25.05.2026
Провадження №3/389/119/26
ЄУН 389/742/26
25 травня 2026 року суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області Богданова Олена Едуардівна, розглянувши в приміщенні суду в місті Знам'янка Кіровоградської області матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №602939 від 28.02.2026, ОСОБА_1 28.02.2026 о 12.00 годині, на автошляху М-30 Стрій-Умань-Дніпро-Ізварене (через м.Вінницю км749) в Кіровоградській області, Кропивницький район, керував транспортним засобом - Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_3 , здійснював маневр обгін, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, не дотримався безпечної швидкості та бокового інтервалу дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Renault Meganе, д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався у попутному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п.2.3 «б», 13.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання повідомлення про виклик до суду в його електронний кабінет.
30.03.2026 захисник ОСОБА_1 - адвокат Павлюченко О.О. подав до суду заяву, в якій просить долучити до матеріалів справи висновок експерта №5 за результатами проведення комплексного експертного транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження по справі №389/742/26 про адміністративне правопорушення від 23.03.2026.
06.04.2026 захисник ОСОБА_1 - адвокат Павлюченко О.О. подав до суду клопотання, в якому просить закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_1 не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, вважає, що якби водій автомобіля Renault Meganе не змінив напрямок рух, не впевнившись у безпечності маневру, нікого зіткнення не було б. Несподівана зміна напрямку руху водієм ОСОБА_2 могла призвести до більш серйозних наслідків. Працівник поліції склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за порушення п.п.2.3 (б), 13.1 ПДР України, які він взагалі не порушував, оскільки в діях водія ОСОБА_1 відсутні невідповідності вимогам п.2.3 «б» ПДР України, в дорожній ситуації мало місце не попутне, не зустрічне, а перехресне зіткнення зі зміною напрямку руху ліворуч автомобіля Renault Meganе.
Крім того, як доказ невинуватості ОСОБА_1 суду наданий висновок експерта №5 за результатами проведення комплексного експертного транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження по справі №389/742/26 про адміністративне правопорушення від 23.03.2026, який підтверджує вину у скоєнні ДТП водія ОСОБА_2 . Так, експерт зазначив, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля Renault Meganе ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1, 14.2 «а» ПДР України. Дії водія автомобіля Renault Meganе ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.10.1, 14.2 «а» ПДР України і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з даною пригодою. В даній дорожній ситуації водій автомобіля Toyota Land Cruiser ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.п.2.3 «б» та 13.1 ПДР, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з даною ДТП, не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, адвокат Павлюченко О.О. вважає, що відсутні будь-які докази на підтвердження факту порушення ПДР України водієм ОСОБА_1 .
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Павлюченко О.О. також до суду не з'явився, однак 25.05.2026 подав до суду клопотання, в якому просить провести розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_1 . Подане раніше до суду клопотання про закриття провадження по справі стосовно ОСОБА_1 просить задовольнити.
Згідно з ст.268 КУпАП присутність особи, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП не є обов'язковою, а тому враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, та зважаючи на дотримання строків, передбачених ст.38 КУпАП, суддя вважає за необхідне на підставі ст.268 КУпАП провести розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Павлюченка О.О.
Потерпілий ОСОБА_2 до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання смс-повідомлення про виклик до суду, а також особисто під час минулого судового засідання, причини неявки суду не відомі.
Його представник - адвокат Юхименко Н.В. за викликом суду також не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом надсилання повідомлення про виклик до суду до електронного кабінету. 25.05.2025 до суду надіслала заяву, в якій просить відкласти розгляд справи у зв'язку з її перебуванням на навчальній сесії з 18.05.2026 до 06.06.2026. Під час минулого судового засідання задоволено клопотання представника потерпілого про його відкладення для надання часу з метою ознайомлення з матеріалами справи, яке було судом задоволено. Так, 07.05.2026 адвокат Юхименко Н.В. ознайомилась із вказаними матеріалами, проте до часу судового розгляду правом на подачу будь-яких клопотань , письмових запречень, пояснень не скористалася.
Крім того, суддя звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та стосовно ОСОБА_2 надійшли до Знам'янського міськрайонного суду одночасно - 09.03.2026, що достеменно відомо представнику Голуба В.Г., а тому заява адвоката Юхименко Н.В. про відкладення розгляду справи, судом розцінюється як затягування строків розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене та те, що відсутність потерпілого та його представника під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП не є перешкодою для розгляду такого провадження, а також з огляду на дотимання строку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.38 КУпАП, суддя вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності цих осіб.
Суддя, дослідивши матеріали провадження, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602939 від 28.02.2026, схему ДТП, в якій зазначені видимі (зовнішні) пошкодження транспортних засобів, письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в яких вони зазначили про обставини ДТП, довідку про отримання особою посвідчення водія на право керування транспортним засобом, копію висновку експерта №5 від 23.03.2026, копію клопотання адвоката Павлюченка О.О. про закриття провадження, приходить до такого.
Згідно з ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів щодо збирання доказів, як це регламентовано ст.252 КУпАП здійснюється за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Водночас обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозицією ст.124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктивна сторона статті 124 КУпАП полягає у вчиненні дії (порушення ПДР), що призвело до шкідливих наслідків (пошкодження ТЗ, вантажу, дорожніх споруд чи іншого майна) та наявності причинно-наслідкового зв'язку між цим порушенням і наслідками.
Таким чином, настання наслідків дорожньо-транспортної пригоди у вигляді пошкодження транспортних засобів мають бути обумовлені саме порушенням певним учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, тобто має бути наявний прямий чи опосередкований причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками.
Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв'язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.
Причинно-наслідковий зв'язок між пригодою та порушенням ПДР встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасникам, тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв'язку.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №602939 від 28.02.2026, ОСОБА_1 інкримінується порушення ним п.2.3 «б» та п.13.1 ПДР України.
Так, відповідно до п.2.3 «б» Постанови КМУ від 10.10.2001 «Про Правила дорожнього рух - водій для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно з п.13.1 Постанови КМУ від 10.10.2001 «Про Правила дорожнього руху» - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Водноас слід зауважити, що суд не вправі вийти за межі, визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен проводитися судовий розгляд.
Як вже зазначалося обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає (ч.1 ст.254 КУпАП та ч.2 ст.251 КУпАП), та не може бути перекладено на суд.
На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, працівниками поліції до суду надано: протокол серії ЕПР1 №602939 від 28.02.2026, схему ДТП, письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , довідку про отримання особою посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Так, відповідно до протоколу серії ЕПР1 №602939 від 28.02.2026, ОСОБА_1 у провину ставиться порушення нею пунктів 2.3 «б» та 13.1 Правил дорожнього руху України: не дотримання безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не стеження за дорожньою обстановкою, нереагування на її зміну, стеження за вантажем.
Однак, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формуються обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
З копії схеми місця ДТП, яка долучена до протоколу, вбачається, що вона складена щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.02.2026 о 12.00 годині, на на автошляху М-30 Стрій-Умань-Дніпро-Ізварене (через м.Вінницю км749) в Кіровоградській області, де відображено фактичне місце розташування транспортного засобу Renault Meganе та Toyota Land Cruiser, їх напрямок руху та місце зіткнення транспортних засобів відносно меж проїзної частини; зазначені пошкодження автомобілів, отриманих внаслідок ДТП. Проте, в матеріалах справи відсутні відеозаписи самого факту зіткнення даних транспортних засобів. Однак, сама по собі схема не підтверджує порушення ОСОБА_1 пунктів правил дорожнього руху, які б були у причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою та призвели до ДТП.
Також, письмові пояснення ОСОБА_2 стосовно того, що він відчув удар з лівої сторони від автомобіля Toyota Land Cruiser, який пролетів на великій швидкості по зустрічній смузі вперед, під час зіткнення з яким автомобіль Renault Meganе почало неконтрольовано кидати, після чого автомобіль зупинив на зустрічній смузі, суддя також не враховує як доказ вини ОСОБА_1 , суддя сприймає їх суб'єктивне відтворення обставин, що не може бути само по собі доказом наявності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення та не підтверджує наявність причинно-наслідкового зв'язку з ДТП.
Крім того, у протоколі відсутні дані про потерпілих, натомість зазначено, що внаслідок ДТП автомобіль Renault Meganе отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, долучено пояснення ОСОБА_2 , який керував даним автомобілем та з яким відбулося зіткнення і який отримав механічні пошкодження, що свідчить про порушення працівниками поліції під час складання протоколу вимог щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, визначеному ст.256 КУпАП.
Водночас клопотань про визнання потерпілими по справі до суду не надходило. Не додано і доказів, підтверджуючих наявність майнової шкоди спричиненої відповідними пошкодженнями.
При цьому, судом враховується безпосередньо досліджений в судовому засіданні, висновок експерта №5 за результатами проведення комплексного експертного транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження по справі №389/742/26 про адміністративне правопорушення від 23.03.2026, згідно якого в даній дорожній ситуації в момент первинного контактування автомобіль Toyota Land Cruiser своєю правою кутовою частиною переднього бампера контактував з лівим заднім крилом та лівим заднім колесом автомобіля Renault Meganе, а величина кута між повздовжніми осями автомобіля Toyota Land Cruiser та автомобіля Renault Meganе становила близько 10°…20° з відхиленням повздовжньої осі автомобіля Renault Meganе ліворуч від повздовжньої осі автомобіля Toyota Land Cruiser. Враховуючи характер пошкоджень обох транспортних засобів, розташування пошкоджених частин відносно опорної поверхні та бокових габаритів транспортних засобів, механізм виникнення пошкоджень, слід визначити наступний механізм зіткнення автомобіля Toyota Land Cruiser з автомобілем Renault Meganе. Початково автомобіль Toyota Land Cruiser правою кутовою частиною переднього бампера контактував з лівим заднім крилом автомобіля Renault Meganе в такому положенні, що величина кута між їх повздовжніми осями становила близько 10°…20°, внаслідок чого почали деформуватися та виникати пошкодження переднього бамперу автомобіля Toyota Land Cruiser, а на автомобілі Renault Meganе почали утворюватися пошкодження заднього лівого крила. При подальшому зближенні транспортних засобів, вступали в контактування права фара, права бокова частина переднього бамперу, праве переднє крило автомобіля Toyota Land Cruiser з заднім лівим крилом, задніми лівими дверима автомобіля Renault Meganе, внаслідок чого утворилися їх пошкодження. При подальшому переміщенні транспортних засобів сталося складання їх правою боковою частиною автомобіля Toyota Land Cruiser та лівою боковою частиною Renault Meganе. При досягненні максимальних навантажень обох транспортних засобів сталося їх відкидання один від другого, при цьому автомобіль Toyota Land Cruiser змінив напрямок свого руху дещо ліворуч, внаслідок чого в подальшому контактував своєю лівою боковою частиною з металевим відбійником, після чого зупинився на проїзній частині на правій смузі для свого напрямку руху, а автомобіль Renault Meganе перемістився вперед по зустрічній смузі і також зупинився на зустрічній смузі в положенні, яке зафіксоване на схемі до протоколу огляду місця ДТП.
Дослідницька частина висновку експерта свідчить про те, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля Renault Meganе ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1, 14.2 «а» ПДР України. Дії водія автомобіля Renault Meganе ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.10.1, 14.2 «а» ПДР України. В даній дорожній ситуації технічна можливість запобігти зіткнення з автомобілем Toyota Land Cruiser зі сторони водія автомобіля Renault Meganе ОСОБА_2 визначалася виконанням ним вимог п.п. 10.1, 14.2 «а» ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля Renault Meganе ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 14.2 «а» ПДР України і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з даною пригодою. В даній дорожній ситуації водій автомобіля Toyota Land Cruiser ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.3 ПДР України. Із-за причин, викладених в дослідницькій частині висновку, визначити, чи мав технічну можливість водій автомобіля Toyota Land Cruiser ОСОБА_1 уникнути зіткнення з автомобілем Renault Meganе шляхом гальмування, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР України, на надається можливим. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля Toyota Land Cruiser ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.п.2.3 «б» та 13.1 ПДР, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з даною ДТП, не вбачається. Із-за причин, викладених в дослідницькій частині висновку, визначити, чи маються в діях водія автомобіля Toyota Land Cruiser ОСОБА_1 невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України, не надається можливим.
Слід зазначити, що вищезазначена експертиза проводилась судовим експертом ТОВ «Полтавський РЦСЕ» ОСОБА_3 , який має вищу автотехнічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» та має стаж експертної роботи з січня 2004 року, а тому у судді відсутні сумніви щодо кваліфікації експерта.
Крім того, експерт ОСОБА_3 попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст.ст.384, 385 КК України, що підтверджується його підписом. Вказаному експерту для проведення досліджень були надані необхідні вихідні дані: копії матеріалів справи №389/742/26 стосовно ОСОБА_1 , фотознімки і відеозапис огляду пошкоджених транспортних засобів тощо, а тому у судді в цілому відсутні підстави ставити під сумнів зроблений експертом вищезазначений висновок.
Отже, відповідно до даних висновку експерта, в діях водія ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.п.2.3 «б» та 13.1 ПДР, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №602939 від 28.02.2026, та які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з даною ДТП, не вбачається, а водію ОСОБА_2 необхідно було керуватись саме вимогами п.п.10.1, 14.2 «а» ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру, і тому, саме дії водія ОСОБА_2 знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з даною пригодою.
За змістом ст.ст.279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст.213, 221 КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому інших належних та допустимих доказів щодо порушення водієм ОСОБА_1 п.п.2.3 «б», 13.1 ПДР України та, які б обґрунтовували події, викладені у протоколі та схемі ДТП, спростовували письмові пояснення ОСОБА_1 та висновок експерта №5 від 23.03.2026, а також могли усунути вищезазначені суперечності з письмовими поясненнями ОСОБА_2 , встановити причинний зв'язок з ДТП та пошкодженням транспортних засобів, матеріали справи не містять, відеозапис факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди у матеріалах справи відсутній, тому суддя приходить до висновку про недоведеність дослідженими в судовому засіданні доказами обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Беручи до уваги вищезазначене, у межах тих обставин, які зазначені у протоколі серії ЕПР1 №602939 від 28.02.2026, приходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 недоведено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 у справі за №216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі за №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ №82707106).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. При цьому стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Так, відповідно до приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративногоправопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пункт 2 ст.6 Конвенції про основні права та свободилюдини, і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Зважуючи на практику Європейського Суду з прав людини, за якою суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгодженихміж собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту, тобто таким, що не залишать місце сумнівам (наприклад, рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України»), отриманий судом адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 не доводить поза розумним сумнівом наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, у межах тих обставин, які зазначені у протоколі серії ЕПР1 №602939 від 28.02.2026, доходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, тобто у порушенні ним як учасником дорожнього руху саме п. 2.3 «б» та п. 13.1 «а» Правил дорожнього руху, що перебували би у причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою - не доведена. Будь-яких інших об'єктивних доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, які б спростовували матеріали справи немає, тому всі сумніви щодо вини тлумачаться на користь порушника.
Враховуючи вищенаведене та оцінивши наявні у даній адміністративній справі докази в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що достатніх доказів для наявності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП у діях ОСОБА_1 не встановлено, внаслідок чого у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки матеріали даного провадження не доводять поза "розумним сумнівом" в його діях об'єктивної та суб'єктивної сторони вказаного правопорушення, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.124, 247, 251, 254, 255, 256, 268, 277 КУпАП, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення, через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області, до Кропивницького апеляційного суду.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.Е. Богданова