25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 199/6175/25
провадження № 51 - 1829 ска 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 17 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року щодо нього.
Суть питання та встановлені судом обставини
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 17 червня 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року вказане судове рішення залишено без зміни.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , зі змісту якої вбачається, що скаржник не погоджується з ухваленими в порядку, передбаченому для розгляду справ про адміністративні правопорушення, постановами щодо нього та порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку.
Мотиви Суду
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права,
як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 пп. 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував,
що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, п. 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).
У Кодексі України про адміністративні правопорушення, який має відповідну логічно вибудувану конструкцію, унормовано, зокрема, послідовність процедурних дій щодо розгляду та вирішення питань, пов'язаних із притягненням особи до адміністративної відповідальності; порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої по суті; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Так, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (частини 2, 10 ст. 294 КУпАП).
Тобто обмеження права на касаційне оскарження вказаних судових рішень першої та апеляційної інстанцій у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ст. 294 цього Кодексу, відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Даний висновок узгоджується з міжнародними актами та практикою Європейського суду з прав людини.
Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, зазначено в частинах 1 і 2 ст. 424 КПК України. Це стосується вироків та ухвал про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень суду апеляційної інстанції, постановлених щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції, а також ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвал суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
З огляду на викладене, беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів, керуючись принципом верховенства права при здійсненні правосуддя та виходячи з основних засад судочинства, вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
З цих підстав та, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 17 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 серпня 2025 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3