20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 359/8894/19
провадження № 61-6848св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Ткачук Тамілою Андріївною, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2024 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
визнати об'єкт незавершеного будівництва (незавершений будівництвом житловий будинок, зазначений в плані літерою «А-Ін/з» з мансардою житловою «А-Ім» загальною площею 258,6 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя;
визнати недійсним договір дарування об'єкта незавершеного будівництва від 11 квітня 2017 року в частині незавершеного будівництва (об'єкта житлової нерухомості), укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (серія та номер: 268, виданий 11 квітня 2017 року), видавник: приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на частини об'єкту житлової нерухомості - незавершеного будівництва, загальною площею 258,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на частини земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:11:004:0032 за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з жовтня 2007 року до 23 грудня 2011 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , що було встановлено рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року у цивільній справі № 359/2637/17 за її позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ незакінченого будівництвом житлового будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 , а 23 грудня 2011 року між ними був укладений шлюб, який розірваний 07 березня 2017 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Зазначала, що за час проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю за спільні кошти був збудований житловий будинок АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці, яку Бориспільська міська рада Київської області надала ОСОБА_2 для його будівництва та обслуговування.
Хоча спірний будинок станом на час звернення до суду має статус незавершеного будівництва, вони разом проживали в ньому з грудня 2011 року до липня 2016 року.
Станом на грудень 2011 року будинок уже був побудований та забезпечений усіма комунікаціями, необхідними для проживання (водопостачання та водовідведення, газопостачання, електрична енергія). Відповідними організаціями та підприємствами з ОСОБА_2 укладені договори на постачання води, газу, електроенергії, відкриті особові рахунки на нього.
Незважаючи на те, що вказаний будинок до 11 квітня 2017 року є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 , останній відмовляється добровільно поділити це майно.
Окрім того, в квітні 2017 року ОСОБА_2 подарував своїй матері ОСОБА_3 незавершений будівництвом житловий будинок та земельну ділянку.
Відповідачам на час укладання договору дарування було достеменно відомо, що об'єкт незавершеного будівництва, який будувався впродовж 2007- 2016 років під час спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 за їх спільні кошти, належить їй та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Посилаючись на те, що на момент подання позову сторони не досягли згоди про порядок, обсяги та будь-який із можливих варіантів поділу спільного майна, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 частину понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 гривень.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачкою, що спірний будинок набутий (нажитий) подружжям чи одним із них за час шлюбу, а, відтак, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Суд зазначив, що ОСОБА_1 не довела, що спірний об'єкт незавершеного будівництва є їх спільною з ОСОБА_2 власністю, також не довела, що оспорюваним договором дарування об'єкта незавершеного будівництва від 11 квітня 2017 року порушені її права та законні інтереси. Крім того, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання об'єкту незавершеного будівництва спільним майном подружжя заявлені з пропуском позовної давності, оскільки про порушення її прав позивачу стало відомо 06 липня 2016 року, тоді як з позовом до суду ОСОБА_1 звернулася у вересні 2019 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Апеляційний суд вважав вірним висновок місцевого суду про те, що позивач не довела, що спірний об'єкт незавершеного будівництва є їх спільною з відповідачем ОСОБА_2 власністю, а тому не довела, що оспорюваним договором дарування об'єкта незавершеного будівництва порушені її права та законні інтереси. Також вважав правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов в частині позовної вимоги про визнання об'єкта незавершеного будівництва спільним майном подружжя поданий із пропуском позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 травня 2025 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного постанові Великої Палати Верхового Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 295/4780/20, від 15 листопада 2023 року у справі № 295/4780/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що суди при ухваленні судових рішень не врахували презумпцію права спільної сумісної власності, а тягар доказування покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя. У матеріалах справи відсутнє будь-яке документальне підтвердження наявності незавершеного будівництвом будинку станом на жовтень 2007 року. Додані ОСОБА_2 докази підтверджують початок будівництва спірного будинку влітку 2007 року, виготовлення технічного паспорту в жовтні 2011 року та реєстрацію за ним права власності на об'єкт незавершеного будівництва 31 березня 2017 року (лише після розірвання шлюбу з позивачем).
У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували місце роботи та доходи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період часу з 2007 року до 2017 року, а також доходи ОСОБА_3 із квітня 2017 року до 2020 року(включно), коли проводивсяремонт будинку та його поліпшення.
Суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про те, що позивач не надала суду належних доказів.
Відповідач ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів того, що саме за його кошти був збудований спірний будинок, не визнав спірний будинок особистою приватною власністю, а, відтак, не спростував презумпцію віднесення збудованого під час шлюбу будинку до спільної сумісної власності подружжя.
Крім цього, позивач за час проживання з відповідачем вкладала свої кошти в будівництво та облаштування будинку, але вимушена була разом із неповнолітнім сином залишити будинок та орендувати житло у зв'язку з застосуванням відносно неї фізичного та психологічного насильства ОСОБА_2 . Докази придбання саме за її кошти будівельних матеріалів (накладні, платіжні документи, ін.) та виконання будівельних робіт позивач не збирала, тому що не мала наміру розлучатися.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Мироненко О. О. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Бориспільського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 359/8894/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання об'єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя, визнання договору дарування в частині об'єкту житлової нерухомості незавершеного будівництва недійсним та визнання права власності на частину незавершеного будівництва та земельної ділянки.
Матеріали справи № 359/8894/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2025 року справу № 359/8894/19 призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2026 року зупинено касаційне провадження у справі № 359/8894/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 607/10858/22 (провадження № 14-138цс24).
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року касаційне провадження у справі № 359/8894/19 поновлено.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що з 23 грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2017 року, яке набрало законної сили 18 березня 2017 року, разом не проживають та не ведуть спільного господарства з 06 липня 2016 року. Мають спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року, ухваленим у справі №359/2637/17, встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із жовтня 2007 року до 23 грудня 2011 року.
Також суди встановили, що рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 21 жовтня 2004 року № 825-XVIII-IV було надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проєкту відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_3 за рахунок земель держземфонду.
Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 15 лютого 2005 року № 75 присвоєно поштову адресу, зокрема земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 02 березня 2006 року №3868-XХХVII-IV затверджено проєкт відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 по АДРЕСА_4 та передано зазначену земельну ділянку площею 0,10 га безкоштовно у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку за вказаною адресою.
31 березня 2006 року ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯГ №242720 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку з кадастровим номером 3210500000:11:004:0032, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 07 листопада 2006 року № 820 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проєктно-технічної документації на будівництво житлового будинку та господарчих споруд на земельній ділянці площею 0,10 га.
Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 12 червня 2007 року № 439 було дозволено виготовлення проєктно-технічної документації на будівництво житлових будинків та господарчих споруд на приватизованих земельних ділянках громадянам: ОСОБА_2 на АДРЕСА_4 на земельній ділянці площею 0,10 га.
12 вересня 2007 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_2 надано дозвіл № 102 на виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
07 травня 2007 року між підрядником ЗАТ «Фундамент-груп» та замовником ОСОБА_2 був укладений договір підряду на будівництво фундаменту, відповідно до якого підрядник зобов'язався за завданням замовника виконати облаштування фундаменту на об'єкті, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Погоджена сторонами вартість матеріалів на будівництво фундаменту по АДРЕСА_1 з доставкою на будівельний майданчик замовника 07 травня 2007 року склала 47 475,15 грн.
Згідно із затвердженим кошторисом на виконання робіт на будівництво фундаменту по АДРЕСА_1 вартість таких робіт становить 45 084,00 грн.
Згідно з актом про прийняття-передачі виконаних робіт від 07 червня 2007 року у період із 07 травня 2007 року до 07 червня 2007 року підрядник ЗАТ «Фундамент-груп» виконав та передав замовнику ОСОБА_2 зазначені у договорі підряду від 07 травня 2007 року роботи, вартість яких 92 459,00 грн сплачена замовником ОСОБА_2
15 липня 2007 року між ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ «Екологія ЛТД» (підрядник) укладений договір підряду на капітальне будівництво), відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати роботи з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно з затвердженою проєктно-кошторисною документацією та здати в експлуатацію об'єкт у встановлений термін (не пізніше 01 вересня 2009 року). Загальна попередня 183 831, 27 грн.
Відповідно до Специфікації «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_4 », початок будівництва 01 серпня 2007 року (перший етап будівництва першого поверху (початок 01 серпня 2007 року, закінчення 01 вересня 2007 року)) та акта від 05 вересня 2007 року, погоджених та укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Екологія ЛТД», у період із 01 серпня 2007 року до 01 вересня 2007 року підрядник виконав та передав такі роботи: кладка цегли (вирівнювання цокольного фундаменту); укладання руберойду; кладка основних стін будинку з піно блоків (200x300x600); кладка цегли (проміжних стін будинку); монтаж бетонних перемичок на дверні та віконні проміжки несучих стін; монтаж металевих швелерів, двутаврових балок; монтаж плит перекриття; армування периметра основних стін будинку з примиканням до плит перекриття з урахуванням балкону; бетонування периметра основних стін будинку та проміжків між плитами перекриття; монтаж стропильних брусів. Вартість робіт 71 296,06 грн.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 12 червня 2007 року № 439 затверджено План забудови земельної ділянки по АДРЕСА_4 , а також 11 вересня 2007 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради в особі Комунального підприємства Виробничого управління комунального господарства» та ОСОБА_2 (забудовник) уклали договір на будівництво житлового будинку на правах приватної власності, відповідно до якого виконавчий комітет Бориспільської міської ради («Адміністрація») надав дозвіл на виготовлення проєктно-технічної документації для будівництва індивідуального житлового будинку та господарчих споруд на земельній ділянці по АДРЕСА_4 загальною площею 0,100 га, а забудовник на земельній ділянці зобов'язався, зокрема: побудувати індивідуальний житловий будинок житловою площею - 120,00 кв. м, загальною площею - 190,30 кв. м із надвірними господарськими спорудами.
Також установлено, що будівельні матеріали для здійснення будівництва будинку були придбані ОСОБА_2 , що підтверджується долученими до матеріалів справи накладними, датованими жовтнем 2006 року - серпнем 2007 року ТОВ «Пвіта Центр» та ФОП « ОСОБА_8 », будівельні матеріали відвантажувалися за адресою будівництва по АДРЕСА_4 , товарним чеком ФОП ОСОБА_9 та ТОВ «Фірма «Консоль-ЛТД» філія «Консоль -Бетон» за жовтень 2007 року.
На замовлення ОСОБА_2 04 жовтня 2011 року Комунальне підприємство Бориспільської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» виготовило технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , який, зокрема містить: поверховий план на будівлю «А-І» (І-поверх), поверховий план на будівлю «А-І» (мансарда), схематичний план земельної ділянки, експлікація до плану та Додаток 2.4 (Характеристика будинку, господарських будівель і споруд).
За даними технічної інвентаризації, проведеної 04 жовтня 2011 року, площа приміщень по будинку становила 258,6 кв. м. Перелік об'єктів, розташованих на земельній ділянці: житловий будинок - А-Ін/з (2011), мансарда житлова - А-Ім (2011), а - ґанок (2011), а1 - ґанок (2011), а2 - балкон (2011), К -яма вигрібна (2011), Л - колонка питна (2011), № 1 - ворота (2011), № 2 - хвіртка (2011), № 3 - ворота (2011), № 4 - огорожа (2011), № 5 - огорожа (2011).
Право власності на об'єкт незавершеного будівництва зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 березня 2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1217498032105, номер запису про право власності :19839739.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 20 червня 2023 року №32032/20-42 ступінь будівельної готовності житлового будинку загальною площею 258,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , становив 93 %. Зважаючи на не значний проміжок часу між датою виготовлення технічного паспорту БТІ (04 жовтня 2011 року) та період, на який необхідно визначити ступінь будівельної готовності житлового будинку (грудень 2011року), можливо стверджувати, що ступінь будівельної готовності станом на грудень 2011 року становив 93 %. Ринкова вартість незавершеного будівництва (житлового будинку) загальною площею 258,6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визначена в рамках порівняльного методичного підходу, станом на грудень 2011 року становила 1 197 936 гривень, у тому числі без урахування земельного компоненту могла становити 1 010 736 гривень.
На підставі договору від 11 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л. Є. за реєстровим № 268, ОСОБА_2 подарував своїй матері ОСОБА_10 об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У цей же день (11 квітня 2017 року) ОСОБА_2 та ОСОБА_10 уклали та нотаріально посвідчили договір дарування земельної ділянки, реєстровий номер №271, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував своїй матері земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210500000:11:004:0032, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Цільове призначення (використанні) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
За змістом пункту 2 договору земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №242720, виданого Бориспільською міською радою Київської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 31 березня 2006 року за № 010633700274.
Після отримання в дар земельної ділянки та розташованого на ній спірного об'єкта незавершеного будівництва ОСОБА_3 здійснила його добудову, що підтверджується висновком експерта від 20 червня 2023 року № 32032/20-42, відповідно до якого на час проведення експертизи будинок завершений будівництвом та експлуатується за призначенням. Відповідно до наявної у матеріалах справи договірної та звітної документації в період із 2017 року до 2020 року проводилися зовнішні та внутрішні будівельні роботи з благоустрою прилеглої території будинку, будівництва паркану, влаштування інженерних комунікації, електрики, системи вентиляції, оздоблювальних та інших робіт.
