про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
22 травня 2026 рокум. Ужгород№ ЗП/260/63/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркан» - Станка Андрія Павловича про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
22 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркан», в особі керівника - Станка Андрія Павловича, звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить: до набрання рішенням у даній справі законної сили вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній інспекції з архітектури та містобудування України проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва «Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44», що здійснюється на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2110100000:10:001:0156, 2110100000:10:001:0366, 2110100000:10:001:0174.
Заява обґрунтована тим, що 15 травня 2026 року ТОВ «Маркан» отримало вимогу від ДІАМ № 1148/02/12-26 від 12.05.2026 року та повідомлення № 1118/02/12-26 від 11.05.2026 року про проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва на підставі приписів про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 25 липня 2025 року та приписів про усунення порушення вимог у сфері містобудівного законодавства України від 25.07.2025 року, винесених на підставі акту позапланового заходу № 34 від 25 липня 2025 року. Відповідно до змісту зазначеної вимоги позапланова перевірка призначена на 25.05.2026 року на 12 годину. Заявник зазначає, що ДІАМ, за відсутності на те відповідних правових підстав, має намір здійснити позапланову перевірку ТОВ «МАРКАН» в період з 25.05.2026 року по 05.06.2026 року на підставі приписів, винесених внаслідок неправомірних дій з боку співробітників ДІАМ, неправомірність яких встановлена судом. Враховуючи факт очевидності протиправності дій та рішень ДІАМ щодо призначення позапланової перевірки та намір ТОВ «Маркан» оскаржити їх в судовому порядку, заявник вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову, оскільки під час адміністративного провадження за такими позовними вимогами ДІАМ може провести вищезазначені заходи контролю, що істотно ускладнить ефективний захист інтересів ТОВ «Маркан» за захистом яких він звертається.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд зазначає, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог.
Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року (справа №520/1545/19), від 01 жовтня 2019 року (справа №420/912/19) ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або - очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Представник ТОВ «Маркан» в заяві про забезпечення позову просить заборонити Державній інспекції з архітектури та містобудування України проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва «Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44», що здійснюється на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2110100000:10:001:0156, 2110100000:10:001:0366, 2110100000:10:001:0174.
Із матеріалів заяви про забезпечення позову, вбачається, що підставою для звернення із вказаною заявою заявник визначає отримання від Державної інспекції архітектури та містобудування України вимоги № 1148/02/12-26 від 12.05.2026 року та повідомлення № 1118/02/12-26 від 11.05.2026 року про проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва.
При цьому, заявник посилається на те, що вказана перевірка призначена на підставі приписів від 25.07.2025 року правомірність яких була предметом судового розгляду в іншій справі (справа № 320/42787/25).
Разом з тим, суд враховує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року в справі № 320/42787/25 оскаржене в апеляційному порядку та не набрало законної сили.
Крім того, зі змісту долучених до заяви документів (повідомлення ДІАМ про проведення позапланової перевірки від 11.05.2026 року та вимоги ДІАМ від 12.05.2026 року) вбачається, що проведення позапланового заходу призначено не лише з посиланням на приписи від 25.07.2025 року, а також на підставі наказу ДІАМ від 07.05.2026 року № 99 «Про проведення позапланової перевірки».
В той же час, копію наказу ДІАМ від 07.05.2026 року № 99 «Про проведення позапланової перевірки», на підставі якого, згідно зі змістом повідомлення та вимоги, призначено проведення позапланової перевірки до заяви про забезпечення позову не надано.
Відтак, суд позбавлений можливості перевірити його зміст, встановити правові та фактичні підстави призначення перевірки та обсяг контрольних заходів.
При цьому, суд зазначає, що сама по собі наявність рішення суду першої інстанції про протиправність попередньої перевірки не свідчить про очевидну протиправність майбутніх дій відповідача щодо здійснення нового заходу державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки правомірність кожного окремого заходу підлягає оцінці з урахуванням конкретних підстав, предмета та порядку його проведення.
Водночас, з матеріалів заяви про забезпечення позову суд не може дійти висновку про очевидну протиправність дій ДІАМ щодо призначення проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва «Нове будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 ».
Зокрема, оцінка діям та рішенням відповідача може бути надана тільки з урахуванням всіх належних та допустимих доказів у їх сукупності та при дотриманні принципу змагальності сторін у наданні до суду доказів під час розгляду справи по суті.
Відтак, проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях заявника, щодо можливих в майбутньому порушень прав та інтересів позивача що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів.
При цьому, суд зазначає, що можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватись достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, доводи поданої заяви є необґрунтованими. Застосування судом обраних у поданій заяві заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на твердженнях представника заявника, не підтверджених належними, достовірними та достатніми доказами.
Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Відтак, суд вважає, що заявником не доведено, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, як і не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин.
В той же час, правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.
З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що мотиви, наведені представником позивача у заяві про забезпечення позову не підтверджують реальний характер загрози правам позивача до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи вищевикладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд приходить висновку, що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркан» - Станка Андрія Павловича про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду, або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька