Справа № 274/3579/26
Провадження № 1-кс/0274/623/26
Іменем України
"21" травня 2026 р. м. Бердичів
Слідчий суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №62024240020000335від 31.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 та ч. 1 ст. 309 КК України,
про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терехове, Бердичівського району, Житомирської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
21.05.2026 слідчий СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 звернувся з клопотанням, в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення застави.
Обґрунтування клопотання
Клопотання обґрунтовано тим, що СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №62024240020000335від 31.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 та ч. 1 ст. 309 КК України.
21.05.2025 ОСОБА_4 вручено письмове повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 та ч. 1 ст. 309 КК України
Необхідність обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту слідчим мотивовано доведенням обґрунтованої підозри скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та наявними ризиками: переховування від органу досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Процедура, позиції учасників провадження
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав, наведених у ньому.
Підозрюваний у судовому засіданні погодився із клопотанням і щодо підозри і щодо запобіжного заходу у виді тримання під варти без визначення застави.
Кримінально-процесуальне законодавство
Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
...
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті ( ч. 2 ст. 177 КК України)
За положеннями статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно вимог статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За правилами ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109- 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437- 442 Кримінального кодексу України.
Обставини, встановлені слідчим суддею, їх оцінка та висновки
На підставі долучених до клопотання документів встановлено, що СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за 62024240020000335від 31.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 та ч. 1 ст. 309 КК України.
21.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до пред'явленої підозри - досудовим розслідуванням встановлено, що 13.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час проведення загальної мобілізації та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.03.2023 №78, солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено на посаду навідника 3 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 .
У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2023 №99 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду навідника 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 .
У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України.
У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб.
У разі оголошення Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання та розглядає питання щодо затвердження указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у порядку, встановленому Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
В разі оголошення Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності зобов'язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів України на засідання Верховної Ради України та здійсненню їхніх повноважень.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.
Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.
До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на всій території України введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Тобто, воєнний стан в Україні введено із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб Указом Президента України № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ 24.02.2022 (з наступними змінами), та станом на 19.03.2023 воєнний стан припинений або скасований не був.
Так, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).
Відповідно до вимог ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.05.2023 №135 солдата ОСОБА_4 зараховано у розпорядження командира військової частини у зв'язку із перебуванням на довгостроковому лікуванні.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії солдату ОСОБА_4 26.06.2023 проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_3 та на підставі ст.81 графи ІІ Розкладу хвороб надано відпустку за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 31.07.2023 о 09:00 год. не повернувся до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , що дислокувалась в АДРЕСА_3 , після щорічної відпустки, після чого проводив час на власний розсуд поза межами військової частини до 11.09.2023, коли самостійно повернувся до розташування військової частини НОМЕР_2 , за місцем постійної дислокації в АДРЕСА_3 , чим закінчив вчинення злочину.
За час відсутності на військовій службі солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез'явлення до військової частини та його причини не повідомляв, та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи це із виконання службових обов'язків.
Крім цього, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.03.2024 №65 солдат ОСОБА_4 вибув з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 на лікування до військового шпиталю військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_3 .
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 06.03.2024 не прибув на лікування до військового шпиталю військової частини НОМЕР_3 , після чого проводив час на власний розсуд поза межами військової частини до 26.06.2024, коли самостійно повернувся до розташування військової частини НОМЕР_2 , за місцем постійної дислокації в АДРЕСА_3 , чим закінчив вчинення злочину.
Крім того, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.08.2024 №228 солдат ОСОБА_4 вибув з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 у додаткову відпустку для лікування у зв'язку з хворобою на 30 діб по 07.09.2024 року.
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 08.09.2024 до 10:00 год. не повернувся до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , що дислокувалась в АДРЕСА_3 , після додаткової відпустки за станом здоров'я, після чого проводив час на власний розсуд поза межами військової частини до 25.02.2025, коли самостійно повернувся до розташування військової частини НОМЕР_2 , за місцем постійної дислокації в АДРЕСА_3 , чим закінчив вчинення злочину.
Також, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.04.2025 №93 солдат ОСОБА_4 вибув з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 у додаткову відпустку для лікування у зв'язку з хворобою на 30 діб по 02.05.2025 року.
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 03.05.2025 до 10:00 год. не повернувся до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , що дислокувалась в АДРЕСА_3 , після додаткової відпустки за станом здоров'я, після чого проводив час на власний розсуд поза межами військової частини до 03.01.2026, коли був зупинений працівниками Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області, чим закінчив вчинення злочину.
Крім того, солдат ОСОБА_4 , перебуваючи поза межами військової частини, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, з метою особистого вживання, тобто без мети збуту, у невстановлені слідством час та місці, але не пізніше 03.01.2026, за невстановлених обставин придбав особливо небезпечну психотропну речовину - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он), яка згідно списку № 2 таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин i прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг якої заборонено.
У подальшому, після придбання особливо-небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, у ОСОБА_4 відразу виник умисел, направлений на незаконне її зберігання для власних потреб без мети збуту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, ОСОБА_4 помістив вказану психотропну речовину - PVP до правої кишені штанів, тим самим почав зберігати її при собі поки не був зупинений співробітниками поліції неподалік будинку № 101, що по вул. Пушкіна в м. Бердичеві Житомирської області.
У подальшому, 03.01.2026 під час проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості поблизу будинку № 101, що по вул. Пушкіна в м. Бердичеві, Житомирської області, у період часу з 14 год 12 хв по 14 год 35 хв, ОСОБА_4 добровільно видано та працівниками поліції Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області вилучено придбаний ним прозорий зіп-пакет із кристалічною речовиною білого кольору, яка у своєму складі містить особливу небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он), масою 0,3362 г, яку ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав для власних потреб без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Обґрунтованість підозри вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч.1 ст. 309 КК України доводиться долученими до клопотання матеріалами, зокрема, актами службових рослідувань, витягами із наказів про результати службових розслідувань: від 14.01.2024 № 94, від 29.04.2024 № 1049, від 01.10.2024 № 2262, від 06.06.2025 № 2754, протоколом огляду місця події від 03.01.2026 та висновком експерта від 08.01.2026.
Відповідно до службової характеристики - ОСОБА_4 за час проходження служби зарекомендував себе з задовільної сторони. Грамотний, не завжди дисциплінований військовослужбовець. До виконання своїх службових обов'язків відноситься задовільно. Поставлені завдання виконує не завжди своєчасно, не завжди якісно, не завжди проявляючи, ініціативу та наполегливість. Не удосконалює та не працює над підвищенням свого професійного рівня. Не завжди своїй роботі вміє виділити головне та організувати підлеглих на виконання поставлених завдань. В складних обставинах не завжди орієнтується впевнено, не приймає правильні та обґрунтовані рішення. Рівень індивідуальної підготовки оцінений на задовільно. На критику реагує не завжди правильно, не здатний критично оцінювати свою діяльність. Частково відповідає займаній посаді.
Згідно з довідкою про судимість ОСОБА_4 не має судимостей.
На обліку в лікарів психіатра та нарколога ОСОБА_4 не перебуває, що доводиться довідкою лікарів.
Оцінюючи наявні у справі матеріали та встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, слідчий суддя вважає доведеними зазначені у клопотанні ризики.
Ризиком у контексті кримінального процесуального законодавства є певна ступінь ймовірності того, що підозрюваний вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Злочин, у якому підозрюється ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Вказаний факт, суть підозри, відсутність міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, доводить, що ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду.
Також є доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, зважаючи на посередню характеристику підозрюваного за місцем служби, те, що ОСОБА_4 неодноразово не повертався до місця служби після лікування. Крім того, ОСОБА_4 пред'явлено підозру у вчинені кримінально правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Слідчий суддя також зважає на положення ч. 8 ст. 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
Тому, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, виходячи із положень ч. 8 ст. 176 КПК України слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та доведеність того, що до ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи особу підозрюваного, суть пред'явленої підозри, існування ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення та переховування від органу досудового розслідування чи суду, те що підозрюваний не просив визначати заставу, слідчий суддя не визначає розміру застави на даній стадії кримінального провадження.
Керуючись статтями 3, 176-177, 183, 371, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19 липня 2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, а підозрюваним у той же строк із дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1