печерський районний суд міста києва
Справа № 757/62964/25-к
пр. 1-кс-13881/26
13 січня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неналежному розгляді скарги від 19.11.2025 у кримінальному провадженні №12016220480001538 від 31.03.2016, -
ОСОБА_3 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із скаргою в порядку ст. 308 КПК України, на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неналежному розгляді скарги від 19.11.2025 у кримінальному провадженні №12016220480001538 від 31.03.2016.
У поданій скарзі ОСОБА_3 просить зобов'язати уповноважену особу Офісу Генерального прокурора розглянути скаргу від 19.11.2025 у кримінальному провадженні №12016220480001538, провести перевірку обставин викладених у ній, зобов'язати вжити заходів щодо реагування щодо бездіяльності ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області, Шевченківської окружної прокуратури та Харківської обласної прокуратури.
Особа, що подала скаргу в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду провадження повідомлялася належним чином про причини неявки не повідомила.
У судове засідання представник Офісу Генерального прокурора не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, подав заперечення на скаргу.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Як вбачається із матеріалів скарги, слідчими СВ Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016220480001538 від 31.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України.
ОСОБА_3 звернулася до Офісу Генерального прокурора із скаргою від 19.11.2025 у кримінальному провадженні №12016220480001538 від 31.03.2026.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність прокурора чи слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ст. 308 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.
Поряд з цим, аналізуючи вищенаведені положення статті 308 КПК України на стадії досудового розслідування, може підлягати оскарженню прокурору вищого рівня скарга на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.
Згідно ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про прокуратуру», прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор має право давати вказівки будь-якому прокурору.
Прокурором вищого рівня є: 1) для прокурорів, у тому числі прокурорів - стажистів окружних прокуратур, керівників та заступників керівників підрозділів окружної прокуратури - керівник окружної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків; 2) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів обласної прокуратури - керівник обласної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків; 3) для керівника окружної прокуратури, його першого заступника та заступників - керівник відповідної обласної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків; 4) для керівника обласної прокуратури, його першого заступника та заступників, керівника та заступника керівника підрозділу, прокурора Офісу Генерального прокурора - Генеральний прокурор чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків; 5) для першого заступника та заступника Генерального прокурора - Генеральний прокурор.
Згідно з п. 9 ст. 3 КПК України Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень, визначаються як керівники органу прокуратури.
Повноваження відповідних керівників органів прокуратури встановлено ст. ст. 9, 11, 13 Закону України «Про прокуратуру» і спрямовані на забезпечення організації діяльності цього органу та здійснення контролю за виконанням положень законодавства прокурорам цих прокуратур.
Згідно поданих заперечень вбачається, що Генеральний прокурор та його заступники в розумінні ст. ст. 3, 308 КПК України не є прокурором вищого рівня для прокурорів Шевченківської окружної прокуратура міста Харкова, які забезпечують процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12016220480001538, та не несуть відповідальність за стан досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та законність прийняття у ньому процесуальних рішень.
Про результати розгляду звернення та порядок оскарження прийнятих рішень заявницю повідомлено у встановленому порядку.
Відтак, Офіс Генерального прокурора відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України не є належним суб'єктом щодо оскарження дій та бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016220480001538.
Як вбачається із змісту скарги, ОСОБА_3 оскаржує бездіяльність Офісу Генерального прокурора, поряд з цим, враховуючи норми вказаної статті, прокуратурою вищого рівня, у даному випадку, є Харківська обласна прокуратура.
За таких обставин скаргу слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220, 303, 306, 307, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неналежному розгляді скарги від 19.11.2025 у кримінальному провадженні №12016220480001538 від 31.03.2016 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1