:035:0005 площею 0,28 га, "стер" цей номер та зареєстрував новий (4610670500:01:035:0046), який відрізняється від попереднього лише двома останніми цифрами, на площу 0,17 га. Дрогобицька міська рада не могла не знати про Державний акт 1994 року, оскільки є правонаступником органу, що його видав.
Окрім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що необґрунтованим і взагалі позбавленим будь-якого змісту є те, що Дрогобицька міська рада заявила кондикційний позов про стягнення неотриманої орендної плати на підставі розрахунку завданих збитків, до якого ще й включено витрати на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, які за своєю природою є витратами власника на утримання майна (абз. 3 ст. 13 Конституції України, ст. 332 ЦК України).
ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" вважає, що предмет позову має податкову, а не кондикційну природу; оскільки між сторонами цього спору договір оренди на жодну земельну ділянку не укладався, відносини мають виключно податкову основу. Дрогобицька міська рада не має суб'єктивного права на предмет спору, а сам спосіб захисту є неправильним, що виключає його задоволення. Крім того, як така "орендна плата", яку міська рада просить стягнути з підприємства, - це вартість періодичного платежу, встановлена договором оренди, який не укладено, а відповідно дорівнює нулю.
Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026, апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради у справі № 914/1316/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Рима Т.Я., Кравчук Н.М.
Суддя-доповідач ухвалою від 09.02.2026 у справі № 914/1316/25 залишив апеляційну скаргу без руху та встановив скаржнику строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви з уточненими вимогами апеляційної скарги, зважаючи на її зміст (мотивувальну частину) та приписи ч. 2 ст. 180 ГПК України, а також доказів сплати судового збору у встановлених Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржник подав до апеляційного суду клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги від 19.02.2026 та заяву про усунення недоліків від 19.02.2026 з платіжною інструкцією № 152 від 12.02.2026 на суму 14 534,40 грн.
У зв'язку з усуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений строк колегія суддів ухвалою від 23.02.2026 поновила Дрогобицькій міській раді строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2025 у справі № 914/1316/25 та зупинила дію вказаного рішення, відкрила апеляційне провадження та призначила розгляд скарги в судовому засіданні на 02.04.2026.
Протокольною ухвалою від 02.04.2026 у справі № 914/1316/25 колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання представника ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" від 02.04.2026 про повернення без розгляду доповнення скаржника до апеляційної скарги, виходячи з того, що клопотання про доповнення апеляційної скарги від 18.02.2026 було подано представником Дрогобицької міської ради на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху від 09.02.2026 у справі № 914/1316/25 щодо необхідності уточнення вимог апеляційної скарги, при цьому доводи апеляційної скарги не змінювались та не доповнювались.
Ухвалою від 02.04.2026 відкладено розгляд справи на 23.04.2026.
У зв'язку з перебуванням члена колегії судді Кравчук Н.М. у відпустці, згідно з розпорядженням т.в.о.керівника апарату суду від 22.04.2026 № 72 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026, проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. № 01-05/290/26) у справі № 914/1316/25.
23.04.2026 до апеляційного суду від представника відповідача надійшло клопотання про відшкодування судових витрат від 22.04.2026, згідно з яким останній просить стягнути з Дрогобицької міської ради Львівської області на користь ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" 25 941,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та долучити до матеріалів справи докази їх понесення.
Ухвалою від 23.04.2026 відкладено розгляд справи на 14.05.2026.
Третя особа повноважного представника у засідання не направила, відзив на апеляційну скаргу в установлений судом строк не подала, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронних листів до електронного кабінету учасника (т. 2 а. с. 109, 141, 164).
Під час апеляційного провадження у справі представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) просив задовольнити апеляційну скаргу (з урахуванням доповнення до апеляційної скарги) у повному обсязі, з викладених у ній підстав.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін та задовольнити клопотання ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" від 02.04.2026 про стягнення зі скаржника судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 941,00 грн.
14.05.2026 проголошено вступну та резолютивну частини цієї постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, перевірено та додатково встановлено апеляційним господарським судом, позивачу за зустрічним позовом ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" на праві власності належать будівля магазину загальною площею 2118,0 кв.м. за адресою: Львівська обл., м. Стебник, вул. Володимира Великого, 12а та будівля складу загальною площею 280,9 кв.м. за адресою: Львівська обл., м. Стебник, вул. Шептицького, 5, які придбані ним за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 06.11.2009 у ТОВ "T.F.C. Лтд", яке у свою чергу придбало їх на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №3779 від 07.08.2008, укладеного з Орендним підприємством "ВСЕ ДЛЯ ДОМУ" (далі - ОП "ВСЕ ДЛЯ ДОМУ").
Зазначені будівлі розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,28 га, яка перебувала у постійному користуванні попереднього власника цього майна - ОП "ВСЕ ДЛЯ ДОМУ" на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ЛВ № 26, виданого 18.01.1994 Стебницькою міською радою народних депутатів (далі - Державний акт). Згідно з цим Державним актом, земельна ділянка, відповідно до розмішених на ній окремих приміщень магазину та складу, складається з ділянки № 1 площею 0,19 га та ділянки № 2 площею 0,09 га.
У силу викладених обставин, які були встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2012 у справі № 5015/456/12 (з урахуванням рішення від 20.04.2012 про виправлення описки), та відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, до ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" у порядку трансмісії права перейшло право постійного користування земельною ділянкою, на яку ОП "ВСЕ ДЛЯ ДОМУ" був оформлений Державний акт.
Наведені вище обставини встановлені постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 16.10.2012 в адміністративній справі № 2а/1306/253/2012 1306/6868/2012 (набрала законної сили 29.10.2012), якою було зобов'язано Стебницьку міську раду розглянути та вирішити по суті звернення ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" від 03.11.2010 № 20/11-10 про надання йому в оренду земельних ділянок загальною площею 0,28 га, на яких розміщені належні приватному підприємству на праві власності будівлі магазину та складу загальною площею 280,9 кв.м. за адресами: Львівська обл., м. Стебник, вул. Володимира Великого, 12а та Львівська обл., м. Стебник, вул. Шептицького, 5.
У результаті проведення адміністративно-територіальної реформи повноваження Стебницької міської ради були передані Дрогобицькій міській раді на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області" від 12.06.2020 №718-р.
Таким чином Дрогобицька міська рада є правонаступником Стебницької міської ради.
Згідно з матеріалами виконавчого провадження, які містяться у матеріалах даної справи, постанова Дрогобицького міськрайонного суду від 16.10.2012 у справі № 2а/1306/253/2012 залишилась невиконаною у зв'язку з неможливістю виконання без участі боржника.
З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про Державний земельний кадастр", яким запроваджено ведення єдиного Державного земельного кадастру (далі також - ДЗК).
На підставі договору на виготовлення технічної документації від 24.11.2021 № 7-73, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Андрейком Василем Володимировичем (виконавець) та Управлінням майна громади Виконавчих органів Дрогобицької міської ради (замовником) про виконання робіт по "виготовленню технічної документації зі землеустрою щодо проведення інвентаризації земель для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код згідно КВЦПЗ - 03.15) земельна ділянка м. Стебник вул. Грушевського (магазин меблів)", виконавцем було виготовлено відповідну технічну документацію на іншу земельну ділянку розміром 0,1796 га у межах існуючої розміром 0,28 га та зареєстровано цю "нову" ділянку в Державному земельному кадастрі за іншою адресою: м. Стебник, вул. Володимира Великого, 12А з присвоєнням їй кадастрового номера 4610670500:01:035:0046 (інформація з ДЗК від 31.07.2024 у матеріалах справи).
14.01.2022 Дрогобицька міська рада Львівської області прийняла рішення № 985 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" (далі - рішення № 985), згідно з п.1 якого Дрогобицька міська рада доручила виконавчому комітету Дрогобицької міської ради затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 1796 кв.м. з кадастровим номером 4610670500:01:035:0046 на вул. М. Грушевського (магазин меблів) у м. Стебник.
За даними відкритої інформації на офіційному сайті Дрогобицької міської ради, рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про затвердження вказаної технічної документації на виконання рішення № 985 не приймалося.
21.01.2022 на підставі заяви Кучми Тараса Ярославовича (уповноваженої особи) державним реєстратором Паращаком Мар'яном Тарасовичем, який діяв від імені виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610670500:01:035:0046, площею 0,1796 га (запис про право власності №46340576, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2565468846020) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі також - ДРРП).
У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 296279078), який є в матеріалах справи, як підставу для державної реєстрації права комунальної власності зазначено рішення Дрогобицької міської ради Львівської області №985 від 14.01.2022.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст. ст. 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 12 ЗК України, до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 ЗК України (тут і далі, якщо не зазначено про інше, - у редакції, чинній на час видачі Державного акта від 18.01.1994), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст. 22 ЗК України).
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 ЗК України).
ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" має право на оформлення права користування земельною ділянкою, у даному випадку права оренди, в тих же межах, що визначені Державним актом, оскільки до нього перейшло право власності на нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу. Саме реалізуючи таке право, ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" і зверталося з відповідною заявою до Стебницької міської ради.
Як зазначалось вище, постановою Дрогобицького міськрайонного суду від 16.10.2012 в адміністративній справі № 2а/1306/253/2012 1306/6868/2012 (набрала законної сили 29.10.2012) було зобов'язано Стебницьку міську раду розглянути та вирішити по суті звернення ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" від 03.11.2010 № 20/11-10 про надання йому в оренду земельних ділянок загальною площею 0,28 га, на яких розміщені належні приватному підприємству на праві власності будівлі магазину та складу загальною площею 280,9 кв.м. за адресами: Львівська обл., м. Стебник, вул. Володимира Великого, 12а та Львівська обл., м. Стебник, вул. Шептицького, 5.
Вказана постанова Дрогобицького міськрайонного суду не може бути поставлена під сумнів, а встановлені під час її ухвалення обставини, які мають преюдиційне значення, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, не потребують повторного доказування у цій справі.
Невиконання постанови Дрогобицького міськрайонного суду від 16.10.2012 у справі №2а/1306/253/2012 1306/6868/2012 Стебницькою міською радою, а у подальшому Дрогобицькою міською радою як правонаступником, свідчить про невизнання відповідачем за зустрічним позовом за позивачем за зустрічним позовом права на оформлення права користування земельною ділянкою з параметрами та ідентифікаційними ознаками згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ЛВ № 26, виданого 18.01.1994 Стебницькою міською радою народних депутатів.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, право користування землею без належного її оформлення не може бути реалізоване у повній мірі, а тому дії відповідача за зустрічним позовом призводять до фактичного обмеження користування ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" землею, що у свою чергу свідчить про їх незаконність.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що Дрогобицька міська рада не знала і не могла знати про наявність державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. Помилковими і такими, що не відповідають дійсності, є твердження скаржника про несформованість земельної ділянки, на яку поширюється право постійного користування згідно Державного акта, та неможливість її ідентифікації за кадастровим номером у ДЗК.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.4, 1.7 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Держкомзему України № 28 від 15.04.1993, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 за № 31, (у редакцій на час видачі Державного акта від 18.01.1994), право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державними актами на право постійного користування землею, форми яких затверджені Верховною Радою України. Власникам землі або землекористувачам, яким передано (надано) декілька черезсмужних земельних ділянок, розташованих на території Ради народних депутатів, видається один державний акт з відображенням на плані меж всіх переданих (наданих) земельних ділянок. На земельні ділянки, якими користуються громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки.
Згідно з п. 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" (набрав чинності 01.01.2013), земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Дрогобицький міськрайонний суд у вищезгаданій постанові від 16.10.2012 вказав, що рішення Стебницької мської ради від 13.01.1994 № 13 "Про видачу Державного акту на право постійного користування землею Орендному підприємству "Все для дому" було прийнято на підставі матеріалів землеустрою Дрогобицького відділу Львівського філіалу Інституту землеустрою; земельна ділянка, про яку йдеться (0,28 га), на момент придбання ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" нерухомого майна (будівель магазину та складу) була, таким чином, виділена у натурі, що підтверджується самим фактом оформлення та видачі цього Державного акта.
Тобто земельна ділянка, на яку поширюється права постійного користування згідно Державного акта, на момент набрання чинності Законом України "Про Державний земельний кадастр", який передбачав обов'язкове внесення до ДЗК відомостей про всі сформовані земельні ділянки з присвоєнням їх кадастрових номерів, вже була сформованою і мала визначені межі.
Більше того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія договору іпотеки від 21.02.2013, укладеного між ПАТ "КРЕДОБАНК" як іпотекодержателем та ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" як іпотекодавцем, та копія витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Згідно з п. 1.3 вказаного договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки (нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 2118,2 кв.м., яке розташоване в м. Стебник, м. Дрогобич Львівської обл. по вул. Володимира Великого, 12 а) знаходиться на земельній ділянці площею 1900 кв.м., яка знаходиться в м. Стебник по вул. Володимира Великого, 12 а, кадастровий №4610670500:01:035:0005. Земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні іпотекодавця та триває процедура оформлення документів на право оренди (приватної власності) на цю земельну ділянку (т. 1 а. с. 193-197).
Отже земельна ділянка, на яку поширювалося право постійного користування згідно Державного акта, та земельна ділянка з кадастровим номером 4610670500:01:035:0046, яка в спірному порядку передана у комунальну власність, є однією і тією ж земельною ділянкою (в переважній більшості площі).
Колегія суддів апеляційного суду, як і суд першої інстанції, вважає, що присвоєння такій земельній ділянці, яка вже була сформована відповідно до законодавства, яке діяло на той час, кадастрового номера 4610670500:01:035:0046 є формуванням нової земельної ділянки на вже існуючій (вчинення дій, що призвели до накладання земель), що у даному випадку є безпідставним і необґрунтованим.
Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", однією з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Відповідно, суд першої інстанції цілком правомірно визнав державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610670500:01:035:0046, площею 0,1796 га у ДЗК незаконною.
Вищенаведені обставини у їх сукупності та взаємозв'язку вказують на те, шо Дрогобицька міська рада діяла всупереч вимогам чинного законодавства, чим порушила права та законні інтереси ПП "БУД - ВАРІАНТ 1". Реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку меншої площі, на яку поширюється право постійного користування згідно Державного акта, є неправомірною.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 16, 21 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За приписами ч. 1 ст. 15 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно зі ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
З аналізу вищенаведених правових норм та в силу встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Дрогобицької міської ради Львівської області № 985 від 14.01.2022 є незаконним, а відтак підлягає визнанню недійсним.
Згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Таким чином, враховуючи встановлення незаконності рішення міської ради №985 від 14.01.2022, яке зазначено у ДРРП як підставу для державної реєстрації права комунальної власності, а також незаконності спірної державної реєстрації земельної ділянки, місцевий господарський суд дійшов законних та обґрунтованих висновків про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610670500:01:035:0046, площею 0,1796 га у ДЗК, що у свою чергу є підставою для припинення її існування як об'єкта цивільних прав, та одночасне визнання припиненим права комунальної власності Дрогобицької міської ради Львівської області на зазначену земельну ділянку, зареєстрованого на підставі незаконного рішення № 985 від 14.01.2022. При цьому, як вірно відмітив суд першої інстанції, за позивачем за зустрічним позовом (у силу встановлених у справі обставин) залишається право на оформлення права користування землею з параметрами та ідентифікаційними ознаками згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ЛВ № 26, виданого 18.01.1994 Стебницькою міською радою народних депутатів.
Слід відзначити, що задоволення у цьому випадку первісного позову про стягнення плати лише за користування земельною ділянкою площею 0,1796 га фактично призведе до безоплатного користування відповідачем за первісним позовом рештою земельної ділянки, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомого майна, що, у свою чергу, суперечить принципу платності землекористування, на необхідності дотримання якого і ґрунтуються вимоги первісного позову.
Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, що у свою чергу виключає правомірність та обґрунтованість вимог первісного позову з огляду на предмет самого позову та обставини, покладені в його основу. Адже у даному випадку виключається можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю відповідно до підстав заявленого первісного позову, оскільки об'єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об'єкт цивільних прав.
Доводи скаржника, викладені в апеляційні скарзі (з урахуванням доповнення апеляційної скарги від 18.02.2026) не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують фактів, покладених в основу оскаржуваного судового рішення.
Разом із тим колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, оскільки апеляційна скарга не містить окремих доводів щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення у цій частині, зокрема з приводу часткового задоволення заявлених позивачем за зустрічним позовом витрат на професійну правничу допомогу, а наведені апелянтом аргументи стосуються виключно вирішення спору по суті.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області від 28.01.2026 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2025 у справі № 914/1316/25, зокрема й у частині судових витрат, - без змін.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У силу приписів ст. 129 ГПК України, оскільки колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 59 Конституції України, ст. 16 ГПК України.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст.126 ГПК України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу інших судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, визначене у ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.12.2025 у справі № 908/2136/23).
Так, згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно зі сталою і послідовною практикою Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19.
Правову допомогу ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" у Західному апеляційному господарському суді надавав адвокат Єсіпов Ігор Анатолійович на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 16-05/25 від 16.05.2025 (далі - договір № 16-05/25 від 16.05.2025).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п. 4.1 договору № 16-05/25 від 16.05.2025, розмір гонорару (винагороди), який довіритель сплачує або повинен сплатити повіреному за надану їм правову допомогу, визначається за фіксованими ставками.
Ставка гонорару, визначена відповідно до п. 4.1 договору № 16-05/25 від 16.05.2025, коригується на сукупний індекс інфляції за період з моменту запровадження поточного розміру мінімальної заробітної плати (далі - МЗП) до дня виставлення довірителю рахунка на його оплату. На момент укладення даного договору скоригований у такий спосіб розмір МЗП з метою визначення відповідної фіксованої ставки гонорару становить 9208,00 грн, виходячи з розрахунку: 8000,00 грн (діючий розмір МЗП з 01.04.2024) х 115,1% (сукупний індекс інфляції за період з травня 2024 року по квітень 2025 року) (п. 4.2 договору № 16-05/25 від 16.05.2025).
Згідно з п. 3 додатку №1 до договору № 16-05/25 від 16.05.2025, за досягнення позитивного для довірителя результату розгляду справи (п. 4.4 договору) додаткова винагорода (гонорар успіху) встановлюється у розмірі 5000,00 грн за кожну позовну заяву (первісну та зустрічну), і підлягає сплаті пропорційно до розміру відхилених або задоволених на користь довірителя позовних вимог відповідно.
У додатку № 2 від 19.03.2026 до договору № 16-05/25 від 16.05.2025 адвокат та ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" погодили внести зміни у п. 2 додатку № 1, згідно з якими загальна фіксована сума гонорару, яка належить до сплати відповідно до договору (з урахуванням даного додатку) за правову допомогу у суді першої інстанції, дорівнює 4-м розмірам МЗП станом на момент укладення даного додатку - без коригування її показника згідно з п. 4.2 договору, що становить 32000,00 грн (8000,00 х 4). За надання правової допомоги у судах апеляційної та касаційної інстанцій ставка фіксованого гонорару встановлюється у розмірі З МЗП з урахуванням таких особливостей: розмір МЗП визначається відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 40 БК України станом на момент відкриття апеляційного або касаційного провадження відповідно.
Адвокат виставив ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" рахунок № 2/914/1316/25 від 20.03.2026 на суму 25941,00 грн (3 МЗП х 8647,00грн) за правову допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 914/1316/25, який сплачено довірителем частково на суму 5000,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 01.04.2026 № 1213228882.
У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але у розумінні положень ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
У постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 910/2990/24 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
У клопотанні про розподіл судових витрат, понесених ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" на професійну правничу допомогу у зв'язку з апеляційним розглядом справи, від 01.04.2026 представник ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" відзначив, що загальний опис наданих ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" послуг включає: вивчення апеляційної скарги; підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу у встановленому порядку; підготовку та подання даного клопотання; підготовку та подання клопотання про повернення доповнень до апеляційної скарги без розгляду; участь у судовому засіданні (-ях) апеляційного суду.
Колегія суддів враховує, що правова позиція позивача за зустрічним позовом під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій була сталою і не зазнавала змін, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Такі послуги, як: вивчення апеляційної скарги, підготовка й подання відзиву на апеляційну скаргу є взаємопов'язаними і не потребують окремого виділення; підготовка клопотання про повернення доповнень до апеляційної скарги без розгляду, з огляду на його зміст, не є складною, не вимагала виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи. Окрім того, заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Враховуючи вищевикладене та висновок апеляційного суду щодо залишення апеляційної скарги Дрогобицької міської ради Львівської області без задоволення, дослідивши надані представником ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" документи для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, беручи до уваги те, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного між ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Дрогобицької міської ради Львівської області на користь ПП "БУД - ВАРІАНТ 1" витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 15000,00 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру і є співмірними з виконаною адвокатом роботою у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області від 28.01.2026 (вх. № 01-05/290/26 від 02.02.2026) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2025 у справі №914/1316/25 залишити без змін.
3. Стягнути з Дрогобицької міської ради Львівської області (пл. Ринок, буд. 1, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100, код ЄДРПОУ 04055972) на користь Приватного підприємства "БУД - ВАРІАНТ 1" (вул. Зелена, буд. 109, м. Львів, Львівська обл., 79035, код ЄДРПОУ 35775554) 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Матеріали справи № 914/1316/25 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2026.
Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.
Суддя Рим Т.Я.
Суддя Манюк П.Т.