Провадження № 11-сс/4823/209/26 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22 травня 2026 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання- ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.05.2026, у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_8 на повідомлення про підозру та на повідомлення про зміну підозри в кримінальному провадженні №12023270000000305 від 06.11.2023, задоволено частково.
Скасовано повідомлення від 27.01.2026 про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні №12023270000000305 від 06.11.2023.
Скасовано повідомлення від 29.01.2026 про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 від 29.01.2026 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні №12023270000000305 від 06.11.2023.
Вимоги скарги в частині скасування повідомлення про підозру від 13.08.2025 ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри від 29.04.2026, залишено без задоволення.
Ухвала обґрунтована тим, що зі змісту повідомлень про підозру від 13.08.2025 та 29.04.2026, вбачається, що в них належним чином викладено зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, із зазначенням статей (частин статей) закону України про кримінальну відповідальність, та стислого викладу фактичних обставин кримінального правопорушення. Аналіз вказаного повідомлення про підозру дає підстави стверджувати, що воно за своїм змістом у повній мірі відповідає вимогам ст. 277 КПК України , та містить у собі всі передбачені вказаною статтею відомості. Оскільки повідомлення про зміну підозри від 27.01.2026 та 29.01.2026 були складені та підписані неналежним суб'єктом, тому слідчий суддя дійшов висновку, що це є підставою для їх скасування. Також слідчий суддя зазначив, що вимоги скарги в частині зобов'язання уповноважену особу внести відомості щодо скасування повідомлення про зміну раніше повідоаленої підозри не входять до переліку дій та бездіяльності органу досудового розслідування, що підлягають оскарженню, згідно вимог ст.303 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарг підозрюваного ОСОБА_8 у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що після повідомлення 29.04.2026 ОСОБА_8 про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри прокурором усунуто в єдино можливий, передбачений чинним КПК України, дискреційний спосіб через інститут «зміни повідомлення про підозру», допущеного порушення вимог ст. 279 КПК України, і, відповідно, на час ухвалення судового рішення були відсутні юридичні підстави для скасування повідомлень від 27.01.2026 та 29.01.2026. Тобто, слідчому судді надано повноваження щодо скасування виключно повідомлення про підозру, яке складено чи вручено з відповідними порушенням, як форма забезпечення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час досудового розслідування у момент набуття відповідного правового статусу підозрюваного.
Підозрюваним ОСОБА_8 також подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді та повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри від 29.04.2026 та повідомлення про підозру від 13.08.2025. Також просить визнати незаконною постанову про відновлення досудового розслідування прокурора відділу нагляду за додержанням законів, які ведуть боротьбу із організованою злочинністю Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 29.04.2026. У обґрунтування своїх вимог зазначає, що підозра є необґрунтованою, безпідставною, такою, що не відповідає вимогам КК України, КПК України та підлягає скасуванню. Повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки викладені у ньому обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, які б вказували на вчинення протиправних дій ОСОБА_8 . У діях ОСОБА_8 відсутній склад злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.28 ч. 1 ст. 366 КК України, стороною обвинувачення в належний спосіб не встановлено, та не доведено сама наявність шкоди (збитків) та її розмір.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора просили залишити без задоволення, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокуратури та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_8 , вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, у провадженні слідчого управління ГУНП в Чернігівській області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270000000305 від 06.11.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
13.08.2025 ОСОБА_8 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 , ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №12023270000000305 від 06.11.2023.
27.01.2026 ОСОБА_8 вручено повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні №12023270000000305 від 06.11.2023.
29.01.2026 ОСОБА_8 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 , ч.3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні №12023270000000305 від 06.11.2023.
Прокурором у провадженні 03.02.2026 прийнято рішення про завершення досудового розслідування та початок виконання вимог ст. 290 КПК України .
Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів, які ведуть боротьбу із організованою злочинністю Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 29.04.2026
досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено.
ОСОБА_8 вручено повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри від 29.04.2026 ч. 5 ст. 191 , ч.3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні №12023270000000305 від 06.11.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором, яке має містити такі відомості як: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності
і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9
КПК України).
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagoz v. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку
чи висунення обвинувачення.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя не наділений повноваженнями здійснювати перевірку обґрунтованості підозри і встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину.
Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий судя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що стандарт достатніх підстав (доказів) є нижчим ніж стандарт обґрунтованої підозри, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, доказів, які пов'язують підозрюваного з кримінальними правопорушеннями, достатньо аби виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
При цьому на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального
правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх
кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Murray v. the United Kingdom» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Тому, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо обгрунтованості підозри, та вірно зазначив, що на даний час відсутні підстави для висновку, що повідомлення про підозру є очевидно необгрунтованими та не існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктьивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, з певною мірою вірогідності може бути причетною до інкримінованих кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується із слідчим суддею, який дійшов висновку, що відновлення досудового розслідування після його завершення, для вручення повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри, з дотриманням вимог ст. 279 КПК України, з огляду на достатність строку, визначеного ст. 219 КПК України, є правомірним, враховуючи наступне.
Відновлення досудового розслідування після його завершення було предметом оцінки
Верховного суду, зокрема в межах справи №753/7396/ 23, в межах якої у п.23 постанови судової палати ККС ВС від 02 лютого 2026 року наведено такі висновки, що відповідно до практики суду сторона обвинувачення вправі після завершення досудового розслідування і до направлення обвинувального акту до суду відновити його і провести слідчі дії. У такому разі відновлюється перебіг строку досудового розслідування.
У ході перевірки наведеного доводу в апеляційній скарзі, що прокурор відновлюючи досудове розслідування вийшов за межі повноважень, колегія суддів виходить із того, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі ЄРДР/ і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК ).
Тобто, закон пов'язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов'язаних з направленням до суду обвинувального акта чи відповідного клопотання.
У параграфі 1 Глави 24 КПК розкриваються відповідні форми закінчення досудового
розслідування.
За загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до
ЄРДР, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 3 ст. 214 , ч. 8 ст. 223 , ст. 219 КПК ).
Окрім того, закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення - пов'язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Таким чином, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, яке не має точок дотику із завершенням досудового розслідування.
Водночас законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив'язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування (постанова Верховного Суду від 17.02.2021 у справі 344/6630/17), і в кримінальному процесуальному законі відсутня норма, яка б передбачала, що вони поширюються на всі процесуальні дії.
Більше того, ціль зазначених обмежень, зокрема, заборони, передбаченої ч. 5 ст. 280 КПК України, направлена на те, щоб унеможливити збір доказів на стадії ознайомлення сторін кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування, оскільки відповідний проміжок в часі не включається у строки досудового розслідування (ч. 5 ст. 219 КПК). Тобто, відповідне обмеження слугує запобіжником від спроб сторони обвинувачення проводити збір доказів поза межами строків, визначених ст. 219 КПК .
Крім того, кримінальний процесуальний закон не містить норми, яка б забороняла на стадії виконання вимог ст. 290 КПК повідомляти особі про зміну їй підозри у вчиненні кримінального правопорушення, на відміну від прямо передбаченої заборони на проведення слідчих розшукових дій (крім спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного), закріпленої у ч. 5 ст. 280 КПК .
Поруч із наведеним, на відміну від ст. 282 глави 23 КПК , яка визначає підстави та порядок відновлення зупиненого досудового розслідування, у кримінальному процесуальному законі відсутня норма, котра б передбачала необхідність прийняття на стадії виконання вимог ст. 290 КПК рішення у формі постанови щодо відновлення досудового розслідування, коли є потреба повідомити про нову чи змінену підозру.
Отже, кримінальний процесуальний закон можливість повідомлення особі на стадії виконання вимог ст. 290 КПК про нову підозру чи змінену підозру не пов'язує із прийняттям чи неприйняттям рішення щодо відновлення досудового розслідування.
Ураховуючи, що КПК на стадії ознайомлення сторін з матеріалами досудового розслідування не пов'язує можливість повідомлення особі про змінену підозру із необхідністю відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023270000000305, яке не зупинено та не закінчено, прийняття прокурором 29.04.2026 рішення про таке відновлення не призвело до жодних порушень та не потягнуло за собою жодних негативних наслідків.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді про скасування повідомлення від 27.01.2026 про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні №12023270000000305 від 06.11.2023 і скасування повідомлення від 29.01.2026 про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 від 29.01.2026 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні №12023270000000305 від 06.11.2023, виходячи з наступного.
Отже, відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного 13.08.2025 у кримінальному провадженні №42024272010000216 від 24.09.2024, коли прокурором відповідно до ст. ст. 276-278 КПК України було вручено останньому письмове повідомлення про підозру.
За своїм змістом вказаний документ відповідав всім необхідним реквізитам, які визначені у ст. 277 КПК України.
При складенні, підписанні та врученні повідомлення про підозру ОСОБА_8 від
13.08.2025 прокурором порушень вимог ст. 276-278 КПК України допущено не було, отже статус підозрюваного останнім набуто законно.
27.01.2026 слідчим за погодженням з прокурором без дотримання всіх вимог ст. 279 КПК України, повідомлено ОСОБА_8 про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри.
