Суворовський районний суд м.Одеси
Справа № 2-1776/11
17 січня 2011 року м. Одеса.
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого судді -Погрібного М.О.
При секретарі -Хмарук З.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні (зала судових засідань №14) у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, -
Позивач просить визнати договір купівлі - продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений ним з відповідачами 22 серпня 1996 року на Товарній Центральній Одеській Біржі -дійсним.
При цьому він посилався на те, що придбав зазначену квартиру у відповідачів за 220 000 000 карбованців, якою по теперішній час володіє та користуються, несучи всі витрати по її утримуванню. Угоду оформили на біржі, оскільки це передбачалося Законом “Про біржі” і працівники біржі завірили, що цей договір є легітимним. В теперішній час йому стало відомо, що договори купівлі-продажу оформлені на біржах, нотаріальними конторам, як правовстановлюючі документи не приймається. Тому просить захистити його права на підставі положень ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла на час укладення договору та ст. 392 ЦК України в редакції 2003 року.
У своїй письмовій заяві, поданій до загальної канцелярії суду, просив розглянути справу у його відсутність та винести рішення на підставі наданих документів.
Відповідачі в судове засідання не прибули, направив заяву про згоду з позовом та проханням розглянути справу за їхньої відсутності.
Вивчив матеріали справи, суд вважає, що на підставі фактів та досліджених доказів, які приєднані до справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до норм ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, яка регулювала правовідносини, що виникли між сторонами, якщо одна із сторін повністю чи частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому випадку послідуюче нотаріальне посвідчення угоди не вимагається.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала відповідачам на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Одеською залізницею, 10 липня 1996 року та зареєстрованого в Одеському МБТІ та РОН.
22 серпня 1996 року позивач купив у відповідачів зазначену квартиру, сплативши останній 220 000 000 карбованців, про що був укладений договір купівлі -продажу на Товарній Центральній Одеській Біржі, що на той час передбачалося Законом України “Про біржі”.
Сторони, взяті на себе зобов'язання виконали. А саме, позивач виконав повністю і передав відповідачам гроші, прийняв зазначену вище квартиру в своє володіння, користування та розпорядження. А відповідачі прийняв гроші, передали квартиру позивачу і звільнили її.
Вказані вище факти підтверджуються договором купівлі -продажу квартири, укладеного між позивачем і відповідачами, який сторони не оспорювали і який був зареєстрований в Комунальному підприємстві «Одеське МБТІ та РОН»під реєстровим номером №555, стор. 146, кн.. 177 пр., а також розрахунковими книжками по оплаті комунальних послуг позивачем, якими позивач користуються в зазначеній вище квартирі.
При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги правомірні, оскільки позивач придбав, зазначену вище квартиру у свою власність відповідно до Закону. І на підставі ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, яка регулювала дані правовідносини на час їх виникнення, а також ст. 392 ЦК України в редакції 2003 року, позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215 ЦПК України, ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 392 ЦК України в редакції 2003 року, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі -продажу двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 укладеного 22 серпня 1996 року на Товарній Одеській Центральній Біржі між ОСОБА_2, діючої від імені неповнолітнього ОСОБА_3 з одної сторони та ОСОБА_1, з іншої сторони.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 10 днів через Суворовський районний суд м. Одеси.
Суддя: