Номер провадження 1-кп/754/659/26
Справа№754/1753/26
Вирок
Іменем України
25 травня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ; ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт кримінальному провадженні №12025100030002408 від 11.12.2025 щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Боровічи, Новгородської області рф, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, фізична особа-підприємець, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
12.12.2006 вироком Деснянського районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі;
04.08.2011 вироком Деснянського районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі;
20.10.2011 вироком Деснянського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі;
27.05.2019 вироком Деснянського районного суду міста Києва за ст. 189 КК України до покарання у виді 2 місяців арешту;
25.05.2020 вироком Деснянського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7
сторони захисту: обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_8
11.12.2025, близько 16 год. 15 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи поблизу трамвайних колій, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вступив у словесний конфлікт з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ході розвитку якого у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, дістав з правої кишені куртки, у яку був одягнений, розкладний ніж, що має колюче-ріжучі властивості, та взявши його до правої руки, наблизився до ОСОБА_7 , після чого, наніс останньому два удари ножем в область голови та тулубу, а саме у скроневу ділянку голови зліва, та в ліву частину живота.
Протиправними діями, ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у виді: колото-різаної рани скронево-виличної ділянки зліва, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та не є небезпечним для життя, а також проникаючого колото-різаного поранення живота, рани передньої поверхні живота, від якої спрямований рановий канал, який проходить у напрямку спереду назад, ззовні у середину, зліва направо, з пошаровим ушкодженням шкіри, м'яких тканин, м'язів черевної стінки, очеревини, проникає у черевну порожнину, з ушкодженням пасма великого чепця, де сліпо закінчується, що обумовило розвиток внутрішньочеревної кровотечі, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
Після нанесення вищевказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_4 зник з місця події.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто в умисному тілесному ушкодженні небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, а саме, в умисному тілесному ушкодженні небезпечному для життя в момент заподіяння, що кваліфікується за ч. 1 ст.121 КК України визнав повністю, розкаявся.
Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину, підтвердив, що обставини викладені прокурором в обвинувальному акті відповідають дійсності. Показав, що 11.12.2025, близько 16 год. 15 хв., перебував поблизу трамвайних колій за адресою: АДРЕСА_2 - прийшов на роботу до знайомої ОСОБА_9 , де між ним та ОСОБА_7 виник конфлікт, у ході розвитку якого він наніс тілесні ушкодження розкладним ножем ОСОБА_7 та в подальшому місце події залишив. Про вчинене щиро шкодує.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Судовий розгляд проводився відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження, відповідно й обвинуваченому, який надав суду ствердну згоду із запропонованим порядком.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Отже, за згодою учасників судового провадження, а саме обвинуваченого, який не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів тощо.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.
Отже, щодо кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , то суд вважає її правильною та кваліфікує його дії як умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, розкаявся), особу обвинуваченого, а саме: раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, схильний до вживання наркотичних речовин без мети збуту, зловживання спиртних напоїв та порушення публічного порядку, ФОП, неодружений, має постійне місце проживання.
Обставина, яка пом'якшує покарання, є щире каяття. Ця обставини була вказана й в обвинувальному акті, з наявністю якої суд погоджується.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. Ці обставини була вказані й в обвинувальному акті, з наявністю яких суд погоджується.
Щодо даних про особу обвинуваченого встановлено, що він був засуджений вироком суду, який наразі має бути врахований при визначенні остаточного покарання до відбування.
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі викладеного суд доходить висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років та із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України - призначенням остаточного покарання шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням приписів ч. 3, 4 ст. 374 КПК України, позиції сторони обвинувачення та призначеного покарання, суд вважає, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили належить залишити без змін.
Приймаючи таке рішення суд враховує, що починаючи з дати постановлення вироку, підсудні перебувають під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» п. 1 ст. 5 Конвенції. Згідно з практикою ЄСПЛ у такому випадку судовий контроль за позбавленням свободи, що вимагається згідно з п. 4 ст. 5 Конвенції, вважається вже інкорпорованим у постановлений вирок та призначене покарання (справа «Руслан Яковенко проти України» від 04.09.2015 р. заява № 5425/11, п. 31-32).
Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5(п'ять) років позбавлення волі.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вирокомДеснянського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року до покарання, призначеного даним вироком, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1(один) місяць позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до набрання вироком в законної силу залишити без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з 11 грудня 2025 року.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_4 термін попереднього ув'язнення з 11 грудня 2025 року до набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме: предмет, схожий на складний ніж срібного кольору, змив речовини бурого кольору з полімерної поверхні, серветки та спонж зі слідами речовини бурого кольору, зріз тканини синього кольору, зі слідами речовини бурого кольору - знищити, паспорт ОСОБА_4 , його особисті речі, мобільний телефон марки «Самсунг» - повернути обвинуваченому, футболку синього кольору та кофту сірого кольру з пошкодженнями схожими на поріз - повернути потерпілому ОСОБА_7 , оптичний диск DVD-R, на якому зафіксовані події за адресою : АДРЕСА_2 та оптичний диск DVD-R, на якому зафіксовані рентген-знімки ОСОБА_7 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1