25 травня 2026року
м. Київ
справа № 536/2491/23
провадження № 61-6719ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна, Кременчуцький відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., Кременчуцький ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного МУ МЮ, в якому просив: визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), коли прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серія та номер: 919 видане 20 жовтня 2023 року, видане Дробітько В. В., приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адересою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , витребувати у ОСОБА_1 шляхом припинення його права власності та скасування державної реєстрації 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адересою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_1 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року залишено без змін.
18 травня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що в основу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції покладено постанову Полтавського апеляційного суду
від 10 квітня 2024 року у справі № 524/1691/18, яка скасована постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року. Вказує, що постанова Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 524/1691/18 була отримана ним лише 05 лютого 2025 року та вона не досліджувалась судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваної постанови від 27 січня 2025 року у справі № 536/2491/23. У зв'язку з цим в межах строку на касаційне оскарження судового рішення він реалізував інший спосіб судового захисту, а саме подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року, в порядку статті 423 Цивільного процесуального кодексу України. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 червня 2025 року його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було задоволено, рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову. Однак постановою Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2026 року скасовано рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05 червня 2025 року, що зумовило необхідність у зверненні до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року у цій справі. Стверджує, що після ухвалення оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року ним не було допущено процесуальної бездіяльності, зволікання чи недобросовісної процесуальної поведінки, а пропуск строку обумовлений добросовісним використанням іншого передбаченого законом способу захисту та порушенням строків розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженого судового рішення.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).
Частиною третьою статті 394 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Повний текст оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 рокускладено 27 січня 2025 року.
Гордієнко Ю. Ю. є стороною у цій справі, подавав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі. Крім того, заявник не заперечує факту обізнаності про ухвалення Полтавським апеляційним судом постанови від 27 січня 2025 року за результатом перегляду справи за його апеляційною скаргою.
Достовірно знаючи про результат розгляду справи у суді апеляційної інстанції, заявник не скористався наданим йому правом на касаційне оскарження судового рішення у визначений процесуальним законом строк. Право на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є самостійним процесуальним інструментом, який не зупиняє перебіг строку на касаційне оскарження такого судового рішення та не впливає на обчислення такого строку. Звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не є обставиною непереборної сили, а отже не є підставою для прийняття касаційної скарги, поданої після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Водночас, відкриття за спливом значного періоду часу касаційного провадження щодо судового рішення, яке набрало законної сили, може бути визнано порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в таких його елементах як правова визначеність та остаточність судового рішення.
У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є не-обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та ухвалі у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 вказала, що учасник справи із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах.
Учасник судового процесу, реалізуючи свої процесуальні права має вчиняти дії з дотриманням процесуальних строків звернення до суду, тобто добросовісно користуватися своїми правами з метою недопущення настання негативних наслідків для такого учасника справи, які зумовлять докладання додаткових зусиль, направлених на поновлення, пропущеного процесуального строку.
Оскільки перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є самостійною процесуальною процедурою, яка не впливає на обчислення й перебіг строку на касаційне оскарження такого судового рішення, отже, ОСОБА_1 , реалізуючи добросовісно свої процесуальні права, не був позбавлений можливості оскаржити у касаційному порядку судові рішення у цій справі у визначений процесуальним законом строк.
Сплив одного року з дня складення повного тексту судового рішення за відсутності обставин непереборної сили, які перешкоджали своєчасному поданню касаційної скарги, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою учасника справи.
Частина третя статті 394 ЦПК України, за відсутності винятків, наділяє суд касаційної інстанції лише одним повноваженням - відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою після спливу одного року з дня складення повного судового рішення. Поновлення процесуального строку у такому випадку не є можливим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року.
Керуючись частинами першою, третьою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна, Кременчуцький відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович