20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 368/1606/23
провадження № 51-1450 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року стосовно нього,
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень. Разом із поданою касаційною скаргою до Верховного Суду надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року та ухвали Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року.
В обґрунтування поважності пропуску зазначеного строку засуджений посилається на те, що після ухвалення вироку місцевого суду та в період набрання ним законної сили він перебував у складній правовій та життєвій ситуації, яка одночасно поєднувала ознаки виконання кримінального покарання та проходження військової служби. Зазначає, що фактичне проходження військової служби, виконання службових та бойових завдань, обмежений доступ до засобів зв'язку, документів та правової допомоги істотно ускладнювали можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції. Вказує, що після набрання вироком законної сили він фактично був обмежений у можливості належної та регулярної комунікації із захисником, що унеможливлювало належне погодження правової позиції. Посилається на те, що він не мав своєчасного доступу до повного тексту судових рішень. Зазначає, що після винесення рішення апеляційним судом адвокат, який представляв його інтереси, помер, у зв'язку з чим йому не було надано належного роз'яснення щодо порядку, строків та особливостей касаційного оскарження судових рішень. Крім того, звертає увагу, що його захисник ОСОБА_5 вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) касаційну скаргу на судові рішення може бути подано протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення.
За приписами ч. 2 ст. 113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК України строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
При вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом трьохмісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. Водночас особа, яка бажає подати касаційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право.
Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску засудженим строку на касаційне оскарження колегія суддів дійшла переконання, що подане засудженим клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містить будь-якого обґрунтування підстав для поновлення цього строку, оскільки переконливих аргументів на підтвердження поважності причин, через які засуджений не мав об'єктивної можливості подати касаційну скаргу в межах строку на касаційне оскарження, чи якнайшвидше після його закінчення, за текстом поданої касаційної скарги не наведено.
Так, з оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що 27 листопада 2024 року відбувся апеляційний розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 за його участю, а також захисника ОСОБА_6 . Учасникам судового провадження було роз'яснено порядок та строк оскарження цього судового рішення.
Однак, із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року засуджений ОСОБА_4 звернувся лише через півтора року, а саме 15 травня 2026 року (згідно даних на конверті), тобто поза межами строку касаційного оскарження.
Доводи засудженого про те, що він пропустив строк на касаційне оскарження, оскільки не мав своєчасного доступу до повного тексту судових рішень, є безпідставними.
Так, приписи ч. 2 ст. 426 КПК України визначають, що строк подачі касаційної скарги з моменту вручення особі копії судового рішення, обчислюється лише для особи, яка перебуває під вартою.
Втім, відповідно до оскаржуваних судових рішень, під час апеляційного розгляду кримінального провадження, засуджений ОСОБА_4 під вартою не перебував, оскільки вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року визначено, що початок строку відбування покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з моменту приведення вироку до виконання. Крім того, згідно з долученими до касаційної скарги документами, ОСОБА_4 був затриманий на виконання вироку 14 жовтня 2025 року.
Тож, строк касаційного оскарження для ОСОБА_4 обчислювався з моменту проголошення рішення судом апеляційної інстанції від 27 листопада 2024 року.
Отже, як вже було зазначено вище, касаційну скаргу на судові рішення може бути подано протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції. Разом з тим, оскаржувана ухвала апеляційного суду була проголошена 27 листопада 2024 року в присутності засудженого (під вартою не перебував) та його захисника, яким було роз'яснено порядок та строк оскарження судового рішення. Тобто строк на касаційне оскарження вказаної ухвали закінчився 28 лютого 2025 року.
Крім того, як убачається із долученої до касаційної скарги засудженого відповіді командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 був призваний на військову службу під час мобілізації та зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 лише з 07 квітня 2025 року.
Тож, засуджений ОСОБА_4 був призваний на військову службу та затриманий на виконання вироку місцевого суду поза межами строку на касаційне оскарження.
Отже, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_4 про те, що після ухвалення вироку місцевого суду та в період набрання ним законної сили він перебував у складній правовій та життєвій ситуації, як і доводи касатора про те, що фактичне проходження ним військової служби, виконання службових та бойових завдань, обмежений доступ до засобів зв'язку, документів та правової допомоги істотно ускладнювали можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції.
Доводи ОСОБА_4 про те, що після винесення рішення апеляційним судом адвокат, який представляв його інтереси, помер, у зв'язку з чим йому не було надано належного роз'яснення щодо порядку, строків та особливостей касаційного оскарження судових рішень, також не є слушними.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 КПК України, головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
Колегія суддів не може визнати поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження посилання засудженого на смерть його попереднього захисника, оскільки це не свідчить про наявність об'єктивно непереборних факторів, які не залежать від волевиявлення особи та пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, адже порядок і строк оскарження судового рішення покладається на суд, і не залежить від наявності захисника.
Так, при вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом трьохмісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Втім із касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень засуджений ОСОБА_4 звернувся до Суду через 1 рік 5 місяців після ухвалення рішення апеляційного суду, проте не навів будь-яких аргументів щодо розумних заходів, які ним вживалися з метою оскарження рішень судів у касаційному порядку якнайшвидше після оголошення судового рішення.
Інших об'єктивних причин, які завадили засудженому в межах строку на касаційне оскарження, чи якнайшвидше після його закінчення або після отримання ухвали апеляційного суду, звернутися до Суду і, які можна було б визнати поважними, у клопотанні не наведено та колегією суддів не встановлено.
За таких обставин Суд не вбачає підстав для поновлення строку на касаційне оскарження засудженим ОСОБА_4 вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга разом з усіма доданими до неї матеріалами підлягає поверненню особі, яка її подала.
Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 та 441 КПК України, Суд
постановив:
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року відмовити.
Касаційну скаргузасудженого ОСОБА_4 на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року стосовно нього повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3