Справа № 331/1173/26
Провадження № 2/331/1957/2026
15 травня 2026 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Кольц Д.М.,
за участю секретаря судового засідання Дорофєєвої М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором кредиту №8169796 від 26.07.2025 року у розмірі 17157,26 грн. та понесені судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8169796. Відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4250,00 гривень строком на 360 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту та комісією за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми наданого кредиту, що складає 733,13 гривень, а у разі порушення строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 212,50 гривень за кожен день понадстрокового користування.
16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №16/09/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором №8169796.
Через порушення позичальником своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ним утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки остання продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість в добровільному порядку.
Ухвалою судді від 24.02.2026 року в справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та за клопотанням представника позивача витребувано докази у АТ КБ «Приват Банк».
27 квітня 2026 року АТ КБ «Приват Банк» надав затребувану інформацію про належність картки відповідачу ОСОБА_1 та зарахування 26.07.2025 року кредитних коштів у розмірі 4250,00 грн.
Сторони були повідомлені про місце, дату й час розгляду справи рекомендованою кореспонденцією відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України; надано час для подання відзиву та заперечень.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилася, повідомлялася про час та місце судового розгляду за місцем реєстрації, відзиву на позов не надала.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
26.07.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8169796. Відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4250,00 гривень строком на 360 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту та комісією за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми наданого кредиту, що складає 733,13 гривень, а у разі порушення строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 212,50 гривень за кожен день понадстрокового користування.
Відповідно до абзацу другого ч.2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з ст.652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Правила укладання та підпису електронних договорів регулюються законодавством, яке забезпечує їх юридичну чинність та довіру між сторонами, зокрема, ЦК України, Законом України "Про електронний документ та електронний документообіг", Законом України "Про електронну комерцію".
Електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Будь-який договір, передбачений ЦК України може мати електронну форму і необов'язково повинен бути створений у вигляді окремого електронного документа, допускається і спрощена форма (Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, справа № 524/5556/19).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Фактично електронний правочин є похідним від поняття правочину, тому до нього застосовуються ті ж умови дійсності, що і до правочинів, закріплені у статті 203 Цивільного кодексу України.
Стаття 5 Закону України «Про електронну комерцію» передбачений «принцип однаковості юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством».
У справі № 524/5556/19 Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 звернув увагу на те, що електронний договір може бути укладеним не тільки у формі єдиного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом, але й шляхом обміну повідомленнями за допомогою засобів електронної комунікації.
При вирішенні спору суд враховує, що один і той же електронний документ може існувати на різних носіях.
Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення, що відповідає статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», за якою у випадку зберігання документу на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом.
Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання, що договір, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, а відтак вважається таким, що укладений у письмовій формі у відповідності до ст. ст. 205, 207 ЦК України.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією. Викладеною у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВСУ №61-20799 св 19 по справі №561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора.
Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується довідкою від АТ КБ «Приват Банк» про зарахування у період з 26.07.2025 на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 коштів у сумі 4250,00 грн.
Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися у встановлений зобов'язанням строк, належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 1054 ЦК передбачено, що кредит надається на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно положень ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як зазначено позивачем у позові і проти чого не надано заперечень відповідачем, первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав обумовлені договором кошти, отже свої зобов'язання виконав. Натомість, ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов'язання, неналежним чином виконувала свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 17157,26 грн., з яких: 4250,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3674,13 грн. - сума заборгованості за відсотками; 733,13 грн. сума заборгованості за комісією; 8500,00 грн. сума заборгованості за пенею.
За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За правилами ст.ст. 546, 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого неустойкою. Відповідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №16/09/25, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором №8169796.
У відповідності до п.1) ч.1 ст. 512, ч.1 ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення тіла кредиту та нарахованих відсотків, разом із комісією обґрунтованими та ухвалює про стягнення з відповідача на користь позивача вищевказану заборгованість.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.
Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати пені.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_1 було неправомірно нараховано пеню у розмірі 8500.00 грн. за кредитним договором № 8169796 від 26.07.2025 року, укладеного з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а тому слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах даної цивільної справи міститься договір про надання правничої допомоги, витяг з акту № 5-ДІЛ про надання юридичної допомоги від 02.01.2026 року, платіжна інструкція №579938009.1 від 16.01.2026 року про сплату ОСОБА_2 за договором про надання правничої допомоги у розмірі 4500,00 гривень.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Враховуючи вище наведене, суд вважає, що вимога представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1617,47 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 141, 178, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974, адреса 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, р/р НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку 300528) заборгованість за кредитним договором №8169796 від 26.07.2025 року у розмірі 8657 ( вісім тисяч шістсот п'ятдесят сім) гривень 26 копійок, що складається з 4250 грн ( чотири тисячі двісті п'ятдесят) 00 коп - заборгованість за основним тілом кредиту та 3674 ( три тисячі шістсот сімдесят чотири) гривень 13 копійок- заборгованість за несплачені відсотки за користування кредитом; 733 ( сімсот тридцять три) гривні 13 копійок - сума заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974, адреса 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, р/р НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку 300528) судові витрати, що складають судовий збір у розмірі 1617 ( одна тисяча шістсот сімнадцять) гривень 47 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 44280974, адреса 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, р/р НОМЕР_3 , відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку 300528;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1
Суддя Д.М. Кольц