Єд. унік. № 243/2080/26
Провадження № 2/243/1001/2026
(заочне)
25 травня 2026 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Соловйової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження та заочного розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 листопада 2011 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області було ухвалено рішення по справі № 2-3260-2011, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованість за кредитним договором № CL-004/583/2006 від 13.09.2006 р. у розмірі 359052,06 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане.
Ухвалою суду від 24 вересня 2021 року було замінено сторону виконавчого провадження з виконання вищевказаного рішення, а саме: ТОВ «ОТП Факторинг України» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Договір та Гарантія». 25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
Оскільки зобов'язання ОСОБА_1 вчасно не були виконані за рішенням суду, позивач вправі за прострочення боржником виконання грошового зобов'язання застосовувати відповідальність згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» суму за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2-3260-2011 у розмірі 110797,09 грн, судовий збір розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Представник позивача, ТОВ «ВІН ФІНАНС», у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, враховуючи заяву представника позивача, який не заперечував проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення, направивши за місцем реєстрації відповідача копію рішення суду для відома.
Дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірністю кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2011 року у цивільній справі 2-3260-2011 позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту були задоволені.
Ухвалою суду від 24 вересня 2021 року було замінено сторону виконавчого провадження з виконання вищевказаного рішення, а саме: ТОВ «ОТП Факторинг України» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Договір та Гарантія».
25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання Протоколу № 1706 від 25.07.2024 внесено зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане.
Оскільки відповідач має невиконані зобов'язання за кредитним договором №CL-004/583/2006 від 13.09.2006 року по кредиту та відсотках за рішенням суду, тому позивач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахувало інфляційні втрати і 3% річних, підтвердженням чого є розрахунок заборгованості, наявний і розрахований в самій позовній заяві.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз положень ч. 2 ст. 625 ЦК України свідчить про те, що підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа №14-154цс18); від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), які суд враховує при застосуванні відповідних норм права, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19) зазначено, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2, абз 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Як встановлено судом рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.11.2011, не виконане, заборгованість не сплачена.
Разом з тим, суд зазначає, що у даній справі предметом позовних вимог є не стягнення відсотків за час користування кредитними коштами за іпотечним кредитом, а стягнення 3% річних за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України як міри відповідальності за несвоєчасне виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.11.2011 року по справі №2-3260-2011.
Таким чином, позивач, користуючись наданим йому процесуальним правом, має право за частиною другою статті 625 ЦК України на нарахування та стягнення 3% річних на заборгованість за спірним кредитним договором за час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання до 23.02.2022, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача суму за несвоєчасне виконання рішення суду в розмірі 110797,09 грн (78511,92 грн (інфляційне збільшення) + 32285,17 грн (3% річних)).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд, керуючись ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, та враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесений судовий збір в розмірі 2662,40 грн, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією.
Окрім того, позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 97 від 03 грудня 2025 року, додатковою угодою, детальним описом робіт.
Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З урахуванням задоволення позовних вимог витрати позивача, які співмірні зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням також ненадходження від відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, підлягають також стягненню з відповідача у повному обсязі.
З огляду на викладене та керуючись положеннями ст. ст. 6, 11, 15, 16, 526, 610, 612, 617, 625, 626, 1050 Цивільного кодексу України,ст. ст. 12, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 274, 280-286, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (код юридичної особи 38750239) суму за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2-3260-2011 у розмірі 110797,09 грн (сто десять тисяч сімсот дев'яносто сім гривень 09 коп.), судові витрати у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн (сім тисяч гривень 00 коп.).
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 25 травня 2026 року.
Суддя О.О. Соловйова