22 травня 2026 року справа №320/16976/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому позивач просить суд:
- зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 37441694, місцезнаходження: 03165, м. Київ, проспект Комарова, 7) видати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 відповідного зразка.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати уточнену позовну заяву, в якій уточнити п.2, 3 прохальної частини позовної заяви щодо зазначення правильного позивача (два примірники).
30.06.2023 на адресу суду від позивача надійшли документи по справі, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 22.03.2023 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для відмови у визначенні йому статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення категорії 4 слугувало те, що Порядком від 11.07.2018 № 551 не передбачено визначення статусу особам, які постійно проживають чи постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше 4 років та видачу їм посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» категорії 4 серії В. Позивач акцентує увагу на тому, що право отримати посвідчення з визначенням статусу особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, виникло у нього до 01.01.2015 (виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю з переліку радіоактивно забруднених територій). За наведених обставин позивач вважає, що відмова відповідача є протиправною та позбавляє останнього права на користування пільгами, встановленими чинним законодавством..
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
10.07.2023 до Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2023, а саме: копія свідоцтва про народження та копія довідки КНП «Бучанський центр первинної медико-санітарної допомоги».
20.07.2023 відповідачем в підсистемі «Електронний суд» сформовано відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що Порядком від 11.07.2018 № 551 не передбачено визначення статусу особам, які постійно проживають чи постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше 4 років та видачу їм посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» категорії 4 серії В.
Відповідач звернув увагу, що на даний час позивач не проживає, не працює і не навчається у зоні посиленого радіоекологічного контрою, пільгами не користується. Крім того, Законом України від 28.12.2014 № 76-VII «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України», який набрав чинність 01.01.2015, зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з переліку зон радіоактивного забруднення.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2018 № 551 було передбачено видачу дублікатів посвідчень особам, яким раніше був визначений статус та видано посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» категорії 4 серії В, але у 2021 році постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 № 793 вже не передбачалась така можливість.
Відповідач акцентує увагу на тому, що Порядком не передбачено ані визначення статусу, ані навіть видачі дубліката посвідчення, а тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про видачу йому посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, до якої додав:
- копії паспорту та ідентифікаційного коду;
- копію трудової книжки;
- довідку з підприємства;
- 2 фотокартки.
Заява з документами направлена Управлінням до Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян.
Комісія прийняла рішення, оформлене протоколом від 17.11.2022 № 7, про відмову у визначенні статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 4 серії В.
Формулюючи мотивацію відмови, Комісія зазначила, що Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (далі - Порядок № 551) (зі змінами), не передбачено визначення статусу особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років та видачу їм посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» категорії 4 серії В.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Згідно з положеннями статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.
Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку
Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (п. 4 мотивувальної частини).
Рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема і підпункт 4 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено статтю 23, якою було передбачено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4. Отже, право на компенсації та пільги постраждалих, віднесених до категорії 4, було підтверджено.
Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону № 76-VIII від 28 грудня 2014 року містилося у ст. 2 Закону № 796-XII. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов'язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.
Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
01.01.2015 набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, яким статтю 2 Закону № 796-XII було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абзац 5 частину 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.
Цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними, як і не передбачено неможливість підтвердити належність громадянина до відповідної категорії осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи.
Так, пунктом 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
З аналізу викладених норм вбачається, що особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали, працювали або навчались на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи категорії 4 та мають право на встановлення пільг і компенсацій.
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до довідки Луб'янського старостинського округу Бучанської міської ради від 21.10.2022 № 09-12-96 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав від народження та був зареєстрований по 01.06.1992 в с. Луб'янка Бучанського (Бородянського) району Київської області. Село Луб'янка Бучанського (Бородянського) району Київської області до 01.01.2015 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», абзацу 5 частину 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» відносилось до ІV зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с. 16).
Суд акцентує увагу на тому, що належність громадян до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено Законом № 796-XII. Приймаючи рішення про видачу посвідчення, уповноважений орган, тим самим, підтверджує належність громадянина до відповідної категорії осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи.
Правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.11.2021 у справі № 826/10248/17.
Таким чином, позивач набув статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 до 01.01.2015.
Виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно.
Крім того, Закон № 796-XII у редакції, чинній після 01.01.2015, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, певних пільг та компенсацій. Зокрема, статті 51, 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).
На підставі вище наведеного, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 697/121/17 дійшла такого висновку про застосування підпункту 1 пункту 4 Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII: виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше, до 31.12.2014, було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини 1 статті 14 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
При цьому суд зазначає, що той факт, що позивач свого часу не скористався своїм правом на отримання посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) не є підставою для відмови у наданні такого статусу на сьогоднішній день за наявності дотримання умов, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII, відповідно до якого до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Щодо доводів, наведених у позовній заяві, про наявність у позивача підстав для отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та отримання відповідного посвідчення категорії 4, суд зазначає, що позивач постійно проживав на території зони посиленого радіоекологічного контролю, до якої віднесено с. Луб'янка Бучанського району Київської області і станом на 1 січня 1993 року прожив у цій зоні не менше чотирьох років, а тому позивач в розумінні Закону № 796-XII безумовно є потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
За змістом статей 14 і 65 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1 - 14.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 551 Посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 551 (в редакції станом на час подачі позивачем заяви від 26.10.2022) посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження;
- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження;
особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою;
хворим на променеву хворобу внаслідок Чорнобильської катастрофи - на підставі висновку уповноваженої медичної комісії не нижче обласного рівня або спеціалізованої медичної установи Міноборони, МВС, СБУ, які мають відповідну ліцензію МОЗ (далі - експертні комісії), та акта за формою Н-1;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, - на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки 3 і 4);
особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5);
особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 6);
особам, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 7);
дітям, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, - на підставі довідки встановленого зразка (додатки 8-10);
громадянам інших держав та особам без громадянства, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі переїзду на постійне місце проживання в Україну - відповідно до законодавства;
дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеного (віднесеної) до категорій 1 або 2, або з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також дружині (чоловіку), якщо та (той) не одружилася (одружився) вдруге, померлого (померлої) громадянина (громадянки), віднесеного (віднесеної) до категорій 1, 2 або 3, смерть якого (якої) пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, - на підставі документів про підтвердження статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, участі у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, відповідного посвідчення (за наявності) та експертного висновку щодо встановлення причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт;
опікуну дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою, - на підставі документів про підтвердження статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного посвідчення (за наявності) та експертного висновку щодо встановлення причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
При цьому суд зазначає, що дійсно видача посвідчень потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 чинним Порядком № 551 не передбачена.
Пунктом 12 Порядку № 551 (у редакції до 04.08.2021) передбачено, що у разі втрати або зіпсування посвідчення замість нього видається повторне посвідчення на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, в тому числі посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) серії В на підставі довідки встановленого зразка (додаток 11), особистої заяви (із зазначенням номера та дати видачі посвідчення, поясненням обставин втрати або зіпсування) та опублікованого в пресі повідомлення про визнання посвідчення недійсним.
Отже, Порядок №551 (у редакції до 04.08.2021) передбачав видачу повторного посвідчення на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, в тому числі посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) серії В, у разі втрати або зіпсування такого.
Натомість 04.08.2021 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 р. N 793 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою в абзацах першому і другому пункту 12 слова і цифри "в тому числі посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) серії В на підставі довідки встановленого зразка (додаток 11)," виключено.
Таким чином, чинна редакція пункту Порядку № 551 передбачає, що у разі втрати або зіпсування посвідчення замість нього видається повторне посвідчення на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 11 цього Порядку, особистої заяви (із зазначенням номера та дати видачі посвідчення, поясненням обставин втрати або зіпсування) та опублікованого в пресі повідомлення про визнання посвідчення недійсним.
Натомість на думку суду відсутність у чинному Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. N 551, правил видачі та зразку відповідного посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) не може позбавити особу на отримання такого статусу за наявності дотримання умов, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону №796-XII, відповідно до якого до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
При цьому суд наголошує, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян не може звужувати чи заперечувати право на отримання відповідного статусу особи-потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, встановленого актом вищої юридичної сили, в даному випадку Законом №796-ХІІ.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Суд звертає увагу, що подолання суперечностей між законом та нормативно-правовим актом, виданим Урядом (ієрархічна колізія) за загальним правилом відбувається шляхом застосування норм, що закріплюються в нормативно-правових актах, які мають вищу юридичну силу. Тобто, подолання колізії нормативно-правових актів можливо не лише шляхом приведення нормативно-правового акта нижчого рівня у відповідність акту вищого рівня.
Зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (частина 3 статті 7).
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 796-ХІІ, оскільки відсутність у Порядку №551 правил видачі та зразка посвідчення особи-потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 не може позбавити особу на отримання такого статусу.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувана відмова відповідача є протиправною, суд дійшов висновку, що зобов'язання Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати позивачеві посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 відповідного зразка, є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Інші доводи сторін не спростовують висновків, викладених судом у цьому рішенні.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 1091448318 від 04.05.2023. Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи, що позов задоволено, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2. Зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 37441694, місцезнаходження: 03165, м. Київ, проспект Комарова, 7) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 відповідного зразка.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 37441694, місцезнаходження: 03165, м. Київ, проспект Комарова, 7) судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.