29.01.2026 слідчим за погодженням з прокурором, без дотримання вимог ст. 279 КПК України повідомлено ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри.
Прокурором у провадженні 03.02.2026 прийнято рішення про завершення досудового розслідування та початок виконання вимог ст. 290 КПК України у вказаному кримінальному провадженні, того ж дня повідомлено про прийняте рішення сторону захисту та потерпілих й
надавався доступ до матеріалів кримінального провадження.
29.04.2026 прокурором, після відновлення досудового розслідування, усунуто порушення прав підозрюваного ОСОБА_8 та особисто прокурором вручено останньому повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри з повним дотриманням вимог ст. 279 КПК України, у зв?язку з чим попередні підозри від 27.01.2026 та
29.01.2026 втратили свою дію.
За своїм змістом повідомлення про підозру чи про зміну раніше повідомленої підозри
є формою повідомлення особи у набутті нею статусу підозрюваного, що надає такій комплекс прав та обов'язків, для ефективного гарантування можливості захисту, визначає суть дій або бездіяльності особи, які підпадають під кримінальну відповідальність, конкретизують норми кримінального закону, порушення яких інкримінуються особі.
Фактично після набуття статусу підозрюваного, особі надається базовий комплекс прав та обов'язків. Допущення порушень закону при складанні чи врученні, недотриманні форми повідомлення про підозру тягне за собою наслідок її скасування та втрату відповідного статусу особою.
Подальші зміни повідомлення про підозру чи його доповнення, вчинені з порушенням
норм закону не можуть тягнути за собою скасування первинного повідомлення про підозру, при складанні і врученні якого не було допущено порушень закону.
Пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України передбачено право підозрюваного чи його захисника на оскарження повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора особі про підозру у вчиненні злочину.
Таким чином, законодавець визначив, що слідчий суддя під час розгляду скарги сторони захисту проводить перевірку дотримання належної правової процедури при повідомленні особи про підозру, внаслідок чого особа набуває статус підозрюваного.
Наслідком скасування повідомлення про підозру є втрата особою відповідного правового статусу: комплексу прав та обов'язків, скасування застосованих заходів забезпечення.
У кримінальному провадженні, статус підозрюваного ОСОБА_8 набуто 13.08.2025
у відповідності до вимог КПК України.
Після відновлення 29.04.2026 досудового розслідування, прокурором усунено формальні
порушення змісту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_8 шляхом повідомлення 29.04.2026 останному про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри, чим фактично припинили існувати наявні невідповідності, проміжних за своєю правовою суттю повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 27.01.2026 та 29.01.2026, а також забезпечення непорушності права на захист ОСОБА_8 , в частині визначення кінцевого змісту підозри та правової кваліфікації.
Таким чином, після повідомлення 29.04.2026 ОСОБА_8 про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри прокурором усунуто в єдино можливий, передбачений чинним КПК України, дискреційний спосіб через інститут «зміни повідомлення про підозру», допущеного порушення вимог ст. 279 КПК України, і відповідно, на час винесення ухвали були відсутні підстави для скасування повідомлень від 27.01.2026 та 29.01.2026.
Також, законодавець у п. 1-1 ч.2 ст. 307 КПК України передбачив, що ухвала слідчого
судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування повідомлення про підозру.
Тобто, слідчому судді надано повноваження щодо скасування виключно повідомлення про підозру, яке складено чи вручено з відповідними порушенням, як форма забезпечення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час досудового розслідування у момент набуття відповідного правового статусу підозрюваного.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді, що обидва повідомлення про зміну підозри від 27.01.2026 та 29.01.2026 підлягають скасуванню, оскільки були складені та підписані неналежним суб?єктом, оскільки після повідомлення 29.04.2026 ОСОБА_8 зазначені повідомлення про зміну підозри втратили свою дію.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Частиною 1 ст. 412 КПК України встановлено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
.Враховуючи викладене, суд вважає, що слідчим суддею допущено невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, та постановлення нової, якою слід відмовити у задоволенні скарги підозрюваного на повідомлення про підозру.
З урахуванням викладеного, враховуючи положення п. 4 ч.1 ст. 407 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_8 залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової, про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_8 ..
Керуючись ст. ст. 276 - 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України , колегія суддів,
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2026 року, якою частково задоволено скаргу підозрюваного ОСОБА_8 на повідомлення про підозру та на повідомлення про зміну підозри в кримінальному провадженні №12023270000000305 від 06.11.2023, скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_8 .
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений на проголошений 25.05.2026 о 13.30.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4