11 травня 2026 року м. Київ
Справа №753/23592/25
Апеляційне провадження №33/824/2464/2026
Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року за матеріалами, які надійшли від Управління патрульної поліції в місті Києві про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №495364 від 27 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 , 27 жовтня 2026 року об 11 год 07 хв, рухаючись по вул. Бориспільське шосе у м. Києві, керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. В порушення вимог п. 2.5 ПДР від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Судове рішення мотивовано тим, що будь-яких доказів, які би свідчили про порушення поліцейськими умов проведення огляду, стороною захисту до суду не подано. Суд прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за обставин, встановлених у протоколі, підтверджена в повному обсязі.
Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , його захисником - адвокатом Кравчуном Д.В. 19 березня 2026 року засобами поштового зв'язку подано апеляційну скарга, яка обґрунтована тим, що оскаржувана постанова є неправомірною та необґрунтованою, не відповідає фактичним обставинам справи.
Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан сп'яніння та пройшов його за допомогою газоаналізатора. Однак поліцейські склали протокол за порушення правил дорожнього руху, а саме п. 2.5 - відмова від огляду. Відтак, у зв'язку з невірною кваліфікацією, працівник поліції за таких обставин мав право скласти протокол у відношенні ОСОБА_1 лише за порушення вимог п. 2.9а ПДР на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилається на те, що з матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що поліцейські безпідставно зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тобто виконує обов'язки військової служби. Вказані обставини дають підстави вважати, що огляд на стан сп'яніння військовослужбовця ОСОБА_1 проведений не уповноваженою посадовою особою та з порушенням вимог Порядку №32 та вимог ст. 266-1 КУпАП, а отже вважається недійсним.
Зазначає, що матеріали справи не містять даних про повідомлення працівниками Національної поліції Військової служби правопорядку у Збройних силах України про те, що ними було виявлено військовослужбовця ЗСУ - ОСОБА_1 , у якого нібито виявлено ознаки сп'яніння.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник ОСОБА_1 - адвокат Кравчун Д.В. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з мотивів та підстав, зазначених у ній.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції дотримано вказаних вимог закону.
Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Мінохорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спеціальні технічні засоби). Пунктом 7 розділу І передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров'я).
За керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 495364 від 27 жовтня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , 27 жовтня 2026 року об 11 год 07 хв, рухаючись по вул. Бориспільське шосе у м. Києві, керував автомобілем марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. В порушення вимог п. 2.5 ПДР від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився (а.с. 1).
Із відеозапису бодікамери, вбачається, що в ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме - за допомогою «Drager 6820 ARHK 0539», на що останній погодився (а.с. 11).
Згідно з даними чеку Drager Mobile Printerпротестовано особу - ОСОБА_1 - результат тесту - 0,68 ‰ (а.с. 2).
Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду, йому було запропоновано пройти огляд закладі охорони здоров'я, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився.
Таким чином доводи апеляційної скарги про невідповідність змісту протоколу вчиненому правопорушенню є безпідставними.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи скарги, які стосуються того, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, то мав бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до положень ч. 9 ст. 266-1 КУпАП.
Відповідно до статті 15 КУпАП передбачено відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень. Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт. У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах. Інші, крім зазначених у частині 1 цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Згідно з частинами 2, 3 статті 266-1 КУпАП, передбачено, що огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Тобто ст. 266-1 КУпАП на яку посилається скаржник застосовується до військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
Будь-яких доказів, які б свідчили про виконання ОСОБА_1 військового обов'язку під час зупинки суду не надано, а отже вказане не свідчить про порушення поліцейськими умов проведення огляду.
Згідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, є порушенням вимог п. 2.5 ПДР та утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до ч. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з даними розписки ОСОБА_1 підтвердив факт відсторонення його від керування автомобілем (а.с. 7).
Відтак наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.