25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 560/18698/24
адміністративне провадження № К/990/20250/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 560/18698/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до аійськової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому просила визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його вчинити певні дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема в частині сплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
На зазначене рішення суду першої інстанції від 17 лютого 2025 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу. Одночасно заявник просив суд поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені у клопотанні про його поновлення. У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року відмовлено.
Апеляційну скаргу відповідача на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року залишено без руху.
Апелянту запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або зазначити інші підстави для його поновлення, а також надати докази сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від апелянта надійшла заява про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року. Зазначене клопотання не містило жодних доводів, що підтверджували б наявність поважних причин, які об'єктивно перешкоджали відповідачу вчасно подати апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із наступного.
Судова колегія апеляційної інстанції повторно наголосила, що у разі розгляду питання про поновлення процесуальних строків особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи та подати належні й допустимі, у розумінні статей 73 та 74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені нею обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатися наданим правом звернення до суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам апелянта, відзначив, що вказаним обставинам вже була надана оцінка судом під час розгляду попереднього клопотання, яке залишено без задоволення, а підстави пропуску процесуального строку визнані неповажними.
Суд апеляційної інстанції вкотре зауважив, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак доказів такої неможливості скаржником не надано, а також не підтверджено відсутності можливості звернутися до суду з апеляційною скаргою у встановлені процесуальним законом строки.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції констатував, що невмотивоване задоволення клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги створило б дискримінаційне становище щодо інших суб'єктів, які звертаються за судовим захистом, та порушило б принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві, а тому відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, військова частина НОМЕР_1 вже зверталася до Верховного Суду з касаційними скаргами. Ухвалами Верховного Суду від 09 березня 2026 року та 18 березня 2026 року ці касаційні скарги були повернуті скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
04 травня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 560/18698/24.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення, розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати судового збору. Визнано неповажними підстави пропуску строку військовою частиною НОМЕР_1 на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 560/18698/24. Зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення, підтверджених належними доказами та документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
19 травня 2026 року скаржник подав до Верховного Суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на відсутність коштів. Водночас заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав такого поновлення та наданням належних доказів на їх підтвердження скаржник не подав. Отже, вимоги ухвали Верховного Суду від 11 травня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху виконано не в повному обсязі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 560/18698/24, а подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, з огляду на відмову у відкритті касаційного провадження, розгляду не підлягає.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 560/18698/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов