Рішення від 03.02.2011 по справі 2-174/11

Справа № 2-174/11

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Чебан А.П.

при секретарі Білик М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя, посилаючись на слідуючі обставини.

03 вересня 1974 року сторони по справі зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, про що було зроблено актовий запис за №62. Шлюб було зареєстровано вперше. Позивачка вказує, що їх сім'я розпалася, причиною розпаду сім'ї стало те, що відповідач ОСОБА_2 покинув сім'ю та почав співмешкати з іншою жінкою.

За період спільного проживання ними було придбано слідуюче майно: автомобіль марки "NISSAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску; 2/3 частини АДРЕСА_1; магазин на території Татарбунарського сільськогосподарського ринку по АДРЕСА_2 та грошовий внесок, який знаходиться в Татарбунарській філії банку "Аваль" в сумі 102 000 (сто дві тисячі) гривень.

ОСОБА_1 просить виділити їй: 1/3 частини АДРЕСА_1, вартістю 62 000 грн., яка належить ОСОБА_2 та магазин розташований на території Татарбунарського сільськогосподарського ринку по АДРЕСА_2, вартістю 100 000грн. Відповідачу ,на праві приватної власності, залишити автомобіль марки "NISSAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 60 000 грн. та грошовий внесок в сумі 102 000 грн.,що знаходиться в Татарбунарській філії банку "Аваль".

В судове засідання позивачка не з'явилась, однак надала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду телеграму про те, що позовні вимоги визнає, просить справу слухати без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу, яка передбачає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши пояснення та доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи та згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі ст.70 СК України у разі розділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

Із копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2(а.с.6)видно, що 03 вересня 1974 року між сторонами по справі був укладений шлюб, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області шлюб, про що було зроблено актовий запис за №62.

Копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.8) підтверджується, що ОСОБА_2 належить автомобіль марки "NISSAN",державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.

Згідно копії свідоцтва про право приватної власності від 11.03.1994 року (а.с.9) видно, що АДРЕСА_1, дійсно належить позивачці та членам її сім'ї, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Згідно копії свідоцтва про право приватної власності від 16.05.1997 року (а.с.10) вбачається, що магазин,розташований по АДРЕСА_2 в м.Татарбунари дійсно належить ОСОБА_2.

В судовому засіданні судом з достовірністю встановлено, що сторони по справі, 03 вересня 1974 року, зареєстрували шлюб та до теперішнього часу проживали разом однією сім'єю.

Також судом встановлено, що за період сумісного проживання сторони придбали: автомобіль марки "Ніссан", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску; 2/3 частини АДРЕСА_1; магазин на території Татарбунарського сільськогосподарського ринку по АДРЕСА_2 та грошовий внесок, який знаходиться в Татарбунарській філії банку "Аваль" в сумі 102 000(сто дві тисячі)грн.,яке оцінили на свій розсуд на суму 324 000 грн. Доля кожного з них становить по 162 000 грн.

Зважаючи на вищенаведене та беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.15,58-60,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.60,63,68,70 Сімейного Кодексу України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя - задовольнити.

Поділити сумісно нажите майно між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнавши за кожним на праві власності :

- за ОСОБА_1 - 1/3 частини АДРЕСА_1, вартістю 62 000 грн. та магазин розташований на території Татарбунарського сільськогосподарського ринку по АДРЕСА_2, вартістю 100 000грн.

- за ОСОБА_2 - автомобіль марки "NISSAN", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 60 000 грн. та грошовий внесок в сумі 102 000 грн.,що знаходиться в Татарбунарській філії банку "Аваль".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Чебан