25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 545/3126/25
провадження № 61-6136ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада
2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1
до Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва про визнання незаконними та скасування наказів про фіксацію прогулів та оголошення догани,
У липні 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом
до Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, у якому просили визнати незаконними та скасувати накази Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва «Про фіксацію прогулу працівників» від 16 червня
2025 року № 20-А від 19 червня 2025 року № 22-А щодо викладачів ОСОБА_1
та ОСОБА_2 , а також пункти 3, 4 наказу № 24-А Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва «Про оголошення догани працівникам» від 25 червня 2025 року.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада
2025 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 07 квітня 2026 року, відмовлено у задоволенні позову.
05 травня 2026 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року, у якій заявниця, посилаючись
на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада
2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року
і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
06 травня 2026 року ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд», звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року, у якій заявника, посилаючись
на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада
2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року
і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вони подані
на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу
їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних
у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову в цій справі є визнання незаконними та скасування наказів
про фіксацію прогулів та оголошення догани.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься
до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Враховуючи зазначене рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року та постанова Полтавського апеляційного суду
від 07 квітня 2026 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно
до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України заявниками
у касаційних скаргах не наведено.
Доводи касаційних скарг переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом
не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися
в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Незгода позивачів із оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Оскаржені судові рішення ухвалені за результатами встановлення обставин конкретної справи та оцінки судами попередніх інстанцій наявних у цій справі доказів.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно
до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявники подали касаційні скарги на судові рішення у справі незначної складності, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва про визнання незаконними та скасування наказів про фіксацію прогулів та оголошення догани.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали надіслати заявникам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара