Номер провадження: 22-ц/819/948/26
Єдиний унікальний номер справи: 954/1898/25
про відмову у відкритті апеляційного провадження
26 травня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О.,
судді: Базіль Л.В.,
Приходько Л.А.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кравчуком Михайлом Олександровичем, на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно,
встановив:
24 березня 2026 року Нововоронцовський районний суд Херсонської області ухвалив у зазначеній справі рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
27 квітня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через адвоката Кравчука М.О., подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу на судове рішення; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 24 березня 2026 року та про звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 04 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, заявнику надано строк в 10 днів для подачі заяви з зазначенням інших причин для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення від 24 березня 2026 року, а також сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 11 660,97 грн. або надання доказів, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», які б свідчили про наявність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що підстави, вказані скаржником на підтвердження поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними. Зазначеного висновку суд дійшов зваживши на те, щоповний текст судового рішення в електронному виді представник ОСОБА_1 - адвокат Кравчук М.О. отримав25 березня 2026 року в системі «Електронний суд». Однак, звернувшись з апеляційною скаргою 27 квітня 2026 року, пропустив передбачений статтею 354 ЦПК України тридцятиденний строк передбачений для подання апеляційної скарги, який сплинув в п'ятницю 24 квітня 2026 року, поважні причини, які вплинули на порушення цього процесуального строку, не навів.
Апеляційний суд враховував, що заявивши клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги з підстав скрутного матеріального становища, скаржник не надав докази, які б підтверджували річний рівень майнового стану ОСОБА_1 за календарний рік, який передував поданню апеляційної скарги (пункт 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Суд апеляційної інстанції роз'яснив положення статті 357 ЦПК України, серед яких можливість для скаржника звернення до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначення інших підстав для поновлення строку та наслідки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
12 травня 2026 року адвокат Кравчук М.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав через підсистему "Електронний суд" заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що процесуальний строк на подання апеляційної скарги не є пропущеним, оскільки повний текст рішення суду від 24 березня 2026 року був отриманий адвокатом 25 квітня 2026 року. Оскільки перебіг процесуального строку згідно статті 123 ЦПК України починається з наступного дня після відповідної дати, то початком перебігу 30-денного строку для подання апеляційної скарги є 26 березня 2026 року, а останнім днем строку - субота 25 квітня 2026 року (неробочий день). З урахуванням приписів частини третьої статті 124 ЦПК України, останнім днем строку на апеляційне оскарження є понеділок 27 квітня 2026 року, в який подана апеляційна скарга.
12 травня 2026 року скаржник повторно звернувся до суду з заявою про звільнення від сплати судового збору, яке мотивував тим, що скрутне матеріальне становище позивача не дозволяє здійснити оплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 11 660,97грн., на підтвердження якого надав довідку про отримання пенсії за 2025 рік в розмірі 92399,75грн; відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, зазначивши про необхідність обрахування розміру отриманого доходу у вигляді заробітної плати за січень - травень 2025 року в сумі 180 856,16грн., пославшись на те, що в травні 2025 року ОСОБА_1 звільнився з роботи та єдиним джерелом його існування є пенсія за віком.
Крім того зазначив, що предметом позову у справі є захист житлових прав (визнання права власності на нерухоме майно), що також є підставою для звільнення від сплати судового збору згідно пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Дослідивши доводи заяви адвоката Кравчука М.О. щодо дотримання скаржником строків на апеляційне оскарження рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24 березня 2026 року, суд апеляційної інстанції враховує таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» («Станков проти Болгарії», заява №68490/01).
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа "Перетяка та Шереметьев проти України", №17160/06 та №35548/06, § 34 від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Отже, наведене дає підстави вважати, що під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Згідно положень статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу
Статтею 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя); якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта).
Згідно пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (стаття 122 ЦПК України).
Згідно статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною третьою, п'ятою, шостою статті 124 ЦПК України передбачено: якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день ; останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу; строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
У справі встановлено, що апеляційна скарга подана після закінчення тридцятиденного строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України для подання скарги на рішення суду, виходячи з наступного.
Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено. Повний текст цього рішення адвокат позивача отримав 25 березня 2026року. Отже, з наступного дня, тобто з 26 березня 2026 року відбувся відлік встановленого законом тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги, який з урахуванням приписів частини п'ятої статті 124 ЦПК України, закінчився в п'ятницю 24 квітня 2026 року.
Доводи скаржника про те, що строк на подання апеляційної скарги сплив в суботу 25 квітня 2026 року суперечать положенням статті 124 ЦПК України щодо правил обрахування закінчення процесуальних строків встановлених законом.
Оскільки апеляційна скарга у справі подана адвокатом 27 квітня 2026 року, тобто з пропуском визначеного законом строку, скаржник мав повідомити суд про причини, які унеможливили вчинення процесуальної дії (подання скарги) в межах строку, передбаченого частиною першою статті 354 ЦПК України, але у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не зазначив; вмотивованого пояснення тому, що перешкоджало суб'єкту оскарження реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення протягом передбаченого законом строку, після отримання повного тексту судового рішення, не навів.
Апеляційний суд не може самостійно діяти в інтересах учасників справи та не може за скаржника навести відповідні підстави. У цій справі скаржник не вказав належних доказів на підтвердження існування поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, а безпідставне вирішення питання про відкриття апеляційного провадження може привести до обґрунтованих сумнівів іншої сторони у безсторонності та неупередженості суду.
Крім того, розглянувши клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні цього клопотання та констатує невиконання скаржником вимог ухвали суду від 04 травня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору в розмірі 11 660,97 грн. з огляду на наступне.
За положеннями частини першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 Закону).
Повторно звернувшись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, скаржник надав відомості про доходи позивача за 2025 рік:
-довідку про доходи №3006 6700 9354 1021 від 27 квітня 2026 року, згідно якої у період з 01 січня по 31 грудня 2025 року ОСОБА_1 отримана пенсія за віком у загальному розмірі 92 299,75 грн;
-відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 30 квітня 2026 року, з яких встановлено, що сумарний дохід позивача протягом січня - грудня 2025 року по заробітній платі становив 445 807,23 грн.; соціальні виплати - 6000,00 грн.
Аргументи адвоката про те, що у 2025 році позивач працював лише в період з січня по травень 2025 року та отримав дохід в розмірі 180 856,16грн. спростовуються відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу.
Ураховуючи наведене, апеляційним судом встановлено, що сумарний дохід позивача за 2025 рік, тобто за календарний рік, який передував поданню апеляційної скарги у справі становив 544 206,98 грн., а визначений до сплати судовий збір в розмірі 11 660,97 грн. не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, який дорівнює 27 210,34 грн. (544 206,98 х 5%), що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доводи клопотання про те, що предметом позову у справі є захист житлових прав, що є підставою для звільнення від сплати судового збору за пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», слід визнати неприйнятними з огляду на зміст пред'явлених ОСОБА_1 позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно (квартиру) та ціну позову у зазначеній категорії справ, яка визначається вартістю майна (пункт 2 частини першої статті 176 ЦПК України).
З огляду на викладене, надаючи оцінку доводам заяви про усунення недоліків від 12 травня 2026 року та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та співставленні, колегія суддів вважає, що скаржником пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24 березня 2026 року без поважних причин, не сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, а відтак у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 127, 354, 357, 358 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24 березня 2026 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кравчуком Михайлом Олександровичем, на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді : Л.В. Базіль
Л.А. Приходько