18 серпня 2017 року ОСОБА_3 подала до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КС 061172300412, за змістом якого повідомила про початок виконання будівельних робіт, будівництво житлового будинку садибного типу та господарчі споруди АДРЕСА_1 , нове будівництво.
Крім того:
07 липня 2017 року між ОСОБА_3 (замовник) та ФОП ОСОБА_11 (виконавець) укладено договір № 19 на виконання робіт по закладенню кабелів та арматури тепло-водопостачання нв АДРЕСА_1 , вартість яких 92 099,00 грн; згідно з актом виконаних робіт від 07 вересня 2017 року ОСОБА_3 прийнято виконані роботі на загальну суму 92 098,30 грн;
07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_12 укладений договір про надання послуг на виконання внутрішніх будівельних робіт на об'єкті на АДРЕСА_1 , вартість яких становить 179 263,90 грн; відповідно до актів виконаних робіт від 27 серпня 2018 року та здачі-приймання робіт ОСОБА_3 прийняла виконання таких робіт на зазначену суму;
23 червня 2018 року між ОСОБА_3 (замовник) та ФОП ОСОБА_13 (виконавець) укладений договір № 88 на доставку і монтаж натяжної системи в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 47 000,00 грн;
12 вересня 2018 року між ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ «Праймдорбуд» (виконавець) укладено договір № 1 на виконання робіт на об'єкті капітального ремонту на АДРЕСА_1 , вартість яких 446 647,00 грн;
згідно з актом виконаних робіт від 29 жовтня 2018 ОСОБА_3 прийняла виконані роботі з облаштування ганку на об'єкті капітального ремонту на АДРЕСА_1 , на загальну суму 150 114 грн;
згідно з актом виконаних робіт від 15 листопада 2019 ОСОБА_3 прийняла виконані роботі з облаштування санвузла на об'єкті капітального ремонту на АДРЕСА_1 , на загальну суму 153 971 грн;
згідно з актом виконаних робіт від 15 листопада 2019 року ОСОБА_3 прийняла виконані роботі на об'єкті капітального ремонту на АДРЕСА_1 , на загальну суму 142 562 грн;
10 квітня 2020 року ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ «Праймдорбуд» (виконавець) укладено договір на улаштування огорожі на АДРЕСА_1 , відповідно до якого ціна договору 95 080,21 грн; згідно із актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року ОСОБА_3 прийняла виконані роботі по облаштуванню огорожі та воріт ганку на загальну суму 95 080,21 грн.
Факт придбання ОСОБА_3 будівельних та оздоблювальних матеріалів, а також електрообладнання, радіаторів, фурнітури сантехніки, дверей, воріт та іншого обладнання підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, накладними та чеками.
Згідно із висновком експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 20 червня 2023 року № 32032/20-42 встановити, в якому технічному стані, з якими технічними характеристиками перебував об'єкт дослідження, а також відсоток готовності незавершеного будівництва станом на 2016 рік не вбачається за можливе.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного постанові Великої Палати Верхового Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16, у постановах Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 295/4780/20, від 15 листопада 2023 року у справі № 295/4780/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 554/8023/15-ц, від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц).
Стаття 331 ЦК України передбачає, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Об'єктом незавершеного будівництва є новостворена річ, фізичне створення якої розпочато, але не завершено, тобто не виконані всі передбачені проєктом роботи.
Крім того, «незавершеність» будівництва в розумінні закону та для цілей правозастосування може полягати у невчиненні дій, спрямованих на закінчення юридичного складу будівництва - введення будівлі в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на неї.
Об'єкт незавершеного будівництва з урахуванням підходів, які склалися у доктрині цивільного права, може розглядатися у трьох вимірах: 1) як сукупність будівельних матеріалів (сукупність рухомих речей - res mobiles); 2) як об'єкт нерухомого майна (res immobiles); 3) як річ особливого роду, яка, по суті, поєднує в собі ознаки рухомих і нерухомих речей (res sui generis - річ «свого роду»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 607/10858/22 (провадження № 14-138цс24), зазначено, що нерухомими речами треба визнавати як повністю завершені, так і не завершені будівництвом об'єкти, право власності на які зареєстроване у встановленому порядку. У свою чергу, будівельні матеріали, вироби та конструкції, що використовуються під час будівництва, є рухомими речами до моменту їх фізичного включення до конструкцій об'єкта будівництва, після чого такі матеріали, вироби та конструкції втрачають свою ідентичність.
Об'єктом незавершеного будівництва є річ особливого роду, щодо якої можливе існування цивільних прав і обов'язків, тобто може перебувати в цивільному обороті.
Ступінь готовності спорудженого подружжям об'єкта незавершеного будівництва не є кваліфікуючою ознакою для ідентифікації відповідного об'єкта як оборотоздатного та не впливає на можливість застосування такого способу захисту порушеного права, як визнання за одним із подружжя (співвласником) права власності на його частку в спільному майні в порядку його поділу.
Судове рішення про визнання в порядку поділу права власності на частку в незавершеному будівництвом об'єкті не замінює процедуру введення об'єкта в експлуатацію. Цим рішенням закріплюється правовий режим цього майна як такого, що належить сторонам на праві спільної власності, та є підставою для проведення державної реєстрації речових прав саме на об'єкт незавершеного будівництва.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалась на те, що за час проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю за спільні кошти був збудований спірний житловий будинок на земельній ділянці, яку Бориспільська міська рада Київської області надала останньому для будівництва та обслуговування жилого будинку, та, на час звернення з цим позовом, мав статус незавершеного будівництва, у зв'язку з чим просила визнати його спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на частини об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій він розташований.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що об'єкт незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 , який станом на дату розірвання шлюбу між сторонами складався з житлового будинку («А-Ін/з») з мансардою житловою («А-Ім»), загальною площею 258,5 кв. м, готовність якого становила 93%, та господарських будівель і споруд: яма вигрібна («К»), колонка питна («Л»), огорожа («№1-№5»), ворота («№1,3»), хвіртка («№2»), був побудований ОСОБА_14 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , що підтверджується даними технічної інвентаризації будинку, проведеної 04 жовтня 2011 року. Будівельні роботи: облаштування фундаменту, кладка зовнішніх та внутрішніх стін, облаштування дверних та віконних отворів, монтаж плит перекриття та стропильних брусів (дах), - були завершені станом на вересень 2006 року, що підтверджується дослідженими письмовими доказами.
Позивач, у свою чергу, не надала доказів того, що у період із жовтня 2007 року до 23 грудня 2011 року (під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 ), із грудня 2011 року до липня 2016 року (з часу реєстрації шлюбу до фактичного припинення шлюбних відносин) проводилось будівництво (або інші роботи) спірного нерухомого майна.
Виходячи з недоведеності позивачем того, що спірний об'єкт незавершеного будівництва є їх спільною з ОСОБА_2 власністю та оспорюваним договором дарування об'єкта незавершеного будівництва від 11 квітня 2017 року порушені її права та законні інтереси, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Верховний Суд погоджується з висновками судів щодо відмови у позові та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Водночас, колегія суддів не може погодитися з мотивами відмови у задоволенні позовних вимог.
Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині позовної вимоги про визнання об'єкту незавершеного будівництва спільним майном подружжя, подано з пропуском позовної давності, оскільки про порушення її прав позивачу стало відомо 06 липня 2016 року, а також заявлені позивачем позовні вимоги нею не доведені та є безпідставними.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не довела, що спірний об'єкт незавершеного будівництва є їх спільною з відповідачем ОСОБА_2 власністю, а тому не доведено, що оспорюваним договором дарування об'єкта незавершеного будівництва від 11 квітня 2017 року порушені її права та законні інтереси. Вірним є і висновок суду першої інстанції про те, що позов в частині позовної вимоги про визнання об'єкту незавершеного будівництва спільним майном подружжя, подано з пропуском позовної давності, оскільки про порушення її прав позивачу стало відомо 06 липня 2016 року, тоді як з позовом до суду ОСОБА_1 звернулася у вересні 2019 року.
При цьому, суди не врахували, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Такі правові висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 31 жовтня 2018 року в справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 07 листопада 2018 року в справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18), від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 05 грудня 2018 року в справах № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18), № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18), від 07 серпня 2019 року в справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19), від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19), від 16 червня 2020 року в справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19).
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову, однак неправильно обґрунтували мотиви такої відмови.
Враховуючи встановлені судами обставини, у задоволенні позову необхідно відмовити лише з підстав його необґрунтованості.
Тому оскаржувані рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах є необґрунтованими, оскільки у справах, на які посилається заявник, і у справі, яка переглядається, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Верховний Суд змінює в мотивувальній частині, виклавши їх у редакції цієї постанови.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами касаційного перегляду Верховний Суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в мотивувальних частинах щодо підстав відмови у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Ткачук Тамілою Андріївною, задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
У решті рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун