Справа №:755/7751/26
Провадження №: 2-а/755/580/26
"25" травня 2026 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Коваленко І.В., дослідивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивача, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Коваленко І.В.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку про необхідність її передачі за підсудністю до іншого суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Питання щодо звернення до конкретного суду вирішує інститут підсудності адміністративних справ. Підсудність - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між адміністративними судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення справ, які належать до адміністративної юрисдикції. На відміну від адміністративної юрисдикції, яка розмежовує компетенцію між державними органами щодо вирішення адміністративних справ, підсудність розмежовує компетенцію у тій самій сфері (щодо вирішення адміністративних справ), але між різними судами.
Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначене статтею 20 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Відповідно до ч. 2 ст.20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Предметом оскарження у даній справі є дії відповідача по внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Даний Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти).
Згідно з ч. 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Отже, відповідач є органом ведення вищевказаного Реєстру, на який вказаним Законом покладені певні прав та обов'язки в частині внесення до цього Реєстру відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено виключний перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, які можуть бути внесені в Реєстр, а статтею 8 вказаного закону службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Зокрема, п. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено внесення до Реєстру відомостей про притягнення призовника, військовозобов'язаного та резервіста до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Суд звертає увагу на те, що згідно статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до цього Реєстру включається інформація не про будь-яке порушення правил військового обліку, а лише про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, зокрема, інформація про протокол та/або постанову про адміністративне правопорушення.
Разом з цим, суд наголошує, що реалізація відповідачем, як органом ведення вищевказаного Реєстру, своїх владних управлінських функцій щодо внесення інформації до цього Реєстру відносно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка може бути пов'язана із притягненням цих осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку або інших вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не свідчить про те, що такі дії вчиняються відповідачем в рамках справи про притягнення до адміністративної відповідальності.
Внесення ІНФОРМАЦІЯ_1 до Реєстру відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП перш за все направлено на виконання обов'язку, передбаченого Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» для органів ведення вищевказаного реєстру.
З адміністративного позову випливає, що позивач не притягувався до адміністративної відповідальності за статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Додатково судом ураховується, що внесення відповідачем до вказаного реєстру інформації щодо порушення позивачем правил військового обліку не є складовою частиною процедури притягнення до адміністративної відповідальності статтями 210, 210-1 КУпАП, а є виконанням відповідачем свого обв'язку згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по веденню цього Реєстру та актуалізації його бази даних. Оскаржені у даній справі дії відповідача по внесенню до вказаного Реєстру інформації про порушення позивачем правил військового обліку не пов'язані із притягненням його до адміністративної відповідності, оскільки відсутній сам факт такого притягнення, тобто відсутні складені відносно позивача протокол та/або постанова про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів підсудні окружним адміністративним судам відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначена справа не підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду.
Відповідно до вимог ст. 318 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняття судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20,22,25-28 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні (ч. 5 ст. 29 КАС України).
На підставі викладеного, суд приходить висновку про необхідність передачі цієї адміністративної справи до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст.20,29,30,294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, передати на розгляд Київському окружному адміністративному суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя :