22 травня 2026 року місто Київ
справа № 755/7773/25
провадження № 22-ц/824/6414/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Єрмаком Олегом Віталійовичем,
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Катющенко В.П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій в сумі 100 000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у період з 15 листопада 2017 року по 24 вересня 2024 року вона фактично проживала без реєстрації шлюбу з відповідачем. На момент подання позову, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у сторін народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначала, що стосунки з відповідачем розладились, через різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства і побуту, кожен з них живе окремим життям та своїми інтересами. Дитина проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні. Сторони так і не досягли згоди щодо розміру аліментів, які має сплачувати батько на утримання дитини. За декілька місяців, до звернення до суду, відповідач припинив брати участь у матеріальному забезпеченні дитини. Загальна сума витрат позивача на утримання спільної з відповідачем дитини складає 128 392,18 грн на місяць, а саме: відвідування закладу дошкільної освіти «Хелло кідс Юкрейн» - 31 200 грн; поточні витрати під час відвідування закладу дошкільної освіти (паливо на генератор) - 4 000 грн; витрати на лікування - 5 405,78 грн; витрати на продукти харчування - 23 029,80 грн; побутові витрати - 5 126,19 грн; відвідування закладів харчування - 8 450,77 грн; подарунки на свята в дитячий садок - 9 748,58 грн; витрати на іграшки для дитини - 4 393,59 грн; витрати на паливо - 16 112,96 грн; витрати на дозвілля - 19 814 грн; витрати на заняття тенісом - 2 400 грн. Крім того, в дані витрати не включено витрати на проїзд, екскурсії, дозвілля, витрати на комунальні послуги, періодичні огляди у лікарів, лікування у медичних закладах. ОСОБА_4 регулярно відвідує заняття з тенісу та бальних танців, які також потребують додаткового фінансування. Таким чином, дитині, у всякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий рівень позивач одна як жінка не зможе забезпечити. Відповідач є працездатною особою, інших дітей чи непрацездатних членів сім'ї/осіб на утриманні немає, у своїй власності має рухоме та нерухоме майно, а відтак має фінансову можливість забезпечити виконання рішення суду та сплачувати аліменти на утримання своєї доньки у визначеному розмірі.
17 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про зменшення розміру позовних вимог зі 100 000 грн. до 31 960 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною 18 річного віку.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 6000 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 6 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Єрмак О.В. 29 грудня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 31960 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову і досягнення дитиною 18 річного віку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що в судовому засіданні 10 листопада 2025 року представник відповідача визнав, що після звернення позивача до суду, останній припинив надавати будь-яку матеріальну допомогу.
Враховуючи недобросовісну поведінку відповідача, який вводив суд першої інстанції в оману своєю участю в житті дитини, наявністю добровільної допомоги на утримання дитини, підтримку її розвитку, суд першої інстанції передчасно взяв до уваги факт часткового визнання позову відповідачем. Також, варто додати в цій частині, що безпосередньо відповідач, певний час забезпечував дитині певний рівень проживання, самостійно створив потребу у підтримці певного рівня проживання, який істотно відрізнявся від прожиткового мінімуму. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував потребу підтримки для дитини того рівня життя, до якого вона звикла за час спільного проживання сторін, та /або участі відповідача в задоволенні цих потреб, та не врахував, що припинення надання допомоги відповідачем носить суб'єктивний характер, тобто не пов'язаний з його майновим станом, як фактично визнавалось представником відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Висновок суду про недоведеність можливості відповідача сплачувати 31960 грн. аліментів суперечить обставинами та матеріалам справи, оскільки судом було встановлено факти купівлі десятків транспортних засобів для комерційних перевезень відповідачем, придбання нерухомого майна площею близько 500 кв.м.., та участь відповідача в господарських товариствах, які ведуть підприємницьку діяльність. Крім цього, довідки, надані відповідачем видавалися компаніями, де він є засновником або директором, відповідно, доказова цінність цих довідок, особливо з урахуванням встановлених витрат є недостатньою для висновків про неможливість Відповідача сплачувати аліменти в запитуваному розмірі.
Також судом першої інстанції не враховано надані позивачем докази систематичних витрат на утримання дитини, забезпечення її нормального гармонійного, духовного та культурного розвитку; сума визначених судом аліментів не достатня для забезпечення зазначених умов для розвитку дитини. Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що в межах позовної заяви скаржником були заявлені витрати, які мали б покриватися як додаткові витрати.
Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення, виходячи з обсягу визнання позову відповідачем та прив'язки до прожиткового мінімуму, проте без урахування фактичного майнового стану відповідача та потреб дитини, ухвалив рішення з порушенням вимог ст. 182 СК України.
У відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Пазюком Є.С., викладені заперечення проти її задоволення, просив залишити рішення суду без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 6 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 405740967 від 28 листопада 2024 року, на підставі права власності за відповідачем зареєстровано нерухоме майно.
Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, встановлено, що на ім'я відповідача зареєстрована (перереєстрована) низка транспортних засобів.
Довідкою, виданою директором Кичилою Ю.С., підтверджується те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно відвідує заклад позашкільної освіти «ХЕЛЛО КІДС ЮКРЕЙН» з вересня 2021 року.
Наказом № 2 ТОВ «ТК БРОК ТАЙМ» від 1 лютого 2018 року, ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду директора Товариства. Його дохід за 2024 рік склав 102 626,09 грн.
Наказом № 33 від 22 листопада 2024 року, ОСОБА_2 призначено на посаду директора ТОВ «Хіт Логістик». Його дохід за період з 25 листопада 2024 року по 31 травня 2025 року склав 64 914,29 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заявлена у позові сума аліментів є необґрунтованою. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька дитини. Визначаючи розмір аліментів, суд керувався фактом визнання відповідачем позову у частині позовних вимог у розмірі 6 000 грн, врахувавши розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років - 3 196 грн станом на 2025 рік, розмір доходів відповідача та рівного обов'язку батьків у забезпеченні дитини.
Визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої дитини в сумі 6000 грн., суд також виходив з того, що позивач не обґрунтувала належними та допустимими доказами заявлений нею до стягненню з відповідача розмір аліментів на утримання малолітньої дитини в сумі 31 960 грн, а судом не встановлено витрат відповідача, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких відповідачем не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Крім того, суд вважав, що посилання позивача на можливі витрати на дитину, що пов'язані із розвитком її здібностей, лікуванням, відпочинком, не є аліментами на дитину, що мають стягуватись щомісячно, а входять до категорії додаткових витрат, які можуть бути стягнуті у порядку ст. 185 СК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до чч.1, 2 ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу).
Згідно з ч. 2 с. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 СК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст.13 ЦПК України).
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».
Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Як на підставу своїх позовних вимог, позивачка посилалась на те, що дитина, батьком якої є відповідач, проживає з матір'ю. З моменту припинення сімейних відносин відповідач ухиляється від свого обов'язку утримувати доньку. Позивачка не в змозі самостійно забезпечити дитину всім необхідним, натомість батько дітей є здоровим та працездатним, має у своїй власності нерухоме майно, інших осіб на утриманні немає, а відтак може сплачувати аліменти. Також вказувала на відсутність домовленостей між батьками щодо розміру аліментів.
Проте, як правильно встановив у своєму рішенні суд першої інстанції, такі вимоги знайшли своє підтвердження тільки частково.
Аліменти - це обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї іншого. Право на отримання аліментів мають неповнолітні діти.
Так дійсно, у позивачки є право на стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (т.1 а.с.12).
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що він як батько оплачує доньці послуги приватного закладу позашкільної освіти, заняття із тенісу та бальних танців, що підтверджується випискою з його рахунку.
