Головуючий І інстанції: Полях Н.А.
25 травня 2026 р. Справа № 520/29836/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026, по справі № 520/29836/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:
- визнати противоправними дії відповідачів щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії,
- зобов'язати відповідачів провести перерахунок пенсії за період з 08.07.1988 року по 26.12.1990 рік, не зарахованого до страхового стажу з дати виникнення права на перерахунок 26.11.2024 року, виплату пенсії на підставі наданих документів до суду та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.08.2025 №35378/03-16 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - встановлення надбавки відповідно Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою №4693 від 22.08.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №4693 від 22.08.2025 про перерахунок пенсії - встановлення надбавки відповідно Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про відсутність підстав для зарахування до стажу позивача спірних періодів роботи, оскільки трудова книжка містить виправлення, що є порушенням інструкції ведення трудових книжок.
На підставі п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 26.11.2024 та отримує пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
22.08.2025 позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою №4693 від 22.08.2025 про перерахунок пенсії, встановлення надбавки відповідно Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.08.2025 №35378/03-16 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - встановлення надбавки відповідно Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою №4693 від 22.08.2025.
В обґрунтування рішення пенсійним органом зазначено, що згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 27.05.1982 неможливо врахувати період роботи з 08.07.1988 по 26.12.1990, оскільки він містить сліди виправлення працевлаштування та звільнення. Згідно довідки № 1981/ВОБ від 20.03.2025, підприємство не має можливості підтвердити трудову діяльність за вищевказаний період, у зв'язку з бойовими діями.
Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернулася до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу та висновків про непідтверджена спірного періоду роботи для зарахування його до страхового стажу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
Так, висновки пенсійного органу щодо відсутності підстав для зарахування періоду роботи з 08.07.1988 по 26.12.1990 ґрунтуються, у тому числі, на твердженні про наявність виправлення у записах про працевлаштування та звільнення, що є порушенням інструкції ведення трудових книжок.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.6 Інструкції №58 встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Із матеріалів справи встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 27.05.1982 містить записи про періоди роботи, у тому числі про період роботи з 08.07.1988 по 26.12.1990.
За наведених обставин колегія суддів зазначає, що вказані недоліки ведення трудової книжки не спростовують факт зайнятості на відповідних роботах, а відтак наявність трудового стажу позивача у зазначений період, з огляду на що доводи пенсійного органу про неврахування вказаного періоду не знайшли свого підтвердження.
Водночас, стосовно посилань пенсійного органу у рішенні від 29.08.2025 №35378/03-16 на відсутність можливості підтвердити трудову діяльність позивача згідно довідки № 1981/ВОБ від 20.03.2025, у зв'язку з бойовими діями, колегія суддів виходить з того, що виходячи з положень ст. 62 Закону №1788-XII та п. 1 Порядку №637 трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж.
При цьому, посилання відповідача на довідку №1981/ВОБ від 20.03.2025 як на підставу відмови є необґрунтованими, оскільки така довідка не підтверджує відсутність чи недійсність стажу та не може бути підставою для відмови у перерахунку або призначенні пенсії.
Крім того, у разі недостатності документів для вирішення питання про призначення пенсії, пенсійний орган має підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, та відомостей стосовно паспортних даних позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково.
Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області не здійснено жодних дій на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих позивачем документів.
Натомість оскаржуване рішення відповідача зводиться до посилання на наявність слідів виправлень у трудовій книжці та посилання на довідку №1981/ВОБ від 20.03.2025 про неможливість підтвердження трудової діяльності у зв'язку з бойовими діями.
Втім, мотиви, покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення, не містять належного аналізу поданих позивачем документів, оцінки, які саме записи є неточними, у чому конкретно полягає їх виправлення» які реквізити записів не відповідають вимогам Інструкцій №162 та №58, а також яким чином ці обставини унеможливлюють зарахування спірного періоду до страхового стажу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про необґрунтованість зазначених в оскаржуваному рішенні пенсійного органу підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.08.2025 №35378/03-16,
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №4693 від 22.08.2025 про перерахунок пенсії - встановлення надбавки відповідно Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, колегія суддів зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Щодо доводів апелянта про порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду у зв'язку з тим, що заявлені позовні вимоги стосуються періоду з дня призначення пенсії за віком, а саме з 26.11.2024, колегія суддів зазначає, що предметом оскарження у даній справі є незарахування пенсійним органом періоду роботи позивача при призначенні та розрахунку пенсії, натомість 26.11.2024 є датою, з якої, на думку позивача, має бути перерахована пенсія, втім враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів зазначені доводи не приймає.
Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 по справі № 520/29836/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва