Справа № 1-25/11
02 лютого 2011 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Свиргуненко Ю. М.
при секретарі Федорченко Г. В.
з участю прокурора Ралки С. М.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 1) 21 вересня 2000 року Харківським районним судом Харківської області за ст. ст. 81 ч. 2, 89 ч. 1, 42, 45 КК України до 3 років позбавлення волі умовно, з іспитовим строком 2 роки, штраф у сумі 700 грн.; 2) 21 квітня 2004 року Харківським районним судом Харківської області за ст. ст. 185 ч. 3, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки; 3) 27 серпня 2008 року Харківським районним судом Харківської області за ст. ст. 185 ч. 2, 71, 72 КК України до 2 років позбавлення волі; 4) 3 листопада 2008 року Харківським районним судом Харківської області за ст. ст. 389 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого 19 жовтня 2010 року умовно достроково на 1 місяць 16 днів ,
- за ст. ст. 185 ч. 2 КК України
10 листопада 2010 року ОСОБА_2, перебуваючи на залізничному вокзалі ст. Київ-Пасажирський, придбав у касі квиток на право проїзду в пасажирському поїзді №344 сполученням «Житомир-Харків» від станції Київ-Пасажирський до станції Харків-Пасажирський в плацкартному вагоні №11, місце №41, після чого здійснив посадку на вказаний поїзд.
11 листопада 2010 року, близько 2 години 30 хвилин, під час слідування пасажирського поїзда №344 сполученням «Житомир-Харків» на перегоні «Путивль-Ворожба», ОСОБА_2, перебуваючи у вагоні №11, місце №41, побачив, що в купе №9 на столі стоїть без нагляду жіноча сумочка. Коли ОСОБА_2 виходив до неробочого тамбуру вагону №11 покурити, у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна - жіночої сумочки.
Вподальшому ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, зайшов у купе №9 і, впевнившись у тому, що його ніхто не бачить, таємно викрав жіночу сумочку чорного кольору із шкірозамінника, яка належала ОСОБА_3, в якій знаходились мобільний телефон марки «Nokia-1200» із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», паспорт ОСОБА_3 серії НОМЕР_1, виданий Сумським РВ УМВС України в Сумській області 2 жовтня 1997 року, пенсійне посвідчення ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 видане 17 січня 2008 року, а також гаманець червоного кольору із шкірозамінника, в якому знаходились гроші у сумі 9 грн., зокрема: одна купюра номіналом 5 грн. і чотири купюри номіналом 1 грн.
Згідно висновку товарознавчої експертизи №2574 від 23 листопада 2010 року загальна вартість викраденого майна станом на 11 листопада 2010 року з урахуванням зносу становить: мобільного телефону «Nokia-1200» 150 грн., сумочки 78 грн., гаманця 48 грн. Згідно довідки вартості сім-карти оператора мобільного зв'язку «МТС» станом на 11 листопада 2010 року становить 25 грн.
Своїми умисними вищевказаними протиправними діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 310 грн.
Виконуючи вказані дії, ОСОБА_2 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій, та бажав їх настання.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і показав, що після звільнення з місць позбавлення волі він поїхав до м. Київ на заробітки. 10 листопада 2010 року він зібрався поїхати додому. У зв'язку з цим, в одній із кас залізничного вокзалу ст. Київ-Пасажирський він придбав квиток на право проїзду в пасажирському поїзді сполученням «Житомир-Харків» від станції Київ-Пасажирський до станції Харків-Пасажирський в плацкартному вагоні №11, місце №41. Цього ж дня він здійснив посадку на вказаний поїзд. В ніч із 10 на 11 листопада 2010 року, близько 2 години 30 хвилин він, перебуваючи у вагоні №11, місце №41, побачив, що в купе №9 на столі стоїть без нагляду жіноча сумочка, яку він вирішив викрасти. З цією метою він зайшов у вказане купе і, впевнившись у тому, що його ніхто не бачить, викрав жіночу сумочку чорного кольору із шкірозамінника, в якій знаходились мобільний телефон марки «Nokia-1200», паспорт, пенсійне посвідчення, а також гаманець червоного кольору із шкірозамінника, в якому знаходились гроші у сумі 9 грн. Через деякий час його з викраденим майном затримали співробітники міліції.
Покази підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Таким чином, факт скоєння ОСОБА_2 злочину при обставинах, відображених в описовій частині вироку, доказаний повністю.
За таких обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно.
При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, особу підсудного, який маючи не зняту і не погашену судимість, на шлях виправлення не став і повторно скоїв умисний злочин проти власності, негативно характеризується за місцем проживання, а також пом'якшуючі його відповідальність обставини, а саме: визнання вини, сприяння розкриттю злочину і встановленню істини в справі.
Таким чином, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення підсудного ОСОБА_2 і попередження нових злочинів буде покарання, призначене в межах санкції статті, у виді позбавлення волі.
Стягненню з підсудного на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області підлягають кошти за проведення товарознавчої експертизи в сумі 103 грн. 20 коп., проти чого ОСОБА_2 не заперечував (а. с. 79).
Речові докази: паспорт серії НОМЕР_1, виданий Сумським РВ УМВС України в Сумській області 2 жовтня 1997 року, пенсійне посвідчення НОМЕР_3 серії НОМЕР_2 видане Пенсійним фондом України 17 січня 2008 року на ім'я ОСОБА_3, мобільний телефон марки «Nokia-1200» із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», жіночу сумочку чорного кольору із шкірозамінника, гаманець червоного кольору із шкірозамінника, одну банкноту номіналом п'ять гривень України серії ЕЕ №9950396, чотири банкноти номіналом одна гривня України серії ВЮ №9892084, ГФ №5636436, ВИ №9949101, БД №55787668, які передані на зберігання ОСОБА_3, залишити останній як власнику (а. с. 83-86).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185, КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Харківського районного суду Харківської області від 3 листопада 2008 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді двох років одного місяця позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з 11 листопада 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області 103 (сто три) гривні 20 коп.
Речові докази: паспорт серії НОМЕР_1, виданий Сумським РВ УМВС України в Сумській області 2 жовтня 1997 року, пенсійне посвідчення НОМЕР_3 серії НОМЕР_2 видане Пенсійним фондом України 17 січня 2008 року на ім'я ОСОБА_3, мобільний телефон марки «Nokia-1200» із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», жіночу сумочку чорного кольору із шкірозамінника, гаманець червоного кольору із шкірозамінника, одну банкноту номіналом п'ять гривень України серії ЕЕ №9950396, чотири банкноти номіналом одна гривня України серії ВЮ №9892084, ГФ №5636436, ВИ №9949101, БД №55787668 залишити ОСОБА_3.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - протягом цього ж строку з дня вручення копії вироку.
Суддя: