Справа №752/8516/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3879/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
11 травня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , з доповненнями захисника ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2026 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2026 року задоволено клопотання подане старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_12 погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 в межах кримінального провадження № 12025100000000627 від 13.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 114-1 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 59 днів, а саме до 18 год. 59 хв. 31 травня 2026 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги. Захисником ОСОБА_6 також подано доповнення до апеляційної скарги.
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в поданих апеляційних скаргах, з доповненнями просять скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12025100000000627 від 13.05.2025. Застосувати щодо ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, у вигляді домашнього арешту в нічний час - з 23:00 год. до 06:00 год. наступної доби - на період досудового розслідування, за фактичним місцем постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Захисник ОСОБА_7 , в поданій апеляційній скарзі також просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2026 року.
На обґрунтування вимог апеляційних скарг, апелянти зазначають, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано належного та достатнього обґрунтування необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою, а також не підтверджено наявності жодного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
В ухвалі слідчої судді не взято до уваги доводи сторони захисту щодо не обґрунтованості підозри, а також порушення особливого порядку кримінального провадження до наділеного спеціальним правовим статусом - депутата місцевої ради ОСОБА_8 , який є діючим депутатом Сєвєродонецької районної ради Луганської області VIII скликання.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не взяв до уваги доводи сторони захисту про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, утриманців, позитивної характеристики з місця роботи, з місця проживання, наявність статусу діючого депутату місцевої ради.
Слідчим суддею при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою не було враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 480 КПК України особливий порядок кримінального провадження застосовується, зокрема, щодо депутатів місцевих рад.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_8 було повідомлено старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 , тоді як затверджено її прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , тобто було здійснено особами, які не наділені відповідними повноваженнями, визначеними ст. 481 КПК України.
У даному провадженні орган досудового розслідування не надав жодних об'єктивних доказів неможливості застосування до ОСОБА_8 альтернативних заходів.
Визначальною обставиною, яка унеможливлює застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є його критичний стан здоров'я. Наявні у нього захворювання потребують постійного високоспеціалізованого медичного нагляду та специфічної терапії, які є повністю недоступними в умовах слідчого ізолятора.
Саме нічний домашній арешт за місцем проживання сім'ї дозволить ОСОБА_8 продовжувати виконувати свої батьківські обов'язки, одночасно перебуваючи під повним контролем органу досудового розслідування, що повністю відповідає завданням кримінального провадження та принципу гуманності. Такий захід в повній мірі відповідає завданням кримінального провадження, принципу пропорційності та вимогам статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що забороняє нелюдське поводження з особою, чий стан здоров'я є несумісним із суворими умовами ізоляції.
Також проміжним і дієвим заходом є застава, відповідно до ст. 181 КПК України. При цьому застосування застави у межах закону є доцільним з огляду на соціальний статус ОСОБА_8 , стан здоров'я та репутацію.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник ОСОБА_7 , зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді датована 03.04.2026. При цьому в резолютивній частині даної ухвали зазначено, що повний текст буде оголошено 08.04.2026. Таким чином останнім днем строку на апеляційне оскарження даної ухвали припадає на 13.04.2026.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, в підтримку вимог поданих апеляційних скарг, з доповненнями, які просили їх задовольнити з наведених в них підстав, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, з доповненнями сторони захисту, вважала оскаржувану ухвалу слідчого судді, законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційних скаргах, з доповненнями, доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , з доповненнями захисника ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіГолосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2026 року, які викладені в клопотанні захисника ОСОБА_11 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000627 від 13.05.2025 за підозрою ОСОБА_8 , та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
02.04.2026 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 03.04.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 03.04.2026 старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_12 , за погодженням прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , відомий у кримінальному середовищі як «ОСОБА_40» та «ОСОБА_41», керуючись корисливим мотивом та прагненням до незаконного збагачення, у січні 2025 року, точну дату та час досудовим слідством не встановлено, перебуваючи у невстановленому місці в межах міста Києва, діючи умисно, вирішив організувати вчинення тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України та одержанням незаконного прибутку.
З цією метою ОСОБА_8 розробив злочинний план, який передбачав фіктивне працевлаштування військовозобов'язаних осіб до підприємства, що має право на бронювання відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», їх незаконне бронювання та подальше незаконне переправлення через державний кордон України під виглядом наявності законних підстав для виїзду.
Усвідомлюючи неможливість самостійної реалізації злочинного плану, ОСОБА_8 у січні 2025 року, точну дату та час не встановлено, перебуваючи у невстановленому місці, запропонував ОСОБА_13 створити організовану групу для спільного вчинення злочинів, залучивши також невстановлену досудовим розслідуванням особу для виготовлення документів щодо працевлаштування, бронювання та оформлення відряджень за кордон від ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 41422080).
Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_8 , як організатор, довів до відома ОСОБА_13 та невстановленої особи план злочинної діяльності, визначив необхідність залучення інших учасників для підшукування осіб, які мають намір уникнути мобілізації, та організації їх незаконного переправлення за грошову винагороду. ОСОБА_13 та невстановлена особа, усвідомлюючи протиправний характер дій, надали добровільну згоду на участь у складі організованої групи.
У подальшому до складу організованої групи було залучено ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які здійснювали підшукання військовозобов'язаних осіб та сприяли їх незаконному переправленню через державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_8 протягом 2025 року, точні дата та час не встановлені, створив та забезпечив функціонування стійкої організованої групи, до якої увійшли ОСОБА_13 , невстановлена особа, а також ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які діяли узгоджено з метою вчинення тяжких злочинів та отримання незаконного прибутку.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 27.08.2025, ОСОБА_13 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, створеної та очолюваної ОСОБА_8 , під його контролем та координацією, з метою реалізації злочинного плану щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, підшукав військовозобов'язану особу ОСОБА_17 , який мав намір незаконно виїхати за межі України та погодився сплатити за це грошові кошти.
Діючи відповідно до плану, розробленого ОСОБА_8 , ОСОБА_13 встановив контакт із ОСОБА_17 та запропонував незаконне переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску, повідомивши порядок дій, заходи конспірації та визначивши винагороду у сумі 12 000 доларів США.
ОСОБА_17 , усвідомлюючи протиправність дій та обмеження воєнного стану, діючи з метою уникнення мобілізації, погодився та вступив у злочинну змову з учасниками організованої групи.
Надалі, 29.08.2025 близько 11 год. 30 хв., під час зустрічі у кав'ярні «Чешир» за адресою: м. Київ, бульвар Дарницький, 8, ОСОБА_17 передав ОСОБА_13 грошові кошти у сумі 12 000 доларів США за організацію незаконного переправлення через державний кордон України.
Після отримання коштів ОСОБА_13 , за погодженням із ОСОБА_8 , організував подальшу реалізацію злочинного плану та надав вказівку ОСОБА_14 здійснити транспортування ОСОБА_17 з м. Києва до м. Вінниця, з подальшим його розміщенням у готелі та передачею невстановленій особі для незаконного переправлення.
01.09.2025 ОСОБА_14 , виконуючи вказівки ОСОБА_13 під контролем ОСОБА_8 , використовуючи автомобіль FORD TRANSIT CUSTOM, державний номер НОМЕР_1 , перевіз ОСОБА_17 до м. Вінниця, де останнього розміщено у готелі «Хостел Центр» за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 11, для подальшого очікування.
Після прибуття ОСОБА_14 залучив невстановлену особу, якій повідомив місце перебування ОСОБА_17 та узгодив спосіб його незаконного переправлення через державний кордон України.
Надалі, 03.09.2025 невстановлена особа, діючи у складі організованої групи, забезпечила незаконне переправлення ОСОБА_17 через державний кордон України поза пунктом пропуску «Шершенці-Валя Туркулуй» (Одеська область) у напрямку Республіки Молдова.
В подальшому грошові кошти у сумі 12 000 доларів США були розподілені між учасниками організованої групи відповідно до ролей та ієрархії, визначених ОСОБА_8 .
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 08.10.2025, ОСОБА_16 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, створеної та очолюваної ОСОБА_8 , з метою реалізації злочинного плану щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, підшукав військовозобов'язаного ОСОБА_18 , який мав намір незаконно виїхати за межі України та погодився сплатити грошові кошти.
Надалі ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_13 , який діяв у складі організованої групи під контролем ОСОБА_8 , про підшукану особу та надав контактний телефон ОСОБА_18
08.10.2025 під час телефонної розмови, ОСОБА_13 , виконуючи відведену роль, запропонував ОСОБА_18 незаконне переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску за винагороду у сумі 12 000 доларів США та роз'яснив порядок дій.
ОСОБА_18 , усвідомлюючи протиправність дій та обмеження воєнного стану, погодився та вступив у злочинну змову.
Того ж дня, 08.10.2025, поблизу ресторанного комплексу «SOBI Club» за адресою: с. Хотянівка, Вишгородський район, Київська область, ОСОБА_18 передав ОСОБА_13 12 000 доларів США за організацію незаконного переправлення.
Надалі, 19.10.2025 у м. Києві, під час зустрічі в автомобілі LEXUS RX 450Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_13 передав ОСОБА_8 частину отриманих коштів.
Сточатку ОСОБА_13 , за погодженням із ОСОБА_8 , планував переправлення поза пунктами пропуску, однак реалізація стала неможливою через втрату зв'язку з невстановленою особою.
У зв'язку з цим, за погодженням із ОСОБА_8 , ОСОБА_13 запропонував альтернативний спосіб - фіктивне працевлаштування до ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» з оформленням відрядження за кордон.
Надалі, у невстановлений час, але не пізніше 28.10.2025, невстановлена особа у складі організованої групи забезпечила оформлення документів про фіктивне працевлаштування ОСОБА_18 до ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» та його незаконне бронювання від мобілізації.
28.10.2025 о 06 год. 50 хв. ОСОБА_18 за вказівкою ОСОБА_13 прибув потягом №105 з Києва до м. Одеса, де о 10 год. 20 хв. ОСОБА_15 у готелі «Atlantic Garden Resort» за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24А, передав йому документи про відрядження та організував придбання квитка на автобус «Одеса - Кишинів».
Того ж дня о 12 год. 05 хв. ОСОБА_15 , використовуючи автомобіль BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_3 , доставив ОСОБА_18 на автовокзал «Одеса», звідки останній вирушив до с. Удобне Одеської області.
О 15 год. 15 хв. ОСОБА_15 прибув до с. Удобне, підібрав ОСОБА_18 та, використовуючи документи про відрядження, забезпечив його незаконне переправлення через державний кордон України до с. Паланка Штефан-Водського району Республіки Молдова.
03.12.2025 ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_8 про успішну реалізацію злочинного плану щодо ОСОБА_18 .
В подальшому грошові кошти у сумі 12 000 доларів США були розподілені між учасниками організованої групи відповідно до ролей та ієрархії, визначених ОСОБА_8 .
Крім того, не пізніше 01.07.2025, точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_19 , перебуваючи у довірливих відносинах із ОСОБА_13 , під час особистої зустрічі отримав від нього інформацію про можливість організації фіктивного працевлаштування військовозобов'язаних осіб до підприємства з правом бронювання, їх незаконного бронювання та створення підстав для виїзду за межі України під виглядом службового відрядження.
Під час спілкування ОСОБА_13 , діючи умисно та з корисливих мотивів, повідомив, що діє у взаємодії з іншими особами та може забезпечити повний комплекс дій від оформлення документів до фактичного виїзду за кордон.
Усвідомлюючи протиправний характер, ОСОБА_19 , з метою уникнення мобілізації свого сина ОСОБА_20 , звернувся до ОСОБА_13 з проханням організувати його фіктивне працевлаштування, незаконне бронювання та подальший виїзд за кордон.
Надалі ОСОБА_13 , діючи у складі організованої групи, очолюваної ОСОБА_8 , повідомив, що вартість послуг становить 6 500 доларів США, а також визначив щомісячний платіж у сумі 10 000 гривень.
У подальшому між сторонами досягнуто домовленості щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_20 через державний кордон України шляхом службового відрядження за грошову винагороду.
02.07.2025 ОСОБА_19 погодився на умови та повідомив про готовність прибути до м. Києва для передачі коштів.
Надалі ОСОБА_19 , перебуваючи у м. Києві, у невстановленому місці передав ОСОБА_13 грошові кошти за фіктивне працевлаштування, незаконне бронювання та організацію виїзду ОСОБА_20 , а також погодився на щомісячні платежі.
У подальшому, але не пізніше 13.10.2025, невстановлена особа у складі організованої групи забезпечила оформлення документів про фіктивне працевлаштування ОСОБА_20 до ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» та його незаконне бронювання.
13.11.2025 ОСОБА_13 доповів ОСОБА_8 про виконання вказаних дій.
19.11.2025 ОСОБА_8 надав вказівку організувати виїзд ОСОБА_20 за межі України.
Того ж дня, близько 08 год. 20 хв., у м. Одеса поблизу готелю «Atlantic Garden Resort» за адресою: вул. Генуезька, 24А, ОСОБА_20 отримав від ОСОБА_15 документи про службове відрядження.
Після цього, 19.11.2025 о 14 год. 33 хв., ОСОБА_20 , використовуючи зазначені документи, автобусом «Одеса - Кишинів» незаконно перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Маяки-Удобне».
03.12.2025 ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_8 про завершення реалізації злочинного плану.
В подальшому грошові кошти, отримані від ОСОБА_19 , були розподілені між учасниками організованої групи відповідно до ролей та ієрархії, визначених ОСОБА_8 .
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 27.11.2025 ОСОБА_13 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, створеної та очолюваної ОСОБА_8 , під його контролем та координацією, з метою реалізації злочинного плану щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, підшукав військовозобов'язаного ОСОБА_21 , який мав намір незаконно виїхати за межі України та погодився сплатити грошові кошти.
Діючи відповідно до плану, розробленого ОСОБА_8 , ОСОБА_13 встановив контакт із ОСОБА_21 та під час телефонної розмови запропонував фіктивне працевлаштування до ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» з подальшим незаконним бронюванням за 6 500 доларів США та організацію виїзду за кордон під виглядом службового відрядження за 10 000 доларів США, роз'яснивши порядок дій і заходи конспірації.
ОСОБА_21 , усвідомлюючи протиправність дій та обмеження воєнного стану, погодився та вступив у злочинну змову.
03.12.2025 у м. Києві, на вул. Антоновича, поблизу ринку «Володимирський», ОСОБА_21 передав ОСОБА_13 12 000 доларів США як часткову оплату.
Надалі, але не пізніше 10.12.2025, невстановлена особа у складі організованої групи забезпечила оформлення документів про фіктивне працевлаштування ОСОБА_21 до ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» та його незаконне бронювання.
Після цього ОСОБА_13 надав ОСОБА_21 інструкції щодо подальших дій та перетину державного кордону України.
14.12.2025 ОСОБА_21 прибув до м. Одеса, де зустрівся з ОСОБА_15 , який передав йому документи про службове відрядження, підписані від імені директора ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг».
Того ж дня, о 13 год. 36 хв. ОСОБА_21 , використовуючи зазначені документи, на автомобілі BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_15 , незаконно перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Маяки-Удобне».
В подальшому грошові кошти у сумі 16 500 доларів США були розподілені між учасниками організованої групи відповідно до ролей та ієрархії, визначених ОСОБА_8 .
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14.07.2025 ОСОБА_16 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, створеної та очолюваної ОСОБА_8 , з метою реалізації злочинного плану щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, підшукав військовозобов'язаного ОСОБА_22 , який мав намір незаконно виїхати за межі України та погодився сплатити грошові кошти.
Про підшукання ОСОБА_22 ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_13 , який діяв під контролем ОСОБА_8 , та отримав згоду на реалізацію злочинного плану.
Діючи відповідно до узгодженого плану, ОСОБА_16 встановив контакт із ОСОБА_22 та запропонував фіктивне працевлаштування до ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» з подальшим незаконним бронюванням за 6 500 доларів США, організацію виїзду за кордон під виглядом службового відрядження за 10 000 доларів США та щомісячні платежі у сумі 10 000 гривень, роз'яснивши порядок дій і заходи конспірації.
ОСОБА_22 , усвідомлюючи протиправність дій, погодився та вступив у злочинну змову.
У подальшому ОСОБА_22 передав ОСОБА_16 6 500 доларів США, які 14.07.2025 у період з 17:55 до 18:55 у ресторані «ВАО» за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 14/1, останній передав ОСОБА_13 .
Надалі, але не пізніше 02.08.2025, невстановлена особа забезпечила оформлення документів про фіктивне працевлаштування ОСОБА_22 до ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» та його незаконне бронювання.
З метою підтримання фіктивного статусу, 30.08.2025, 18.09.2025 та 18.11.2025 ОСОБА_22 перерахував відповідно 10 000 грн, 10 000 грн та 40 000 грн на рахунок ОСОБА_13 .
У подальшому ОСОБА_22 передав ОСОБА_16 10 000 доларів США за організацію виїзду, які 21.11.2025 у ресторані «Гогі» за адресою: м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, були передані ОСОБА_13 .
Загальна сума коштів склала 16 500 доларів США та 60 000 гривень.
09.12.2025 ОСОБА_13 надав вказівки щодо прибуття до м. Одеса та передачі документів. 10.12.2025 о 22:30 ОСОБА_22 виїхав потягом №105К «Київ-Одеса» та 11.12.2025 о 06:33 прибув до м. Одеса.
Того ж дня близько 11:10 ОСОБА_15 , перебуваючи в автомобілі BMW X5 (НОМЕР_4), передав ОСОБА_22 документи про службове відрядження.
11.12.2025 о 12:00 ОСОБА_22 виїхав автобусом «Одеса - Кишинів» та близько 14:00, використовуючи зазначені документи, незаконно перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Маяки-Паланка», прибувши до м. Кишинів.
20.12.2025 учасниками організованої групи узгоджено порядок повернення ОСОБА_22 через пункт пропуску «Старокозаче» та вимогу додаткової оплати 1 000 доларів США.
21.12.2025 ОСОБА_22 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Старокозаче» та повідомив учасникам організованої групи про повернення.
22.12.2025 у м. Києві через ОСОБА_23 ОСОБА_13 передано 42 000 грн (еквівалент 1 000 доларів США).
В подальшому грошові кошти у сумі 16 500 доларів США, 60 000 гривень та додатково 1 000 доларів США були розподілені між учасниками організованої групи відповідно до ролей та ієрархії, визначених ОСОБА_8 .
Крім того, 31.03.2026 ОСОБА_16 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, створеної та очолюваної ОСОБА_8 , використовуючи мобільний застосунок «WhatsApp», у телефонному режимі узгодив із ОСОБА_13 істотні умови вчинення кримінального правопорушення, а саме механізм організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, способи його реалізації та розміри грошової винагороди. Зокрема, вони досягли домовленості про організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_22 та ОСОБА_24 шляхом фіктивного працевлаштування до підприємства з подальшим незаконним бронюванням від мобілізації та оформленням документів про службові відрядження, за грошову винагороду у сумі 13 000 доларів США за кожну особу, а також погодили переправлення ОСОБА_25 поза встановленими пунктами пропуску за 18 000 доларів США.
Інші учасники організованої групи ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , діючи відповідно до відомого їм злочинного плану, були обізнані про вказані домовленості, усвідомлювали їх протиправний характер та були готові до виконання відведених їм ролей. У подальшому, 02.04.2026 ОСОБА_16 та ОСОБА_13 мали зустрітися у місті Києві з метою передачі грошових коштів, однак у зв'язку з викриттям їхніх планів правоохоронними органами зазначена зустріч не відбулася.
Крім того, ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів, у невстановлений час, але не пізніше 04.03.2025, організував протиправну діяльність, спрямовану на системне сприяння ухиленню військовозобов'язаних осіб від мобілізації шляхом їх фіктивного працевлаштування та незаконного бронювання, для чого розробив відповідний злочинний план.
З метою його реалізації ОСОБА_8 вступив у попередню змову із ОСОБА_13 та невстановленою особою, після чого у період з 04.03.2025 по 20.10.2025 підшукали військовозобов'язаних ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , які погодилися сплатити грошові кошти за фіктивне працевлаштування та незаконне бронювання.
Діючи за попередньою змовою, вони забезпечували передачу анкетних даних невстановленій особі, яка оформила фіктивне працевлаштування зазначених осіб до ТОВ «Глобал Білд Інжиніринг» у період з 04.03.2025 по 20.10.2025 без фактичного виконання трудових обов'язків та здійснила їх незаконне бронювання.
Внаслідок цього зазначені особи ухилилися від мобілізації, що призвело до зменшення мобілізаційного ресурсу держави та створення перешкод діяльності Збройних Сил України, чим створено стійкий протиправний механізм виведення військовозобов'язаних з-під мобілізації.
Таким чином у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, у клопотанні зазначено такі підстави для звернення із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
- наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч.2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами санкція за вчинення яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та восьми років відповідно;
- наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8
03.04.2026 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого, яке погоджене прокурором про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 114-1 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 59 днів, а саме до 18 год. 59 хв. 31 травня 2026 року включно.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду встановлено, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею належно дотримані.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, всупереч твердженням апелянтів, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, а також дані про особу ОСОБА_8 в їх сукупності.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Так, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив, що обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому діянь, обґрунтовується сукупністю даних, які містяться у:
- показаннях свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_16 та ОСОБА_22 ;
- протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_18 ;
- матеріалах, отриманими під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- інших зібраними матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Колегія суддів бере до уваги, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеності його вини, потребують перевірки та оцінки, у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, під час подальшого досудового розслідування.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді та в матеріалах клопотання, дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру повідомлену ОСОБА_8 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дані правопорушення.
Таким чином, як вважає колегія суддів, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Всупереч твердженням апелянта, колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено наявність ряду ризиків, а саме те, що в обґрунтування клопотання слідчий послався на існування ризику, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки кримінальні правопорушення, що інкримінуються ОСОБА_8 , є тяжкими злочинами, санкції яких передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 та 8 років відповідно, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Вищевикладене свідчить також про те, що ОСОБА_8 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжких кримінальних правопорушень, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органу досудового розслідування.
Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 з метою уникнення кримінальної відповідальності, та володіючи інформацією щодо контактних номерів телефонів, анкетних даних, місця проживання свідків, може незаконно впливати на них шляхом тиску, підбурювання, вмовляння, залякування чи підкупу, з метою зміни наданих ними показань або безпідставної відмови від них, що буде перешкоджати здійсненню об'єктивного досудового розслідування.
При цьому, що ризик впливу на свідків та інших учасників, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й після повідомлення особі про підозру до моменту безпосереднього отримання судом показань під час судового розгляду від потерпілого та дослідження їх судом.
Такий незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, про підозру яких останньому не повідомлялось та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застерігатиме підозрюваного від незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження.
Також наразі існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме може перешкоджати досудовому розслідуванню у проведенні всебічного, повного та неупередженого розслідування, у збиранні доказів, створенні штучних перепон, невиконанні процесуальних рішень слідчого чи прокурора, здійснювати необґрунтоване затягування досудового розслідування шляхом створення штучних підстав для умисного неприбуття на виклики до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій, або спотворення інформації та документів, що планується додатково отримати.
Крім того, підозрюваний може продовжити злочинні дії, направлені на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України для одержання з цього незаконного прибутку, або вчинити інший злочин з метою приховування ще не здобутих органом досудового розслідування доказів, чи тиску на свідків у даному кримінальному провадженні.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважав, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_8 , зможе переховуватися від органу досудового розслідування чи суду.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , зокрема злочини, передбачені ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України, є тяжкими, відповідальність за вчинення яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 та 8 років відповідно. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, тяжкість можливого покарання, у сукупності з його особистісними зв'язками дають підстави для висновку щодо існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Обґрунтованим вважав слідчий суддя і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
При оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
З цих підстав, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, стадію кримінального провадження, слідчий суддя погодився із тим, що на теперішній час існує ризик того, що ОСОБА_8 може вчинити дії із тиску на свідків з метою зміни наданих ними свідчень.
Також слідчий суддя встановив, що ґрунтуються на матеріалах клопотання і доводи сторони обвинувачення про наявність ризиків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_8 .
Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їх неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_8 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти на початковій стадії досудового розслідування.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя взяв до уваги доводи сторони захисту, що наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, утриманців, позитивної характеристики з місця роботи, відсутності судимостей, стан здоров'я підозрюваного.
При цьому, твердження сторони захисту, що підозрюваний є діючим депутатом місцевої ради, на думку слідчого судді є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Правовий режим воєнного стану на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування. Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до Указу Президента України від 24.03.2023 року №181/2023 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» утворено на базі військово-цивільних адміністрацій у Луганській області - Сєвєродонецьку міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.
Згідно частини першої статті третьої Закону України « Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України. У день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження: обласної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації області; районної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації району. У разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Повноваження виконавчих органів зазначених рад, апаратів цих рад та їх виконавчих комітетів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у таких органах та апаратах, припиняються з дня, наступного за днем прийняття рішення зазначеним керівником військово-цивільної адміністрації населених пунктів про можливість цієї військово- цивільної адміністрації здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану». При цьому відповідно до частини п'ятої даної статті, повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.
Відтак, приписи статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо дострокового припинення повноважень місцевих рад з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації містять відсильні норми, які вказують, що випадки дострокового припинення повноважень передбачаються в законах України «Про військово-цивільні адміністрації» та «Про правовий режим воєнного стану». Зазначені положення у їх взаємозв'язку з нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» були внесені до статті 78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Законом України від 18 січня 2018 року № 2268- VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» і з того часу не змінювалися, в тому числі з дня введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року.
Отже, утворення Президентом України Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області є наслідком дострокового припинення повноважень відповідної селищної, районної та міської рад з дня набрання чинності указами Президента України про утворення військової адміністрації населеного пункту.
Зважаючи на зазначене вище та враховуючи положення частини першої статті 141 Конституції України про те, що припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради, отже повноваження ОСОБА_8 , як депутата Сєвєвродонецької районного ради Луганської області також достроково припинено з дня набрання чинності вищезгаданого указу Президента України, а відтак підстави для застосування до підозрюваного особливого порядку кримінального провадження відсутні.
Зазначене також підтверджено прокурором під час апеляційного розгляду, а саме надано роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування щодо повноважності депутатів Світлодарської, Торецької міських рад Бахмутського району, Вугледарської міської ради Волноваського району, Дружківської, Костянтинівської, Слов'янської міських рад Краматорського району, Авдіївської, Мар'їнської міських, Очеретинської селищної рад Покровського району Донецької області, Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області, Токмацької міської ради Пологівського району Запорізької області, Кремінської, Рубіжанської міських рад Сєвєродонецького району Луганської області (відповідно до статей 13, 14 та частини третьої статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України»), яке затверджено Рішенням Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування від 18 січня 2024 року (Протокол № 134), з якого вбачається, утворення Президентом України в період з дня введення воєнного стану 24 лютого 2022 року до 20 травня 2022 року (день набрання чинності Законом України від 12 травня 2022 року № 2259-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану») Дружківської, Костянтинівської міських військових адміністрацій Краматорського району Донецької області, Народицької селищної військової адміністрації Коростенського району Житомирської області, Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, Кремінської, Рубіжанської міських військових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області мало наслідком дострокове припинення повноважень відповідних селищної і міських рад з дня набрання чинності указами Президента України про утворення цих військових адміністрацій населених пунктів.
Разом з тим, зважаючи на вищенаведене та враховуючи положення частини першої статті 141 Конституції України про те, що припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради, можна констатувати, що повноваження депутатів зазначених селищної і міських рад також достроково припинено з дня набрання чинності вищезгаданими указами Президента України.
А тому твердження апелянта про те, що слідчим суддею при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою не було враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 480 КПК України особливий порядок кримінального провадження застосовується, зокрема, щодо депутатів місцевих рад, є безпідставними, з урахуванням вище викладеного, з цих же обставин, колегія суддів не бере до уваги надану відповідь адвокату ОСОБА_10 головою районної ради ОСОБА_38 , яка була подана під час апеляційного розгляду.
Таким чином твердження сторони захисту про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 було повідомлено старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 , яке затверджено прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , тобто було здійснено особами, які не наділені відповідними повноваженнями, є безпідставними.
Таким чином, з огляду на викладене, твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження існування визначених ст. 177 КПК України ризиків та їх необґрунтованість, є безпідставними.
При цьому, враховуючи конкретний характер інкримінованих підозрюваному дій, колегія суддів вважає, що наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, утриманців, позитивної характеристики з місця роботи, відсутності судимостей, стан здоров'я підозрюваного не нівелюють означених ризиків, крім того, такі характеризуючі дані існували і в період правопорушення, що інкримінуються підозрюваному.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 колегія суддів, вважає доведеним, що будь-який більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризиками є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваного та суворість можливого покарання за інкриміновані злочини не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Дані, на які посилається в апеляційних скаргах захисники, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_8 , під вартою.
З урахуванням вказаних обставин слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, яка передбачає, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Не визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 є виправданим для встановлення всіх обставин, які можуть як доводити вину особи, так і доводити її невинуватість. Крім того, в даному випадку суспільний інтерес переважає приватні інтереси особи.
Таким чином, слідчий суддя, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, виходячи із конкретних обставини інкримінованих підозрюваному діянь, не знайшов підстав для визначення розміру застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Зважаючи на викладене, ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2026 року є законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки постановлена згідно норм матеріального права, з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалена на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження. Натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданих апеляційних скаргах, з доповненнями колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення апеляційних скарг захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , з доповненнями захисника ОСОБА_6 , без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Поновити захиснику ОСОБА_39 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 квітня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , з доповненнями захисника ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4