Апеляційний суд Рівненської області
01 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого: Квятковського А.С.
Суддів: Міщенко О.А., Гладкого С.В.
З участю прокурора: Горбань О.В.
Захисника: ОСОБА_1
Обвинуваченого:ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду в м. Рівне апеляцію державного обвинувача по справі прокурора Богельської О.В. на постанову Костопільського районного суду від 19 жовтня 2010 року.
Цією постановою кримінальна справа
по обвинуваченню ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя
АДРЕСА_1
не одруженого, з вищою освітою, працюючого
лікарем-стоматологом, військовозобов'язаного,
гр. України, українця, раніше не судимого;
повернута прокурору Костопільського району для проведення додаткового розслідування.
Згідно обвинувального висновку ОСОБА_2 обвинувачувався за ч.1 ст.296 КК України в заподіянні 4 жовтня 2009 року біля 22 год. у дворі будинків по вул. Фабрична, 1 та вул. Скляна, 2 в м. Костопіль безпричинно, з хулігангських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виявляючи особливу зухвалість став стягувати з лавки ОСОБА_3 Після цього вирвав з рук потерпілого дерев"яну милицю, якою він хотів захиститись і наніс ОСОБА_3 декілька ударів.
Тоді ж, продовжуючи свої хуліганські дії, наніс удари милицею ОСОБА_4. та ОСОБА_5В результаті хуліганських дій потерпілим ОСОБА_5, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. було заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Повертаючи справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, суддя у постанові зазначив, що по даній справі під час досудового слідства було порушено вимоги кримінально-процесуального закону, без яких справа не може бути призначена до судового розгляду і зазначені недоліки не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи доводить, що постанова суду є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки висновки суду зроблені без детального дослідження всіх обставин справи. При цьому зазначає, що наведений у ст.246 КПК України перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи є вичерпним. З постанови місцевого суду вбачається, що кримінальна справа повернута на додаткове розслідування в зв'язку із неповнотою та неправильністю досудового слідства. Тобто, суд при обґрунтуванні своїх висновків про повернення справи на додаткове розслідування поклав в основу оцінку доказів, які не досліджувались в судовому засіданні. Крім того зазначає, що твердження суду про те, що обвинувачений ОСОБА_2 був позбавлений права оскаржувати постанову про порушення кримінальної справи є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч.4 ст.236-7 КПК України скаргу на постанову про порушення кримінальної справи суд приймає до розгляду протягом усього часу перебування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства. Вважає, що органом досудового слідства при зібранні доказів не допускались істотні порушення норм КПК, які б могли вплинути на доказову базу вини підсудного, а порушення, які були допущені при розслідуванні кримінальної справи можуть слугувати для винесення судом окремої ухвали. Просить постанову суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підсудного ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, які вважають постанову законною та обґрунтованою, думку прокурора Горбань О.В. про скасування постанови, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно ст.246КПК України, при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, проведення дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Всупереч зазначеним вимогам закону, суд повернув справу на додаткове розслідування і в постанові послався на допущені органом досудового слідства порушення кримінально-процесуального закону, а саме: порушення вимог ст.98-2 КПК України про вручення копії постанови про порушення кримінальної справи ОСОБА_2 та порушення права підсудного на захист; порушення ст.97КПК і неприйняття відповідного рішення органом досудового слідства по заяві про тілесні ушкодження, порушення ст.197,202КПК щодо прав обвинуваченого при пизначенні експертизи та пред"явлення її матеріалів, неповноту й однобічність та неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.
Як зазначено в п.3 роз"яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року "Про практику застосувння судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування"- питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання,або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси.
Тобто, за змістом кримінально процесуального закону, кримінальна справа не може бути призначена до судового розгляду, якщо вона не була порушена або порушена некомпетентною особою; її розслідування провадила не уповноважена особа, чи особа, яка підлягала відводу; було порушено вимоги КПК про обовязковість пред"явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватись рідною мовою чи мовою, якою він володіє і допомогою перекладача.
Матеріали даної кримінальної справи свідчать про те, що у ній не було встановлено саме таких обставин, які перешкоджали б суду розглянути її в повному обсязі, і дати належну оцінку зібраним у справі доказам. Ті ж порушення, які зазначені у постанові суду не можна вважати істотними, які унеможливлювали призначити справу до судового розгляду.
Так, посилання суду у постанові про порушення права на захист не ґрунтується на матеріалах справи. Зі справи видно, що при пред'явленні обвинувачення ОСОБА_2 в порядку ст.132 КПК України йому було роз'яснено право на захист передбачене ст.142 КПК України, що стверджено підписом обвинуваченого (а.с. 62, 63, 64, 65, 66), а також йому було оголошено про закінчення досудового слідства і пред'явлення обвинуваченому матеріалів справи, про що свідчить його підпис у протоколі, в якому зазначено, що заяв та клопотань немає (а.с.86). Щодо неповноти з'ясування обставин справи, то таке твердження суду є безпідставним, оскільки суд першої інстанції в ході розгляду справи по суті може самостійно повніше допитати свідків, чи викликати додаткових свідків для об'єктивного вирішення справи, або в порядку вимог ст.315-1КПК шляхом дачі судових доручень вирішити питання про уточнення та перевірку фактичних даних по справі.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що дана постанова незаконна і не може залишатись чинною.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора - державного обвинувача по справі задовольнити.
Постанову Костопільського районного суду від 19 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд зі стадії попереднього розгляду.
Головуючий:
Судді: