Провадження Справа № 753/16281/24
№ 3-зв/824/20/2026
25 травня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1 ,
розглянувши заяву про самовідвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 173 КУпАП,-
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді 50 годин громадських робіт. Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Не погоджуючись з такою постановою суду, 26 квітня 2026 року ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2026 року вказану справу передано до розгляду судді ОСОБА_2 .
18 травня 2026 року суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2 заявив самовідвід, який мотивовано тим, що поведінка заявника ОСОБА_3 у публічному просторі сама по собі не зумовлює формування у судді ОСОБА_2 будь-якого суб'єктивного ставлення до розгляду цього судового провадження, водночас об'єктивно може свідчити про наявність обставин, які у стороннього спостерігача здатні викликати сумніви щодо неупередженості судді під час розгляду даної справи. Вказана обставина, на думку судді ОСОБА_2 , може вплинути на дотримання принципів об'єктивності та неупередженості при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року у зв'язку з чим суддя заявляє про самовідвід у розгляді даної апеляційної скарги.
Вивчивши вказану заяву, апеляційний суд вважає, що заява про самовідвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня норма, яка передбачає поняття «відвід судді» та порядок розгляду заяв про відвід (самовідвід), тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відвід судді - є процесуальним інститутом, спрямованим на усунення слідчого судді, судді або присяжного від участі у кримінальному провадженні за умови існування обставин, що виключають їх участь у ньому.
Заявлений відвід з підстав передбачених ст. 75 КПК України за наявності інших обставин, що виключають участь судді у подальшому розгляді справи повинен ґрунтуватися на об'єктивних даних, які викликають сумніви в упередженості суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).
Крім того апеляційний суд зазначає, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Відповідно до п.2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли би виникнути сумніви у неупередженості судді.
У Рекомендаціях КРЄС № (94)12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» зазначено, що судді зобов'язані утримуватись від винесення вироку у справі чи відмовитись від розгляду справи, коли на те існують достатні причини, і лише в цьому випадку.
Таким чином, за змістом наведених норм заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у випадку неможливості ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі, тобто, ключовим моментом самовідводу є спростування сумнівів у неупередженості судді при розгляді справи.
Ні з матеріалів справи, ні з тексту заяви про самовідвід не вбачається обставин, які б викликали сумніви у об'єктивності та неупередженості судді Київського апеляційного суду ОСОБА_2 .
З урахуванням викладеного вважаю, що не встановлено підстав для відведення судді ОСОБА_2 від розгляду справи, а тому заява про самовідвід не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Заяву про самовідвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_2 у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 27 серпня 2024 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду ОСОБА_1