печерський районний суд міста києва
757/20099/26-к
1-кс-23955/26
20 травня 2026 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання від 23.03.2026, поданого у кримінальному провадженні № 120251050640000612 від 24.10.2025,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Печерського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання від 23.03.2026, поданого у кримінальному провадженні № 120251050640000612 від 24.10.2025.
У судове засідання особа, яка звернулася зі скаргою, не з'явився, про місце і час розгляду провадження повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутності.
У судове засідання представник Печерського УП ГУНП у м. Києві не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлявся належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані, про причини неявки суду не повідомлено.
Згідно з частиною четвертою статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим постановити рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для постановлення відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 303 КПК України під час досудового розслідування може бути оскаржено нездійснення процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
За своїм змістом подана скарга направлена на оскарження бездіяльності слідчого щодо не розгляду клопотання про здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлено, що 23.03.2026 ОСОБА_3 направив на електронну пошту Печерського УП ГУНП у м. Києві клопотання від 23.03.2026.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п'ятої статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою. Тобто, такий контроль має здійснюватися в межах кримінального провадження.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 3 КПК України під кримінальним провадженням законодавець визначає досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. В той же час, пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий, дізнавач, прокурор самостійно.
Звернення з клопотанням у порядку статті 220 КПК України можливе лише для визначеного кола осіб, перелічених у диспозиції цієї статті. Законодавець також визначає адресатів такого клопотання - слідчого/дізнавача та/або прокурора, які уповноважені надати відповідь. Крім того, умовою подання є наявність досудового розслідування.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Указані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини вказує, що особі, яка звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а й покладаються обов'язки.
У будь-якому випадку, відповідно до положень статей 22, 26 КПК України, обставини, на які посилається заявник у скарзі, мають бути підтверджені ним шляхом подання відповідних документів або їх копій, адже ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18.06.2015 вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід зазначити, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Водночас при дослідженні матеріалів скарги та доданих до неї документів встановлено, що доказів на її обґрунтування не надано. Особа, яка подала скаргу, не довела обставин, на які посилається у своїй скарзі, оскільки факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, що позбавляє можливості слідчого суддю пересвідчитись в існуванні кримінального провадження та як наслідок наявності права заявника ініціювати проведення слідчих (розшукових) дій в порядку, визначеному статтею 220 КПК України.
Ураховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги, оскільки викладені у ній відомості в своїй сукупності не доводять обґрунтованості заявлених вимог щодо бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні, є сумнівними, а наявність таких сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), що цілком узгоджується з приписами частини другої статті 8, частини п'ятої статті 9 КПК України. Відтак оспорювана бездіяльність не може бути предметом судового контролю в порядку статті 303 КПК України, оскільки відповідно до принципу диспозитивності, визначеного положенням статті 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Керуючись статтями 1-35, 92, 107, 220, 303, 305, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволені скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1