12 травня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5456/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Біров Н.Е.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник - Буря Олександр Олександрович;
відповідач: Державна податкова служба України - представник - Буря Олександр Олександрович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення, -
01 липня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) та Державної податкової служби України (04053, м. Київ. Львівська плоша, 8, код ЄДРПОУ 43005393), яким просить суд: « 1. Прийняти даний позов до свого розгляду; 2. Визнати протиправною і скасувати у повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-6 від 19 березня 2025 року, направлену ГУ ДПС у Закарпатській області, та залишену в силі Державною податковою службою України 15 травня 2025 року. 3. Визнати протиправним і скасувати повністю рішення про результати розгляду скарги від 15.05.2025 року № 13827/6/99-00-06-02-01-06, прийняте Державною податковою службою України; 4. Судові витрати покласти на відповідачів».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року даний позов було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Закарпатській області про закриття провадження у даній справі було відмовлено.
Позивач зазначає, що згідно оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6 від 04 січня 2019 року за ним рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в розмірі 68333,98 грн., в тому числі недоїмка у розмірі 67574,02 грн, пеня у розмірі 631,36 грн та штраф у розмірі 128,60 грн. 25 квітня 2025 року (Вих. № 8091) позивачем подано скаргу у порядку адміністративного оскарження на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-6 від 19 березня 2025 року. Рішенням про результати розгляду скарги від 15 травня 2025 року № 13827/6/99-00-06-02-01-06, прийняте Державною податковою службою України, у задоволенні його скарги відмовлено. Позивач просив скасувати у повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-6 від 19 березня 2025 року, а також рішення за результатами розгляду скарги позивача.
Представник відповідачів 1 та 2 заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в письмовому відзиві та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи правомірністю прийняття оскаржуваної вимоги. Зазначив, що оскаржувана вимога відповідає вимогам до неї, що ставляться законодавством, а тому у діях відповідачів відсутні ознаки протиправності з приводу ухвалення такої вимоги та з приводу рішення, що прийняте за результатами розгляду скарги позивача на оскаржувану вимогу.
Розгляд даної справи відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав, у тому числі з врахуванням поведінки учасників справи.
У судовому засіданні позивач просив позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник відповідачів заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити з підстав наведених у відзиві.
Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку як платник податків та платник єдиного внеску, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що також зазначено в поданій звітності позивача (а.с.а.с. 84-107).
В силу норм статті 2 частини 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (даті по тексту - Закон України № 2464-VI), виключно цим Законом визначаються, зокрема: порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
За приписами статті 8 частини 4 Закону України № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до статті 1 частини 1 пункту 6 Закону України № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 3 частиною 1 Закону України № 2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати та відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до статті 4 частини 1 Закону України № 2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до статті 7 частини 1 пункту 3 Закону України № 2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до статті 9 частини 8 абзацу 3 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У відповідності до статті 9 частини 8 абзацу 1 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно зі статтею 9 частиною 11 Закону України № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 9 частиною 12 Закону України № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до статті 25 частини 2 Закону України № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 25 частини 3 Закону України № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до статті 25 частини 4 абзаців 1-6 Закону України № 2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Згідно статті 25 частини 4 абзацу 12 Закону України № 2464-VI, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску, визначеними Законом України № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі по тексту - Інструкція № 449).
Відповідно до пунктів 1-3 розділу VI Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до пункту 3 абзаців 1-4, 10-12 розділу VI Інструкції № 449, податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Вирішуючи даний спір необхідно зауважити, що в провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа за № 807/1315/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування вимог та рішення.
Зокрема, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у справі № 807/1315/17 просила Закарпатський окружний адміністративний суд визнати протиправною та скасувати у повному обсязі, зокрема, вимоги про сплату боргу (недоїмки): № ф-6 від 04 вересня 2017 року; № ф-6 від 08 травня 2018 року; № ф-6 від 02.08.2018 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 807/1315/17 без змін.
Як вбачається із ухвалених у справі № 807/1315/17 рішень судів:"…оскаржені позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2017 року за № Ф-6, від 08 травня 2018 року за № Ф-6, 02 серпня 2018 року № Ф-6 були сформовані Головним управління ДФС у Закарпатській області, у зв'язку з несплатою позивачем самостійно задекларованих сум єдиного соціального внеску за період з 2011 року по II квартал 2018 року, а саме: по платежу 70 71040000 "Для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" та по платежу 70 71010000 "Єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати". Так, Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області листом від 31.08.2016 р. №6660/06 повідомило, що позивач за період з 01.01.2011 р. по 01.10.2013 р. (згідно даних системи персоніфікованого обліку відомостей) подала звіти за формою Додаток 5 табл.2 за 2011р., за 2012р., за 2013р. згідно яких сума єдиного соціального внеску за 2011 рік становить 4010,30 грн., за 2012 рік - 4572,42 грн., за I, II квартали 2013 рік - 2388,06 грн.; за період з 01.01.2011р. по 01.10.2013р. по рахунку 37197104000701 єдиний внесок нарахований фізичними особами підприємцями, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, позивач сплатила 2645,19 грн. А тому, станом на 01.10.2013 р. заборгованість позивача становила 8325,59 грн. Як встановлено судом позивач подавала до органу доходів і зборів звіти про суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік., 2017 рік. Відтак, позивачеві, як платнику єдиного податку, у інтегрованих картках по єдиному внеску було проведено автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску за III, IV квартали 2013 року, I, II, III, IV квартали 2014 року, I, II, III, IV квартали 2015 року, I, II, III, IV квартали 2016 року, I, II, III, IV квартали 2017, І, II, квартали 2018 року. Згідно листа від 31.08.2016 р. №6660/06 Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області повідомило, що позивач за період з 01.01.2011 р. по 01.10.2013 р. (згідно даних системи персоніфікованого обліку відомостей) подала звіти за найманих працівників за період з лютого 2011 року по серпень 2013 року, згідно яких сума єдиного соціального внеску за найману працю за 2011 рік становить 6617,57 грн., за 2012 рік - 9000,30 грн., за січень-серпень 2013 року - 1885,38 грн. За несвоєчасну сплату застосовно фінансові санкції на суму 875,53 грн. За період з 01.01.2011 р. по 01.10.2013 р. по рахунку 37190101000701 єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми: заробітної плати (36,76%-49, 7%, 36,3%, 45,96%, 8,41%, 3,6%, 2,85%, 6,1%, 5,3%, 5,5%); винагороди за договорами ЦПХ (34,7%, 2,6%); допомоги по тимчасовій непрацездатності (33,2%, 2%) позивач сплатила 11126,22 грн. Станом на 01.10.2013 р. заборгованість становила 7252,56 грн. (7202,52 грн. недоїмки та 50,04 грн. пені). Позивач подала до органу доходів і зборів звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за вересень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень - грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень - липень 2018. Згідно поданих звітів відповідачем в інтегрованій картці по єдиному внеску за найманих працівників проведено нарахування єдиного внеску. Відтак, заборгованість позивача, яка виникла по вимогам: № Ф-6 від 04.09.2017 про сплату боргу (недоїмки) сформовану станом на 31.08.2017 р. в сумі 51529,60 грн.; № Ф-6 від 08.05.2018 про сплату боргу (недоїмки) сформовану станом на 30.04.2018 на суму боргу 61371,96 грн.; № Ф-6 від 02.08.2018 про сплату боргу (недоїмки) сформовану станом на 31.07.2018 на суму боргу 63829,14 грн. підтверджена самостійно задекларованими однак несплаченими сумами єдиного соціального внеску...".
У відповідності до статті 78 частини 4 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішеннями судів у справі № 807/1315/17 було встановлено, зокрема правомірність існування заборгованості позивача станом на II квартал 2018 року у розмірі 63069,18 грн, яка підтверджена самостійно задекларованими однак несплаченими сумами єдиного соціального внеску.
Позивачем було самостійно подано звіти й за інші (наступні) періоди (а.с.а.с. 84-106).
Судом встановлено, що позивачем не був виконаний законодавчо встановлений обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску.
За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаної вимоги, рішенням від 15 травня 2025 року № 13827/6/99-00-06-02-01-06 спірну вимогу залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (а.с.а.с. 8-13).
У відповідності до пункту 7 розділу VI Інструкції 449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти: позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред'явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі; позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі. Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, орган доходів і зборів подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.
Нарахована недоїмка підтверджується інтегрованою карткою платника (а.с.а.с. 140-167).
Зокрема відповідно до інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по єдиному внеску за кодом платежу 71040000 «Єдиний внесок - для фізичних осіб - підприємців , у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» наявний борг у розмірі 132146,94 грн, який виник за період з 21 січня 2013 року по 19 лютого 2025 року, на підставі нараховано єдиного внеску згідно її реєстраційним даним, які здійснено в автоматичному режимі та відповідно до поданої платником звітності.
Відповідно до інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по єдиному внеску за кодом платежу 71010000 «єдиний внесок, нарах. робот. на суми: заборг. плати, винаг. за догов. ЦПХ, доп. по тимчас. непр.» наявний борг складає 28281,90 грн., який виник за період з 20 серпня 2014 року по 20 лютого 2019 року на підставі поданої платником звітності
Оцінюючи спірні рішення в контексті позовних вимог, суд врахував, що відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України № 2464-VI.
У відповідності до статті 25 частини 4 Закону України № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
На виконання вказаної норми Інструкцією № 449 була затверджена форма (додаток 7 до Інструкції № 449), зокрема вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Прийнята (сформовані) відповідачем оскаржувана вимоги про сплату боргу (недоїмки) повністю відповідає затвердженій формі, а відтак відповідає Закону України № 2464-VI.
Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні у ній докази свідчать, що відповідач діяв у відповідності та в межах наданих чинним законодавством повноважень, в порядку передбаченому законодавством України. Доводи наведені позивачем у позові нормативно та документально не спростовують правомірність оскаржуваних вимог в частині недоїмки, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частини вимог позивача.
Щодо оскаржуваної вимоги в частині застосованого штрафу у розмірі 128,60 грн та нарахованої пені у розмірі 631,36 грн суд зазначає наступне.
У відповідності до статті 25 частини 14 Закону України № 2464-VI, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Таким чином, законодавчо встановлено обов'язок відповідача прийняти відповідне рішення щодо нарахування пені та застосування штрафів.
У відповідності до оскаржуваної вимоги до позивача застосований штраф у розмірі 128,60 грн та нараховано пеню у розмірі 631,36 грн.
Під час розгляду справи належних та допустимих доказів щодо ухвалення відповідачем рішення з приводу нарахування пені та застосування штрафів відносно позивача суду надано не було.
Таким чином, суд виснує про відсутність рішення відповідача про застосування відносно позивача про застосування штрафу у розмірі 128,60 грн та нарахування пені у розмірі 631,36 грн.
Також у суду відсутні докази, які б свідчили про направлення позивачеві вказаного рішення.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним і скасування рішення про результати розгляду скарги від 15 травня 2025 року № 13827/6/99-00-06-02-01-06, прийняте Державною податковою службою України суд зауважує наступне.
Рішення відповідача про залишення скарги платника без задоволення не є юридично значимим для платника, оскільки саме по собі не породжує для нього настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки.
Таким чином, суд зазначає, що оскаржене у даній справі рішення від 15 травня 2025 року № 13827/6/99-00-06-02-01-06 про залишення скарги без задоволення прийнято відповідачем, у межах її повноважень, у спосіб та строк, що установлені чинним законодавством. Водночас, це рішення не є таким, що прийняте у зв'язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеною права.
У зв'язку із наведеним у задоволенні вимоги позивача про визнання протиправним і скасування рішення про результати розгляду скарги від 15 травня 2025 року № 13827/6/99-00-06-02-01-06, прийняте Державною податковою службою України необхідно відмовити.
Згідно з статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що у вимоги позивача необхідно задовольнити частково.
За правилами статті 139 частини 3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Визначаючи співмірність понесених витрат з урахуванням задоволення позову, суд вважає, що понесені позивачем у даній справі судові витрати у вигляді сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень в розмірі 1604,29 грн..
Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) та Державної податкової служби України (04053, м. Київ. Львівська пл. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування вимоги, скасування рішення про результати розгляду скарги - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6 від 19 березня 2025 року в частині застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 128,60 грн та пені у розмірі 631,36 грн.
У задоволенні позову у частині інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1604,29 (одна тисяча шістсот чотири гривні 29 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 12 травня 2026 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 22 травня 2026 року.
СуддяС.Є. Гаврилко