25 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/19189/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (далі - Товариство)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг"
до Товариства
про стягнення 130 747 443,64 грн,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Публічне акціонерне товариство "Укрнафта";
2) Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,
Товариство 05.05.2026 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі № 910/19189/23 залишити в силі.
Разом з тим у скарзі заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій справі до закінчення її перегляду у порядку касації.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги з урахуванням поданих заперечень, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Зміст касаційної скарги свідчить, що як на підставу для касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, викладених у постановах, про які скаржник зазначає у скарзі.
Разом з тим касаційна скарга також містить посилання на те, що судові рішення підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 310 ГПК України, що відповідає пункту 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.
При цьому, оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Однак скарга не містить ні посилання на конкретний пункт з передбачених частинами першою та третьою статті 310 ГПК України, ані на відповідний пункт частини другої статті 287 вказаного Кодексу як на підставу касаційного оскарження судових рішень.
Суд зауважує, що саме лише посилання скаржника на необхідність скасування судових рішень відповідно до вказаної норми не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки приписи наведеної норми є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а не підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 ГПК України, тобто вказана незгода скаржника із судовим рішенням наведена також без взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України та без зазначення чи є наведене порушення підставою для касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених приписів частини другої статті 287 цього Кодексу.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Окрім того відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позов у цій справі було подано у 2023 році про стягнення 130 747 443,64 грн, з яких: 28 603 165,99 грн основний борг за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ та 102 144 277,65 грн основний борг за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП.
Так, Господарський суд міста Києва згідно з рішенням від 17.10.2024 у задоволенні позовних вимог відмовив.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.04.2026, зокрема: рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у цій справі скасував з ухваленням нового рішення, згідно з яким позовні вимоги задовольнив повністю та стягнув з Товариства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" основний борг у розмірі 109 638 878, 00 грн, а також витрати зі сплати судового збору.
Як свідчить зміст касаційної скарги, скаржник не погоджується з постановою апеляційного господарського суду просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Отже, з огляду на викладене за подання цієї касаційної скарги з урахуванням понижуючого коефіцієнта, який підлягає застосуванню, судовий збір мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону у розмірі 1 503 040 грн (939 400,00*200%*0,8).
Проте до касаційної скарги скаржником не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; не зазначено про наявність таких доказів і в додатках до касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки, шляхом подання касаційної скарги в новій редакції, в якій уточнити підставу касаційного оскарження та належним чином обґрунтувати (у разі їх наявності) процесуальні порушення, передбачені частинами першою та/або третьою статті 310 ГПК України (з посиланням на чітко визначений пункт/пункти), що призвели до ухвалення незаконного судового рішення у цій справі у взаємозв'язку з посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, а також
- надати оригінал суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 503 040, 00 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях", із зазначенням у призначенні платежу обов'язкових реквізитів, зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
З огляду на залишення касаційної скарги без руху заявлене скаржником клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку залишається без вирішення до усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 у справі № 910/19189/23 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова