Рішення від 26.05.2026 по справі 159/792/26

Справа № 159/792/26

Провадження № 2/159/1236/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», від імені якого діє представник Ткаченко Юлія Олегівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп»(далі - позивач або кредитор або позикодавець або ТОВ «Деал Фінанс Груп»), від імені якого діє представник Ткаченко Юлія Олегівна, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач або боржник або позичальник або ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 8311527 від 02.07.2025 (далі - кредитний договір) в розмірі 27051,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 02.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 8311527 за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 7000,00 грн.

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп»уклали договір факторингу № 16/09/25 за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 8311527 від 02.07.2025.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 27051,50 грн., яка складається з 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 6051,50 грн заборгованості за процентами, 14000,00 грн заборгованість за пенею.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою від 16.03.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд (зберігання) справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R068073889530, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи з відміткою про вручення під особистий підпис.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про судовий розгляд.

Про розгляд справи судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивач та відповідач повідомлені у спосіб передбачений Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, яка може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершується розгляд справи у яке не з'явились всі учасники такої справи (постанова КЦС ВС від 30.09.2022 у справі №761/38266/14).

Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

02.07.2025 між кредитором та позичальником укладено Договір Кредитної лінії (Надійний) № 8311527, за умовами якого позичальнику надається кредит (кредитний ліміт) у розмірі 7000,00 грн (п. 2.2.1, 2.5). Фіксована процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом (п. 2.2).

Стандартна процентна ставка у розмірі 0,95 % на день застосовується як основна ставка за договором (п. 2.2, 2.2.9). Водночас договором передбачені умови застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,665 % на день протягом перших 30 календарних днів з дати надання кредиту, що надається як індивідуальна знижка за програмою лояльності (п. 2.2.9). Ця знижена процентна ставка застосовується виключно за умови, якщо позичальник у строк до дати сплати першого обов'язкового платежу (але не раніше ніж за чотири дні до цієї дати) сплатить комісію за надання кредиту та проценти у сумі не менше ніж 2604,00 грн (п. 2.2.9). У разі, якщо позичальник не сплатить вказану суму, сплатить її не в повному обсязі або сплатить за п'ять і більше календарних днів до дати платежу, вважається, що він відмовився від застосування знижки, і нарахування здійснюється за стандартною процентною ставкою 0,95 % (п. 2.2.9).

Строк кредитування (строк, на який видається кредит) складає 360 днів (п. 2.2.2). Дата повернення кредиту визначена 26.06.2026 року (п. 2.2).

Договором передбачена комісія за надання кредиту, розмір якої становить 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі дорівнює 1207,50 грн (п. 2.2.8). Ця комісія нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті у складі першого обов'язкового платежу, дата сплати якого визначена 31.07.2025 року (п. 2.2.5, 6.2)

За порушення зобов'язань передбачені штрафні санкції у вигляді неустойки у фіксованому розмірі 350,00 грн за кожен день (п. 2.2). Неустойка нараховується щоденно, починаючи з першого дня прострочення оплати першого або мінімального обов'язкового платежу та закінчуючи датою його повної оплати (п. 1.20, 9.7).

Якщо позичальник прострочить сплату обов'язкового платежу на 62 календарні дні, кредитор набуває право вимагати дострокового повернення всієї суми боргу протягом 30 календарних днів, що фактично змінює дату повернення кредиту (п. 6.13, 6.13.1).

В умовах договору прямо передбачено право кредитора передати свої права кредитора (відступити право вимоги) новому кредитору без додаткової згоди позичальника (п. 10.1.10).

У реквізитах сторін кредитного договору № 8311527 від 02.07.2025 в частині позичальника, зазначені прізвище ім'я по батькові відповідача, його адреса проживання, РНОКПП, одноразовий ідентифікатор «140836», Email, мобільний телефон позичальника, номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», підтверджується, що ідентифікація клієнта відбувалася за посередництвом системи BankID НБУ 02.07.2025 privatbank, одноразовий ідентифікатор «140836» був направлений відповідачу 02.07.2025 на електронну адресу - oliamankova@gmail.com.

Також цією довідкою підтверджується направлення відповідачу вимоги про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав 31.10.2025.

Довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» від 29.12.2025, платіжною інструкцією від 02.07.2025 3e8e9e4a-5bf9-438e-a881-ef77cbf6964c, підтверджується перерахування позичальнику кредитних коштів 02.07.2025 в розмірі 7000,00 грн на карту № НОМЕР_1 , номер платежу - 3e8e9e4a-5bf9-438e-a881-ef77cbf6964c.

Розрахунком заборгованості стверджується, що відповідачу нараховувались проценти за користування кредитними коштами у період з 02.07.2025 по 30.10.2025 у розмірі 66,50 грн за 1 день всього 8046,50 грн, пеня у період з 31.08.2025 по 09.10.2025 у розмірі 350,00 грн за 1 день, всього 14000,00, також 02.07.2025 було нараховано комісію у розмірі 862,50 грн. Відповідачу 02.07.2025 також була нарахована комісія в розмірі 1207,50 грн.

З розрахунку також видно, що відповідач здійснив оплату 31.07.2025 за кредитним договором в розмірі 1995,00 грн та 1207,50 грн.

Вимогою від 31.10.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє відповідача, що станом на дату вимоги існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 27051,50 грн у зв'язку з чим відповідачу необхідно протягом 30 днів (до 30.11.2025) з дня отримання цієї вимоги її погасити.

16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п.1.1).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.1.3).

23.12.2025 сторонами договору факторингу підписаний Реєстру прав вимоги № 23/12/25-01 у якому зазначено право вимоги до позичальника (порядковий № 982) за договором № 8311527 від 02.07.2025 на загальну суму 27051,50 грн., з яких: 7000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 6051,50 грн - заборгованість за процентами, 14000,00 грн заборгованість за пенею/неустойкою.

Випискою з ЄДР від 29.05.2025 та витягом із Державного реєстру фінансових установ від 28.03.2024 підтверджується, що позивач є фінансовою установою та здійснює діяльність з інших видів кредитування (вед 64.92).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання кредиту № 8311527 від 02.07.2025 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «140836», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов'язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання договору факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» підписано Реєстр прав вимоги № 23/12/25-01 від 23.12.2025. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії (надійний) № 8311527 від 02.07.2025.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» від 29.12.2025, платіжною інструкцією від 02.07.2025 3e8e9e4a-5bf9-438e-a881-ef77cbf6964c, підтверджується перерахування позичальнику кредитних коштів 02.07.2025 в розмірі 7000,00 грн на карту № НОМЕР_1 , номер платежу - 3e8e9e4a-5bf9-438e-a881-ef77cbf6964c.

Доказів того, шо банківська карта не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю карту відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Відповідно до п. 2.2.2 договору про надання кредиту, строк кредитування - 360 днів.

Водночас відповідно до п. п. 6.13, 6.13.1 кредитного договору, позикодавець вправі вимагати дострокового повернення кредитних коштів, уразі неналежного виконання умов договору позичальником.

Як встановив суд, первісний кредитор31.10.2025 звернувся до позичальника з листом у якому, в зв'язку з наявності заборгованості по сплаті процентів, просив достроково погасити кредит та нараховані проценти в загальному розмірі 27051,50 грн упродовж 30 днів з дня отримання вимоги, тобто до 30.11.2025. У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач повернув тіло кредиту.

Докази того, що відповідач погасив зазначену вище заборгованість у матеріалах справи відсутні.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до умов договору, відповідачу мали нараховуватись проценти протягом перших 30 днів користування кредитом за ставкою 0,665% на день, у разі сплати не раніше як за 4 дні до 31.07.2025, першого обов'язкового платежу в сумі 2604,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку за кредитним договором видно, що відповідач, 31.07.2025 сплатив кошти в розмірі 1995,00 грн та 1207,50 грн.

Після 31.10.2025 жодної оплати за кредитним договором не проводилося.

Отже, позичальник не виконав умови договору для застосування зниженої процентної ставки, оскільки 31.07.2025 він сплатив лише розмір комісії - 1207,50 грн та суму процентів, що становили 1995,00 грн а не 2604,00 грн, яка зазначено у договорі.

Отже, позичальник не виконав умову для застосування зниженої процентної ставник за період з

Відповідно до розрахунку кредитної заборгованості, позичальнику нараховувались проценти у період з 02.07.2025 по 30.10.2025 (121 день).

Перевіривши розрахунку позивача щодо розміру нарахованих процентів, суд з ними погоджується.

Відповідач не надала суду контррозрахунку заборгованості за процентами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 7000,00 грн, процентів у розмірі 6051,50 грн за період з 02.07.2025 по 30.10.2025 є правомірною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Позивач також просить суд стягнути з відповідач пеню, яка складає 14000,00 грн, яка була нарахована відповідно до умов кредитного договору у розмірі 350,00 грн за день, яка була нарахована у період з 31.08.2025 по 09.10.2025.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і є чинним станом на сьогоднішній день.

Відтак, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.

Відтак, за період дії кредитного договору до позичальника не могли бути застосовані штрафні санкції та положення ст. 625 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

На підставі викладеного, суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 14000,00 грн.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 13051,50 грн з яких: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6051,50 грн сума нарахованих процентів, у задоволенні позивних вимог про стягнення пені в сумі 14000,00 грн слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог, що становить - 1284,61 (48,25% від 2662,40 грн).

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 укладений з адвокатом Ткаченко Ю.О.; витяг з акту № 4-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором від 22.08.2025; акт прийняття-передачі справ на надання правничої допомоги, копію ордеру та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Витрати на професійну правничу допомогу складаються:

- вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції - 500,00 грн.;

- підготовка (складання) позовної заяви - 4000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.

Відповідач не ставив під сумнів співмірність та обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а суд самостійно позбавлений можливості здійснювати зменшення розміру витрат без відповідної заяви учасника справи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 4500,00 грн., які підлягають до розподілу.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд вирішив стягнути з відповідача 13051,50 грн заборгованості за кредитним договором, що становить 48,25 % від суми позову - 27051,50 грн, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 48,25% понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що складає 2182,5 грн (48,50% від 4500,00 грн).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 2 ст. 141 ЦПК України та правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором № 8311527 від 02.07.2025 в сумі 13051,50 грн. з яких:

- 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 6051,50 грн заборгованості за нарахованими процентами;

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» пені в розмірі 14000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір у сумі 1284,61 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2182,50 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ 44280974, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3)

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складене 26.05.2026.

Головуючий Р.Я. Смалюх

Попередній документ
136820583
Наступний документ
136820585
Інформація про рішення:
№ рішення: 136820584
№ справи: 159/792/26
Дата рішення: 26.05.2026
Дата публікації: 27.05.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Ковельський міськрайонний суд Волинської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (26.05.2026)
Результат розгляду: заяву задоволено частково
Дата надходження: 11.02.2026
Предмет позову: стягнення заборгованості за кредитним договором