Так дійсно, у матеріалах справи наявна банківська виписка (довідка АТ КБ «Приват банк») за період з 31 січня 2024 року по 3 червня 2025 року, зі змісту якої вбачається, що відповідач здійснював систематичні перекази коштів на рахунок ЗПО «Хелло кідс Юкрейн», директора закладу ОСОБА_5 , ТОВ «Лакі степ», в тому числі і на рахунок позивачки ОСОБА_1 .. Згідно довідки ЗПО «Хелло кідс Юкрейн» батько сумлінно виконує фінансові зобов'язання з оплати послуг з навчання доньки та проявляє турботливе ставлення до дитини. Згідно довідки, підписаної директором ТОВ «Лакі степ», оплата навчання дитини здійснювалась саме батьком ОСОБА_2 .
З наведено вбачається, що відповідач приймає участь зокрема, у фінансовому забезпеченні своєї доньки ОСОБА_4.
Також суд звертає увагу, що сторонами визнається, що після подання цього позову відповідач припинив офіційно перераховувати кошти на заклади позашкільної освіти, про що зазначив представник відповідача у судовому засіданні у суді першої інстанції.
До позовної заяви додані знімки листування між сторонами, з аналізу змісту яких вбачається, що тема розмови - це оплата потреб доньки, на запитання відповідача «яка сума потрібна для дитини на місяць» позивачка відповіла «29 тисяч» та зазначила, що обов'язок батька полягає у повному матеріальному забезпеченні дитини.
Відповідно до чч.1, 2 ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
У процесі розгляду справи ОСОБА_1 подала заяву про зменшення заявленого у позові розміру аліментів зі 100 000 грн. до 31 960 грн., а у листуванні вказала суму 29 000 грн.. Зазначене викликає сумнів в обгрунтованості позовних вимог саме щодо заявленої суми аліментів.
При визначені розміру аліментів, суд першої інстанції діяв з урахуванням відомостей наданих сторонами. Позивач вважала, що оскільки у відповідача у власності перебуває майно (квартира, житловий будинок, земельні ділянки), цей факт підтверджує спроможність сплачувати ним аліменти у бажаному для позивача розмірі. Проте, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами заявлений нею до стягнення з відповідача розмір аліментів на утримання малолітньої дитини в сумі 31 960 грн, а судом не встановлено витрат відповідача, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких відповідачем не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Судом установлено, що дохід відповідача на посаді директора ТОВ «ТК БРОК ТАЙМ» за 2024 рік склав 102 626,09 грн. (т.1 а.с.150), а на посаді директора ТОВ «Хіт Логістик» за період з 25 листопада 2024 року по 31 травня 2025 року - 64 914,29 грн. (т.1 а.с.152). Інших доказів щодо суми отриманого відповідачем доходу матеріали справи не містять та позивачем не надано (попри вказані в апеляційній скарзі заперечення проти цієї інформації, оскільки така підписана самим відповідачем).
У ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму з 1 січня 2025 року для дiтей вiком до 6 рокiв становить - 2563 грн, а для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 грн.
Отже, станом на 2025 рік мінімальний гарантований розмір аліментів для дітей віком від 6 до 18 років становить: 1598 грн (50% від 3196 грн), а мінімальний рекомендований - 3196 грн.
Відповідач просив задовольнити позов та стягнути з нього аліменти у розмірі 6000 грн. Суд погодився з таким розміром. Колегія суддів також вважає, що оскільки заявлена позивачем сума не підтверджена належними доказами, батько та мати повинні приймати участь у житті дитини і забезпечувати її потреби в рійній мірі, а мінімальний рекомендований законом розмір аліментів для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн., визначена судом сума аліментів у розмірі 6000 грн. є обґрунтованою.
Крім того, висновок суду щодо додаткових витрат на дитину також відповідає положення сімейного законодавства в частині розмежування поняття «аліментів» та поняття «додаткові витрати» згідно ст. 185 СК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що у Печерському районному суді м. Києві перебуває справи № 757/35270/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з батьком, що свідчить про зацікавленість батька щодо участі у житті своєї доньки.
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Єрмаком Олегом Віталійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус