25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 757/19497/24-ц
провадження № 61-6478ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсною додаткову угоду до кредитного договору,
08 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Касьяненко Д. Л., засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня
2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року
у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вбачається, що оскаржену постанову суд апеляційної інстанції ухвалив
02 квітня 2026 року, повний текст постанови складено 07 квітня 2026 року, касаційну скаргу надіслано засобами поштового зв'язку 08 травня 2026 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке мотивовано тим, що повний текст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції заявниця станом на 07 травня 2026 року
не отримала, що підтверджується карткою руху документа. При цьому оскаржену постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року представник заявниці - адвокат Касьяненко Д. Л. отримав через електронну пошту 09 квітня 2026 року. А тому заявниця вважає, що існують поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень та просить його поновити.
Відповідно до положень статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку
на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів
з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належному судовому процесі.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення
чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами окремої особи. Дотримання строків стосується всіх учасників спору, які мають право на справедливий суд.
Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Проаналізувавши наведені заявницею обставини справи, суд вважає, що сукупність вказаних обставин дає підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 390 ЦПК України.
Разом з тим, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом
до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
У статті 392 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України
до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі. У касаційній скарзі заявниця порушує питання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої
статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, проте доказів, що підтверджують вказане не надає.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей
з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Враховуючи те, що заявниця не надала жодного доказу, який би свідчив про її групу інвалідності, з яким чинне законодавство пов'язує звільнення від сплати судових витрат, клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Отже, заявниці необхідно надати належні та допустимі докази на підтвердження групи інвалідності або сплатити судовий збір та надати документ, що підтверджує його сплату.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму
для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,
в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Заявниця звернулася до суду з позовом у квітні 2024 року.
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб
був встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн).
Отже, судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі становить 2 422,40 грн (1 211, 20 грн х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору заявниці необхідно надати
до суду документ, що підтверджує сплату нею судового збору за подання касаційної скарги, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення указаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 02 квітня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко