Справа №: 272/920/25
Провадження № 2/272/116/26
18 травня 2026 року
Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Волкова І.М.
секретаря судового засідання - Шмикової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Андрушівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 272/920/25 за позовом ТОВ "Фінансова компанія" ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
ТОВ "Фінансова компанія" ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1165456824 від 09.06.2021 в сумі 32 192,41 грн.
В обгрунування позовних вимог зазначає, що 09.06.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК'ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» було укладено кредитний договір № 1165456824 від 09.06.2021 р. Та зазначає, що цей договір та паспорт кредиту, а також Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК'ЦФР» розміщені на сайті www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення Договору, що складає єдиний договір.
Також зазначає, що право вимоги позивача до відповідача перейшло згідно договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26.06.2024.
Відповідно до п.1.4.Кредитного договору, Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами Клієнта, зазначену Клієнтом, і яка зазначена в даному п.п. Кредитного договору.
Відповідачка отримала кошти, але порушила свої зобов'язання щодо вчасного повернення боргу, тому утворилася заборгованість, що спонукало позивача звернутися з позовом до суду.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 1165456824 від 09.06.2021 в розмірі 32 192,41 грн, з яких: 18419,03 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3428,33 грн. - заборгованість за відсотками та 10345,05 грн. - заборгованість за комісією.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, у прохальній частині позовної заяви просила суд про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.
Тож, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є - днем вручення повістки під розписку.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі ст.280 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 09.06.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК'ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» було укладено кредитний договір № 1165456824 від 09.06.2021 р. та зазначає, що цей договір та паспорт кредиту, а також Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК'ЦФР» розміщені на сайті www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення Договору, що складає єдиний договір. Згідно умов договору, кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 15 000 грн. шляхом переказу на банківський рахунок клієнта (а.с.5-8).
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1165456824 від 09.06.2021 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 3428,33 грн. - заборгованість за відсотками та 10345,05 грн. - заборгованість по комісії (а.с.11).
Відповідно до копії паспорта встановлено особу відповідачки, а також, вбачається схожість власноручного підпису в паспорті та в договорі (а.с.9-10).
Згідно договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 вбачається перехід права грошової вимоги до АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с.12-13).
26.06.2024 між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" укладено договір факторингу №НІ/11/20-Ф відповідно до якого клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором згідно якого позивач набув права вимоги до відповідача (а.с.14-19).
Із витягу реєстру боржників № до договору факторингу №НІ/11/20-Ф вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія" ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" набуло право грошової вимоги по кредитному договору № 1165456824 від 09.06.2021 щодо боржника ОСОБА_1 в сумі 32 192,41 грн. (а.с.19).
Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Застосоване законодавство.
Ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.626 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Щодо переходу права вимоги
Як регламентовано ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
07.10.2016 між ПАТ "ТАСКОМБАНК" ("Новий кредитор" та ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" ("Первісний кредитор") уклали договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та Договорами забезпечення до них.
Згідно п.10.4 цього Договору Всі додатки та додаткові угоди з додатками до Договору, а також Реєстри прав вимог після їх підписання Сторонами є його невід'ємними частинами цього Договору.
Проте у наданому позивачем договорі про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 відсутні визначені п.10.4 Договору додатки, що складають його невід'ємну частину.
Таким чином, наданий суду договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 є неповним та не відображає узгоджені та затверджені сторонами форми Додатків, зокрема відсутній Реєстр Боржників, сформований згідно умов Договору, де зазначалася б інформація щодо боржника ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що набув права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 на підставі договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 року з додатком реєстром боржників, укладеним між АТ «ТАСКОМБАНК» (клієнт) та позивачем (фактор), останнє набуло право вимоги за борговими зобов'язаннями відповідача за кредитним договором.
Як вбачається з Договору факторингу№ НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 він також є неповним та не відображає узгоджені та затверджені сторонами форми Додатків №1, №3-№7 до Договору, зокрема, форму Реєстру Боржників.
Отже, позивачем не доведено належними, достовірними та допустимими доказами обставини того, що ним набуто право вимоги до відповідача на умовах, визначених договором про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 та договоромфакторингу№ НІ/11/20-Ф від 26.06.2024, а відтак, що його майнове право порушено і підлягає судовому захисту.
Щодо виконання кредитором обов'язку щодо переказу кредитних коштів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитні кошти, в подальшому порушивши обов'язок із їх повернення, тобто не виконувала, або неналежним чином виконувала умови кредитного договору № 1165456824 від 09.06.2021 року.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
У силу положень ч.2 ст.41, ст.49 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3)надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором не долучено документу, передбаченого ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.
З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісними кредиторами ТОВ «ФК» ЦФР» умов договору №1165456824 від 09.06.2021 р., щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості перевірити отримання коштів відповідачкою, оскільки позивачем не надано інформації щодо переказу кредитних коштів на номер банківського рахунку відповідача, та матеріали справи такого не містять.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення як основного боргу за кредитним договором, так і похідних від нього відсотків, та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.512, 514, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 638, 639, 652, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
При цьому, у відповідності до підпункту 15.5. пункту 15 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Андрушівський районний суд Житомирської області.
Заочне рішення може бути переглянуте Андрушівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 22.05.2026 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", місце знаходження: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ: 35625014.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя:І. М. Волков