22 травня 2026 рокум. Ужгород№ 308/9341/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А. розглянувши у порядку письмового провадження заяву представниці третіх осіб Ємчук Лідії Вікторівни про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними містобудівних умов та обмежень та скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт, -
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсними містобудівних умов та обмежень та скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт - відмовлено.
Представницею третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Ємчук Лідією Вікторівною 07.05.2026 року подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, з приєднання письмових доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.
Вказана заява про ухвалення додаткового рішення призначена судом до розгляду на 22.05.2026 року.
Будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду, учасники справи у судове засідання не з'явилися, представниця третіх осіб на стороні відповідачів Ємчук Л.В. подала до суду клопотання про розгляд заяви без її участі.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 2, 3 статті 252 КАС України визначено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Розглянувши питання щодо ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що між третьою особою, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 та адвокатом Ємчук Лідією Вікторівною 09.11.2021 року укладений договір про надання правової допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником третьої особи подано Акт надання послу від 21.04.2026 року за договором про надання правової допомоги від 09.11.2021 по справі №308/9341/21 у Закарпатському окружному адміністративному суді.
Згідно вказаного акту про надання правової допомоги вказано період затраченого часу адвокатом, а саме - 10 год. та вартість послуг адвоката за надання послуг за вказаним договором, а саме 15500,00 грн.
В той же час, представником третьої особи на підтвердження сплати третьою особою витрат на правничу допомогу подано до суду платіжне доручення на суму 9000,00 грн. № @2PL603580 від 30.04.2026 року та №@2PL036770 від 05.05.2026 року.
Таким чином, представниця третьої особи вважає, що судові витрати третьої особи ОСОБА_5 на професійну правничу допомогу документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи на суму 15500,00 грн. Відтак, саме ця сума, підтверджених витрат на правничу допомогу підлягає стягненню із позивачки.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналізуючи викладене вище, враховуючи положення КАС України, а також ту обставину, що сума витрат позивача на правову допомогу у цій справі не відповідає складності справи та часу затраченого адвокатом на надання відповідних послуг, наявність аналогічних в даній категорії справ рішень у Державному єдиному реєстрі судових рішень, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат зазначений позивачем не є пропорційний, так як і час витрачений адвокатом на проведення відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Оцінюючи подані документи, якими представниця третьої особи обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг доказів, суд дійшов висновку, що сума зазначена в договорі та акті наданих послуг не є співмірною із часом, який може бути витрачено адвокатом на виконання відповідних послуг.
Враховуючи наведені вище правові норми, суд дійшов висновку, що заявлена представницею третьої особи сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу за результатами судового розгляду справи даної справи у розмірі 15500,00 грн є завищеною порівняно із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
За таких обставин суд вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи, що при ухваленні рішення суду у даній справі не вирішувалось питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, будь-яких заперечень щодо співмірності заявленої суми позивачка не надала, то суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення та стягнення на користь третьої особи ОСОБА_5 понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представниці третьої особи про ухвалення додаткового рішення у справі № 308/9341/21 - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 7500,00 грн. (сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.А. Гебеш